Авреліан

— Доброго ранку, — привіталася Герміона, піднімаючись сходами й зупинившись на третьому поверсі.

— Доброго ранку, — відповів Гаррі, притулившись до стіни й потираючи очі. — Як спалося?

— Ти жартуєш, так? — Герміона відповіла розпачливо.

— Так, ми вже давно не спали тут, егеж? — сказав він, ласкаво посміхаючись, піднімаючись кривими сходами.

— Ти ж знаєш, що наша нездатність заснути не має нічого спільного з тим, де ми знаходимося, — зітхнула вона, притулившись до стіни поруч із ним.

— Так, можливо, — Гаррі безвольно знизав плечима, добре знаючи, що вона має рацію. — Але я впевнений, що хропіння Рона однаково якось із цим пов’язане.

Герміона посміхнулася кутиком рота.
— Так, можливо, у твоєму випадку. До речі, де Рон?

— Ось на кого ми чекаємо, — повідомив Гаррі, тицьнувши великим пальцем у бік зачинених дверей ванної кімнати.

— Щось він довго не виходить, — прокоментувала Герміона.

— Ти ж знаєш, який він, поки не вип'є кави, — посміхнувся Гаррі. — А де Авреліан?

— Внизу. Молі його вмиває. Він став дуже липкий після поїдання апельсина, — Герміона знітилася, досі відчуваючи дискомфорт від думок про хлопчика.

— Ви двоє вже поїли?

— Так... Він теж погано спав. Він... Він дуже налякався вночі, і мені довелося перебратися до старої кімнати близнюків і спати в сусідньому ліжку, щоб він не залишався сам, — вона важко ковтнула і занепокоєно оглянула свої нігті, щоб уникнути погляду Гаррі. — То... що Робардс сказав про те, що ти берешся за таємне розслідування?

— Нічого особливого, — відповів він, знизавши плечима.

— Звісно. Хто б сумнівався в тобі? — Герміона закотила очі. — А що він сказав, коли ти окремо попросив мене про допомогу?

— Знову ж таки, нічого. Герміоно, це не така вже й рідкість, коли ми працюємо разом.

— Це правда, але ти зазвичай просиш лише про аналізи або паперову роботу.

— Так, і хоча це правда, ти все одно найкраща у відділі доказів і розслідувань, не кажучи вже про те, що ти моя найкраща подруга. Запевняю тебе, що в тому, що я працюю з тобою, немає нічого дивного.

— А як Рон це сприйняв? — поцікавилася Герміона.

— Він трохи засмучений, що не може працювати з нами офіційно, але нічого не вдієш. Наша з Роном спільна робота привертатиме увагу. Його робота — боротьба зі злочинністю, а не переслідування темних чаклунів. Якби Робардс чи хтось інший побачив, що ми втрьох працюємо над таємною справою, зчинилася б паніка, — пояснив Гаррі.

— Я знаю, я просто не хочу його залишати, ось і все, — пояснила Герміона. — Я знаю... Знаю, — сказала вона, глянувши на Гаррі. — Але ж він не залишиться осторонь. Ми його введемо в курс справи. Я просто знаю, що мені б не хотілося бути там, на тому ж поверсі, кількома кабінетами далі, і не мати змоги допомогти.

— О, він допоможе. Тільки не безпосередньо. Чорт забирай, чому він так довго? Мені теж треба в душ, і якщо він не поквапиться, ми запізнимося, — буркнув Гаррі, нетерпляче грюкаючи у двері ванної кімнати. — Чого ти взагалі чекаєш? Ти вже одягнена, — сказав він, дивлячись на кремову сорочку та сіру спідницю Герміони.

— Це єдина ванна кімната тут, Гаррі. Мені треба в туалет, — хихикнула Герміона.

— А... так. Мерліне, ось чому добре жити на самоті.

— Я цілком тебе підтримую.

Двері туалету нарешті відчинилися, і Гаррі з Герміоною випрямилися.

— Мерліне, не треба вибивати двері, — буркнув Рон з кислим лицем. Проте його вираз обличчя не мав бажаного ефекту, оскільки він стояв у рушнику, а вода з його мокрого рудого волосся капала йому в очі.

— Після тебе, Герміоно, — запропонував Гаррі. Вона вдячно кивнула.

— Бережи голову, — порадила Герміона, міцніше обіймаючи Авреліана і виходячи з каміна Міністерства. Вона подивилася на нього, а потім на себе, і наклала на них швидке очищувальне закляття, яке прибрало попіл зі свіжовипраних блідо-зелених мантій Авреліана.

— Готова? — запитав Гаррі позаду неї.

— Так, ми готові, — відповіла вона. Вона обережно поставила Авреліана на підлогу і взяла його руку у свою.

— Слухайте, хлопці, мені дуже шкода, але я мушу вас тут залишити, — жалібно сказав Рон. — Я вже запізнююся, і якщо я не дістануся до свого офісу раніше за Герті, вона мені голову відірве.

—Усе гаразд, Роне, — запевнив його Гаррі. — Побачимося пізніше.

Рон кивнув і кинувся навтьоки. Гаррі й Герміона поквапцем йшли через Атріум — зашвидко для Авреліана, але все одно повільніше, ніж зазвичай.

— Ти впевнена, що люди не ставитимуть про нього забагато запитань? — запитала Герміона, скоса поглянувши на Гаррі.

— У тебе параноя, Герміоно, — категорично відповів їй Гаррі. — Звичайно, люди будуть цікавитися, але ми щоразу відповідатимемо одне й те саме: «Він свідок у розслідуванні». І нічого більше.

Герміона кивнула. Вона нервувала з самого ранку, це правда. Вона знала, що людям буде лише трохи цікаво, але не могла не хвилюватися, що всі можуть якимось дивовижним чином дізнатися, що він її син.

— Доброго ранку, Бентлі, — недбало привітався Гаррі.

— Доброго ранку, містере Поттере! — бадьоро відповів охоронець, згорнувши газету і поклавши її на стійку. — Як ви почуваєтеся цього ранку?

— Чудово, дякую.

— І що я можу зробити для вас цього дня? — він усміхнувся і кивнув, вітаючи Герміону.

— У нас сьогодні гість, — Гаррі жестом показав на Авреліана, а Бентлі підвівся навшпиньки, щоб перехилитися через стійку і побачити відвідувача, про якого говорив Гаррі.

— Боже, а що цей хлопчина сьогодні тут робить?

— Це Авреліан. Він допомагає у справі, над якою ми працюємо, — відповів Гаррі так, ніби в цьому не було нічого незвичайного.

— А, ясно. Я тільки дам тобі бейджик, — сказав Бентлі з кривою посмішкою. З-за столу пролунало гучне клацання, і чоловік простягнув Герміоні блискучий золотий бейдж з написом «Авреліан, Відділ дотримання магічних законів». — Мабуть, приємно мати відвідувача, якого не треба фізично утримувати.

Гаррі кивнув, і Герміона опустилася перед Авреліаном на коліно.

— Ось, тримай. На сьогодні ти отримаєш свій особливий бейджик, — Герміона посміхнулася, прикріплюючи його йому на груди. — А тепер ходімо, нам треба йти до ліфтів.

Авреліан не відпускав Герміониної руки, поки вони чекали в черзі до підйомника. Як тільки один з них прибув, вони стали позаду всіх. Герміона опустила очі, відчуваючи на собі безліч поглядів. Вона знала, що це тому, що люди все ще впізнавали її після війни, особливо враховуючи, що вона з Гаррі, але не могла не почуватись дискомфортно. Вона знала, що люди будуть цікавитися маленьким хлопчиком, якого вона тримала за руку.

Авреліан схвильовано показав на записки, які літали над їхніми головами.
— Дивіться. Літачки!

— Так, я знаю, — усміхнулася Герміона.

— Цей для тебе, мамо? — запитав він, показуючи на жовтий, що був спереду.

— З чого ти взяв, що це для мене? — збентежено запитала вона, сподіваючись, що ніхто не чув, як він назвав її мамою.

— Тобі завжди дістаються жовтенькі, — просто відповів він. Гаррі й Герміона обмінялися здивованими поглядами.

— Так і є. Жовті записки — для другого рівня. Ти вже був у Міністерстві, Авреліане? — запитав Гаррі.

— Я часто ходжу туди з мамою, — він широко посміхнувся.

Гаррі та Герміона відчули полегшення, коли ліфт нарешті зупинився на другому рівні й вони змогли вийти, але щойно вони вийшли, їх зупинив веселий голос.

— Містере Поттере! — захоплено привітався чоловік. — Я такий радий, що застав вас.

— Доброго ранку... Ви Гібслі, так? — Гаррі відповів ввічливим рукостисканням.

— Саме так! Алан Гібслі. Ви запам'ятали! — він посміхнувся з гордістю і потиснув Гаррі руку трохи довше, ніж заведено.

— О, а хто це з вами сьогодні? — містер Гібслі посміхнувся до Авреліана, повністю ігноруючи присутність Герміони.

— Це Авреліан. Він свідок у розслідуванні, — сказав Гаррі. Він намагався бути ввічливим, попри своє розчарування від того, що до нього регулярно підходили люди, яких він насправді не знав.

— А, ну добре. Минулої ночі я розмовляв з дружиною про те, як ви… — Герміону відірвав від чоловічої балаканини холодний жорсткий голос.

— Ґрейнджер!

Герміона подивилася праворуч і розчаровано застогнала.
— Ух... чудово. Гаррі, я...

Гаррі кивнув, співчутливо дивлячись на неї.

— Ґрейнджер! — знову гавкнув чоловік.

— Так, Мелфой? — запитала Герміона. Вона залишила Авреліана біля Гаррі й підійшла до розлюченого блондина.

— Де ти, в біса, була? У нас призначена зустріч на сьогоднішній ранок. Я чекаю тут уже понад пів години! Я знаю, що у вашому відділі не все гаразд, але Відділ міжнародної співпраці не терпить тих, хто марнує наш дорогоцінний час, — сердито гаркнув він на неї зі своєю фірмовою насмішкуватою гримасою. Герміона витріщилася на нього, роздратовано піднявши брови й стиснувши губи. — Наш й італійський міністри дихають мені в потилицю щодо звіту про передачу італійського в'язня, і мені потрібно...

— Татку! — з-за спини Герміони пролунав захоплений крик. Гаррі та Герміона роззявили роти, коли Авреліан вилетів уперед і міцно обхопив руками ноги Драко Мелфоя. — Татку! Татку, ти повернувся! На ручки. На ручки, татку!

— Що за...? Хто це в біса такий? — з огидою вигукнув Драко.

— Татку, це Аврі, — відповів Авреліан, аж виплигуючи від радості. — На ручки! На ручки!

— Злізь з мене, дурне мале дитя! — наказав він, відштовхуючи руки хлопчика від своєї ноги.

— Авреліане, йди сюди, — сказав Гаррі рівним голосом. Його руки завмерли по боках, коли він поворушив пальцями, просячи руку Аврі. Його застиглий погляд не сходив з обличчя Мелфоя. Авреліан повільно підійшов до Гаррі й узяв простягнуту руку.

— Він із тобою? — Мелфой здавався ще більш приголомшеним, якщо це було можливо, і він змахнув уявний бруд зі своєї мантії. Гаррі просто кивнув. — Просто тримай його подалі від мене.

Герміона не рухалася. Вона стояла в шоці й страху. Її губи були розтулені, але вона не могла дихати.

— Чому ти все ще стоїш тут? Мені потрібні ці папери, Ґрейнджер, — гаркнув Мелфой.

— Ґодрику... ні... — Герміона зітхнула.

— Молитва до засновника твого гуртожитку мені не допоможе. Тягни свою дупу...

— Мелфой! — Гаррі гаркнув у відповідь, чим привернув увагу Драко, й отримав колючий погляд.

— Так, Поттере? — нетерпляче запитав той.

Голос Гаррі набув твердого, стоїчного тону.
— Папери можуть зачекати. Ти йдеш з нами.

— Папери зачекають? Та ким ти себе вважаєш, що можеш...?

— Я сказав, що папери зачекають. Нам варто поговорити, — повторив Гаррі тим самим рівним голосом. — Ти щойно став серйозною частиною нашого розслідування.

— Перепрошую? — обурено запитав він. Авреліан надувся і частково сховався за Гаріними ногами. Гаррі не проґавив цього і ніжно стиснув руку малюка.

— Ти мене чув.

— Я не маю часу на твої ігри й…

— Ти можеш протестувати скільки завгодно, але ти краще за всіх знаєш, що якщо я викликаю тебе на допит, то за законом ти мусиш бути там, — нагадав йому Гаррі.

— Це просто смішно! Я просто… — Драко зупинився на секунду, намагаючись відновити самовладання. — Послухай, Поттере, — почав він знову. Він говорив повільно, зціпивши зуби, намагаючись зберігати спокій. — Це дуже серйозно, вкрай важливо для відносин нашої країни з Італією, щоб я закінчив своє доручення. Нехай Ґрейнджер принесе мені папери, які у неї є, і я піду.

— Вибач, Мелфой, але це не гра. Ти йдеш з нами. Я надішлю тобі потрібні папери, а також потрібні папери з нашого відділу, щоб пояснити твоєму начальству, що ти тут потрібен, — нарешті сказав Гаррі. — Герміоно, ходімо.

— Ґодрик... ні... — Герміона знову затамувала подих.

— Герміоно, — повторив Гаррі.

Герміона кивнула і, здавалося, вийшла зі свого приголомшеного заціпеніння. Вона все ще мала такий вигляд, наче не бачила нічого, що відбувалося навколо неї, ніби повністю відключилася від світу.

— Це просто охрініти як чудово, — люто пробурмотів Мелфой.

Герміона повністю вийшла зі свого заціпеніння, щоб вилаяти його через плече.
— Слідкуй за своїм язиком.

Мелфой знову пирхнув, і Герміона подивилася вперед, щоб простежити за застиглою постаттю Гаррі й малюка з опущеними плечима, який тримався за його руку. Герміону почало нудити.

— Сюди, Мелфою, — наказав Гаррі, прочиняючи двері для блондина.

Драко зупинився і зазирнув у білу кімнату зі столом і двома стільцями обабіч нього.
— Кімната для допитів? Справді? — з лютим обуренням запитав він.

— Я ж казав, нам треба поговорити, — повторив Гаррі.

— Ну все. Це свавілля! Я хочу бачити вашого начальника! — наказав Драко.

— Це можна влаштувати, якщо хочеш, але я ж казав тобі, що я не граюся в ігри. Робардс просто попросить мене діяти на власний розсуд. Виклик його сюди означатиме, що тобі доведеться пробути тут значно довше, — м'яко сказав Гаррі. Драко не відповів. — Сідайте, я прийду, як тільки відішлю всі папери керівнику твого відділу.

— Гаразд, — пробурмотів він і повернувся до кімнати. — Кляті упереджені аврори! — вигукнув він, зачиняючи за собою двері. Гаррі й Герміона спостерігали, як він понуро плюхнувся на одне з крісел крізь вузьке віконце у дверях.

Гаррі зітхнув і подивився вниз на дуже розгубленого малюка.
— Ось, Авреліане. Посидь тут, поки ми дещо владнаємо. Гаразд? — попросив він, підводячи хлопчика до дубового офісного крісла за великим столом. Авреліан виліз на стілець, а Гаррі повернувся до Герміони, яка здалеку дивилася на Драко крізь вікно.

Герміона повернулася до Гаррі і була заскочена зненацька його збентеженим і роздратованим виразом обличчя.
— Не дивись на мене так, Гаррі, — наказала вона.

— Мелфой, Герміоно? Мелфой? Справді? — наполягав він, не вірячи своїм очам.

— Припини! Я так само шокована і налякана, як і ти! Навіть більше, я певна! — сердито відповіла Герміона.

— Просто скажи мені, ти з ним зустрічалася? — зажадав Гаррі.

— Ні! — несамовито закричала вона, страшенно ображена цим звинуваченням. — Як ти взагалі можеш про це питати? Ти ж знаєш, що він мені не подобається! Хіба ти не бачив, як ми спілкуємося?

— Так, але Авреліан мусив якось з'явитися.

— Гаррі! — обурено вигукнула вона.

— Я просто кажу… — відповів Гаррі. Він трохи вгамував свій гнів через палкі протести Герміони. — Вибач. Я просто... Будь ласка, принеси ті папери, про які він ниє, поки я заповню всі документи.

Герміона послухалася і викликала їх зі свого кабінету, що знаходився кількома дверима нижче. Невдовзі помаранчевий паперовий літачок помчав до офісу Міжнародної співпраці. Герміона і Гаррі подивилися на двері до кімнати для допитів, де Авреліан махав крізь скло Драко, а той хмуро дивився на хлопця.

— Я не знаю що думати, Гаррі, — занепокоєно промовила Герміона.

— А я знаю. Мені це теж не подобається, але ти ж знаєш, що від цього залежить розслідування.

Герміона кивнула, зробила крок уперед і впустила Авреліана й себе до кімнати. Гаррі пішов одразу за ними.

— О, колективна змова, чи не так? — пожартував Драко. — Знову хочеш нацькувати на мене цього хлопчиська?

— Він тебе лякає? — насмішкувато запитала Герміона. Очі Драко звузилися.

— Досить. Авреліан — важлива частина нашого розслідування. Ось чому він тут, — пояснив Гаррі з дуже діловим виглядом. Він допоміг Авреліану сісти в крісло, найдалі від Драко. Гаррі сів поруч з малюком, і Герміоні не залишилося нічого іншого, як сісти поруч з Мелфоєм.

Драко відкинувся на спинку стільця і серйозно сказав:
— Якщо мене в чомусь звинувачують, я вимагаю адвоката.

— Тебе ні в чому не звинувачують... поки що, — заявив Гаррі, підозріло здивувавшись, чому цей чоловік бажає присутності адвоката.

— Я нічого не зробив, Поттер, тож робіть те, що вам від мене потрібно.

— У нас є підстави вважати, що існує якась таємна діяльність смертежерів, — обережно сказав Гаррі.

— Що? — трохи збентежено перепитав Драко. Він швидко оговтався і повернувся до свого звичайного невдоволеного вигляду. — Тільки-но з'явилися чутки про смертежерів, як ти одразу накинувся на мене? Ти, як ніхто інший, маєш знати мою позицію з цього приводу, Поттере. Лише завдяки моїм свідченням і допомозі ви змогли посадити за ґрати половину цих людей. Якби я дізнався про діяльність смертежерів, невже ти думаєш, що я сам не побіг би до тебе, а навпаки?

— А ти б коли-небудь побіг до когось, особливо до Гаррі, якби тобі потрібна була допомога? — скептично запитала Герміона.

Драко насупився на неї.
— Тебе ніхто не питав. Я нічого не чув, навіть чуток. Наступне питання. У тебе ж є ще питання, чи не так?

— Купа, — категорично відповів Гаррі. — Проблема в тому, що ми не знаємо, як до них підійти. Річ у тому, що це досить складна справа... і цілком конфіденційна. Знаєш ти про це чи ні, але ти перебуваєш у самому її центрі. Тому я пропоную тобі два варіанти. Враховуючи твою позицію у цій справі, я готовий запросити тебе приєднатися до розслідування і допомогти нам на рівні партнерів. Або ти можеш залишитися на своїй позиції, що означає, що я не зможу відповісти на твої запитання, але ти будеш регулярно приходити до нас, доки справа не буде розкрита.

— Це мій вибір? Я застряг у цьому в будь-якому випадку? — Драко спохмурнів.

— Я не казав, що тобі сподобаються варіанти, — відповів Гаррі.

— Гаррі? — Герміона кинула на Гаррі запитальний благальний погляд. Вона не була впевнена, що їй подобається ідея, що Драко працюватиме з ними над цим. Мелфой насупився, не знаючи, що робити з її неготовністю.

— А що буде, якщо я погоджуся допомогти? — запитав Драко, дивлячись крізь них.

— Я заповню додаткові папери для твого відділу, які звільнять тебе від роботи, щоб ти допоміг тут. Ти залишаєш свою посаду на стільки, на скільки знадобиться, і твоя посада буде збережена, коли ти повернешся. Ти продовжуєш отримувати свою зарплату, поки працюєш у нас, — Гаррі досить професійно визначив позицію, заставши Драко зненацька.

— А якщо я відмовлюся? — допитувався Драко.

— Ми однаково напишемо у твій відділ, пояснивши, що ти потрібен для збору інформації, ти повернешся до роботи, коли ми закінчимо допит, і приходитимеш сюди щоразу, коли ми тебе викличемо. Запевняю тебе, для твого начальства буде набагато краще, якщо ти обереш перший варіант, — пояснила Герміона, невдоволено визнаючи, що на краще, якби він дійсно був залучений до справи.

— Другий варіант означає, що мені не доведеться тебе так часто терпіти, — заперечив Драко. Ні Герміона, ні Гаррі не відповіли, а Драко, здавалося, вів внутрішню боротьбу. — Гаразд. Говоріть.

— То ти погоджуєшся стати офіційною частиною цього розслідування? — запитав Гаррі.

— Так, Поттере, — відповів Драко, не дивлячись Гаррі в очі.

— Ти ж розумієш, що це означає, що ти не можеш ні з ким говорити про цю справу, так? — Герміона натиснула.

— Я тебе змушу, якщо доведеться, — пригрозив Гаррі.

— Милий Салазар! — вигукнув Драко, розводячи руками. — Я все зрозумів, гаразд? Я знаю, на що я погодився. І з ким, по-твоєму, я збираюся цим ділитися? Це не те, чого б я хотів.

Герміона і Гаррі обмінялися поглядами й кивнули. Він згоден.

— Гаразд... з чого почнемо? — вголос запитав Гаррі.