Wanna be holding your waist when I wake in the morning
I wanna look at your face when you tell me you're falling for me
I can't resist, got a taste, you're a problem
Got I admit I get lost in the moment
Girl, I just wish I just wish that you want it with me
Gimme a place and time
I'm coming round, I'm coming round
♪ Victor Ray — Halfway There
*******
Коли ласкаві промені ранкового сонця освітили її подушку, Герміона повільно розімкнула повіки, зустрічаючи новий день. Усю ніч вона прокидалася, намагаючись триматися своєї сторони ліжка, аби не опинитися в ситуації надмірної близькості з Мелфоєм, але здалася під ранок і просто заснула.
Її паличка задзижчала, і дівчина простягнула руку на тумбу та скасувала заклинання будильника. Коротко позіхнувши, Герміона сіла на ліжку й задивилася в одну точку перед собою, як абсолютно не ранкова людина, якою вона була.
— Добрий ранок, — почулося позаду, і вона озирнулася.
Драко лежав заклавши руки за голову, сонно усміхався та був невиправдано вродливим для того, хто тільки но прокинувся.
— Добрий.
— Ти схожа на горобчика, який випростався з калюжки, — він вказав на її волосся.
— Якщо ти думаєш, що це звучало як комплімент, то це не так, — Герміона провела рукою вздовж коси й, розділяючи сплутані кучері, розпустила її. — Добре спалось? — їй хотілося уникнути розмови про вчорашній вечір, бодай до того часу, поки вона все як треба не обміркує.
— Ти питаєш, чи не заважав мені твій храп?
— Я храплю?!
— Хах, ні. Максимум мило сопиш, — Мелфой сів поруч із нею та потягнувся, від чого його футболка трохи задерлась, відкриваючи вид на рельєфні м’язи живота та смужку світлого волосся, яке тягнулася від його пупка вниз і зникала десь за поясом джогерів. Спокуса опустити очі ще нижче була дуже сильною, тому вона відвернулася і почала рахувати уявних флоберв’яків. Приблизно на сорок сьомому флоберв’яку до неї прорізався голос Драко. — Ґрейнджер! Ау!
— А? Що? Пробач, я прослухала. Задумалася про плани на день.
— Судячи з твого обличчя, ти збиралася робити як мінімум державний переворот.
— Ти мене розкусив. Люблю починати свій день із маленької революції.
— Я сказав, що уступаю тобі ванну.
— Чого це?
Він кумедно підняв брову в німому запитанні «Ти зараз серйозно?» і почав загинати пальці на руці, перераховуючи:
— Молочко для тіла з ароматом маракуї, персика та мускусу? Три шампуні? Щось, що має назву «патчі» й містить слиз равлика? Твої флакончики, тюбики та баночки захопили ванну кімнату! Я вчора ледь не зійшов із глузду, поки знайшов щось своє!
— Я не винна, що в тебе один засіб і для обличчя, і для дупи!
— Неправда! — Мелфой надув губи й, відкинувшись назад на подушки, махнув долонею. — Йди вже, бо інакше запізнимось на роботу.
— А ти не плануєш вставати? — Герміона звісила ноги з ліжка, шукаючи капці. — Я думаю, що душ у гостьовій спальні нічим не гірший.
— Не руйнуй своїми думками мої плани ще трохи полежати.
— Ну, як знаєш, — вона схопила з гардеробної халат та пройшла повз Драко до ванної. — Це ти в разі чого запізнишся на роботу.
— Якщо ти будеш гальмувати, то ми точно спізнимося.
— У моєму випадку начальство не запізнюється, а затримується!
— ҐРЕЙНДЖЕР! Я засікаю час!
Герміона увійшла до ванної кімнати та, почистивши зуби як маґл, зняла піжаму та стала під душ. Миття голови ненадовго зайняло її увагу, але в якийсь момент думки однаково потекли в напрямі вчорашнього вечора. Невже Драко дійсно сказав, що вона подобається йому й запросив на побачення?
Довгі чоловічі пальці з прохолодними перснями торкаються її обличчя… П’янкий аромат кедра та сандалу… Ти дуже подобаєшся мені… Отже, ти підеш зі мною на побачення?
О, Боже. Так! Вона подобалася йому. Драко бісів Мелфой сказав, що вона подобається йому й запросив на побачення! Герміона підняла руки догори, засміялася та почала кружляти під струменями теплої води, насолоджуючись усвідомленням взаємності їхніх почуттів, наче маленька дівчинка.
— Ґрейнджер? — раптовий оклик перервав її сеанс потіхи. — У ванній завелася гієна, чи це ти знову сама собі там жарти розповідаєш і смієшся?
— Мерлін! — вона зрозуміла, що не наклала закляття тиші, бо залишила паличку в спальні. — Сам ти гієна, Мелфой! — Герміона поспіхом вийшла з душу й тут же послизнулася на калюжі, що утворилася на підлозі, допоки вона стрибала. — Ауч!
— Усе добре?
— Так! — вона витерлася та, одягнувши халат, огорнула волосся рушником і підійшла до дзеркала.
— Ґре-е-е-е-нджер, а Ґрейнджер, — знов почувся голос Драко. — Поговори зі мною. Мені нудно тут самому, — Герміона нічого не відповіла, наносячи сироватку на обличчя. Було щось особливе в цьому ранковому ритуалі з доглядом не чарівними засобами. — Чому ти мовчиш?
— Тому, що я не можу мастити собі обличчя з розтуленим ротом.
— Дивовижно. Невже бувають моменти, коли твій рот стулений?
— Як шкода, що твій зімкнутий тільки коли ти їси. Можеш увійти й перестати кричати на весь дім, — Мелфой затих ніби вагаючись, але урешті-решт почувся шурхіт простирадл і кроки босих ніг.
Драко провернув ручку, відчиняючи двері, та став притулившись до одвірка плечем.
— Я знаю ще декілька способів, як стулити мені рота. Але не будемо поспішати, — він підморгнув їй.
— О, не переживай, я вправно орудую «Сіленціо», — вона нанесла бальзам на губи.
— Технічно це позбавить мене голосу, але не стулить рота, — їй кортіло, аби вони з Драко зберігали якусь нотку своєї первинної сутності навіть попри взаємні романтичні почуття, і ця маленька словесна дуель упевнила її, що він усе ще — Драко Мелфой, а вона — Герміона Ґрейнджер, і це було приємно. — До речі, класний халатик, — він змірив її очима.
— Подобається? — Герміона провела рукою вздовж золотисто-кремового шовку, що плавно спадав її тілом до самої підлоги.
— Дуже.
— Із радістю подарувала б його тобі, але, боюся, розмір замаленький. Але я зв’яжуся з магазином і, можливо, вони зможуть пошити такий самий і для тебе. Можливо, навіть у смарагдовому кольорі!
— Ох, ти колись добазікаєшся, відьмо.
— Ну, коли добазікаюсь — тоді й поговоримо, — Герміона невинно закліпала війками й, усміхнувшись, сховала косметичку до шухлядки. — Я все.
Мелфой поглянув на свій наручний годинник.
— 17 хвилин. Я був про тебе гіршої думки.
— Я поставила твій гель на видне місце, — вона порівнялася з ним у дверях.
— Як це люб’язно з твого боку, — Драко потягнув за кучерик, який вислизнув із рушника на її голові та звисав коло шиї, як маленька змійка.
— Завжди до твоїх послуг.
Герміона одягнулася та, сівши на пуф навпроти трюмо, дістала все, що було необхідно, аби її кучері мали охайний вигляд, та розпочала свою рутину. Волосся було її даром та її прокляттям. І хоча, подорослішавши, вона навчилася за ним доглядати, це однаково займало чимало часу й сил.
Вона голосно рикнула та втомлено опустила руки на стільницю трюмо після того, як вкрила все волосся спеціальним засобом, який мав полегшити розчісування.
Мелфой вийшов із гардеробної та подивився на неї. Він уже був одягненим на роботу, але замість форми на ньому була біла сорочка зі світло-сірим жилетом та штани такого ж кольору, а із шиї звисала незав’язана графітова краватка. А кобура для палички із жетоном та високі шкіряні берці, у котрі був заправлений край його штанів, вказували на те, що перед нею був аврор. Чи знала Нарциса Мелфой, як злісно її син порушує чистокровний етикет щодо одягу?
— Ричиш як левиця, хоча гривою зараз більше схожа на облізлого лева.
— Ти визначся хто я: гієна чи левиця.
— Судячи з того, які там калюжі у ванній після тебе, ти — видра.
Вона цокнула.
— Як дотепно.
— Скільки часу тобі потрібно, щоб розчесати волосся?
— Хвилин п’ятнадцять-двадцять. Його бажано розчісувати мокрим, — дівчина розвернулася назад до дзеркала, відділила пасмо волосся та провела по ньому гребінцем, утворюючи окремі кучері.
— А магією? — у відображенні вона бачила, що Драко спостерігав за нею.
— Пробувала й більше не скою цю помилку. Воно виглядає просто жахливо. Наче я його оголеним електричним дротом розчісувала.
— Можу позичити тобі склянку пригладжувального зілля.
— Тільки не кажи, що ти досі їм користуєшся, — Герміона придивилася до його волосся. Воно було ще трохи вологим після душу, але жодних слідів гелю для укладки.
Мелфой пирхнув.
— Звісно ні, — він підійшов до неї зі спини та, діставши чарівну паличку, вказав на її копну. — Можу я?
Застосування магії до її кучерів перетворювало все на катастрофу, але впевненість у його голосі змушувала її довіритися.
— Якщо щось піде не так, то ти сам будеш мене розчісувати. Вручну!
— Домовились, — Драко змахнув паличкою та тихо проговорив закляття. Волосся впало гладкими об’ємними локонами їй на плечі, наче вона витратила декілька годин, аби вкласти його, хоча насправді промайнула лише мить.
— Як… Вау! — Герміона радісно підскочила зі свого місця та озирнулася до нього. Це було дивовижно, як уперше побачити магію. — Де ж ти був стільки років, клятий чарівник?! Звідки ти дізнався про це закляття?! Навчиш мене?
— Справжні чарівники не видають своїх секретів, Ґрейнджер, — Мелфой виглядав напрочуд самовдоволеним, проте вона дала б йому цю заслужену зіркову мить. Волосся справді мало приголомшливий вигляд. — Але, знаєш, усе так чи інакше має свою ціну, — він нахилив голову на бік, ніби оцінюючи вартість знання.
— І що ти хочеш? — вона зіщулила очі, очікуючи, що Мелфой зараз спитає про побачення. І судячи з того, як сіпнулися кутики його рота стримуючи усмішку, він зрозумів це навіть не застосовуючи виманологію.
— Мені треба подумати, — Драко хитро глянув на неї.
Герміона зробила до нього пів кроку та смикнула за ремінці кобури, змусивши його підійти ближче. Руки Мелфоя інстинктивно схопили її талію в спробі втримати рівновагу, і крізь тканину сукні дівчина добре відчувала, якими гарячими вони були.
Вона підвелася навшпиньки та прошепотіла коло його вуха:
— Думай добре, Драко…
— Що ти робиш? — приголомшене дихання залоскотало її.
Герміона відхилилася трохи назад та м’яко потягнула за кінці його краватки, вирівнюючи їхню довжину.
— Збираюся зав’язати тобі краватку.
— Руками?
— Так, — вона підняла комір та вмілим рухом зробила перший оберт Віндзорського вузла.
— У шкільні роки в нашій спальні відповідальним за це був Блез. У нього краще за всіх виходило заклинання, — Драко тримав голову високо піднятою, аби їй було зручніше.
— А я завжди зав’язувала руками, — Герміона затягнула вузол, поправила комір сорочки та провела долонями по його плечах, скидаючи невидимі смітинки. — Готово, — вона підвела очі.
— Дякую, — він не поспішав відступати, проклав стежку кінчиками пальців вздовж її руки та зупинився на згині плеча та шиї, торкаючись маленького клаптика голої шкіри коло вирізу сукні. — Така вродлива, — дівчина наче тонула в його сірому вирію. Це була близькість, інтимніша за обійми, чи спільне ліжко. Це була відвертість, що говорила без слів. Це була ніжність, як обіцянка.
— Я… Мені…
— Тобі? — Драко посміхнувся, кажучи, що в цю гру, яку вона мала необережність почати, грають двоє.
— Круасани… — вона згадала про те, що поставила в духовку випікатися рогалики з листкового тіста на сніданок.
— Круасани?
— Мерлін, круасани! — Герміона схопила свою паличку та стрімголов вибігла зі спальні.
*******
— Ти плануєш втікати кожен раз, коли я роблю тобі комплімент? — Драко увійшов на кухню, наповнену приємним запахом свіжої випічки.
— Я не втікала, а рятувала наш сніданок, — Ґрейнджер перекладала круасани з дека на тацю, стоячи до нього в напівоберти, але чоловік однаково міг побачити, що її щоки жевріли чарівним рум’янцем.
— Ну добре, відмовка зарахована, — він відчинив шафку, де стояла кава, та, взявши запашну суміш, всипав її в металеву турку й поставив на плиту. Йому подобалося готувати каву маґлівським способом. Звісно, що після перших спроб самостійно зварити каву, бо якось Герміона сказала йому, що так та виходила набагато смачніше, йому довелося застосувати декілька «Брудозниксів» до кухні, але нині Драко був справжнім професіоналом у цій справі.
— Нащадок Священних двадцяти восьми любить каву по-маґлівськи, сенсаційно! — Герміона хихикнула, вибиваючи декілька яєць у миску й додаючи туди спеції.
— Найрозумніша відьма нашого покоління сказала, що так смачніше, а хто я такий, щоб не погодитися з нею, — кава закипіла й, розливши її у два горнятка, Драко потягнувся за молоком на столі біля Герміони.
— Мені…
— Половину молока, половину кави та дві ложки цукру. Я знаю, Ґрейнджер.
— Слідкував за мною?
— У ті моменти, коли ведмежа спина Візлі не затуляла вид на тебе, — він закінчив робити каву та, наклавши на чашки чари зберігання, відставив їх у бік. — Що ти готуєш? — Драко спостерігав, як вона перемішує омлет на пательні, перетворюючи його на пишні грудочки.
— Це скрембл, — Ґрейнджер переклала жовту масу на тарілку та, відчинивши продуктову шафу, почала діставати з неї продукти. — Яку начинку ти хочеш? Я збираюся зробити з круасанів щось схоже на сендвічі з начинкою.
— Добре, що тут у нас, — він став поруч із нею, вивчаючи набір інгредієнтів на столі. — Скрембл, шинка, сир та помідор, звучить непогано?
— Гарний вибір, — Герміона переставила тацю з круасанами до інших харчів.
Не питаючи про те, чи потрібна їй допомога, він узяв ніж та обробну дошку й почав нарізати помідор на тонкі круглі скибочки.
Вона хмикнула, стежачи за його рухами.
— Що?
— Коли я нарізаю помідор, це виглядає так, ніби когось розчленували, а в тебе ідеальні шматочки. Наче ти зараз будеш їх кидати в казан із зіллям, а не класти в круасан.
— Ну, зілля та настоянки чи не єдиний предмет, де я був краще за тебе.
— Я зараз трохи підгодую твоє і без того роздуте его, але навіть ґрифіндорці тихо сподівалися потрапити з тобою в пару під час змішаних занять.
— І навіть ти?
— Я визнаю твою майстерність у зіллях, — вона виклала клаптики лосося поверх омлету та, змастивши його крем-сиром, додала скибочки огірка.
— Це ухиляння від відповіді, — він стягнув із тарілки до рота шматочок риби, — але сприйму це як «так». Я теж хочу такий, — Драко вказав на її круасан та потягнувся за ще одним шматочком лосося.
— А як же виключення з твого раціону риби після порту?
— Лосось не пахне тухлими водоростями та мулом.
Коли дві тарілки, повні круасанів із різною начинкою, були готові, Герміона переставила їх на обідній стіл, а він підхопив їхні чашки із кавою та сів навпроти.
— Смачного.
— Навзаєм.
Насолоджуючись смачним сніданком, Драко не міг позбутися приємного відчуття, що все, що відбувалося між ним і Герміоною, було правильним. Прокинутися в ліжку поруч із нею та побачити, як мило вона спить, скрутившись у ковтюшок. Спостерігати, як вона вкладає свої кучері. Тримати дівочий стан, коли вона зав’язує йому краватку. Говорити компліменти. Робити їй каву та готувати сніданок разом.
Усе це було таким природним, наче пазли нарешті стали на своє місце.
— Не прісна? — він побачив, що Герміона із задоволенням зробила ковток кави, і не зміг втриматися від коментаря.
Вона пирхнула, ховаючи усмішку за горнятком.
— Дуже добра. Дякую.
Їхню трапезу перервав звук совиного ухкання за вікном. Він змахнув паличкою, відчиняючи двері тераси, аби птах міг вільно залетіти в приміщення. Пугач зробив коло над стелею та, опустивши ранкову пошту на стіл, сів на спинку сусіднього від Герміони стільця.
— Гадес, — Ґрейнджер знову вільно погладила птаха. Драко не міг зрозуміти, як їй вдавалося комунікувати з ним і не бути подряпаною чи покусаною цим виплодком пекла. — Мій хороший, хочеш паштет?
— А мені з паштетом ти нічого не пропонувала!
— Я не знала, що ти любиш паштет із мишачих тушок, — вона взяла з полиці огидно-сіру субстанцію та, намастивши її на совопечиво, сміючись, простягнула йому. — Будеш?
— Оу, ні. Напевно, я відмовлюся, — він постукав паличкою по кореспонденції, відправивши її до кабінету, та взяв до рук випуск «Щоденного віщуна». Продовжуючи смакувати круасанами, він переглянув колонку з новинами. Як і казала Герміона — ніяких згадок про їхній шлюб та закон. Це було певною мірою на краще. Йому дуже не хотілося, аби на Ґрейнджер вилилася чергова порція лайна від Скіттер, котра наче зірвалася із ціпка, коли всім стало відомо, що вона незареєстрований анімаг.
Драко поглянув на Герміону, яка в цю мить сяяла, як блискуче ранкове сонце, граючись із птахом, котрий, схоже, обрав собі нову власницю. Якщо буде потрібно, він викупить «Віщуна» та власноруч засуне гнійну журналістку в банку, тільки б ця промінна усмішка ніколи не зникала з обличчя дівчини.
— Є цікаві новини? — вона вказала на газету, наливаючи в миску води для Гадеса.
— Світська хроніка вже не та. Ніяких пліток про те, хто, куди та з ким ходив на рандеву! Мені знову доведеться вивідувати свіжі плітки в Паркс!
— Який жах! — Ґрейнджер кивнула на майже порожню тарілку біля нього. — Хочеш із солодкою начинкою?
— А є і така опція? — Драко усміхнувся.
— Якщо ти не з’їв усю шоколадну пасту, то є, — Герміона відкрила банку з десертом, що від учора стояла на столі, та поглянула на її вміст. — Тобі пощастило.
— Тоді можна два?
— Не бережеш фігуру, Мелфой.
— Це ти не бережеш мою фігуру.
У коридорі роздалися кроки.
— Мої улюблені друзі! — почувся голос Паркінсон. — Де ви? — ця відьма точно наклала на своє прізвище закляття «Табу».
— На кухні, — обізвалася Герміона та одним рухом розрізала круасан вздовж, після чого намастила шоколадно-горіховою масою та додала туди банан.
— Доброго ранку, Паркс, — він привітався з подругою.
— Доброго, — вона клюнула його в щоку.
— Де ти загубила свого чоловіка?
— У нього зустріч із Міністром. Ґрейнджер, класна зачіска, але чому ти досі не одягнута?
— Я виглядаю голою? — Герміона звернулася до нього, і він демонстративно оглянув її з голови до ніг. Вона була прекрасна.
— Ні. Чудова сукенка, тобі дуже личить.
— Дякую, — дівчина усміхнулася та поставила перед ним нову порцію круасанів.
— Ви такі милі, що мені аж гидко.
— А тебе ніхто не кликав дивитися на нас таких милих.
— Ти може й ні, а ось ця паняночка так. Як там справи з тренуванням? — Пенсі звернулася до Герміони.
— Який сьогодні день? — Ґрейнджер схопила газету та поглянула на дату в кутку. — Четвер! Ґодрик, Пенсі, я забула!
— Та я бачу, що теніс — це останнє, про що ти думала.
— Я зараз. Мені потрібно дві хвилини, щоб узяти свою сумку.
— І? — почала Паркінсон як тільки Герміона вийшла.
— І?
— На якому ви етапі?
— Про які етапи йде мова?
— Не клей із себе дурня. Ти розумієш про що я, — його найдавніша подруга всім своїм видом демонструвала, що йому не уникнути розмови.
— Я сказав їй, що вона мені подобається, і запросив на побачення.
— Святий Мерлін! Нарешті! Я думала, що ви плануєте й далі ще кілька років просто розмовляти та кружляти довкола, — Пенсі потягнулася за його рогаликами, і він посунув тарілку ближче до себе. — Вона погодилася?
Драко не планував дошкуляти дівчині постійними питаннями про те, чи подумала вона про побачення, бо вже почув від неї найголовніше — він подобався їй. Цього було достатньо. Поки.
— Сказала, що має подумати, — Паркінсон не залишила спроб дістатися до випічки. — Не чіпай, це моє.
— У тебе їх там два, дай один мені!
— Ґрейнджер приготувала їх для мене!
— Ти з дитинства не любив ділитися солодким. Ну дай, бубласочка, — вона застосувала тактику наймилішого диявола, і Драко закотив очі та штовхнув тарілку до неї.
— Бери.
— Мммм, як я сумувала за цим, — Пенсі взяла круасан та відкусила шматочок. — Не кажи цього Поттеру, але ті кілька місяців, що я жила з Ґрейнджер, були кращими в моєму житті, бо вона смачно годувала мене та тішила видом свого неймовірного задка.
— У тебе нездорова гіперфіксація на моїх сідницях, Паркінсон, — Герміона пройшла повз нього до продуктової шафи та дістала пляшку води з нижньої полички. Драко ледь не вдавився скибочкою банана, коли вона нахилилася, і спідниця її сукні задерлася, залишаючи мало простору для фантазії. Він розумів Пенсі. Ґрейнджер мала неймовірну дупу. Він збився з рахунку, скільки разів йому доводилося накладати на свою промежину чари «не помічай мене» в ті дні, коли вона одягала ті вузькі маґлівські джинси в книгарню, а потім закінчувати свій день у душі із дуже важким членом у руці.
— Я постійно тобі кажу, що з радістю б трахнула тебе, — він відірвався від принадливих стегон ґрифіндорки та подивився на подругу.
— Вибач, кицюню, але в мене є принципи, й один із них — не трахатися з дружинами своїх кращих друзів, — Ґрейнджер поклала пляшку з водою в рюкзак та закинула його на плече.
— Як добре, що в мене відсутні принципи, і ти завжди можеш трахнути мого кращого друга. Так, Мелфою?
— Що?
— Кажу, що Ґрейнджер може трах…
— Не слухай її, — Герміона перебила Паркінсон, пнувши її ліктем у бік. — У неї весняне загострення.
— Нам уже час, — Пенсі доїла круасан і підвелася зі свого місця, — чекаю на тебе біля каміна. Цілуйтесь у щічки, давайте один одному «п’ять» чи що ви там робите на прощання.
— Даси мені «п‘ять» на прощання? — Драко підняв руку догори. Герміона підійшла та з ляском торкнулася своєю долонею його. — Гарного дня.
— І тобі, — Ґрейнджер застигла на мить, а потім нахилилася вперед і поцілувала його в щоку, як і декілька днів тому в день їхнього весілля. — Бережи себе, авроре, — вона усміхнулася та залишила його самого, випурхнувши як пташечка.
Хоча ні. Не самого. Він опустив очі додолу та поглянув на свій стояк, що боляче впирався в передню планку штанів. Що ж, це була очікувана реакція його тіла на цю спокусливу відьму. Драко приречено зітхнув. Любиш гратися в джентльмена — люби і дрочити.