Решту тижня Герміона Драко не бачила. Ні в ліфтах, ні в кафе, ні в Атріумі. Вона більше не дозволяла Джіні чіпати свою зачіску. Пояснила, що «помітила не та людина», що неабияк шокувало Джіні, доки та намагалась зрозуміти, що подруга має на увазі.
Нарешті Герміону настигла п'ятниця, і та раділа, спостерігаючи, як стрілка наближається до п'ятої вечора. Іноді п'ятницями Гаррі з кількома аврорами йшли до пабу після роботи, і друг запросив її сьогодні. Насправді вона не пила алкоголь, але зараз не відмовилася б від пінти маслопива.
О 16:42 Герміона почула кроки. Вона підвела очі й побачила Гаррі за рогом своєї кабінки. Він дихав так, неначе пробіг кілька поверхів до її робочого місця.
— Гаррі, — сказала вона. — Щось сталося?
— Я налажав, — видихнув. Він провів рукою по волоссю й посунув окуляри на обличчі. Серце Герміони стиснулось в грудях. Вона не відчувала такого майже два роки.
— Що ти наробив?
Джіні підбігла до них, теж задихаючись.
— Джіні! Хоч ти поясни, що коїться? Все в порядку?
— Скоро буде! — вона всміхнулася. Мабуть, все не так страшно, якщо Джіні посміхається.
— Я, е... — почав Гаррі й понизив голос. — Я говорив зі своєю командою про похід в паб, а Мелфой був за кілька футів.
Джіні дістала з сумочки гребінець та шпильки. Герміона глипнула на неї, не розуміючи, що взагалі тут відбувається.
— І, — продовжив Гаррі. — Я сказав: «Привіт, Мелфою, якщо ти не зайнятий після роботи...»
Коли Джіні почала смикати Герміону за волосся, до неї раптом дійшло...
— Ми зрозуміли, Поттере. Тепер, зникни, — сказала Джіні, обертаючи Герміонине крісло.
— Що...? — спробувала Герміона вклинитись.
— Мені так прикро, Герміоно, — сказав Гаррі, розвертаючись до підйомників.
Джіні потягнула Герміону за волосся, змушуючи підняти обличчя.
— Цього разу ми спробуємо щось інше, так?
— Джіні, зупинись. — Герміона розвернулася в кріслі. — Не варто цього робити. Я в порядку.
— Слухай-но, Ґрейнджер, — Джіні нахилилася і поклала руки на підлокітники, наблизивши своє обличчя до Герміониного. — Ми маємо спробувати. Утік, не втік, а побігти можна.
— Здається, це не найдоречніший вислів для цієї ситуації, — сказала Герміона. Раптом її вразила думка. — Тобі подзвонив Гаррі?
Джіні кивнула.
— Він вискочив з каміну і сказав: «Я щойно зробив найжахливішу помилку у житті — запросив Мелфоя сьогодні випити з нами», і я йому така: «Попередь Герміону. Я скоро буду».
Дівчина не знала, їй втішатися тим, що має таких вірних друзів, чи ображатися, бо тим і на думку не спадало, що взагалі-то, вона й сама здатна зробити собі мейк.
— І цього разу, — пригрозила Джіні. — Ми нанесемо туш.
~*~
Герміона змогла відбитися хіба від блиску для губ. Джіні знову заплела їй волосся на скронях у коси, але решту лишила розпущеним, чарами закрутивши кілька неслухняних пасм у кучері. Джіні не давала їй оцінити результат, аж доки вони не були готові відправитися до пабу, але вона все ж мусила визнати, що подруга добре попрацювала. Хоча туш і обтяжувала вії.
У пабі було аж надто велелюдно, навіть для вечора п'ятниці. Вони часто приходили сюди після робочого тижня, але такого натовпу ніколи не було. Джіні провела Герміону крізь юрбу до їхнього столика, дорогою розштовхуючи людей ліктями. Кеті Бел помахала їм з-за столу й міцно обійняла обох. Кеті працювала у відділі Неправильного використання магії ще від битви за Гоґвортс, і часто приєднувалася до їх п'ятничних посиденьок.
— Герміоно! — привіталася Кеті. — Ти така гарна сьогодні!
Герміона зиркнула на Джіні. Та всміхалася, немов лисиця.
— Я піду приведу волосся до ладу, — сказала Герміона, але Джіні схопила її за руку, тільки-но вона почала відходити.
Джіні обернулася до Кеті.
— Вона експериментує. Та, можливо, намагається привернути чиюсь увагу.
— Джіні! — пискнула Герміона. Та засміялася і відійшла кудись. Герміона звернулася до Кеті:
— Це не... тобто, вона...
— Сьогодні вечір п'ятниці, Герміоно! — Кеті засміялася. — Ми можемо бути просто молодими жінками, в пошуках кохання! — Кеті нахилилася до неї. — Ну, то хто він?
— Це не... тобто, він, певно, навіть не прийде сьогодні ввечері, — збрехала.
— Ов, жаль! — прижурилася Кеті, а потім нахилилася до Герміони. — Ти чула, що Гаррі запросив Драко Мелфоя? Ото дурбецало!
Герміона зітхнула, але потім згадала шостий рік...
— Кеті, о ні. Мені так шкода. Ти впораєшся, якщо Мелфой буде тут?
Кеті відмахнулася.
— Все добре, — відповіла. — Я працюю з ним вже цілий тиждень. А ще, він прийшов до моєї кабінки першого ж дня і перепросив за все.
— Він... Він перепросив? — Герміона зовсім не очікувала цього від нього.
— Так, просто сказав, що хоче почати з усіма наново, — Кеті відпила води. Вона жартівливо посміхнулася Герміоні й сказала: — Що? Він ще не дійшов до 4 рівня, аби просити вибачення у тебе за роки кпинів та знущань?
Герміона розсміялася.
— Ні, ще ні. Але, можливо, він почав зі злочинів, які караються законом.
Кеті засміялася у відповідь.
— Він насправді не такий вже й поганий. Він змінився після Гоґвортсу.
— Справді? — запитала Герміона. — Який він на роботі?
— Милий, насправді. Набагато стриманіший і вже не задирає носа, як раніше.
Герміона збиралася розпитувати далі, але Джіні повернулася з кількома порціями вогневіскі.
— Хто задрав носа? — Джіні заграла бровами на Герміону. — Мелфой?
— Як ти здогадалася? — розсміялася Кеті.
Джіні вручила подрузі склянку, і коли Кеті з посмішкою відмовилася від своєї, Джіні надпила половину і змусила Герміону допити решту. Що ж, тепер доведеться якось протриматися на маслопиві до кінця ночі.
— Приєднуймося до хлопців! — перекричала шум Джіні. В пабі було ще галасніше, ніж на початку вечора.
Ще поки Кеті та Джіні вели її до чоловічого столика, вона почула характерне розтягування слів. Хлопці сиділи за високим столом. Це були Драко, Гаррі та Ентоні Ґольдштейн. Гаррі встав, поцілував Джіні й стиснув Герміонину руку. Кеті сіла на чолі столика, а Драко та Гаррі — один навпроти одного. Ентоні сів біля стіни, ліворуч від Драко. Джіні підійшла до табурету праворуч від Гаррі. Герміона активно намагалася не витріщатися на Драко.
Вони обговорювали якийсь випадок на роботі. Навіть Джіні знала деякі деталі, мабуть, завдяки Гаррі, тож Герміона була єдиною, хто відмовчувався. Щось про кількох студентів з Дурмстренґу та старий сімейний маєток в англійському середмісті. Вона не наважилася перепитати про початок розмови, тож просто сперлася на стіну біля Джініного табурету і слухала.
Драко час від часу говорив. Він був знайомий із сім'ями студентів Дурмстренґу, а ще Луціус близько товаришував зі скандинавським міністром. Герміона спостерігала за його руками, які тримали склянку вогневіскі. На великому пальці лівої руки він мав каблучку, яку ґрифіндорка часто бачила і на інших слизеринцях. Кільце відстукувало по склянці лише йому відомий ритм, але це не завадило Герміоні намагатися його вгадати.
Вона відчула, як Джіні нахилилася до її лівого вуха.
— Перестань витріщатися на його руки й купи всім ще один раунд випивки.
Вона зашарілася — Джіні це розвеселило. Герміона оцінила ідею подруги, оскільки не могла ні приєднатися до розмови, ні перестати витріщатися. Вона витиснулася з-за столу і попрямувала на бар. Дівчина чула, як він щось сказав, від чого всі за столом розсміялися. Старі звички змусили її напружитися, ніби жарт був про неї, довелося нагадати собі, що Гаррі та Джіні ніколи не реготали б з неї.
Вона попросила у бармена ще один раунд випивки для хлопців, вогневіскі для Джіні та два маслопива — собі та Кеті. Герміона левітувала напої над натовпом і опустила їх один за одним перед їхніми власниками.
— Ой! Подивіться на нашу правильну королеву Ґрейнджер! — Ентоні відставив пусту склянку і прийняв нову.
Новий напій Драко цокнув об трикляту каблучку, коли вона передала склянку йому до його рук. Вона чарами зібрала порожні стакани й відправила назад до бармена.
— Після того, як ти звільниш всіх драконів і кентаврів, Ґрейнджер, можеш задуматися про кар'єру офіціантки, — сказав Драко.
Герміона дивилася на нього, чекаючи образи, але її не було.
Джіні втрутилася:
— Це на неї не схоже. Я більше звикла, що вона їх б'є, а не миє.
— Гей! — Герміона штурхонула Джіні після того, як стакани благополучно приземлилися на бар. Вона передала Кеті маслопиво, але та відмовилася.
— Насправді, — сказала Кеті, посміхаючись. — Це ідеальний час, щоб повідомити вам новину. — Вона озирнулася навколо і наважилася, — Я вагітна.
Джіні ахнула.
— Невже! — вона захихикала.
Хлопці приєдналися хором привітань. Герміона стиснула руку подруги, але так і не згадала, з ким Кеті зустрічається, адже та точно була незаміжньою.
— Отже, Гаррі, — продовжила Кеті. — Мені, мабуть, доведеться трохи почекати з квідичем.
— Кеті, — підскочив Ентоні. — У найгірший момент! Наступної неділі ми граємо проти департаменту чарівних ігор та спорту!
Кеті засміялася:
— Мені шкода! Я накажу дитині почекати ще кілька місяців!
— У міністерстві є міжвідомча ліга з квідичу? — запитав Драко.
Неприємне мовчання тривало недовго. Гаррі обернувся до Драко.
— Так, ми створили її кілька місяців тому. Ти граєш, Мелфою? — Гаррі всміхнувся. Ця розмова здавалася такою природною, немов не існувало років ворожнечі.
Драко посміхнувся.
— Я впевнений, що у вас вже є ловець, — відповів він Гаррі.
— Ми граємо без снича, тому я граю, як загонич. Якщо Кеті йде з команди, нам знадобиться третій, зі мною і Джіні.
Драко глянув на Джіні.
— І як тобі вдалося пробратися у команду ВОМП, якщо ти навіть не працюєш в цьому відділі?
— Стосунки з Гаррі Поттером мають свої переваги, — посміхнулася Джіні.
— Можливо і мені варто спробувати, — відказав Драко, усміхнувшись. Ентоні пирснув напоєм. Гаррі зморщив ніс. Джіні усміхнулася, а Кеті розсміялася.
Герміона просто дивилася. Її свідомість підкинула спогад, як вони стояли біля кімнати на вимогу, Драко тримав непритомне тіло Ґойла і кликав Креба. Вона відчула укол роздратування, коли задумалась про те, де зараз Пенсі Паркінсон і що вона відчуватиме, коли дізнається, що Драко Мелфой випиває з Гаррі Поттером і Герміоною Ґрейнджер.
Гаррі запросив Драко на завтрашнє тренування, значить Герміона не побачить його завтра в «Наріжному Камені». Вона відчула розчарування і полегшення водночас. Поки всі розмовляли про квідич, вона попивала маслопиво, доки не відчула як нутрощі потепліли, а вії від туші стали ще важчими. Їй слід піти до дівчачої кімнати та спробувати змити ту туш.
— Ґрейнджер, ти ж в «Флоріш та Блотс» працюєш, чи не так?
Герміона підняла очі й побачила, що Ентоні дивиться на неї.
— В «Наріжному Камені», взагалі-то, — вона поставила пиво, щойно помітивши, що випила вже половину.
— Точно. Моя мама намагається зараз більше читати. Порадиш щось?
Герміона відкрила рота, але за неї відповів дехто інший.
— Їй варто спробувати прочитати серію «Небажані».
Вона глянула на Драко. Він усміхався їй, а в очах гуляли бісики.
— Серія, насправді не така проста, як здається, — продовжив він, не дивлячись на Ентоні. — Там сім романів, усі з різної точки зору на одні й ті ж моменти. Хтось сказав би, що це нудно, але Гейнсворту вдається втримати інтерес, відкриваючи нову інформацію щоразу, коли сцену переглядають.
— Добре, дякую, — сказав Ентоні. — А хто автор...?
— Ленс Гейнсворт, — вклинилась Герміона. Вона спостерігала, як його губи сіпнулись. Він зробив ковток зі свого стакана.
— І ти згодна, Герміоно? — сказав їй Ентоні.
— О, так, — протягнула вона, пильно вдивляючись у Драко. — Можна навіть сказати, що я точно такої ж думки.
— Чудово, — голос Ентоні долинув до неї. — То я прийду, щоб купити першу книгу.
Вона спостерігала, як Драко посміхнувся і зісковзнув зі свого табурета, прямуючи до бару. Потім Джіні підсіла поговорити з Кеті про дитину. Гаррі та Ентоні знову почали розмову про квідич. Вона зайняла табурет Джіні. Сидіти стало куди зручніше. Герміона допила маслопиво, передбачаючи скоре прощання.
— Ґрейнджер!
Вона здригнулася, почувши через плече привітний, але нав'язливий голос.
— Привіт, Ейдене, — обернулася й натягнула посмішку.
— Ти продовжуєш робити нові зачіски. Я тебе ледь впізнав! — Ейден притулився до стіни за її табуретом, змусивши розвернутися, щоб поговорити.
Не те щоб вона недолюблювала Ейдена. Навіть вважала його дуже хорошим. Просто деякі його якості були трохи... відсутніми.
— Я збирався запросити тебе з нами сьогодні ввечері, але не зміг знайти. Кумедний збіг, га?
— Безумовно, — сказала Герміона, не збираючись продовжувати розмову.
Ейден сьорбнув те, що здавалося його третім маслопивом. Вона глянула через його плече, щоб побачити трьох його товаришів, яких не впізнала, але Гаррі, здавалося, знав одного. Він встав зі стільця і привітався. Ейден скористався можливістю сісти на порожній табурет поруч. Їй знову довелося розвернутися до нього обличчям.
— Ти бачила сьогоднішню ранкову статтю про знайдену Рогохвістку?
— Так. Впевнена, що працюватимемо над цим увесь наступний тиждень, — підтвердила Герміона. Вона знайшла статтю поруч із крайнім опусом Скітер про Драко. Вона зробила ковток і з'ясувала, що пляшка порожня. Коли вона встигла?
Ейден побачив це і підскочив.
— Дозволь принести тобі ще.
Саме тоді, коли Герміона збиралася сказати йому «ні, дякую», з'явилася рука, яка поставила перед нею чергове маслопиво. Вона на мить вп'ялася очима в каблучку Слизерина, перш ніж підняти погляд.
Драко не дивився на неї, а натомість поблажливо посміхнувся Ейдену.
— О'Коннор, чи не так? — уточнив.
— Так, Мелфою, радий тебе бачити, — Ейден простягнув руку, і Мелфой її потис. — Як минув перший тиждень? — Ейден весело посміхнувся. Герміона не могла зрозуміти, як він не відчув неприязні Мелфоя.
— Чудово, дякую, — ось і вся відповідь.
Ейден знову посміхнувся і кивнув.
— Я збираюся випити ще. Побачимось потім Мелфою! Ґрейнджер, — хлопець поклав руку їй на плече, можливо, на прощання. — Побачимось в понеділок!
Драко спостерігав, як він відходить. Герміона вхопилася за маслопиво, яке блондин поставив перед нею.
— Дякую, — буркнула під ніс. Трохи відпила, але собі сказала, що допивати не стане.
Драко сів на порожній табурет поруч і зіткнувся з нею поглядом. Герміона зрозуміла, що більше ніхто не доєднається до їхньої розмови, бо всі зайняті своєю. Вона зробила ще один ковток.
— Він нагадує мені Візлі.
Герміона поставила пляшку і витерла рот.
— Рона?
— Ні, його матір, — Драко закотив очі. — Авжеж, Рона.
Герміона подивилася на Ейдена біля бару, той розмовляв, усміхаючись. Вона зовсім не помічала збігів.
— Невже те, як він посміхається і тисне тобі руку, викликає спогади про Рона? — запитала Герміона. Вона подивилася на нього крізь вії й усміхнулася.
— Схоже на те, — Драко теж посміхнувся.
— Здається, ти дуже добре вписався в компанію ґрифіндорців, — Герміона потягнулася до напою, щоб зайняти руки, але зупинилася, перш ніж зробити ковток. Можливо, саме так у когось і розвинувся алкоголізм: нервове сьорбання.
— Ну, Ґольдштейн — рейвенкловець, тож ми чіпляємося одне за одного, коли хтось намагається увірватися до палаючої будівлі, щоб порятувати кошенят.
Герміона посміхнулася. Вона забула свою обіцянку і зробила ще один ковток.
— Думав, що ти рятуватимеш домашніх ельфів, а не вивчатимеш драконів.
Герміона зустрілася з ним очима поверх склянки. Якщо це була інсинуація, то його обличчя цього не видавало. Вона ковтнула й злизала піну з губ.
— Я хочу перевестись, направду, — сказала вона, вибираючи точку за його плечем, щоб не доводилося дивитися йому в очі, поки вона говорить. — Сподіваюся переїхати кудись, коли буде вакансія, але поки підрозділ тварин мене влаштовує.
— Хіба вони перед тобою не приклоняються, не можуть дати будь-яку бажану посаду? Або ти забула вписати «Золоте тріо» у резюме?
— Насправді, я подавалась під фальшивим ім'ям, — вона подивилася на свої руки. Їй конче потрібно було зробити манікюр. Вона сподівалася, що цього тижня її нігті ніхто не бачив.
— І чому?
Вона підвела на нього очі, згадавши, що вони розмовляли. Вона і Драко. Теревенять. Як дивно.
— Я не дуже хотіла, щоб мені після війни все подали на білому блюді, — сказала вона, знову озираючись через його плече. — Я хочу заслужити свою посаду, а не отримати завдяки тому, з ким подружилася на першому курсі, — вона знову сьорбнула свій напій, і прохолодна рідина здалась їй дуже приємною.
Настала тиша. Вона дивилася до нього, дивуючись, що той ще не знудився їх розмовою. Він супився у відповідь.
— Ти правда думаєш, що через це тебе кличуть «Золотою дівчинкою»? — він підняв брову. — Тому, що Поттер і Візел впустили тебе у свій клуб?
Вона затамувала подих, чекаючи, коли він скаже їй чому ж. Вона спостерігала за ним так само, як він за нею, і виявила, що її очі вдивлялись до куточків його рота, де він приховував посмішку. Тихий голосок у її голові нагадав, що дивитися на його рот, ймовірно, неправильно.
— Гей, Ґрейнджер!
Герміона підскочила й обшукала очима кімнату, щоб побачити, як Ейден махає рукою. Чудово.
— Ми збираємося до нового пабу на розі. Хочеш піти з нами? — Ейден повернув голову до кількох інших людей із її відділу, яких вона не знала.
— Та ні. Але дякую! — вона посміхнулася, сподіваючись, що він просто піде, аби Драко сказав їй, чому ж вона «золота».
— Гаразд! — гукнув він їй у відповідь. — Але я все ще винен тобі за обід на минулому тижні, тому наступного разу я пригощу тебе випивкою! — він посміхнувся, як величезне щеня, і помахав їй рукою, киваючи Мелфою. Герміона навіть не пам'ятала, що колись заплатила за його ланч. Вона ковтнула пива й спостерігала, як Ейден виходить з колегами.
— Як довго ви зустрічаєтесь?
Герміона глипнула на Драко. Емоцій на його обличчі не було.
— Вибач, що? — перепитала.
— О'Коннор, — підказав він. — Ви разом? — він сьорбнув свій напій і спостерігав за нею поверх склянки.
Вона відкрила рот, щоб запротестувати, виправити його, сказати що-небудь, але Гаррі перервав їх.
— Гей, ми з Джіні додому. — Він стояв позаду Драко. — Герміоно, ти залишаєшся чи ідеш з нами?
Вона дуже хотіла виправити Драко, але, мабуть, уже не сьогодні.
— Я теж вже збираюся йти, — сказав він і встав. Їй потрібно було повернутися до їх розмови. — Ґрейнджер має бути поруч із тобою, Поттере. Вона не зможе сама роз’явитися.
Вони говорили про неї так, наче її тут і не було. Вона почала вставати зі стільця.
— Я в порядку. Я випила лиш...
Дівчина трохи захиталася, але змогла встояти. Вона виявилася п'янішою, ніж вважала. Не найкращий аргумент. Гаррі посміхнувся і простягнув до неї руку. Вона насупилася, і хотіла вхопитися за неї, але раптом зрозуміла, що Драко підтримує її попід лікоть. Мабуть, спіймав, коли вона оступилась. Він відпустив лікоть, прослідкувавши за її поглядом вниз, туди, де була його рука. Що ж, Мелфой торкнувся її голої шкіри, а вона навіть не помітила.
— Тож завтра на Ходжлі-Філд, Мелфою? — Гаррі проводжав її додому, але Герміона все ще відчувала, що конче має щось сказати.
— Чекаю з нетерпінням, Поттере.
— На добраніч, Драко, — сказала вона. Що це було? Голова затуманилася. Вона глянула на нього востаннє. Він стояв нерухомо, доки вони відходили, дивлячись прямо на неї.
Вона дозволила Гаррі вивести її за двері. Він стримував посмішку, і коли Джіні зустріла їх на дворі, то запитала:
— Що смішного, а я не знаю?
Гаррі голосно засміявся після того, як двері повністю зачинилися.
— Ти назвала його Драко, — очі Гаррі блищали. Герміона відчула, як рум'янець покидає її обличчя.
— Боже мій! — Джіні хихикнула.
— О, боже, — Герміона закрила обличчя руками.