Наступний понеділок мав стати першим робочим днем Драко в міністерстві. Герміона запевняла Джіні, що на роботі вона навіть Гаррі майже ніколи навіть не бачить, тому цілком логічно, що не побачить і Драко. Джіні так не вважала.
Зранку подруга розбудила її за годину до будильника, запхнула в душ, а потім двадцять хвилин скептично роздивлялася мокре Герміонине волосся, доки його власниця пила чай.
— Джіні, будь ласка, не перестарайся. Імовірність зустріти його сьогодні...
— Ага, а до книжкового магазину, в якому ти працюєш, він тиняється, бо з вікна тої лавки відкривається пречудовий краєвид. Сиди спокійно. Я думаю, як тебе заплести.
Герміона позіхнула. Джіні змогла непогано приборкати її гриву. Вона заплела волосся біля скронь, а потім зібрала їх у косу, яку перекинула на праве плече, але варто було подрузі заїкнутися про макіяж, як Герміона втекла з крісла.
— Хоча б туш! — крикнула услід Джіні, коли за тою вже грюкнули двері.
Герміона пройшла крізь вогонь в Атріум міністерства, і першим, кого вона побачила, був Драко Мелфой. Він стояв біля нового фонтану, який спорудили минуло річ, разом із Гаррі. Герміоні знадобилося кілька поспішних кроків, аби зрозуміти, що дратівливий голос, який лунав по всьому Атріуму, належав Ріті Скітер, яка брала в них інтерв'ю, а її фотограф бігав навколо, намагаючись підібрати вдалий ракурс.
Герміона опустила голову й краєм ока спостерігала за ними, повертаючи ліворуч до ліфтів. Голос Скітер пронизав зал, вимагаючи від хлопців рукостискання. Драко щось прошепотів Гаррі, і той всміхнувся у відповідь. Герміона заклякла. Усмішка Гаррі перейшла в легкий сміх. Вона стояла, дивлячись, як Гаррі та Драко посміхаються одне одному, хитаючи головами на якусь Гарріну репліку. Це було таке дивне, але заспокійливе видовище. А от стояти на місці так довго виявилось її фатальною помилкою.
— Міс Ґрейнджер!
Ріта її помітила. Очі журналістки сповнилися хвилюванням та передчуттям можливостей. Гаррі побачив подругу через плече Драко й самим поглядом скомандував: «Тікай!».
Драко обернувся, просканував її очима з голови до п'ят, а потім зупинився на волоссі. Ну дякую, Джіні.
— Міс Ґрейнджер, як вчасно! — Ріта підлетіла до неї, схопила за руку і потягла до хлопців. — Ми б хотіли сфотографувати, як ви з Гаррі вітаєте Драко в міністерстві.
— Мені здається, міністр Шеклболт — куди краща кандидатура для першої шпальти, — заперечила Герміона. Останні кілька футів вона практично впиралася підборами в підлогу.
— О, ні-ні-ні! Суперники дитинства стали колегами! А може навіть друзями! Ось де сенсація.
Ріта поставила її праворуч від Гаррі й попросила посміхнутися, коли хлопці знову потиснуть руки. Вона, мабуть, не посміхалася, бо Ріта точно була чимось невдоволена.
— Міс Ґрейнджер, — звернулася до Герміони. — Дозвольте поставити кілька питань, поки хлопці закінчать фотосесію.
Дівчина поплелася вперед, а Ріта схопила її за плече, рішуче відтягуючи на кілька кроків.
— Міс Ґрейнджер, — почала журналістка, і самописне перо сіпнулося за її плечем. — Що ви відчули, коли дізналися, що Драко Мелфой, ваш давній суперник і Смертежер, працює на Міністерство?
Герміона ковтнула, ретельно добираючи слова.
— Я думаю, що Драко Мелфой – гідний цієї посади. Він мав чудові оцінки в Гоґвортсі й завжди був вельми амбітним.
Ріта підтисла губи й спробувала зайти з іншого боку.
— Чи важко було вам, жертві його багаторічних знущань і ненависті, побачити Мелфоя сьогодні вранці, в Атріумі міністерства?
Герміона стиснула щелепу й порахувала до п'яти.
— Я впевнена, що Драко Мелфой стане чудовим співробітником міністерства. Департаменту аврорів пощастить з ним і...
— Як ви думаєте, Міністерство – підходяще місце для колишнього темного чарівника?
— Він ніколи не був темним чарівником! — Герміона забула порахувати до п'яти й тепер важко дихала. — Ваші слова насправді ображають темних чарівників!
Перо Скітер, записуючи, тремтіло від радості, сама ж Ріта застигла, немов яструб, який засік жертву.
— Чому ви захищали його на суді, міс Ґрейнджер?
Цього разу Герміона не забула про лічбу.
— Так було правильно.
— Чи спілкувалися ви з містером Мелфоєм після суду? Зустрічалися приватно?
— Ні, — відрізала Герміона. Вона не бачила сенсу вдаватися в деталі. — Тепер у вас достатньо сенсацій? Я маю бути нагорі за п'ять хвилин.
— Звичайно! — булькнула Ріта. — Бозо, досить! — гаркнула вона до фотографа. А потім схопила Герміону за руку і потягла назад. — Дозвольте мені трохи поговорити з містером Поттером, а поки зробимо кілька кадрів, як містер Мелфой прямує до ліфтів! Міс Ґрейнджер, чому б вам не провести його? — Ріта вже бачила її найбільшу сенсацію.
— Ми працюємо на різних поверхах, — сказала Герміона. — Не думаю, що це...
— Давайте, міс Ґрейнджер, — Ріта підштовхнула її до Драко. — Це для газети. Не все в ній обов'язково має бути правдою.
Герміона похитала головою, видихаючи. Вона глянула на Драко, який спостерігав за нею, і рушила до ліфтів. Дівчина відчувала його праворуч і чула, як клацають по підлозі його черевики. Драконяча шкіра.
— Подивіться один на одного! Посмішка! Нам потрібен знімок в профіль! — верещала Ріта з двадцяти футів, а спалах камери що дві секунди сліпив весь Атріум. Герміона не слухала журналістку і не зводила очей з ліфтів, прямуючи до них.
Драко потягнувся до золотих решіток ліфта і відійшов убік, пропускаючи її першою. Мелфоєвські манери здалися такими недоречними в цій ситуації, що Герміона кинула в нього поглядом. Він дивився зверху вниз, брова поповзла вгору. Вона відчула на талії примару його руки, яка підтримувала її, так само, як ту болгарську модель з газети. Драко увійшов слідом і почав зачиняти ворота.
— Гаразд, вертайтесь – ми все переробимо! — донісся з Атріуму Рітин голос. Інші співробітники міністерства, ті, хто ще не помітив Драко Мелфоя і не помчав геть, почали уникати їхнього ліфта, ледь забачивши фотографа. — Не зовсім те, чого ми хотіли!
Драко продовжував зачиняти решітку.
— Поверніться! Треба ще раз!
Герміона спостерігала, як хлопець демонстративно ігнорував крики Скітер, а потім повернувся до фотографа й вигукнув:
— Вибач! Це мій перший день! — він схопився за підвісну мотузку, ліфт почав рухатися і вони зникли з поля зору. Герміона зітхнула з полегшенням.
Було тихо, коли ліфт піднявся на 7-й рівень. Пролунало оголошення про Департамент магічних ігор і спорту, влетіло кілька міжофісних записок. Тиша почала тиснути на неї.
— Якщо Скітер тобі докучає, я завжди можу знайти баночку з незламними чарами – зазвичай це допомагає, — Герміона прослідкувала, як вилетіли кілька записок на 6 рівні.
— Дуже по-слизеринськи.
Глянула на нього. Він притулився до стіни ліфта, усміхаючись. Вона відчувала, що ці слова були компліментом. Герміона відвела погляд, коли ліфт рушив на п'ятий рівень, відчуваючи гостру потребу виправдатися.
— Я просто... — спробувала пояснити. — ... Ненавиджу її, — дівчина похитала головою й нервово хіхікнула, повернувшись до споглядання власних туфель, які за мірками Джіні «були практичними».
— Та невже, — відповів, і вона відчула усмішку в його голосі. — Я думав, що Герміона Ґрейнджер залишила всю свою ненависть у Гоґвортсі.
— Ні, є винятки, — сказала вона. — Тільки Ріта Скітер і ті, хто не цінує Ленса Гейнсворта.
Вона подивилася на нього, посміхаючись. Це було найближчим до вибачення за її поведінку в «Наріжному Камені» з можливого. Вона спостерігала, як його вдоволена посмішка перетворилася на щиру усмішку.
Ліфт сповільнився, досягнувши 5 рівня. Він відкрив рота, щоб щось сказати...
— Ґрейнджер!
Герміона кивнула, побачивши Ейдена О'Коннора, який ввалився у ліфт із шаленою посмішкою на лиці.
— Якраз тебе шукав, — сказав він. — Ти мені потрібна.
Герміона стримала гримасу. Його відвертість іноді лякала.
— Ейдене. Доброго ранку. Ти пам'ятаєш Драко Мелфоя?
Ейден обернувся до хлопця, який спирався на стіну. Герміона помітила, як з Драко сповзла посмішка. Він відійшов від стіни, вирівнявся й ґречно подав руку.
— Мелфой, звичайно, — сказав Ейден. Він потис Драко руку і всміхнувся. Посмішка залишилась без відповіді. — Ейден О'Коннор. Я був на рік молодшим у Гоґвортсі. Добре, що ти тут, у міністерстві.
Герміона мріяла, щоб Скітер була тут – Ейден зробив саме те, чого жінка домагалась весь ранок.
— Дякую, — відповів Мелфой. Вони відпустили руки. — В якому департаменті працюєш, Ейдене?
— На 4-му рівні, разом з Ґрейнджер, у відділі тварин, — Ейден штурхонув її ліктем — дружній рух, якого вона ніколи не розуміла, а він використовував.
Герміона відчула, що підйомник сповільнився, наближаючись до четвертого рівня, і ледве дочекалася, щоб вискочити.
— Ти змінила зачіску?
Герміона підняла очі, Ейден дивився на неї. Його очі вивчали її обличчя та волосся.
— О, гм, так, — вона завела за вухо вільний локон. — Тобто, ні. Просто заплела, — як же хотілося, щоб він нарешті замовк.
— Гарно, — підмітив. Той, для кого вона старалася, і слова не сказав. — Тобі личить.
Герміона опустила голову.
— Дякую.
Ліфт зупинився на 4 рівні, оголосивши про Департамент регулювання та контролю магічних істот. Ейден відійшов убік, жестом запрошуючи Герміону вийти.
— Приємно було знову зустрітися, Мелфою. Удачі, — побажав Ейден.
— Так, гарного першого дня, Мелфою, — сказала Герміона.
Вона підвела очі й побачила, як з обличчя Драко поступово зникають емоції. Герміона відчула, як рука Ейдена веде її через ліфт так само, як робив Драко, коли вони заходили. Дівчина напружилася, але так і не наважилася озирнутися.
Що не так з цими чоловіками, які вважають, що вона не здатна ходити самостійно?
~*~
Наступного ранку Герміона прокинулася і побачила вирізку «Щоденного Віщуна» на столі. Стаття Ріти не потрапила на першу шпальту, що потішило Герміону, але все ж займала два центральні розвороти.
Першу сторінку супроводжувала фотографія, на якій Гаррі та Драко тиснуть один одному руки, і Ріта припускає, чим саме Драко буде займатися в міністерстві. Герміона зраділа, що фото, на якому вона ніяково стоїть позаду Гаррі, не потрапило до газети.
Але у другій половині статті, вона побачила свою власну цитату:
«Він ніколи не був темним чарівником!» — Герміона Ґрейнджер, найяскравіша відьма нашого століття.
Герміона зажмурилася, затиснувши перенісся. Коли ж розплющила очі, то побачила фотографію.
Бозо зняв, як вони разом йшли до ліфтів. Із заплетеним волоссям її можна було не впізнати. Спостерігаючи за фотографією, вона побачила, як Драко відкрив для неї решітку, а вона підвела на нього погляд. І вже з цього ракурсу не впізнав би її хіба що сліпий.
Вона дивилася, як сама ж заходить до ліфту, а рука Драко піднімається, щоб вести її, притримуючи спину. Дівчина вискочила з ліжка й полізла у скриньку, шукаючи вирізку з болгарською моделлю. Вона витягла статтю «Драко Мелфой знайшов любов» і поклала фотографії поруч. Спостерігала, як він відійшов убік, пропускаючи модель, відчинив двері в ресторан і поклав руку їй на талію. Можливо, трохи нижче, ніж на її власну, але це все ще був той самий рух. Вона полегшено зітхнула — можливо, Драко направду не зустрічається з болгаркою, можливо, він просто джентльмен, з чистокровними манерами.
Але усмішку як рукою зняло, коли дівчина прочитала наступну сторінку статті, де Ріта Скітер досить вільно інтерпретувала її слова. З'ясувалося, що Герміона розхвалювала Драко, з блиском закоханості в очах.
Краще й бути й не може.