Вона нічого не відчувала.
Усередині неї зяяла діра, яка щохвилини збільшувалась, вичікуючи, щоб проковтнути її цілком.
Вона сама вирила собі могилу, і тепер хотіла в неї лягти.
О шостій ранку Джіні тихенько постукала у двері.
— Я бачила твою сумку в коридорі, — сказала вона. Герміона не зводила очей зі стелі. — Думала, ти залишишся на ніч у Драко.
— Я також.
Тупотіння ніг Джіні підлогою — залізла до неї в ліжко.
— Що він зробив?
Джіні лежала на боці, обличчям до неї, схиливши голову на руку.
— Нічого. Здогадався про спогади.
Джіні замовкла. Герміона не відводила очей від стелі. Не моргала. Сухими й втомленими очима.
— Ов.
— А потім попросив мене піти.
— Ов.
— Знаєш, у Гоґвортсі, коли Гаррі, Рон і я робили щось небезпечне чи йшли проти правил, я планувала історію на випадок, якщо нас спіймають. Завжди була напоготові до розмови з Макґонеґел чи Дамблдором. Готовою, — Герміона обернулася й глянула на Джіні, блакитні очі вже дивилися на неї. — Я ніколи не думала, що він дізнається. Навіть, не розглядала такого варіанту. Отже, мені не було чим крити.
Джіні кивнула.
— То що ти врешті-решт сказала?
— «Пробач»? — похмуро захихотіла Герміона. Вона стенала плечима й повернулася до стелі з принизливою посмішкою. — Я сказала, що хотіла його краще пізнати.
— Він знає, що ти його кохаєш?
Щоки Герміони почервоніли, вона закусила губу.
— Ні. Щоразу, коли я маю можливість, щоразу, коли він запитує, чому я щось для нього зробила... Я кажу, що це було правильним рішенням.
— Це ж, взагалі-то, одне й те саме для тебе, — сказала Джіні. Герміона знову подивилася на неї, і та сумно посміхнулася. — Це означає, що ви розбіглися?
— Ми… насправді й не були разом, здається, — Герміона стиснула губи й зітхнула. — Ми не ходили на побачення і не оприлюднювали наші стосунки.
— Але це те, чого ти хотіла, так? — очі Джіні дивилися на неї. Герміона кивнула. — Він знає, що ти цього хочеш?
Відчула, як її брови зійшлися.
— Я… я просто задовольнялась тим, що мала, якщо чесно, — похитала головою.
— Тоді, можливо, настав час встановити правила? — Джіні зсунула брову. Вона так нагадала Герміоні Фреда.
— Не думаю, що він захоче, — відповіла. — Тим паче сказати співробітникам, що сам і порушив контракт, який всі мусили підписати.
Відчула, як Джіні встала з ліжка.
— Ти ніколи не дізнаєшся, поки не спробуєш.
~*~
Вона пережила неділю. Пішла на заняття з мадам Бернар. Потім до «Наріжного Каменю». Мелфой не прийшов.
Прийшла додому. Джіні попросила Гаррі приготувати їм вечерю, тож Герміона кілька годин намагалася балакати з друзями перед тим, як лягти спати, вважаючи занадто виснажливим удавання, що з нею все гаразд, і ігнорування того, як її друзі чудово спілкуються. Не бояться бути разом. Закохані один в одного.
Дорогою на роботу в понеділок вона ледь не засинала на ходу. Драко не зустрів її з кавою. Вона й не сподівалася.
Це був перший день Волтера після тижневого перебування в заповіднику Сомерсет. Вони зустрілися, щоб переглянути його нотатки та цифри, перш ніж вона вирушила до конференц-зали на зустріч старшого персоналу.
Він уже був у конференц-залі, коли вона увійшла, сидів на чолі столу й гортав папери. Вентворт і Блез про щось базікали. Драко підвів очі, коли вона пройшла у двері, а потім відвів погляд.
Ніби вона для нього ніщо.
Висунула свій стілець і сіла. Гортала нотатки й не звертала уваги на руки, які перебирали папери за кілька дюймів від неї.
Їй потрібно поговорити з ним наодинці, але якось раптово. Вона не могла уявити, щоб він погодився на зустріч із нею сьогодні.
— Доброго ранку, Ґрейнджер, — Блез проспівав їй через стіл.
Вона підвела очі, а він усміхнувся.
— Доброго ранку.
— Як минули вихідні?
— Е-е… — глянула на свої руки. — Не дуже.
Блез подивився на неї, доки Драко продовжував рухати руками.
За кілька хвилин він почав нараду. Його голос такий же, як завжди. Манери такі ж. Наче його ніщо не хвилювало. А може так і було. Можливо, він просто змирився, що вони ніколи не зможуть стати парою.
Коли настав час звітувати про стан своєї команди, вона встала. Читала зі своїх нотаток. Оглянула кімнату. Говорила красномовно. Сіла.
Драко подякував їй. Потім говорив Вентворт. Вона слухала.
Підвівши погляд, побачила, що Блез дивиться на неї з цікавим виразом обличчя.
Коли зустріч закінчилася, вона повернулася до свого кабінету. Герміона намагалася впорядкувати думки.
Любовний контракт був чудовим приводом. Проти сексуальних домагань, звичайно, але найбільше — щоб все закінчити.
Стук у дверну раму. Блез увійшов, зачинивши за собою двері. Вона витріщалася на нього, доки він стояв біля дверей.
— То ви, штибу, розбіглися, чи як?
Гарячий сплеск паніки, а потім холод смутку.
— Я не знаю, про що ти, — її голос рівний. Вона повернулася до свого столу.
— Як тобі завгодно, Ґрейнджер, — сказав Блез, закочуючи очі. Почула, як він пішов. І нарешті розслабилася.
Пережила тригодинну зустріч із Драко та Вотерстоун. Дуже болісні три години. Драко не дивився на неї. Він не повністю ігнорував її, усе ще ставив запитання або кивав, коли погоджувався, але для неї було до болю очевидно, що він не хоче мати з нею нічого спільного. Здавалося, він провів решту вихідних, відбудовуючи свої стіни. Він холодний. Знову.
Вона хотіла, щоб він просто залишив її та Вотерстоун працювати, але слід було очікувати трохи мікроуправління. Слухання щодо проєкту перевертнів розпочнеться в понеділок, за тиждень. Перший великий проєкт її відділу. Драко хотів переконатися, що все йде гладко.
У вівторок вранці, коли Волтер приніс їй пошту, руки Герміони завмерли над листом зі знайомою зворотньою адресою. Каліфорнійський університет.
Довгоочікувана відповідь Ноель Оґден.
Герміона потерла чоло. Це… так невчасно. Драко прямо попросив її не писати Ноель. Вона знехтувала його бажаннями й зробила це.
Тому, що хотіла пізнати його краще. Прямо, як і зі спогадами.
Герміоні знадобився цілий день, щоб вирішити, що вона робитиме з листом. Якщо не відкрити лист, надісланий тобі, можна втратити можливості. Але, якщо відкрити, можна дійти до набагато гірших відкриттів.
За годину до кінця робочого дня Герміона відправилася до офісу в задньому кутку. Його двері були прочинені, тож вона увійшла й зачинила їх за собою.
Він глянув на неї з-за столу, насупився й знову опустив очі на свої папери.
— Якщо це не пов’язано з роботою, змушений попросити Вас піти.
Вона стиснула губи, намагаючись утримати будь-які неприємні коментарі в собі. Кинула нерозкритий лист із Каліфорнії йому на стіл. Він дивився на нього, намагаючись розгадати його значення.
— Я написала Ноель після того, як ти попросив мене цього не робити. Вона щойно відповіла мені, — спостерігала, як його очі підняли на неї, холодні й сталеві. — Хочу бути чесною. Тож сам вирішуй, чи можу я його відкрити.
Зиркнув на неї, витяг чарівну паличку, постукав по листу, підпаливши його.
Вона кліпала очима, коли той зім’явся й хруснув.
Ну, добре…. Це його відповідь.
Він повернув свою увагу до паперів, і Герміона відчула себе дуже зневаженою. Глибоко вдихнула, приймаючи покарання, і рушила до дверей.
— Вона неправильно зрозуміла ситуацію. Усе одно нічого в тому листі не було б правдивим.
Герміона повернулася. Драко все ще був зосереджений на тому, що читав.
— Що за ситуація?
Подивився на неї.
— Та ніч. З Маркусом Флінтом, — його щелепа стиснулася. Вона нерухомо стояла біля дверей. — Після того, як ти пішла з О’Коннором, я не надто добре впорався зі своїми почуттями.
Герміона спробувала уявити, як це побачила Ноель. Драко та Маркус гамселять один одного посеред пабу. Герміона згадала, як Ейденів друг описав це йому.
Я припускаю, що одразу після того, як ми пішли, Мелфой повернувся всередину і накинувся на Флінта! Може, він фліртував із Ноель?
Вона кивнула підлозі.
— І ти не пояснив їй? Не сказав, що насправді сталося?
— Тоді вона не була у пріоритеті. Що я їй чітко і пояснив, — він скривився. — І я не знав, чи хотіла б ти, щоб хтось дізнався про той випадок.
Вона закусила губу, подумавши, що також не хотіла, щоб Драко обговорювали в пресі, якби вона пішла до аврорів щодо Флінта.
— Вона сказала своєму батькові, що я нахабний і нестриманий. Не той, у кого можна інвестувати, — Драко постукав пером по пергаменту перед собою.
— Це можна було легко прояснити, Драко. Я б могла написати Ноель чи її батькові, — вона хотіла ступити до нього, але стрималася.
— Уже запізно. Я не хотів, щоб про тебе пліткували.
Вона спробувала придумати ще щось, що хотіла б сказати з цього приводу. Натомість кивнула й повернулася до дверей.
— Є ще якісь секрети, які ти приховуєш, Ґрейнджер? — вона обернулася, його очі знову стали холодними. — Сьогодні вівторок. Я починаю гадати, чи частина моєї спадщини перейде на рахунки о 21:00.
Вона звела на нього брову й схопилася за дверну ручку.
— Не хвилюйся, перейде, — вийшла геть.
~*~
Четвер був днем реклами кампанії Золотих сніджетів. Вона запропонувала «Щоденному віщуну» та «Базікалу» описати проєкт, а Джіні, Гаррі, Рольф Скамандер і Віктор Крум приїхали дати інтерв’ю та зробити світлини в рамках кампанії «Збережіть сніджетів» для журналів і газет.
Вона відчувала, що всі її проєкти розвиваються, усі протягом одного тижня. Сьогодні була реклама проєкту сніджетів, яку надрукують у неділю, а слухання проєкту перевертнів у Чарверсуді стартують у понеділок. Тиждень видався неймовірно насиченим. Це було чудово, оскільки допомогло їй не зосереджуватися на тому, як жахливо вона почувається.
Учорашній день був таким же напруженим, як понеділок і вівторок. Їй довелося підготувати офіс до кампанії сніджетів, щоб, якщо Ріта вирішить колупатися в незнайомих місцях, вона нічого не знайшла. Вони з Волтером виступили з доповіддю перед усіма у середу вдень, надавши їм основну інформацію. Драко стояв у дверях свого кабінету, схрестивши руки на грудях, спершись плечем на одвірок, і не дивився на неї. Зрештою він зник у кабінеті, зачинивши за собою двері.
Дзвін ліфтів і пари підборів, що пройшли до її кабінету, повернули її в сьогодення.
— Моя любове!
Герміона підвела очі й побачила, як Пенсі Паркінсон, засмагла й прекрасна, продиралася до кімнати, несучи пакети та коробки.
— Як я за тобою скучила!
Герміона закліпала.
— За мною?
— Так тобою! За моєю моделлю! Моєю музою! — Пенсі скинула пакети на стілець, а коробки на стіл Герміони, ледь не перекинувши її чорнильницю. — Поки була в Італії, знайшла стільки смаколиків.
Герміона поспішила порятувати папери на своєму столі, які майже впали додолу.
— Схоже, ти добре провела час?
— Краще, ніж добре! Я розповім тобі все, але давай спершу приготуємось до рекламної зйомки, га?
Пенсі начаклувала стелаж, і одяг почав вилітати з пакетів і коробок, ідеально приземляючись на вішаки.
Коли Пенсі заштовхнула її за штору з рукою, повною суконь для примірки, Герміона зрозуміла, що востаннє бачила Паркінсон ще до Дня святого Валентина. Три тижні тому?
Вона дивилася на тканини у своїх руках. Невже вони з Драко протрималися лише три тижні, перш ніж розбігтися?
Ріта Скітер прибула об 11 ранку, за годину до того, як її чекали. Поки Дафна й Трейсі робили їй макіяж, Герміона почула, як Скітер розмовляла із Драко, допитувалася про слухання проєкту перевертнів наступного тижня, справи в офісі, його думки щодо кампанії Золотих сніджетів. Голос Ріти долинув до неї, і шкрябання її пера загриміло у вухах, але Драко зберігав глибокий і спокійний тон. Вона могла вловити лише одне-два слова його відповідей.
— І, любий Драко, як твоє особисте життя? Є хтось особливий зараз? — голос Ріти долинув крізь двері кабінету Герміони. Вона зглитнула, напружуючись, щоб почути відповідь. Чула гуркіт його голосу, шипіння слів і стукіт приголосних, але не могла розібрати, що ж він сказав.
Скітер засміялася. Високий кришталевий звук, від якого в Герміони здригнулися очі.
— Готова?
Герміона підвела очі, і Дафна зависла над її обличчям з олівцем для губ. Дафна з розумінням звела брову. Герміона второпала, що закусила губу. Відпустила її й кивнула.
Дафна подивилася через плече Герміони на Трейсі, яка приборкувала її кучері, і усміхнулась перед тим, як опустити олівець до губ.
За мить Пенсі вдягала її у фіолетову сукню з ґудзиками спереду, і вона вітала Скітер. Драко перепросив, а Скітер накинулася із запитаннями на Герміону. Бозо метушився у конференц-залі, встановлюючи фони та звільняючи місце для фотосесії.
Двері ліфта загарчали позаду саме тоді, коли Скітер почала допитуватися про її особисте життя, і Герміона обернулася й побачила Луну Лавґуд, яка стояла в ліфті з широко розкритими очима.
— Луно! — Герміона посміхнулася. — Ти сьогодні від «Базікала»?
— Привіт, Герміоно, — Луна вискочила з ліфта й дозволила Герміоні міцно себе обійняти. — Мій батько захворів на жахливий грип Норфлакс, тож я замість нього. Рада, що можу провести з тобою час.
— Грип Норфлекс? — глузувала Ріта Скітер.
— Так, це жахлива застуда, викликана контактом із норвезьким Флексоном. Вони родом зі Скандинавії, — Луна підняла руку, щоб пограти з сережками.
— О! Твій батько нещодавно був у Скандинавії? — запитала Герміона.
— Ні, — Луна посміхнулася, наче була готова відповісти на нові запитання.
Герміона відкрила рота, потім закрила його й кивнула, і провела Луну й Ріту до конференц-зали.
Коли Гаррі та Джіні прибули, вона вже трохи заспокоїлася та зосередилася на завданні. Джіні пішла переодягнутися у свою форму «Святоголових Гарпій», і Скітер благала Гаррі одягнути його стару квідичну ґрифіндорську форму «задля старих часів» — дивлячись на нього, неначе яра фанатка — Гаррі відмовив.
Рольф Скамандер прийшов, виглядаючи дуже сором’язливим, і Герміона обійняла його.
— Я не квідичист, Герміоно, — сказав він, нервово бігаючи очима по кімнаті. — Просто чийсь онук.
— І це все, ким я прошу тебе бути, — Герміона посміхнулася йому, і він зник у конференц-залі.
Двері ліфта відчинилися, і з’явився Віктор Крум, наче прийшов зі зйомок попереднього журналу. Кілька робітників, які зустріли його минулого тижня, помахали йому рукою та підскочили, щоб привітати. Він помітив Герміону й закрокував прямо до неї, усміхаючись і нахиляючись, щоб знову поцілувати кожну щоку.
І саме в цю мить, Драко вирішив залишити свій кабінет. Герміона подивилася на нього, але він відвів погляд, прямуючи до Крума для рукостискання.
— Дякую, що ти тут, Круме, — сказав він із напруженим обличчям і зник у конференц-залі, перш ніж Віктор устиг відповісти.
Віктор жестом запросив її увійти першою, і вона ступила в це рекламне божевілля.
Бозо прибрав стіл і встановив кілька фонів: на одному — квідичне поле для квідичистів, а на другому — кам’яна стіна для Гаррі та Рольфа. Ріта наразі не відривалася від Гаррі, ковтаючи кожне його слово про планування весілля, а Рольф розмовляв із Луною, виглядаючи набагато розслабленішим, ніж вона коли-небудь його бачила. Герміона посміхнулася, спостерігаючи за ними.
— Перепрошую, — голосно сказала вона, і в кімнаті затихло. — Дуже дякую всім за те, що ви тут. Ось як ми сьогодні працюватимемо. Фотограф зробить кілька світлин кожної людини для реклами. Їх надрукують у журналах, газетах, листівках із нашим повідомленням «Збережіть сніджетів». Потім Луна та Ріта знайдуть час, щоб поставити кілька запитань для своїх періодичних видань. У Гаррі обмаль часу, адже він мусить повернутися до міністерства, тому ми попросимо Бозо почати з нього, — вона озирнулася. — І, можливо, Луна та Ріта почнуть із Рольфа?
Ріта виглядала збентеженою. Пенсі, Дафна та Трейсі слідкували за тими, кого фотографували, а всі інші просто тинялися конференц-залою, чекаючи своєї черги. Вона частіше знаходила Віктора біля себе і намагалася з усіма перекинутися кількома словами.
З усіма, окрім Драко, звичайно.
Ріта закінчила з Рольфом досить рано і з нетерпінням чекала, щоб Гаррі Поттер уже сів у її крісло для інтерв’ю, але Герміона бачила, як Луна продовжувала розпитувати того про поточні проєкти та зв’язок його діда зі сніджетами.
Коли вони вже майже закінчували, Гаррі пішов, а Джіні все ще залишилася, крутячись довкола і спостерігаючи.
— Усе йде добре, Герміоно.
— Дякую, Джіні.
— Але ви не сказали й слова один одному, — сказала Джіні.
— Так, — зітхнула вона. — Знаю.
Драко й Пенсі перемовлялися в кутку. Вона посміхалася і шепотіла про фотосесію Віктора Крума. Він хмурився.
Крум був останнім, а це означало, що Бозо закінчив із їхніми гостями. Настав час для Герміони та Драко сфотографуватися, коли Крум сів у крісло для інтерв’ю. Джіні попрощалася, а Драко пішов на кам’яний фон. Пенсі пурхнула до Герміони й почала возитися з сукнею та зачіскою.
Герміона також зробила світлини, силуючись виглядати людиною, яка хоче врятувати вид, а не тою, ким почувалася. Коли вона закінчила, у Крума ще брали інтерв’ю.
— Як щодо спільного фото? — Бозо жестикулював камерою, ніби та — продовження його руки. Вона прослідкувала за об’єктивом і побачила, що він вказує на неї та Драко.
— О так! — Пенсі сплеснула руками. — Пара, яка це все зробила!
— Ні, це не обов’язково, — почала Герміона, але Пенсі вже тягнула Драко назад до кам’яного фону.
Вони стояли там, наче чужі. Плече до плеча. Спалахнула лампочка. Пенсі спохмурніла.
— Так, — засміялася вона. — А можна трохи вільніше?
Герміона спробувала підняти руку на стегно, схиливши голову. Вона вдарила Драко боком, і вони відійшли один від одного.
Пенсі виглядала нажаханою. Вона підійшла, і поставила Драко позаду неї, залишила руку Герміони на стегні, а руку Драко поклала на інше. Герміона відчувала його тепло позаду. Другу руку Драко засунув у кишеню.
Лампочка спалахнула кілька разів.
— А тепер ще раз, тільки так, наче вам не небайдуже, — Пенсі нахмурилася.
Герміона посміхнулася, не звертаючи уваги на легкість руки на її стегні, саме там, де він любив її торкатися.
Вони відсахнулися один від одного, тільки-но Бозо дозволив. Віктор закінчив, тому Герміона попрощалася з ним, на очах у всієї кімнати. Вона відчула себе вкрай напруженою, коли він знову спробував розцілувати її в щоки на прощання і запитав, чи можуть вони якось зустрітися і як скоро.
Вона посміхнулася і намагалася поводитися природно, доки Ріта Скітер дивилася на них.
Коли Герміона та Драко закінчили свої інтерв’ю, Пенсі та Герміона повернулися до її кабінету, пройшовши повз Дафну та Блеза, які розмовляли в кутку. Вони відійшли одне від одного, коли підійшли Пенсі та Герміона.
У Герміони не вистачило сил для цього одкровення. Пенсі все зрозуміла.
Опинившись в офісі, Пенсі допомогла їй зняти сукню та запропонувала приміряти її вбрання для розгляду справи у Чарверсуді в понеділок. Вона вручила їй темно-синю сукню, щоб Герміона приміряла її за шторою. Коли Герміона накинула ту на голову, то почула голос Пенсі.
— Отже, що я пропустила, поки була в Італії?
Руки Герміони завмерли. Ну, зовсім «небагато».
— Гм, насправді нічого, — Герміона залишалася за завісою довше, ніж потрібно.
— Мммм, — пробурмотіла Пенсі. — Скільки часу ви протрималися, перш ніж він облажався?
Герміона заплющила очі. Їй слід було знати, що Паркінсон так швидко не відтане. Вона вийшла з-за завіси, а Пенсі складала одяг, дивлячись на неї з усмішкою.
— Е… заледве три тижні. І це не він, а я, — вона взула туфлі, які їй приготувала Пенсі.
Та засміялася.
— Авжеж, — Пенсі підійшла до неї й почала смикати за рукави й натягувати тканину навколо її ребер. — Я дуже сумніваюся, що ти могла хоч щось утнути, щоб так сильно напартачити, Ґрейнджер.
Герміона перевила очі на стіну.
— Я вдерлася в Міністерство і переглянула спогади, які він надав Чарверсуду.
Відчула, як Пенсі заклякла.
— Ого. Ґрейнджер, ти… Грм. Ого.
Герміона подивилася на неї й побачила, що Пенсі посміхається. Вона зглитнула.
Пенсі стала навколішки біля неї й почала приколювати поділ.
— Все владнається. Просто дай йому трохи часу.
Герміона хотіла повірити їй, колишній Драко, але не могла.
— Не впевнена. Ти не бачила його обличчя. Ніби його зрадили. Я думаю… Думаю, що справді зіпсувала все.
Пенсі мовчала, працюючи пальцями. Герміона глянула на неї, і та посміхнулася.
— Що? — запитала Герміона.
Пенсі перевела подих і закусила губу. Герміона зачекала ще чотири вдихи, перш ніж темнокоса нарешті заговорила.
— Ґрейнджер, ти пам’ятаєш, як ловила нас, коли ми обжималися в коридорі?
Герміона раптом відчула себе дуже ніяково.
— Е… так.
Пенсі витягла шпильку з зубів.
— У мене пішла купа часу — більше, ніж я хотіла б визнати, — щоб зрозуміти, що ми це робили лише по вечорам четвергів і субот. І ще більше часу, щоб зрозуміти, що лише у місцях по маршруту твого патрулювання.
Пенсі посміхнулася їй. І перевернула край, щоб зшити його вручну.
Герміона змерзла. Її серце билося сильно й швидко, коли вона в паніці дивилася на цю дівчину.
Пенсі знову звернула увагу на сукню.
— Тільки на шостому курсі, коли він прошепотів твоє ім’я, я зрозуміла, — сказала вона, сумно стиснувши губи. — І навіть тоді намагалася ігнорувати це ще кілька місяців.
Герміона ковтнула. Її очі сльозилися.
— Він давно на тебе чекав, Ґрейнджер, — сказала Пенсі. — Просто дай йому ще трохи часу, — вона знизала плечима і встала. — Нехай влаштує істерику. Але коли він закінчить плакатися, то згадає, чому так боровся за тебе.
Герміона витріщилася на неї, і все, що встигла сказати, це: «Вибач, Пенсі».
— Це не твоя вина, — Пенсі відкинула волосся. — У мене просто жахливий смак на чоловіків, — її очі радісно розширилися. — Ти знала, що Тео Нот — гей???
— Що?
— Так!
— Ні!
— Так!
— Але він такий симпатичний.
— Я знаю. Ми намагалися, але через мене він і став геєм.
Герміона засміялася, а Пенсі поправила один із її кучерів, закрутивши його назад.
Пенсі та Герміона провели ще півтори години, сміючись і обговорюючи хлопців, і Герміона відчула, як будь-яке почуття провини розчинилося.
Пенсі пішла, а Герміона спробувала почекати. Дати час. Вона зможе.
Але вона мусила його побачити.
Вона сиділа в офісі з Пенсі майже дві години, і не бачила нікого зі своїх співробітників від самого ранку й до рекламної зйомки. Вона попрямувала до його кабінету, але, підійшовши, побачила, що світло вимкнене. Перевірила свій годинник. Була 16:00.
— Він пішов.
Герміона обернулася, Блез гортав якісь папери позаду неї.
— Пішов, як тільки почув.
Герміона насупилася.
— Почув що?
Блез подивився на неї, насупивши брови.
— Ти ще не знаєш?
Вона відчула, як тягне її ребра, і похитала головою.
— Сьогодні вранці Луціус Мелфой отримав ножове поранення. Він у лікарні Святого Мунґо в критичному стані.
~*~
Репортери та фотографи вже були біля лікарні Святого Мунґо та біля місця явлення. Вона чула, як Скітер кликала її на ім’я, кажучи щось на кшталт: «Герміоно, любко! Ти ж скажеш їм впустити мене, чи не так?»
Герміона попрямувала прямо до стійки реєстрації, де відьма скерувала її на третій поверх — «Рани — магічні та природні». Вона стояла в ліфті, слухаючи, як цілителі нишком переповідали свої офісні плітки.
На третьому поверсі вона пішла за вказівниками до приватних палат і коли побачила досить примітного офіцера ВОМП, «замаскованого» під відвідувача кімнати очікування, то зрозуміла, що рухається в правильному напрямку.
Вона повернула за ріг, і в кінці коридору побачила дві біляві голови. Нарциса стояла біля дверей, навпроти охоронця, а Драко прихилився до стіни трохи поодаль. Він відійшов від однієї стіни й повільно рушив до іншої.
Нарциса, Драко та охоронець виглядали дуже гармонійно. Напружені. Мовчазні. Біля Драко стояли два стільці, але ні він, ні його мати не мали вигляд людей, схильних у них сісти.
Нарциса побачила її першою. Вона напружено посміхнулася.
— Герміоно, люба.
Вона побачила, як Драко напружився, а потім перевів на неї погляд, усе ще стоячи на іншому кінці коридору. Його очі пройшлися по її фігурі, але він швидко відвів погляд, щось бурмочучи.
Нарциса пішла їй назустріч. Вони обійнялися посеред коридору, за кілька кроків від Драко та стільців, на яких ніхто не хотів сидіти. Нарциса підвела її ближче, і якщо вона й знала про ситуацію між Герміоною та її сином, то не показала цього.
— Я приємно вражена, що ти прийшла, Герміоно, — Нарциса відсахнулась і ніжними пальцями торкнулась обличчя Герміони. Вона обережно завела пасмо волосся за вухо, і Герміона відчула тепло в грудях.
— Уже щось відомо? — Герміона глянула через плече Нарциси й побачила, як Драко нахмурився в землю. — Когось уже взяли під варту?
— Ще ні, — Нарциса провела руками по руках Герміони. — Але, здається, сьогодні вранці охоронця закляли Імперіусом і наказали атакувати його. Вони досі намагаються з’ясувати, чи був ніж проклятим.
— Це зробив охоронець Азкабану? — Герміона подивилася на двері, що ховали Луціуса Мелфоя від решти світу. — Це абсурд.
Драко пирхнув. Обидві жінки обернулися, щоб поглянути на нього, але він проігнорував це і рушив коридором, подалі від них.
Нарциса повернулася до неї.
— Посидиш зі мною?
— Авжеж.
Нарциса підвела її до двох стільців, тримаючи за руку. Якусь мить вони сиділи мовчки, доки в коридорі не з’явилася цілителька-учениця. Вона швидко підійшла до них, і Герміона відчула, як Нарциса затамувала подих. Дівчина сором’язливо посміхнулася, а потім увійшла у двері навпроти — кімнату припасів. Дівчина схопила те, що їй було потрібно, потім зачинила за собою двері, ввічливо кивнувши, перш ніж кинутися геть. Нарциса знову розслабилася й подивилася на свої коліна.
— Драко сказав мені, що перше слухання у Чарверсуді призначили на наступний тиждень.
Герміона озирнулася на Нарцису, не звертаючи уваги на рух в коридорі.
— Так, у понеділок. Ми майже готові.
— Це чудово, — Нарциса посміхнулася їй, а потім перевела погляд на Драко. Герміона побачила, як жінка осудливо підняла брови. Нарциса невинно озирнулася на Герміону. — Люба, хочеш чогось у кафе нагорі?
— Ні, дякую, — вона побачила, як Драко скривився, і зрозуміла що він не хоче залишатися з нею наодинці. — Але я можу сходити й принести щось…
— Ні, мабуть, я просто сходжу у вбиральню, — Нарциса встала, і Герміона саме збиралася сказати, що також хоче скористатися вбиральнею, коли Нарциса зробила те, що вміла найкраще: вчинила так, як сама того хотіла. — Ти зачекаєш мене тут?
Герміона перевела подих і кивнула. Нарциса поплескала її по плечу й залишила сидіти саму в коридорі з Драко Мелфоєм і мовчазним охоронцем.
Вона намагалася придумати щось не таке дурне, як «як справи?» і не змогла. Вона саме відкривала рота, щоб сказати саме це, коли він заговорив:
— Що ти тут робиш?
Підвела на нього погляд, його очі все ще вивчали плитку під ногами. Губи стиснуті.
— Хотіла підтримати тебе та твою матір, — спостерігала, як він відкинув плечі назад.
— Ти повинна готуватися до суду наступного тижня.
— Я готова.
Він підняв голову, дивлячись на стіну навпроти.
— Хтось має керувати офісом…
— Блез упорається.
Драко скривився.
— Я розумію, що ти не хочеш, щоб я була тут, — сказала Герміона. — І я піду, якщо тобі від цього стане легше. Я лиш хотіла переконатися, що з Нарцисою все гаразд.
Драко стиснув щелепи. Вирівнявся й подивився на коридор у протилежному напрямку.
Здавалося, вони мовчали вже мільйон ударів серця, і геть не знали, як розмовляти один з одним.
— Це був ніж?
Кивнув.
— І охоронець Азкабану був під Імперіусом?
— Так вони кажуть.
Вона вивчала його. Його руки в кишенях, а волосся розтріпалося навколо очей. Він виглядав гранично втомленим.
— Ти його вже бачив?
Похитав головою.
— Поки його стан не стабілізується, нікого не пустять.
Вона почула клацання черевиків Нарциси в коридорі. Та повернулася з чашкою чаю та кількома пундиками. Вона простягла Драко шматок гарбузового пирога, заохочуючи його з’їсти. Драко закотив очі, а Герміона посміхнулася. Нарциса запропонувала їй ласощі, і вона ґречно відмовилася.
Наступні тридцять хвилин вони з Нарцисою сиділи, балакаючи ні про що, намагаючись не говорити про чоловіка, який лежав на лікарняному ліжку за дверима.
Щоразу, коли Драко переходив коридор, крокуючи, вона спостерігала за ним. Можна було б подумати, що йому нудно, якби вона не знала його досить добре, щоб зрозуміти, наскільки він напружений. Стиснута щелепа, кулаки стискаються й розтискаються.
Двері до кімнати Луціуса відчинилися, і раптово все знову зарухалось.
Вийшов цілитель — старший і явно головний. Нарциса підскочила. Драко відірвався від стіни. Цілитель ступив вперед, щоб поговорити з ними, а Герміона підвелася, намагаючись відійти від Нарциси, щоб не зробити чогось зайвого.
— Ми усунули всі можливі пошкодження внутрішніх органів, — сказав він безпосередньо Нарцисі. — Все ще можливо, що ніж був чарівним або просоченим отрутою. Ми запросили руйнівника проклять, який обстежує його зараз, але, судячи з попереднього огляду рани, і магія, і отрута відсутні.
Нарциса кивнула, широко розплющивши очі.
— Що це означає? — прохрипів Драко.
Цілитель звернувся до нього:
— Що він повністю одужає.
Герміона спостерігала, як Нарциса кивнула, скрутивши руки навколо себе. Драко замовк.
— Мені справді потрібно, щоб ви підписали деякі документи, місис Мелфой...
— Блек, — сказав Драко. Він завмер на місці, дивлячись, як говорить цілитель.
— Так, звичайно, міс Блек, — виправився той. — Зараз він відпочиває, але незабаром буде готовий до гостей.
— Так, добре… — Нарциса оглянула коридор. — Я зараз піду з вами.
Вона обернулася, не глянувши більше ні на Драко, ні на Герміону, і пішла за цілителем коридором.
Герміона розвернулася до Драко, його очі все ще були зосереджені на місці, де стояв цілитель. Щелепа стискалася. Ліве око сіпнулося. Вона спостерігала, як він шумно вдихає та видихає повітря, немов дементор.
Вона вже бачила це. У його спогадах, прямо перед тим, як він зламався.
Він виштовхнув повітря з грудей і глянув на плитку. Вона повільно підійшла до нього.
— Драко…
Відвернувся, замружився й притиснув долоні до обличчя. Вона підвела очі, охоронець відвів погляд, човгаючи ногами. У коридорі більше нікого не було, але це все ще було дуже публічне місце.
Голова Драко швидко піднялася, і Герміона опустила руку, якою хотіла торкнутися його. Він обвів коридор гарячими очима, наче хотів щось зруйнувати. Вона підійшла до нього й схопила за руку, яка стискалася в кулак.
Його груди піднімалися, а очі були вологими.
— Драко.
Він схопив її руку й притиснув до себе, коли зігнувся. З його горла вирвався звук, ридання. Він опустив голову на її плече, і вона провела вільною рукою по його волоссю.
— Чому б йому просто не вмерти.
Пальці Герміони завмерли. Вона не знала, як на це відповісти. Бо не знала, як це — бажати, щоб хтось помер, хтось з її власної плоті та крові.
Знову провела рукою крізь його волосся, і він сильніше схилився до неї. Підвела погляд — охоронець блукав очима по них. Цілителька пройшла повз, дивлячись на карту.
— Тсс, — проворкотіла вона. — Ходімо зі мною.
Герміона відчинила двері комірчини й затягнула його всередину. Коли за ними зачинилися двері, його голос обірвався новим схлипуванням.
Тут було темно, і вона подумала застосувати чари тиші та світла, але він упав на коліна й обхопив руками її стегна, притиснувши своє мокре обличчя до її грудей.
Вона перестала дихати.
— Я хотів, щоб він помер, — промовив він.
Вона провела руками по його волоссю й відчула, як він знову дихає.
— Я знаю, — відчула, як на її власні очі навертаються сльози.
Його руки міцніше обійняли її стегна, притискаючись до неї ближче, і уривчасте ридання вирвалося з нього в її груди. Він уткнувся в неї обличчям, і вона тримала його, дозволяючи своїм пальцям рухатися по його волоссю, по шиї, вниз по плечах і знову вгору. Вона повторила це кілька разів, поки його дихання сповільнювалося. Відчула його гарячі видихи на своєму животі.
Почула, як він шмигає носом, коли рухає головою, і їй стало цікаво, чи не мокра її сукня від його сліз. Руки на її стегнах послабилися перед тим, як ковзнули по ребрах, спираючись на спину. Його обличчя притиснулося до її живота, потім до грудей, і коли він підвівся з колін, вона зрозуміла, що він притиснувся до неї губами поміж грудей.
Вона задихнулася, його руки міцно тримали її, поки його губи притискалися до грудей, ключиць, а потім до шиї. Він гаряче прошепотів їй на вухо:
— Я сумую.
Вона відчула, як швидко дихає, коли він поцілував її трохи нижче вуха, притиснувши до дверей.
— Драко.
Він провів руками по її спині, прослизнувши вперед, до живота.
Ймовірно, це не найкращий час для... що б це не було.
Його долоні обхопили її щоки, цілуючи вуста і дозволяючи своєму язику прослизнути всередину. Вона зітхнула і дозволила йому поцілувати себе.
Герміона легенько штовхнула його за плечі.
— Драко. Не зараз, — його погляд знову зосередився на ній, його обличчя все ще було рожеве й вологе. Він почав задкувати, немов вона відштовхнула його, тому вона знову притягнула його обличчя до свого, щоб ніжно поцілувати. Його губи спробували поворухнутися проти її, і вона відсторонилася. — Ти маєш повернутися туди.
Він зітхнув, притиснувшись своїм чолом до її лоба. Вона провела великими пальцями по його щоках, змахуючи сльози, що залишилися, і провела пальцями по волоссю на його скронях.
Він дозволив їй витягти його з комори назад у надто світлий коридор. Охоронець рішуче дивився кудись в даль.
— Мені потрібно… — почав Драко. — Я ще не готовий бачити його, — він протер очі, і Герміона оглянула його обличчя, рожеве й вкрите плямами, з опухлою під очима шкірою. Він, безсумнівно, плакав. Це було так очевидно. Вона не бачила його справжніх сліз із дитинства. — Я перевірю, як там мама, знайду вбиральню.
Герміона кивнула.
— Я буду тут.
Він подивився на неї, ніби це його здивувало. Вона легко посміхнулася йому.
Він кивнув і повернувся до коридору, її рука все ще була в його, і вона зрозуміла, що вони досі тримаються за руки тільки тоді, коли Драко відійшов і випустив її руку. Дивилася, як він йде, і обернулася, щоб зиркнути на охоронця, який вивчав плитку. Вона знову побрела до стільців, але не хотіла сідати.
— Він прокинувся.
Герміона підвела очі, охоронець спостерігав за нею.
— О, — сказала вона. — Чудово.
Той знизав плечима.
— Ви в списку відвідувачів, якщо хочете його побачити.
Вона кліпнула.
— Що?
— Список затверджених відвідувачів. Герміона Ґрейнджер є у списку відвідувачів Луціуса Мелфоя.
Відчула, як серце стало в горлі.
— А коли він створив цей список, якщо був непритомним?
— Це є в документах Азкабану, тому я не впевнений, коли додали ваше ім’я, але до сьогоднішнього дня.
Подивилася поза нього на двері. Затамувала подих, розуміючи, яка ідіотка.
— Добре.
Він кивнув їй і жестом запросив увійти.
Вона штовхнула двері, відчуваючи тяжкість моменту. Першими його мали побачити лише кровні родичі.
Невелика кімната. Світло-блакитні штори на вікні та довгі штори навколо ліжка в центрі. На підвіконні стояли квіти, і їй було цікаво, чи вони для показу, чи хтось справді настільки дбав про Луціуса Мелфоя, щоб надіслати їх. Вона почула власні кроки по лінолеуму в тихій кімнаті, коли відійшла до завіси та побачила Луціуса Мелфоя, який лежав у ліжку, наче щойно після відвідування спа-центру.
— Міс Ґрейнджер, — його губи піднялися в кутиках. — Я сподівався, що ви будете тут.
Окрім лікарняного одягу, лікарняного ліжка та блідого відтінку його шкіри, не було жодної різниці між його виглядом зараз і в Азкабані. На неї дивився той самий цікавий погляд, волосся зачесане так само, і його зверхнє ставлення не зникло ні на краплю.
— Містере Мелфою, — вона стояла за крок від його ліжка. — Я була здивована, що мене включили у ваш список відвідувачів, — вона почула свій голос, розмірений і контрольований. Сподівалася, що обличчя мало такий самий вигляд.
— Звичайно, міс Ґрейнджер, — його очі зверхньо, але задоволено блищали. — Зрештою, ми майже сім’я.
Герміона відчула тремтіння, що почалося у верхній частині хребта й пронизало її, наче прокляття Круціатуса.
Придивилася й побачила тонку шкіру навколо очей, те, як він безсило лежить на подушках, сонний нахил голови. Їй нічого боятися. Цей чоловік розіграв усі свої карти, коли розповів Драко про заняття. І він явно не становив для неї фізичної загрози. Це розумовий матч, до якого вона мала підготуватися.
Глибоко вдихнула і подивилася йому прямо в очі.
— Чому ви розповіли Драко про заняття? Яка можлива мотивація у вас могла бути для цього?
Він усміхнувся до неї, так інакше й так схоже на Драко.
— Я припускав, що він уже знає. Я й гадки не мав, що ви матимете таємниці один від одного.
Він бавився з нею, як із мишеням. Це викликало щось, що було глибоко в її душі й вона відчула, як її брови саркастично вигнулися.
— Як це напевне нудно. Бути в Азкабані, не маючи з ким пограти, — вона ступила вперед і опустила руки, щоб спертися на поручні його ліжка. — Вам стало занадто комфортно? — вона кивнула головою вбік і побачила, як він стежить за нею очима. — Нарциса не говорила з вами. Спадщина вашого сина — єдине, що все ще зв’язувало його з вами — з кожним тижнем ставала все меншою. А я грала за вашими правилами, — вона звузила на нього очі. — То ви, мабуть, вирішили, що настав час підігріти ситуацію.
Його губи здригнулися. Вона прослідкувала, як його очі пробігли по її обличчю, посмішка розпливлася по його щоках.
— Як ви змінились, міс Ґрейнджер, — проспівав він. Вона стиснула поруччя й тримала очі якомога яснішими. — Маю віддати належне мадам Мішель за те, що ви стали впевненіші й не боїтеся говорити прямо, міс Паркінсон за те, що покращила ваш стиль, та міс Трусдейл за те, що навчила вишукано рухатися… — він блукав поглядом по її поставі, і вона трималася. — Але є ще щось інше, — сказав він, знову зустрівшись з її очима.
Зиркнула на нього крижаним поглядом, і сарказм прокрався в її голос.
— Ой, тільки не треба казати, що це «весь час було в мені». Не після того, як я пройшла через усі ці неприємності.
Він усміхнувся. Майже справжньою усмішкою. Подивився їй прямо в очі й сказав:
— Ви станете для нього прекрасною леді Мелфой, міс Ґрейнджер.
Будь-яка впевненість, яку вона мала, розтанула в повітрі. Вона відчула, як її очі сіпнулися, а легені рвано вдихнули. Прибрала руки з поруччя й утратила будь-яке уявлення, що із ними робити.
Шукала в його обличчі натяки на гру. Але побачила там прихильність. Прийняття. Гордість. І коли зазирнула глибше в його очі, то майже побачила вираз, який загубився в її пам’яті, який належав батькові, який пишався її досягненнями.
Що він робив? У що грав?
— Я не розумію, — видихнула.
— Знаєте, міс Ґрейнджер, — сказав, дивлячись у вікно ліворуч. — Спадщина Мелфоїв завжди передавалася лише в день весілля спадкоємця. Протягом століть. Винятки були, але лише в тому випадку, якщо наречена вже була схвалена, — він повернувся й усміхнувся їй. — Ви б рано чи пізно пішли на ці уроки. Драко хотів швидше отримати спадок. Отже, я прискорив графік.
Герміона відчула, як тремтять руки. Вона не мала заходити сюди.
Його упевненість. Відчуття неминучості. Сумна посмішка Пенсі, коли вона зранку підгортала край її сукні. Обережні питання Блеза цього тижня. Нарцисині обійми, посмішки, ніжні дотики, материнські очі та сімейні діаманти.
— Якби ви передали всю спадщину раніше, то не мали б жодного контролю над його нареченою, — прошепотіла. — Отже, ви змусили мене відвідувати заняття.
— Ну, міс Ґрейнджер. Ви самі себе змусили. Мені майже не довелося нічого робити.
Він усміхнувся без злоби. Без підступного плану. Ніби зіграв свою останню карту, і колоду вже прибрали.
Вона відчула в очах сердиті сльози.
— Чому ви це зробили? Чому втрутилися? — заплющила очі, думаючи про Блеза, Пенсі, Нарцису. Джіні та Гаррі. Ба навіть про Флінта… — Усі ви.
— Я вже сказав вам, міс Ґрейнджер, — усміхнувся. Вона розплющила очі й побачила, як він ніжно дивиться на неї. — Все, що роблю, я роблю для сина.
Вона подумала про його «пропозицію» минулого листопада. Уроки, весілля в альтанці, брати приклад з Нарциси на світських балах, і вона могла б стати леді Мелфой.
Похитала головою, стиснувши губи.
— Ну, містере Мелфою. Чи вартувало воно того? Ця гра, яку ви зорганізували, з пішаками та ферзями. Чи вартувало вашого розлучення та зруйнованих стосунків із сином? Вони більше ніколи не захочуть вас бачити.
Вона спробувала шипіти на нього, але могла лише сумно дивитися.
— О, я не знаю, міс Ґрейнджер, — він зарозуміло підняв брову. — Невже? А я думав, що вони стоять просто по той бік дверей.
Вона закліпала. І холод пройняв її, коли пазл став на місце. Відступила.
— Той охоронець… Він узагалі хоча б був під Імперіусом?
Луціус усміхнувся їй. Гордо. Як батько.
— Він отримав добру винагороду, міс Ґрейнджер. Запевняю вас, — сказав Луціус. — Просто настав час… як ви це назвали? — він усміхнувся до неї. — О, так. Підігріти ситуацію.
Двері відчинилися, вона обернулася й відчула на собі гарячі очі Драко.
— Відійди від нього.
Відчула, як дихає коротко та спонтанно. Відступила від ліжка, побачивши зраджений вираз його обличчя, коли він заступив за завісу, і повернулася до батька. Спостерігала, як Луціус усміхався.
— Драко. Дуже добре, що ти прийшов.
Гнів прокотився по плечах Драко, коли він ступив перед нею, захищаючи її від батькового погляду.
— Тримайся подалі від неї. Не розмовляй із нею.
— Драко, вона сама прийшла до мене.
— Досить, припиніть, — із неї вирвалося. Вона дивилася Луціусові Мелфоєві в очі, поки не побачила, що він дивиться на неї, а не на сина. — Припиніть використовувати мене проти нього. Все. Гру завершено, — вона витримала його бліді очі, поки він не відвів погляд, майже надувшись, смиренно.
— Герміоно, будь ласка, залиш нас, — сказав Драко.
Ім’я на його губах зупинило її. Вона востаннє глянула на Луціуса Мелфоя, сподіваючись, що більше ніколи за своє життя не побачить і не почує про нього, знаючи, що це дурне бажання.
Драко торкнувся її руки, повертаючи її погляд на себе.
— Будь ласка, — його очі м'які. — Побачимося вранці.
Вона обернулася й побачила Нарцису, яка тихо стояла у дверях, поза полем зору чоловіка. Вона втомлено посміхнулася Герміоні.
Герміона провела пальцями по долоні Драко, підняла на нього погляд і кивнула. Його очі злетіли на її губи, вони обоє хотіли, щоб він поцілував її на прощання.
Вона повернулася, виплуталась із рук Драко й підійшла до Нарциси. Та торкнулася її плеча, коли вона проходила повз, ніжно втішаючи, і Герміона вийшла.
Нарциса повністю увійшла до кімнати, і Герміона дивувалася цьому сімейному возз’єднанню. Востаннє, Герміона бачила їх трьох в одному місці у Великій залі Гоґвортсу, усіх блідих і приголомшених: Луціуса, який намагався втримати гордість, Нарцису, яка намагалася втримати сина, і Драко, який намагався втримати контроль… Герміона дивилася на них і тоді, і зараз. Але зараз, це вже не чужі їй люди.
Нарциса зачинила за собою двері.
Герміона кивнула охоронцеві й пішла довгим коридором до виходів.