У вівторок увечері Герміона зайшла до каміну, щоб вийти в чайній. Вона прикусила внутрішню частину щоки, розмірковуючи, чи було це правильним рішенням, але зрештою визнала, що якщо їй вдасться допомогти Драко отримати останні три частини спадщини, то все зникне.
Вона сіла за один із сусідніх столиків і чекала до 19:59, коли відчинилися двері до кабінету мадам Мішель.
Маленька жінка оглянула її крізь окуляри. Герміона встала.
— Мз Ґрейнджер. Мені сказали, що ви більше не братимете уроків.
Герміона зглитнула.
— Виникло непорозуміння. Я маю намір відвідувати ці заняття й надалі та продовжити угоду, яку мала із Луціусом Мелфоєм. Буду вдячна, якщо ви перекажете це йому.
Мадам Мішель звела на неї сухорухливу брову.
— Дуже добре, Мз Ґрейнджер. Я зроблю все від мене залежне.
~*~
У понеділок Герміона попросила месьє Дюбуа перенести урок дизайну інтер’єру, який Драко зірвав, і мадам Бернар, чий урок Герміона відклала в неділю вранці.
Мадам Бернар погодилася зустрітися о 21:00 у вівторок, одразу після заняття мадам Мішель, а месьє Дюбуа сказав, що йому підійде лише середа о 7:00.
У неї було відчуття, що вони всі це спланували разом.
Вона прийшла на роботу в середу о 8:05, позіхаючи. Драко вже чекав, коли відкрився ліфт, і підняв на неї брову, простягаючи чашку кави.
— Безсонна ніч?
— Так, — вона не стала придумувати будь-яке виправдання. Натомість пила каву, доки вони йшли до її офісу, як і кожного ранку. Коли ж дівчина прибрала чашку від губ, то побачила Келсі, колегу Мокриджа, яка дивилася на них двох і посміхалася до свого столу.
Герміона закліпала. Невже це настільки очевидно?
— Я визначив план на обід, — сказав Драко, і Герміона зосередилася на ньому. — Дещо, що поверне наше приватне життя, — прошепотів він їй.
Корнелія вчора знову зруйнувала їм обід, а ще Вотерстоун погодилася, коли Драко запропонував їй пообідати з ними. З понеділка вони не займалися сексом і навіть не торкалися один одного. Що раптом стало вкрай очевидним для Герміони, коли Драко провів її до дверей, поклавши руку на поперек.
— Я домовився про зустріч щодо програми інтеграції маґлонароджених на сьогодні. Нам не знадобиться жодна порада Чарверсуду щодо цього, — він звів на неї брову. — І, я думаю, ми могли б обговорити це, — він підморгнув, і оскільки стояв спиною до іншої половини офісу, вона була єдиною, хто це бачив.
Вона приховала усмішку.
— У мене сьогодні ланч із Віктором, пам’ятаєш?
Герміона могла прослідкувати, як радість вмирала на його обличчі.
— А, точно. Віктор, — його посмішка не дісталась очей.
— Можливо завтра?
— У мене зустріч завтра в обід. А потім у п’ятницю мене не буде, — він нахмурився. — Ти вільна завтра ввечері?
Кліпнула. Завтра ввечері? Як... справжнє побачення? І що, навіть не в обід?
— Е… мабуть, так, — танцювальний клас! — Тобто, е-е, ні. Насправді… Я… Ні, — відвела погляд від нього. — Але я сьогодні вільна, — вона підняла очі. Герміона не уявляла, що саме він планував, але якщо навіть він скаже, що це має виглядати, як робоча зустріч, вона погодиться.
Він насупився.
— Сьогодні не можу, — люто глянув на одвірок. — Я щось придумаю, — він озирнувся на неї й злегка торкнувся її стегна, перш ніж піти геть. Вона була впевнена, що ніхто не бачить, але все одно трохи роззирнулась.
За кілька годин вона пішла на обід із Віктором. Вони зустрілися в тому самому кафе, куди ходили з Катею.
Він уже чекав на неї й встав з-за столу, коли вона увійшла.
— Гермовніна, — привітався і притягнув її до себе, цілуючи у кожну щоку, торкаючись губ.
Вони сиділи, балакали та сміялися, і вона знайшла ідеальний час, щоб розпочати кампанію Золотих сніджетів. На її щастя, підтримка Віктора майже нічого не коштувала, як Віктору, так і КГМ. Йому потрібно буде дати інтерв’ю «Базікалу» та «Щоденному Віщуну» під час їхньої медійної кампанії наступного тижня, і, коли вони наблизяться до дати суду, зробити кілька рекламних роликів проти полювання на сніджетів.
Віктор був відкритий для обговорення. Він уважно слухав усе, що вона говорила, навіть якщо і перебивав її щокілька хвилин, щоб сказати, яка вона гарна, або як її шкіра світиться, коли вона захоплено говорить про права сніджетів.
Вона намагалася не думати про слова Драко, що Віктор цікавиться лише нею, а не сніджетами.
Наприкінці обіду вона запропонувала показати йому офіс КГМ і зустрітися з кількома її колегами, включно з Волтером, який того ранку з усіх сил намагався придушити свій фанатизм по Віктору Круму.
Віктор перейшов із нею дорогу, і вони піднялися на службовому ліфті. Очі Мелоді розширилися від жадоби, а кілька дівчат у кабінках виразно подивилися на болгарина. З нізвідки з’явився Волтер і почав тиснути руку Віктору, обговорюючи щось пов’язане з квідичем. Герміона ввічливо посміхнулася, коли Вентворт висунув голову зі свого кабінету, і вони втрьох почали згадувати якусь стару історію про чемпіонат світу.
Вона стояла попереду, спостерігаючи, як Мелоді намагається не дивитися на Віктора за кілька футів від себе, і сортувала свою пошту.
Блез мало не збив її, поспішаючи дістатися до Крума. Коли Герміона нарешті випросталась, на її голову з’явився Драко.
— Як твоє побачення?
Вона проігнорувала кпин та сказала:
— Чудово. Наступного тижня він приєднається до нас для висвітлення в ЗМІ. І він дуже зацікавлений у проєкті, дякую, що запитав, — вона знизила голос і продовжила:
— Мені навіть не довелося показувати йому цицьки чи щось таке.
Відчула, що Драко все ще поруч, і невинно всміхнулася йому.
— Чудові новини, Ґрейнджер.
Віктор повертався до Герміони.
— Гермовніна, я мушу йти, — Віктор подивився на Драко й натягнуто йому всміхнувся. — Мелфою.
— Круме, — сказав Драко, простягаючи руку для потиску. — Ми дуже раді твоїй підтримці.
— Так, — сказав Віктор, відриваючи руку від Драко. — Все для Гермовніни, — попри неправильну вимову, Віктор зумів дуже впевнено взяти Герміону за руку й поцілувати її в кісточки.
Вона посміхнулася йому і запропонувала провести вниз. Пройшовши повз двері й на вулицю, вона пообіцяла повідомити більше подробиць про медіадень наступного тижня, і він, глибоко дивлячись кудись всередину неї, дав зрозуміти, що вона може зв’язатися з ним для будь-чого, що їй потрібно.
Герміона почервоніла й підійшла, щоб обійняти його. Віктор поцілував її в ліву щоку, потім у праву, і коли Герміона відійшла, щоб попрощатися, поцілував її в губи, ніжно й наполегливо.
Кліпнула, коли він відступив. Він весело посміхнувся їй і пішов геть.
Герміона забрела всередину, постояла з дзижчачими губами в ліфті, а коли двері відчинилися, а Драко все ще був там, удаючи, що сортує пошту, спробувала пройти повз.
— Мені не подобається твій болгарин.
Вона підвела очі, Мелоді була чимось зайнята. Його ніхто не чув. Він подивився на неї, перевіряючи реакцію. Пильно звела на нього очі.
— Ну я ж твою, якось перетерпіла, — протягнула.
Звела на нього брову й відскочила геть, у свій кабінет, зникнувши з поля зору.
~*~
Фотографія Віктора, який цілує її в губи, осяяла розділ Скітер про суспільство в четвер. Хтось стежив за ними від кафе, зробивши світлини, на яких вони сидять разом за круасанами.
Джіні це дуже збентежило, але Герміона заспокоїла її — просто європейське прощання.
Джіні вказала на фотографію саме тоді, коли Віктор притиснувся до неї губами, більш ніж дружнім цілунком, і пробурмотіла:
— Так, схоже на французьке.
Герміона насупилася й вийшла за двері.
Коли двері ліфта відчинилися, а Драко не стояв на рецепції з кавою, Герміона зрозуміла, скільки людей читає Скітер. Вона пішла до свого кабінету, не звертаючи уваги на погляд Келсі, і зачинила за собою двері.
— Старе полум’я горить яскравіше, — почувся голос з-за її столу, вона озирнулася й побачила «Щоденний Віщун», що ширяв перед обличчям Драко, доки він читав назву розділу Скітер. Потім склав газету й подивився на неї зверху. Вона помітила горнятко кави на столі поруч із чорнилом.
— Чим я можу вам допомогти, містере Мелфою? — хвацько всміхнулася босу, вішаючи пальто й шарф.
Озирнулася на нього, а він усе ще спирався на край її столу й читав газету. Він усміхнувся на ці слова, але його очі не рухалися, а губи були стиснуті.
Вона повільно підійшла, прибрала папір від його обличчя й нахилилася, щоб поцілувати його. Притиснулася своїми губами до його, і він розслабився, обхопивши її за талію. Вона легенько провела губами по його губах, умовляючи, поки він міцно не поцілував її у відповідь. Він підніс руку до її щоки, занурюючи язика в її рот.
Відсахнулась і всміхнулася йому в губи.
— Мені більше подобається наше полум'я.
Він глянув через її плече, намагаючись стримати усмішку.
— У мене зустріч за п’ять хвилин, інакше я б засадив тобі по самі яйця прямо на цьому столі.
— Хм, — вона почервоніла. — Який жах, — обійняла його, навмисно притискаючись, і схопила чашку з кавою. Усміхнулася йому, відпиваючи.
— Цьоготижнева частина спадщини надійшла вчора, — сказав він, і усмішка сповзла з її обличчя. — Зазвичай це відбувалось у вівторок увечері, але вчора зайшло о 8 ранку, — він вивчав її обличчя. — Але ти ж нічого про це не знаєш, правда, Ґрейнджер?
Вона проковтнула каву й похитала головою.
— Може, твій батько все-таки хоче передати її тобі?
— Можливо, — пробурмотів він, шукаючи її очі. Завів її волосся за вухо, потім поцілував у щоку, перемістився на іншу, і вона посміхнулася, перш ніж він устиг закінчити той самий шлях, яким Віктор цілував її у газетах. Він поцілував її в губи.
Прослизнув між нею та столом і кокетливо посміхнувся, виходячи. Вона підійшла до дверей, коли почула, як він вітає когось біля ліфта.
Сперлася на дверну раму й побачила, як Драко тисне руку тому самому чоловікові з балу — тому, з яким його познайомив Слизоріг. Вона спостерігала, як Драко повів його назад до кабінету й зачинив за ними двері.
~*~
Субота настала швидко. Герміона загорнула книжки, які раніше позичила, і поклала їх біля сумки.
Вона знову перевірила свою зачіску, сукню та макіяж у дзеркалі. Було дуже важко знайти щось доречне для вечері з Нарцисою Мелфой, і водночас достатньо кокетливе, щоб викликати у її сина непозбувну бентегу. Вона одягла сукню, яка може сподобатися Нарцисі Мелфой, і нещодавно придбану білизну, яка мусить сподобатись Драко Мелфою.
Вона не бачила Драко від ранку четверга. Він був завалений роботою, а потім у п’ятницю поїхав із міста. Отже, минуло п’ять днів відтоді, як вони востаннє кохалися.
М’яко кажучи, вона була готова провести час із Драко сьогодні ввечері.
Востаннє глянула в люстро й пройшла крізь свій камін до каміна Мелфоїв, у передпокій. Біля підніжжя мармурових сходів стояла Нарциса у довгій мантії, склавши руки. Герміона знайшла мить, щоб усміхнутися їй, відчуваючи, ніби повернулася додому після дуже довгої подорожі.
Не встигла вона навіть привітатися, як перед нею з’явилася Міпі.
— Міс! Міпі рада вас бачити! Міпі приготувала сьогодні чудовий суп, але Міпі не знайшла гарбуза! Нині не сезон! Міпі хотіла приготувати вам гарбузового супу!
Яскраві круглі очі ельфійки блимнули на неї. Герміона посміхнулася й сказала:
— Дякую, Міпі. Впевнена, що все, що ти приготувала, чудове.
Міпі засяяла. Нарциса кахикнула позаду, а Міпі кивнула їй і відійшла вбік. Нарциса відразу підійшла із привітними обіймами.
— Герміоно, люба. Я така рада, що ти тут.
Відчула, як руки обняли її за плечі. Вона і не усвідомлювала, що їй не вистачає запаху Нарциси.
— Дякую, Нарцисо. А я щаслива бути тут.
Жінка відступила, щоб усміхнутися їй, і сказала:
— Давай ненадовго зазирнемо до бібліотеки?
Міпі взяла в руки Герміонині старі книжки й кинулася геть із ними, а Герміона обернулася, щоб слідувати за Нарцисою коридором, минаючи бюсти. Вона не відводила очей від кам’яного обличчя Луціуса, що дивилося на неї, і від місця, де колись стоятиме бюст Драко, біля дверей бібліотеки.
Нарциса відчинила двері. Пахло так само, як у її спогадах.
— Посидимо трохи? — запитала Нарциса. — Я не хочу забирати забагато часу, але дуже хочу трохи побазікати з тобою.
— Я з задоволенням із вами побалакаю.
Міпі, наче чекала цих чарівних слів, бо з’явилася з тацею.
— Кави? — запитала Нарциса. — Чи чогось без кофеїну?
Хоча було трохи пізно для кофеїну, Герміона згадала, що майже не спала цієї ночі, і сховала рум’янець, коли попросила кави.
Міпі налила, і вони з Нарцисою сіли. Від їхньої першої розмови в бібліотеці багато чого змінилося. Герміону цікавило, що задумала Нарциса.
Вони розмовляли про книжки. Розмовляли про КГМ. Розмовляли про благодійні бали та про химеру, яка тепер мешкає в Ґрінґотсі, і про анекдотичні випадки, які траплялися з Драко в дитинстві. Щоразу, коли Герміона підносила блюдце з чашкою, то помічала, що Нарциса витріщалася зі стиснутими губами, і Герміона думала, чи є речі, яких їй не варто було вчитися.
Нарциса постійно знаходила делікатні способи перевести розмову на Драко — це була її суперздібність. Герміона відчайдушно намагалася дізнатися, чи знає вона про них двох, але також була впевнена, що проникливість Нарциси вражаюча.
— Нарцисо, — почала Герміона, — я знаю, що це, мабуть, само собою зрозуміле, але мені прикро через шлюборозлучний процес, — Герміона подивилася на свою каву. — Драко запевнив мене, що все добре, але все ж я хочу висловити своє співчуття щодо того, через що ви проходите.
Вона підвела очі, перевіряючи Нарцису, і побачила ніжну усмішку на її губах.
— Це дуже люб'язно з твого боку, але так, Драко має рацію. Все так, як має бути, — Нарциса поставила чашку на блюдце, а не на столик. — Луціус порушив угоду зі мною. Тож я, і собі, зганьбила його, — Нарциса повернулася до неї. — Луціус чудово мене знає, і все ж зробив помилку, за яку тепер розплачується.
Герміона кивнула на чашку з кавою, намагаючись зрозуміти всю складність сімейної драми Мелфоїв.
— Що ж, люба, — сказала Нарциса, — у тебе є десь година до того, як подадуть вечерю. Тож, я залишу тебе одну, — Нарциса встала і Герміона наслідувала її. — І сподіваюсь, що ти візьмеш не менше, ніж десять книг.
Герміона засміялася й подякувала. Нарциса вказала на той самий кошик, який Драко приніс їй минулого разу і сказала:
— Драко має бути вдома вчасно.
Нарциса залишила її посеред бібліотеки. Герміона посміхнулася, дивлячись на книжки, вирішивши відкрити сьогодні щось нове, поки блукала. Вона змусила себе пройти повз навчальні тексти та старі книги замовлянь, просуваючись глибше. Вона раніше не бачила задньої стіни бібліотеки, тож відчула себе трохи приголомшеною величезним розміром кімнати.
У Герміони мимохіть промайнула невинна думка, що вона віддала б усе, аби вільно панувати в бібліотеці Мелфоїв, щоб зібрати цю колекцію, щоб мати можливість поповнити її, щоб мати змогу прочитати кожну книжку в ній.
І щойно вона знайшла задню стіну разом із сидінням біля вікна з видом на сади, то зрозуміла, що це зробить дружина Драко Мелфоя. Леді Мелфой отримає контроль не лише над бібліотекою та її вмістом і доглядом, а й над усім будинком. Ремонт, дизайн, сади.
Уроки дизайну інтер'єрів із паном Дюбуа. Заняття з управління маєтком із мадам Бернар.
Герміона глитнула, визирнула у вікно й побачила альтанку.
Вона похитала головою, відвернувшись, і зосередилась на стосах. Зосередилась на книгах.
Вона не поспішала, розглядаючи полиці, переглядаючи старі тексти в пошуках прихованих таємниць. Поставила кілька, які хотіла взяти з собою, на сидіння біля вікна, але знову ж таки їй потрібно було визначитись. Її пальці щойно зависли над книгою про Ніколаса Фламеля, яка, вона майже впевнена, допомогла б їм трьом на першому курсі, коли відчула порух у кутку.
Озирнулася через плече й побачила Драко, який недбало схилився на книги, спостерігаючи за нею. Він усміхнувся.
Її кров потеплішала в жилах, коли вона усміхнулася у відповідь.
— Хіба твоя мати ніколи не вчила тебе, що не ввічливо підглядати? — підняла брову.
— Вона намагалася, — схрестив руки. — Але вона також наказувала мені насолоджуватися прекрасним, тому я вважаю це надскладним протиріччям.
Вона кліпнула й відчула, як червоніє. Знову поглянула на книгу Ніколя Фламеля, відкривши обкладинку.
— Цікаві знахідки?
— Мм-мм. Насправді я майже впевнена, що якби мала доступ до Мелфоєвської бібліотеки протягом останніх десяти років, то Волдеморт не мав би ані єдиного шансу, — вона усміхнулася, дивлячись на зміст.
Почула, як він наблизився.
— Ну, наступного разу, коли темний чарівник нападе, я подбаю, щоб ти мала все необхідне.
Герміона злегка посміхнулася, згадуючи свої попередні думки про те, хто може мати доступ до цієї бібліотеки в майбутньому.
— Що ти зараз читаєш? — відчула його голос біля плеча, тепло його грудей позаду себе, коли стояла обличчям до книг.
— Ніколас Фламель. Алхімік. Філософський камінь, — однією рукою він зняв її волосся з шиї. — Ця книга написана в 1800-х роках, до того, як про нього дізнались усі, — його ліва рука лягла на її стегно поверх сукні. — Отже, це в основному теорії змови та можливі спостереження.
Відчула його обличчя біля свого, його щока торкнулася її вуха. Він поглянув через її плече на книгу і пробурмотів: «Мм-мм». Від цього звуку її пройняли мурашки, і вона знала, що він помітив.
— Мабуть, там немає жодного факту, — сказала вона, рука на її стегні почала вимальовувати маленькі кола, його великий палець опинився трохи нижче її ребер, а пальці розчепірилися на стегні. — Але… але це завжди цікаве місце, щоб почати… дослідження, — тепер вона шкодувала, що сукня така тонка. Вона відчувала на собі тепло його руки, наче тканини й зовсім не було. — Починаючи з теорій, які були дискваліфіковані або виявилися хибними.
Він знову прогудів їй на вухо, і її пальці стиснули книжку. Вона стиснула губи, коли він опустив голову до її шиї, торкаючись губами шкіри. Притулилася до його грудей, і його права рука провела по її руці, залишаючи сирітки по шкірі. Закрила очі, подумавши, що востаннє вони були по-справжньому разом, коли він перекинув її через свій стіл, її пальці стискали камінь, а він вбивався стегнами у її власні, залишаючи пристрасні мітки.
Його права рука нарешті дісталася до її руки, яка тримала книгу.
— Чому б тобі не прочитати мені передмову? — він перегорнув сторінку для неї. Вона зглитнула.
Глибоко вдихнула й спробувала сфокусуватися на сторінках перед собою.
— Про Ніколаса Фламеля відомо небагато. Я стежив за ним протягом моїх п’ятдесяти чотирьох років і зробив відкриття, про які хочу, щоб знав сучасний світ.
Герміона замовкла, коли Драко прибрав руку від книги й опустив до іншої на її талії, тепер обидві вимальовували кола.
— Продовжуй, — прошепотів він. І його губи знову припали до її шиї.
— Я був у Франції, в Академії магії Бобатон. У мене... — його поцілунки були такими легкими, що вона майже прагнула, щоб він тиснув сильніше. — Я розмовляв із портретами, які могли знати Фламеля та його дружину Перенель. Вони розповідали мені багато історій про юного Ніколаса…
Очі Герміони на мить заплющилися. Рука Драко рухалася по її лівих ребрах, перераховуючи їх. Його рука зупинилася, не досягнувши грудей, дозволяючи кожному пальцю поміститися між ребер, а великий палець ледве торкнувся її соска. Вона чекала, поки він доторкнеться до неї, повіки тріпотіли, його права рука все ще малювала кола на її стегні, а губи — візерунки на її плечі.
— Що говорили портрети, Ґрейнджер? — пробурмотів він проти її шкіри, і хвиля збудження пройшла через живіт, стиснула стегна разом і потягнула тканину на грудях, доки вона не зрозуміла, що її соски пробиваються крізь тканину.
Заскиглила.
— Гм... — вона кліпала очима, щоб прояснити їх, — … історій про юного Ніколаса та його пригоди в школі. Але деякі з них бачили його відтоді. Деякі з них… — зосередилася на книжці, коли великий палець Драко почав тиснути сильніше. Пальці піднялися, обхопивши її груди, а права рука ковзнула вниз, вниз, збираючи тканину сукні, щоб пролізти під неї. — Деякі з них бачили Ніколаса Фламеля та його д-дружину ще в 1798 році, вважаючи, що Фламелям приблизно чотириста років.
Права рука Драко опинилася під сукнею, і вона відчула, як тканина знову розвіялася вниз, привидом по її колінах, коли його пальці затанцювали по її стегнах. Вона знала, що вже зіпсувала свої нові трусики. Трусики, в яких Драко побачить її сьогодні ввечері, і посміхнулася, закусивши губу, коли він торкнувся її рукою. Він укусив її за шию, і вона застогнала. Його ліва рука нарешті дала їй те, чого вона хотіла, провівши по грудях, а потім ущипнувши її, він тягнув та дражнив її сосок крізь сукню та бюстгальтер.
— Чотириста років — це дуже багато, чи не так, Ґрейнджер?
— Мм-мм, — вона задихалася. — Так, — прошипіла.
Рука, яка торкалася її поверх трусиків, піднялася до живота й занурилася під гумку, перебігаючи вниз і ковзаючи по губам.
Вона нахилилася до нього, мало не впустивши книжку.
— Що там ще написано? — прошепотів, потім цілував її в щелепу, присмоктуючись до неї.
— Я… я не можу, Драко. Будь ласка.
Він увів палець у неї, повільно штовхнувшись, і вона охнула. Міцно притиснувся до неї стегнами, тримаючи її між своїми та з рукою в трусиках, і вона спиною відчула, яким твердим він був. Рука на її грудях перемістилась від однієї до іншої, намагаючись боротися з тканиною сукні, щоб заповзти під неї. Він знову притиснувся до неї стегнами та провів великим пальцем по клітору.
— О, Боже. Драко.
Додав ще один палець, і вона відчула, як він важко дихає, цілуючи її, забувшись у відчуттях, задаючи повільний ритм, поки швидко рухав великим пальцем на кліторі. Його стегна затремтіли.
Вона впустила книгу. Провела по його рукам, намагаючись знайти, за що вчепитися.
— Поклади руки на полиці, — його голос грубий. Її руки кинулися вперед, злегка нахилившись, змінивши кут стегон, що змусило обох стогнати. Вона відчула, як він швидко рухає стегнами, швидше, коли торкається її, швидше, коли вона стискає його пальці всередині себе.
— Бляха, — прошипів він проти неї, напружуючись. — Я хотів цього… — видихнув біля вуха. — Хотів щоразу, коли бачив тебе в бібліотеці Гоґвортсу.
Застогнала.
— Будь ласка, Драко.
Рука з її бюстгальтера спустилася до стегон, утримуючи її нерухомо, коли він все сильніше починав терти її клітор, пальці всередині неї сповільнилися, але його великий палець продовжував рухатися. Вона почала рухати стегнами на зустріч його руці, чуючи, як він задихається від її рухів.
Позаду них тріск. Пискливий голос.
— Міпі хоче попередити, що вечеря готова.
Герміона затиснула рота рукою, а Драко затих позаду неї, все ще з рукою в її трусиках. Її очі широко розплющились, коли Драко обережно вислизнув із неї, перемістивши руку до її стегна.
Прочистив горло.
— Дякую, Міпі. Ми скоро.
Тріск.
Вони заклякли.
Герміона засміялася. Відчула, як його чоло впало на її шию, і як він зайшовся прокльонами. Це змусило її сміятися сильніше.
~*~
Вечеря була чудовою. У порівнянні з першим разом, коли вона вечеряла з Нарцисою та Драко, ця була простою прогулянкою парком.
Коли вона попрощалася з Нарцисою, подякувавши їй і пообіцявши бачитися частіше, Драко вже стояв, чекаючи, щоб «випровадити її».
Він провів її коридором, повз бібліотеку та вийшов у передпокій. Розвернувся до сходів і почав підніматися. Узяв її руку у свою і повів. Опинившись на третьому поверсі, вони пройшли кількома коридорами, повз гобелени та статуї. Герміоні було соромно усвідомлювати, що месьє Дюбуа пишався б нею, оскільки вона впізнала багато відомих картин і стилів.
Крізь вікно, до якого вони наближалися, проникало місячне світло. Пальці Драко були теплими на її шкірі. Вікно виходило на маленький ставок, і білі павичі виднілись у сутінках. Вона зупинилася, дивлячись у велике вікно.
— Ого, — пробурмотіла.
Підійшла до вікна, практично притиснувшись до нього носом. Повернулася, щоб подивитись на Драко, і він дивився на неї. Посміхнулася і дозволила йому провести її коридором.
Вони пройшли повз кілька дверей і зупинилися перед дерев’яними дверима із вирізьбленим драконом.
Він подивився на неї, потім спокійно вдихнув і відчинив двері, штовхнувши їх убік, щоб вона могла увійти перед ним. Зайшла всередину.
Все виглядало саме так, як вона очікувала побачити в спальні Драко Мелфоя. Ліжко з балдахіном. Зелені штори. Книжкові полиці та крісла. Камін. Плюшеве килимове покриття. Двері, що виходять на балкон.
Герміона захихотіла.
— Що?
Зиркнула на нього, посміхаючись, і побачила, що він уважно стежить за нею.
— Це все вкрай передбачувано. І мені це дуже подобається, — засміялася. Він закотив очі й зачинив за ними двері.
Вона тинялася кімнатою, удвічі більшою за її спальню, можливо, розміром з усю їх із Джіні квартиру, якщо рахувати шафу, окрему ванну та балкон.
Вона підійшла до книжкової полиці, запам’ятовуючи книги, які Драко хотів тримати поруч із собою. Провела пальцями по полицях.
Просунула голову у ванну кімнату, знайшовши величезну мармурову ванну. Торкнулася штор, перевела очі на фотографію Драко з Кребом і Ґойлом, зроблену приблизно на четвертому курсі.
Він слідував за нею, поки вона досліджувала, даючи їй кілька футів простору, але вона відчувала його очі на собі.
Підійшла до дверей шафи й повернулася, щоб запитати дозволу. Він кивнув. Вона відкрила гардеробну і знайшла переважно чорний і сірий одяг. Знову засміялася. Відчула, як він нахилився до дверей. Провела руками по одягу.
— Слід додати трохи оранжевих і рожевих речей, — підморгнула йому.
Його губи здригнулися, але він усе ще дивився на неї. Майже нервово.
У кутку стояв ряд шухляд, і вона мало не попросила дозволу порискати в них. Провела пальцями по дереву, і Драко ворухнувся у дверях. Повернулася до нього й знову побачила той напружений вираз на його обличчі.
Герміона підійшла до нього, звела руки до його грудей та у волосся й поцілувала. Він обхопив її талію, притискаючи до себе. Вона розкрила його губи й відчула на його язиці смак вина з вечері, усміхнувшись йому в рот. Він опустив руки й схопив її за спину. Притягнув до себе й зітхнув їй у рот.
— Мені подобається твоя спальня, Драко.
Його очі розплющилися — темні й п’янкі. Посміхнувся їй і знову поцілував. Вона відсахнулась і подивилася йому на груди, раптово соромлячись.
— У мене для тебе сюрприз.
— О, справді, — його голос дражнив її.
— Так, я думаю… Думаю, що тобі сподобається.
— Коли ж я отримаю свій сюрприз? — його руки все ще обхоплювали її спину, він стискав, потім масажував, втираючи фігури в її тіло. Вона відчула гаряче задоволення і подумала про те, наскільки була готовою прийняти його в себе ще у бібліотеці.
— Тобі потрібно, гм… дати мені трохи місця, — промовила затинаючись. Він посміхнувся, вийшов із гардеробної й сів на край ліжка. Усміхнувся до неї, і вона відчула, як тремтить.
Стала перед ним і потяглася назад, щоб розстібнути блискавку на сукні. Глянула на нього, знімаючи один рукав, потім інший. Коли тканина потяглася повз її бюстгальтер, його очі блиснули.
Він був темно-зеленим з чорним мереживом по краю. Дуже тонким. Таким тонким, що вона знала, що він бачить крізь нього її соски.
Спустила сукню вниз по талії та дозволила їй сповзти по стегнах, де показалися зелені трусики в тон.
Він зглитнув.
Вийшла з сукні й стояла лише в ліфчику, трусиках і на підборах. Стиснула губи, намагаючись не прикриватися.
— На ліжко.
Подивилася на нього, і він стояв, на відстані від ліжка, щоб вона могла на нього піднятися. Його очі бігали її тілом, аж до обличчя, а потім знову вниз.
Посміхнулася. Герміона підійшла до ліжка, відчуваючи прохолодне повітря на шкірі та його погляд на собі. Коли вона проходила повз нього, що почула вдих, бо він уперше побачив на ній стрінги. Побачила, як його рука простяглася й схопилася за стовпчик ліжка.
Вона закусила губу і вирішила його подражнити.
Нахилилася, поставила одне коліно на ліжко, і поповзла до центру. Вона знала, що її ледь прикрита дупка виставлена напоказ, і спробувала підняти стегна ще вище. Герміона чула його дихання.
Доповзла до центру його гігантського ліжка й повернула голову, щоб подивитися на нього.
— Подобається?
Його очі дивилися на її спину. Він зглитнув і перевів на її обличчя гарячі очі.
— Ляж.
Вона посміхнулася й повернулася так, що опинилася головою на його подушках. Роздивилася його ліжко з балдахіном і посміхнулася. Невинно звела коліна, коли він підійшов до ліжка, і роззувся. Драко стягнув светр через голову, кудись його жбурнув і почав, як вона, повзти по ліжку. Герміона піднялася на ліктях, щоб подивитися на нього.
Коли його голова досягла її колін, він почав цілувати кожне з них знову і знову, поки їх не розвело проти її волі. Вона відчувала, як пришвидшено він дихає, коли його очі спостерігали за її обличчям. Драко виціловував стежку вгору по стегну, до її красивої зеленої білизни.
Закусила губу. Він лише раз робив їй кунілінгус, у своєму кабінеті, коли вона розповідала йому про гігантського кальмара. Це було хорошим спогадом. Дуже хорошим. Але минулого разу він відволікав її від думок про біль, а зараз вона була дуже мокра і готова до будь-чого. Його очі пожирали її зелену білизну, а губи наближалися все ближче і ближче.
Можливо, вона хотіла схопити його за голову, відтягнути його від… своєї розкішниці, але саме тоді він притиснувся ротом прямо до неї, поверх її модних зелених трусиків.
Вона задихалася, зминаючи його простирадла у своїх кулаках, її голова приземлилася на його подушки, а коліна намагалися зімкнутися, намагалися не дати йому продовжити, але він поклав руку на стегно, не дозволяючи їй рухатися.
Двічі поцілував поверх тканини, один раз біля входу, а потім просто в клітор, і вона щось прогарчала. Відчула, як його язик проводив знизу вгору по тканині, міцно притискаючись до клітора, і тканина, і його язик, і тиск…
— Дідько… Драко.
Він підняв голову. Глянула на нього вниз, його очі затьмарені й гарячі. Його рот відкритий і він важко дихає над нею. Герміона відчувала, як повітря б’є по ній щоразу, коли він видихає.
— Повтори.
Вона подивилася на нього вниз, важко дихаючи, і відчула, як подихи від слів торкалися її трусиків.
— Драко…
Він похитав головою, усміхаючись. Вона відчула, як м’язи всередині тріпотять навколо пустоти. Хотіла, щоб він був усередині, чи бодай щось, що можна стиснути навколо себе. Він усе ще тримав її ноги відкритими — рука трималася за її стегно, починаючи його стискати.
— Дідько, — спробувала вона.
Драко посміхнувся їй і знову поцілував, опустивши голову. Вона простогнала.
— О, чорт.
Він засміявся біля неї, і звук, і повітря вдарили її саме туди, куди вона хотіла. Зняв руку з її стегна й відтягнув трусики вбік. Її очі розширилися, коли вона зрозуміла, що він не збирався їх знімати. Він занурив голову, дивлячись в її очі, і дозволив своєму язику закружляти по губам. Прослизнув усередину, облизав, штовхнувся, потім знову вийшов.
— Дідько, дідько. Бляха! — вигукнула вона.
Застогнав, увійшовши в неї язиком, і вона схопила його за волосся, штовхаючи вниз, притягуючи ближче. Опустився на лікоть на ліжко й обхопив рукою її стегно, відкривши її ще більше, штовхаючи її ногу вище.
Вона підняла стегна. Це був раптовий і несподіваний рух. І це дозволило його язику штовхнутися глибше. Він зарухав язиком швидше. Герміона знову підняла стегна.
— Бляха, Драко.
Драко дотягнувся губами до її клітора, відсуваючи тканину рукою, і швидко присмоктався до нього. Вона знову нахилилася, втиснувши його обличчя в себе, тримаючи руки на потилиці.
Це був рай. Це було блаженство. Відчувати, як він пожирає її, не маючи можливості дихати й не звертаючи на це уваги.
Неможливість дихати.
Вона відпустила його голову, знову взялася руками за простирадла й застогнала. Драко подивився на неї.
— Дай мені знати, коли будеш близько.
Дивилася, як він знову притиснувся в неї, його язик танцював по ній. Вона не знала, як дізнається, коли буде близько. Іноді це траплялося так раптово.
Піднесла руки до своїх грудей. Застогнала, пестячи сама себе через тонкий бюстгальтер. Уявляла його руки, які щипають і тягнуть.
Відчула, як м’язи всередині неї рухаються. Хотіла звести ноги. Драко широко розкрив її, і їй хотілося стиснути хоч щось.
Він знову застогнав, притиснувшись до неї, і від цього звуку її пронизали хвилі. Вона схопила себе за груди, тягнучи.
— Я думаю… я … я… Драко.
Подивився на неї, і його погляд зупинився на її руках на грудях. Він знову застогнав проти неї, і звук пройшов крізь неї.
— Бляха, — прошепотіла вона.
Рука, що тримала її трусики, швидко підійшла до входу. Він не зводив із неї очей, швидше й швидше рухаючи язиком.
Два його пальці нарешті увійшли в неї по самі кісточки, вона стиснула їх і заскиглила. Він тримав їх там, не рухаючись, просто штовхнув всередину і сильно засмоктав її клітор.
Вона відчула, як її м’язи напружилися, радіючи, що є за що вхопитися. І вона скрикнула, коли кінчила.
Приходячи до тями вона відчувала його пальці, які повільно, ліниво рухалися. І його язик робив маленькі мляві кола. Вона відкрила очі й побачила, що він дивиться на неї, язик все ще на ній.
— Бляха, — знову сказала вона.
Він засміявся, піднявся на руки й поповз по її тілу, попутно цілуючи живіт. Залишав легкі поцілунки на кожній з її грудей крізь прозорий бюстгальтер, і вона посміхалася й кусала губу.
Відчувала, як він міцно притискається до її стегна, коли він навис над її ротом і запитав:
— Чи можу я поцілувати тебе?
Кліпнула, не розуміючи, що він мав на увазі, а потім усвідомила, де щойно був його рот, і що її оргазм все ще на його губах.
— Гм, — затинаючись, промовила вона. — Думаю, що так.
Він посміхнувся їй і похитав головою. Схопив серветку зі столика й витер рота. Він цілував її щелепу, її шию.
Вона була така щаслива. І сонна. Але він міцно притиснувся до її живота.
Чи має вона... Чи мусить віддячити?
Вона ніколи… не робила цього раніше.
Вона раптом прокинулася.
Може, він би їй підказав що робити?
Вона потягнулася до його штанів і почала розстібати їх. Він зітхнув біля її шиї. Піднявся і допоміг їй, сів навколішки й дивився на неї вниз, облизуючи губи.
Ну, це не зайняло багато часу. Вона знову збуджена.
Штовхнула його за плечі, поки він не опинився на спині. Він сміявся з неї, і вона вилізла на нього. Волосся впало на плечі, і вона притиснулася своїми губами до його, забувши, що він на смак схожий на неї. Охнула, коли він штовхнувся в її рот.
Відсахнулась і поцілувала його в груди. Одна з його рук торкнулася її голови, перебираючи волосся. Глянула на нього — його очі темні. Вона поцілувала один із його сосків, і його губи здригнулися.
Гаразд, не такі чутливі, як у неї.
Опустила голову, продовжуючи рухатись вниз, і він видихнув, коли зрозумів її наміри. Підвела очі, і його очі були широко розплющені й дивилися на неї. Вона поцілувала його знову, нижче, і він розкрив щелепу. Спостерігала, як його дихання ставало все важчим, чим нижче вона опускалася.
Вона смикнула його штани, і він сів, схопивши її за руки.
— Це не обов’язково.
Вона сіла й подивилася на нього.
— Ти не хочеш, щоб я?
Його рот відкрився і закрився. Він нічого не сказав. Вона знову подивилася на його талію й побачила, наскільки він твердий. Поцілувала його в живіт, і Драко ліг на спину.
— О, Мерліне, — прошепотів він.
Стягнула його штани й зглитнула, дивлячись на його боксери. Вона не знала, що робити. Побачила, як м’язи його живота сіпнулися, і подивилася на його лице.
— Ми не... — він потягнувся до неї, знову сідаючи. — Є так багато речей, які я хочу зробити сьогодні ввечері. Щоночі. Ми можемо спробувати це пізніше.
Його руки ковзнули по її руках, і він поцілував її, втиснувши язика всередину, і вона відчула смак.
— Чи можемо ми натомість зробити щось інше? — запитав він.
Вона намагалася не відчувати сорому і недосвідченості. Тож лише кивнула.
Він зняв її з себе і повністю зняв штани, а за ними й боксери. Вона зраділа, що план А провалився.
Він стягнув її трусики, і вона зняла їх разом із підборами. Потягнулася до свого бюстгальтера, але він зупинив її.
— Ні, я не казав, щоб ти його знімала, — усміхнувся їй у губи, і вона усміхнулася у відповідь. Притиснувся до неї, повністю голий, доки вона все ще була в ліфчику.
Широко розкрив її коліна, притиснувшись до неї, і знову поцілував в уста. Коли вона підтягнула коліна, притиснувшись до нього, він перевернув їх, перекинувшись на спину. Її волосся розсипалося навколо них, коли вона підтягнулася.
— Можемо спробувати так? — запитав він, підводячи очі від подушок.
План А міг би бути легшим. Вона не знала, як… рухатися, як він.
— Я… не знаю, як…
Посміхнувся їй і облизав губи.
— Нумо розбиратися.
Підняв руки до її стегон і обережно потягнув на себе, ковзаючи по ній. Вона стиснула губи, її нижні губи все ще були дуже вологими від минулого оргазму.
Вона притиснула руки до його грудей, нахилившись до нього, трохи підняла сідниці, і дозволила йому ввійти в себе. Він легко прослизнув, і вона спробувала розслабитися, заплющивши очі, і опустилася йому на стегна. Вона думала, що він уже повністю всередині, але це було не так. Її м’язи стиснулися, намагаючись пристосуватися до нього, і він застогнав.
Вона відкрила очі й побачила, що його заплющені, а дихання часте.
Вона не знала, що робити далі. Спробувала рухатися у зворотному напрямку й знову піднялася, дозволивши йому майже повністю вислизнути, а потім знову опустилася. Його очі розплющилися, щоб спостерігати за нею.
Відкинула волосся на плече, і йому це, мабуть, сподобалося, бо його руки стиснули її стегна.
Знову піднялася, намагаючись рухатися швидше, але зрозуміла, що цей темп буде важким. Герміона вже відчувала, як тремтять стегна.
Вона саме збиралася попросити його взяти справу у свої руки, як глянула на його обличчя й побачила, що він важко дихає, пожирає її очима, облизує губи й стискає пальці на її стегнах.
Спробувала ще кілька рухів. Драко трохи піднявся й потягнув її за груди. Вона задихалася від усіх цих стимуляцій. Знову сперлася руками на його груди, перемістивши на нього свою вагу, і кут змінився. Їй перехопило подих, коли обидві його руки піднялися до її грудей. Стискаючи, піднімаючи й смикаючи їх через бюстгальтер. Її стегна притиснулися до нього, а його очі закотилися.
Вона спробувала ще раз, і він застогнав.
Ну, це вона зможе. І вона теж почала отримувати задоволення. Вдарила стегнами ще раз. Короткі, різкі рухи. Він задихався, хапаючи її за ребра.
Знову опустилася, поклавши руки біля його голови. Волосся впало їй на плечі, і вона залишила його там, коли його очі потемніли. Підняла стегна під цим кутом і відчула, як основа його члена притискається до її клітора. Повторила рухи, і прискорила темп.
— Так, — прошипів він.
Подивилася на його обличчя, воно напружене, а очі заплющені. Герміона почала швидко рухатися, і його стегна піднялися назустріч їй. Драко застогнав.
— Ґрейнджер, так. О, чорт забирай, так, — він перемістив одну руку до її стегна, потягнувши її вперед, коли його стегна піднялися, а друга рука просунулася між їхніми тілами, і від додаткового тиску вже вона почала задихатися.
Спостерігала за його обличчям, нависаючи над ним, коли він почав брати темп на себе. Їй було не шкода. Його стегна піднялися, щоб зустріти її, коли його рука потягнула її на себе. Вона розсунула коліна ширше, і це наблизило їх ще більше, Герміона затамувала подих, коли він почав швидко ковзати пальцями по ній. Знову і знову. Вона не знала, що зможе ще раз кінчити так сильно. Вона думала, що це буде для нього. Але відчувала, як наближається оргазм. Поцілувала його, і він загарчав їй у рот, її волосся сплуталося між їхніми губами.
Тепер її стегна ледь рухалися, просто штовхали його руку, що лежала на її кліторі. Вона стискалася навколо нього, а він важко дихав у її роті. Вирівняла спину, і відчула, що може зробити це зараз.
Вона швидко рухала стегнами. Його очі дивилися на неї, а стегна знову знайшли ритм.
Знову піднесла руки до грудей. Він гортанно застогнав й почав штовхатись вгору швидше. Вона дивилася на нього, його очі закочувалися, а губа була затиснута зубами. Він сильно спітнів, і вона знала, що її груди теж.
Знову спробувала рухатися вгору-вниз, а не вперед. Вона двічі ворухнула стегнами, перш ніж він вимовив: «О, так».
Стиснула стінки піхви, намагаючись дотримуватися ритму вгору-вниз. Його пальці знову почали рухатися по її клітору. Вона видихнула і піднялася ще двічі, перш ніж почала стискатися навколо нього, її м’язи тріпотіли, вона більше не могла рухатися. Нічого не могла.
Оргазм накрив її з головою. Її спина вдарилася об матрац, і вона зрозуміла, що він їх перевернув. Вона все ще стискала його, стогнала й кричала, хапала його за плечі й дряпала спину. Драко почав втрахувати її в матрац. Його стегна агресивно рухалися, але їй було байдуже. Він стогнав їй у вуха. Він важко дихав і лаявся, а вона все ще стискала його, і не знала, коли це припиниться. Запустила руки в його волосся, він укусив її за шию, збиваючись з ритму. Він крикнув щось і ще чотири рази вдарив стегнами, перш ніж притиснутися до неї, напружуючись. Наступний оргазм накотився на неї, перш ніж закінчився попередній.
Вона закричала й відчула, як її внутрішні м’язи стискають його, притягуючи все ближче й ближче. Побачила зірки за своїми повіками й відчула, як її нігті рвуть його шкіру.
Задихалася. Він був важким для неї, і вона не могла перевести подих.
— Я не можу… Боже мій. Я не можу дихати.
Він піднявся і подивився їй в очі. Залишався всередині неї, коли вона перевела подих. Щокілька секунд її м’язи знову стискали його. Герміона не уявляла, що відчуває Драко, але для неї це було, ніби нескінченна агонія. Ідеальна агонія.
Нарешті він вийшов із неї, і вона відчула небажану пустку.
— Нууу, ні. Повернися, — вона схопила його за плечі. Він засміявся. Вона закусила губу, все ще намагаючись зрозуміти, чи закінчився оргазм.
Він притисся головою до її грудей. Цілував кожну знову і знову, чергуючи поцілунки. Вона просто спостерігала за ним, чекаючи нової хвилі, яка так і не прийшла.
— Ти найдосконаліша жінка у світі, — прошепотів у її груди. Вона відчула, як повітря проходить крізь тканину, і якби він попросив її, вона б погодилася на ще один раунд. Прямо зараз.
Він перевернувся, ліг на спину, і потягнув її тіло за собою. Вона поклала голову йому на груди й була вражена тим, наскільки краще було займатися сексом на ліжку, ніж в офісі чи на тахті на балу. Вона має лежати тут. З ним.
І він запросив її залишитися на ніч, тому не було потреби незручно збирати одяг і говорити «побачимося наступного разу».
Він натягнув на них ковдру. Вона сіла й зняла бюстгальтер, кинувши його в довільному напрямку. Коли ж лягла назад, його очі дивилися на її оголені груди. Вона притиснулася до його боку, лягла на одне стегно, перекинувши свою ногу на його.
— Я повернуся задля цього ліжка, — оголосила вона. Посміхнулася і закрила очі. У грудях гуло.
— Тільки ліжка?
— І твоєї мами, звичайно. Ліжка і твоєї мами.
— І бібліотеки.
— Це навіть не обговорюється. Ліжко, твоя мама і бібліотека.
Він легенько провів рукою вгору-вниз по її руці.
— Моя мама була дуже рада, що ти прийшла, — сказав він.
Посміхнулася йому у груди.
— Я дуже рада знову з нею спілкуватися. Я сумувала за нею.
Драко зітхнув.
— Це я винен, — вона підняла голову й подивилася на нього. Він дивився на стелю. — Я сказав їй триматися подалі від тебе. Після твого візиту в Азкабан. Після того, як вона неправильно оцінила ступінь свого контролю над моїм батьком, — він проковтнув. — Мені прикро. Я сказав їй більше не звертатися до тебе.
Вона кліпнула йому в обличчя.
— О, — вона думала про Нарцису та їх останню розмову перед тим, як вона втекла з маєтку. Те, як вона зневажила її, коли сказала, що не вийде заміж за Драко. Їй було цікаво, чи Нарциса сказала йому це… — Я насправді дуже рада це чути. Вона нагадує мені маму. Тому я рада, що вона не відмовилася від мене.
Він стиснув її плече.
— Мені шкода.
Повернулася й поцілувала його руку, на якій лежала. Вона вперше відчула себе лінивою та виснаженою, а рука, що потирала її, була неймовірною.
— Ти коли-небудь їздила до Австралії?
І вона знову прокинулася.
— Щоб... побачити батьків? — він кивнув. — Ні. Ні, я не… Не думаю, що хочу їх бачити, якщо вони мене не пам’ятають, — провела очима по кімнаті.
Він продовжував погладжувати її руку. Вона рахувала, поки вони лежали мовчки. На четвертий раз він сказав:
— Ти шукала контрзакляття?
Вона відчула, як її очі заплющилися.
— Так. Немає жодного успіху з таким глибоким поверненням чар пам’яті. Видалити подію легко. Її можна відновити з часом, але видалити людину… — вона зглитнула і розплющила очі, не знаючи, що вони були заплющені. — Забагато подій.
Він кивнув. Вона відчувала це. Цього разу він зробив шість помахів рукою, перш ніж сказати:
— Мені шкода, що тобі довелося це зробити.
Її очі не могли відкритися. Але вона трохи кивнула.
— Я знаю.
— І мені шкода, що я був на тій місії, у вас удома.
— Це добре, — пробурмотіла вона. — Ти б не зробив їм боляче, — вона почула, як її голос стає все тихішим. — Я бачила це на твоєму обличчі.
Вона нарахувала ще дев’ять помахів по руці, перш ніж заснути. Ще через три його рука завмерла.
~*~
Вона прокинулася в темряві. Повернулася, щоб пригорнутися до Драко і знову заснути, але його не було.
Сіла. Оглянула темну кімнату. Він у ванній?
Коли її очі звикли, вона побачила його постать на краю ліжка. До неї спиною.
— Що ти робиш? — запитала сонним голосом.
Спостерігала, як його спина рухалася з кожним подихом, повільно й рівно.
— Поттер тобі допоміг?
Закліпала. Підтягла ковдру до грудей.
— Що?
— Поттер допоміг тобі дістатися до спогадів?
У кімнаті стало холодно.
— Я… я не знаю, що ти…
— Це було, як у Гоґвортсі, так? Ти з Поттером бігаєш під мантією-невидимкою, робиш усе, що забажаєш, тоді як нам усім доводиться грати за правилами.
Її горло стиснуло. Вона щось сказала, коли засинала.
— Драко. Я... Вибач...
— Ти знаєш, як важко мені було передати ті спогади Чарверсуду, Ґрейнджер? — він все ще сидів до неї спиною. Його голос холодний і тихий. — Знаєш, як важко мені пускати людей у голову?
Вона замружилась, бажаючи знову заснути. Це було набагато гірше, ніж коли вона дізналась про його блокологію.
— Я хотіла тебе краще пізнати, — сказала вона. — Хотіла зрозуміти тебе, — вона знала, що їй потрібні кращі пояснення. — Мені потрібно було знати, чому твоя кров на стінах моєї вітальні.
— Я сказав би тобі чому, — прошипів він. — Якби ти запитала, я б сказав.
— У цьому і проблема, що ні! Всієї правди ти ніколи не скажеш.
Він раптово підвівся й обернувся, щоб подивитися на неї.
— Хто сказав, що ти маєш право на всю правду?
Його очі яскраві й гарячі. Він знову вдягнув свої боксери, а вона все ще лежала гола в його ліжку, притискаючи до себе простирадла, стискаючи губи.
— Я знаю, що винна, але… — сказала вона, і її голос зірвався.
— Які?
— Що?
— Які ти дивилася? Або ти взяла попкорн і переглянула їх усі?
Глибоко вдихнула.
— Ні. Тільки два. Той, що в мене вдома. І ніч, коли Викрадачі привезли нас до маєтку.
Його обличчя скривилося.
— Чому?
Відчула, як її засліпили сльози.
— Мені потрібно було знати, чому ти врятував нас. Потрібно було зрозуміти...
Він підійшов до неї.
— Чому ти продовжуєш використовувати це слово! — він обійшов край ліжка. — Я не врятував тебе, Ґрейнджер, — прогарчав. — Я нічого не зробив, — його очі блиснули. — Ти кричала на підлозі моєї вітальні, а я стояв там і просто дивився.
Здригнулася.
— Я знаю, що це не так.
— О, я такий радий, що ми обоє бачили ці спогади, тож тепер можемо обговорити їх, — різко сказав він.
Вона стиснула щелепу.
— Ти зробив усе можливе, Драко. Ти тоді намагався нам допомогти, і ти допоміг би мені, якби Аукціон відбувся. Це все, що я хотіла знати, — вона опинилася на краю ліжка, притискаючи до себе простирадла. — Коли ти вперше сказав мені про Аукціон, ти сказав, що продав би мене заради прибутку, але твій батько сказав мені зовсім інше.
Драко стиснув руки в кулаки й відійшов від неї.
— Отже, я мала знати! — скрикнула вона йому вслід, доки він нервово ходив кімнатою. — І він мав рацію. Ти б мене врятував.
— Знову це слово, — сплюнув. Повернувся до неї й підійшов до ліжка. — Ти думаєш, що я врятував би тебе на тому Аукціоні, Ґрейнджер? Думаєш, я зібрав усі наявні кошти, достукуючись до всіх родичів, щоб звільнити тебе? Дозволити втекти з викраденою паличкою?
У неї перервало подих, коли вона дивилася на нього, а його очі блищали від непролитих сліз.
— Пам’ятаєш кімнату, повз яку ми проходили дорогою до моєї? Двері перед моєю кімнатою? Це мала бути твоя кімната, — зупинився перед нею, глузуючи. — Ти залишилася б тут навічно, — усміхнувся, похитавши головою. — Я не знаю, чому я збрехав про те, що впізнав тебе тієї ночі, але ти мала стати в’язнем цього маєтку.
— Отже, ти хочеш сказати, що належати тобі було б так само, як будь-якому іншому смертежеру? — його око здригнулося, і вона тиснула далі. — Я б приносила твій обід і розважала б тебе на вечірках. А у випадку непокори, ти б насилав на мене Круціатус? Чи я б переходила з рук у руки, як трактирна хвойда?
Його очі знову сіпнулися, і він був змушений відвести погляд.
— У мене було багато часу, щоб подумати про це, Драко, тож дай мені знати, коли зупинитися…
— Зупинись…
Вона похитала головою.
— Ти б мене врятував. Так, це не була б повна свобода, але це було б найкраще, що ти міг зробити. Ти б врятував мене від того життя...
— Як ти думаєш, я зміг би триматися подалі від тебе? — він зиркнув на неї. — Ти змогла б тихо тут жити та залишатися незайманою?
— Так, — сказала вона. — Не намагайся мене налякати, Драко. Я знаю, яка ти людина.
— Ах, точно. Ти бачила найгіршого мене, чи не так, Ґрейнджер, — він насміхався з неї. Підійшов до дверей на балкон. — Треба просто перекинути спогад у сито, і ми наче знаємо один одного вічність.
— Вибач, Драко. Мені шкода. Я не мала іншого вибору. Я просто хотіла тебе пізнати, зрозуміти…
— Тоді ЗАПИТАЙ, Герміоно! А не лізь в міністерство дивитися чужі спогади!
Відчула, як склади її ж імені вдарили по обличчю, наче він справді дав їй ляпаса. Він сказав, майже ті самі слова, які вона сказала йому кілька тижнів тому, про те, що не думав про неї й не питав дозволу.
Відчула, як упала перша сльоза.
— Я хочу, щоб ти пішла, — він прошепотів це в землю. — Забирайся, я не можу тебе бачити.
Їй більше не було що сказати. Ноги не тримали.
Драко розвернувся, пішов до вбиральні й зачинив двері.
Вона сиділа на його ліжку оголена. Герміона встала і зібралася з думками. Одягла трусики, натягнула сукню через голову й схопила туфлі.
Вона хотіла постукати у двері. Благати його. Сидіти спиною до стіни, поки він не вийде і не пробачить її, але натомість просто вийшла з його кімнати.
Вона поняття не мала, де вона. Подивилася на гобелени й пішла в кінець коридору, роззираючись, шкодуючи, що не знала схему його крила. Вона обернулася й знайшла двері, біля його кімнати.
Її кімната.
— Міпі.
Тріск.
— Міс!
— Допоможи мені вибратись звідси, покажи де камін.
— Що міс робить тут так пізно!
Маленька ельфиня дивилася на неї широко розплющеними сонними очима. Герміона відчула, що більше не може стримувати сльози.
— Просто… — вона похитала головою, заплющивши очі. — …псую те, про що завжди мріяла.
І вдруге за кілька місяців вона зрозуміла, що тікає з маєтку Мелфоїв зі сльозами на очах, віддаляючись від єдиного, кого справді кохала.