Вона розповіла Морті про Бал і запитала, чи може піти трохи раніше, щоб повернутися додому та підготуватися.
— Ні, я не згоден, — він нахмурився. — Ти підеш сьогодні опівдні, юна леді.
Вона кліпала на нього очима.
— Вибачте?
— Бал на честь Святого Валентина — це велика подія! Я не хочу, щоб ти тинялася в книжковому магазині, коли мала б готуватися!
Витріщилася на нього.
— Я... Ну, мені не потрібно так багато часу. Не хотілося б завдавати Вам клопоту...
— І не турбуйтеся про завтра, — він помахав у повітрі, починаючи підніматися сходами до квартири. — Тобі потрібно відпочити!
— Що? Ні, Морті. Я буду завтра!
— Навіть не думай про це! — крикнув він у відповідь.
Вона надулася.
— Добре! Але я попрацюю до обіду!
У його квартиру грюкнули двері.
Вона спохмурніла.
Коли того дня о дванадцятій він вигнав її з магазину, Герміона пішла додому й прийняла душ, готуючись до приходу Дафни та Трейсі.
Напередодні, йдучи з роботи, вона приголомшила їх, запитуючи, чи може заплатити їм, щоб вони приготували її для балу.
Було дивно, що вони вдвох прийшли без Пенсі. Та завжди балакала й пліткувала про старих друзів, тому, коли Трейсі запустила музику зі своєї чарівної палички, Герміона вирішила мовчати.
— Ми піднімаємо волосся чи залишаємо розпущеним? — запитала Трейсі.
— Е-е... — затинаючись, промовила Герміона. Сукня нагадувала новорічну білу сукню. Того вечора Джіні змусила її розпустити волосся, хоча відьма, яка її укладала, пропонувала підняти його.
— Яке твоє плаття? — спитала Дафна, змішуючи трохи слизу, підлаштовуючись до тону її шкіри.
— Золоте, в підлогу.
— Ти може одягнеш його зараз? — запитала Трейсі з широко розплющеними очима. Дафна виглядала так, ніби більше хотіла переконатися, що тон її макіяжу збігається, але Трейсі виглядала дуже зацікавленою.
— Е... так...
Герміона пішла до своєї кімнати й одягла сукню. Вона ще не приміряла її. Шовк був холодним на шкірі, і вона дуже нагадувала білу сукню. Вона планувала змінити колір своїх новорічних туфель на золотий, щоб взути їх знову.
Вийшла зі своєї кімнати. Трейсі видихнула. З-за її плеча з'явилася Дафна й дуже по-слизеринськи усміхнулася.
Герміона зайшла до вітальні, де було більше світла.
— Мені потрібно вдягнути інший бюстгальтер, я знаю, — сказала вона, повертаючись. Сукня відкривала спину, як і біла, але спереду трохи відрізнялася.
Саме в той момент, коли Трейсі знову збиралася поговорити про волосся, камін ожив, і голова Джіні вискочила з нього. Її очі розширилися.
— У що ти, дідька лисого, вбрана!? Що це?! — її рот розкрився.
— Я... Джіні! — Герміона підстрибнула. — Що ти тут робиш?
— Що я тут роблю??? Я поїхала за місто на три дні, а ти вже стала королевою Англії?
— Сьогодні ввечері я йду на Бал святого Валентина.
Джіні ахнула.
— Із Мелфоєм?
Очі Герміони вискочили з орбіт. Джіні не могла бачити Дафну та Трейсі з огляду на вітальню. Цього тижня Герміона також не мала нагоди нічого обговорити з Джіні.
— Як представник КГМ, так, — спробувала Герміона. Вона швидко подивилася на Дафну та Трейсі. Трейсі посміхалася, розігріваючи кілька інструментів для волосся, і Дафна звела на неї брову.
— Мерлінова борода, Герміоно, — Джіні знову оглянула її з ніг до голови. — Тобі потрібно, щоб я навчила тебе контрацептивних чарів перед тим, як підеш?
Джіні звела бровами, дивлячись на неї. Герміона завмерла з відкритим ротом. Почула, як Трейсі пирхнула.
— Я... я... — затинаючись, промовила Герміона. — Трейсі та Дафна тут, роблять мені зачіску та макіяж.
Трейсі підійшла помахати рукою. Джіні підняла брови.
— О, привіт, — ніби це її анітрохи не турбувало.
— Добре, тобі щось знадобилося, Джіні? — Герміона відчула, як її обличчя червоніє, і знала, що Дафна зможе це побачити, коли почне наносити макіяж.
— Просто хотіла попередити, що буду вдома ввечері. Завтрашній матч перенесли через погоду, — сказала Джіні. — Але, схоже, тебе не буде вдома!
— О, гаразд. Побачимося, коли повернуся, — сказала Герміона, прагнучи зняти сукню.
— Не роби нічого, чого б не зробила я, — Джіні підморгнула їй і зникла.
Герміона закрила очі. Коли ж відкрила їх, Трейсі витріщалася, ховаючи посмішку.
— То яку робимо зачіску?
— Е-е... Я не знаю.
Герміона пригадала голос біля свого вуха, який шепотів «Ніколи так більше не роби». Вона глянула на Трейсі, і Трейсі все розуміла.
Вона посміхнулася.
— Зробімо щось середнє.
Герміона зняла сукню, повернулася до крісла у вітальні в халаті й дозволила дівчатам продовжувати. Дафна почала наносити консилер, а Герміона намагалася втримати рум'янець, щоб обличчя не почервоніло.
Дафна відступила, дивлячись на неї вниз.
— Ґрейнджер, це засоси?
Герміона пригнічено подивилася на неї.
~*~
Вона вийшла з каміну о сьомій. Маєток, у якому проводився бал, був такий же великий, як і Маєток Мелфоїв, але замість мармуру та сніжинок вона побачила вишукані гобелени та тріпотливі серця.
Приєдналася до черги очікуючих, прямуючи до входу з високими портьєрами, обв'язаними виноградною лозою та низькими ліхтарями.
Герміона зрозуміла, що не має запрошення. Або пари. На новорічний вечір їй надіслали запрошення і вона навіть взяла його з собою, але Нарцисі воно не знадобилось. Зараз дівчина просто блукала, не знаючи що робити.
Коли вона підійшла, то побачила, що немає списку, і ніхто не перевіряє запрошення, але вона також не знала того, хто стоїть біля входу й потискає руки. Це сивобородий джентльмен із добрими очима, а його значно молодша дружина звисала з його руки, наче гаманець.
— Міс Ґрейнджер! — привітався чоловік. Він радісно посміхнувся їй, і Герміона вирішила посміхнутися у відповідь.
Він потиснув їй руку і представив своїй дружині. Жінка потиснула руку так, як сподобалося б мадам Мішель, і Герміона відповіла взаємністю.
— Для мене велика честь бути тут сьогодні ввечері. Дякую, що запросили Консалтингову групу Мелфоя.
— Звичайно, звичайно! — він із гордістю поплескав себе по грудях. — Ми дуже раді бачити, чого досягли молодий містер Мелфой і Ви.
Вона ввічливо кивнула, зауваживши, що він сказав лише про неї та Драко з усієї компанії.
— Мені здається, містер Мелфой уже всередині. Будь ласка, насолоджуйтеся цим вечором, міс Ґрейнджер.
Вона посміхнулася й ступила під полог портьєр, слідуючи за шовком до входу. Опинилася на другому поверсі великої бальної зали, нарахувавши дванадцять люстр, які освітлювали кімнату. Перед нею сходи розділялися, заокруглюючись униз із двох боків, щоб влитися в бальну залу.
Вона просто гадала сама собі, чи ці сходи просто для естетики, чи з них можна було б увійти до зали, коли Драко з'явився внизу праворуч від неї.
Таємниця розкрита!
Вона поклала руку на поручні, зібравши іншою шовковий матеріал на стегні, щоб не спіткнутися, і зійшла з майданчика перед сходами. Не зводила з нього очей. Він у білому костюмі й усміхнений.
Дозволив своєму погляду блукати по її тілу, перш ніж повернутись до її обличчя. Відчула, як рум'янець побіг шиєю, перш ніж фотоапарат спалахнув ліворуч, Герміона повернула голову, щоб побачити Скітер та її фотографа, які стояли на протилежних сходах.
— Міс Ґрейнджер! Ви виглядаєте просто приголомшливо! — скрикнула Скітер. — Скажіть, чи прийшли Ви з кимось особливим на бал на честь Дня святого Валентина?
Герміона зупинилася на сходах і кліпнула. Відкрила рота, видала пискливий звук і закрила його.
Повернулася до Драко, який продовжував дивитися на неї за чотири сходинки.
Як принизливо. Це побачення чи ні?
Чи це зараз залежить від неї?
Драко подивився вниз. Вона спостерігала, як він повертається, ніби збирається відійти від сходів. Від неї.
— Я відмовляюся відповідати на це неймовірно непристойне запитання, Ріто, але якщо ти хочеш сфотографувати, як я йду під руку з Драко Мелфоєм, то не соромся.
Очі Ріти розширилися від жадоби. Герміона помітила, як Бозо швидко піднімає об'єктив. Обернулася й побачила, як очі Драко зблиснули.
Подолала останні чотири сходинки, піднявши руку з поруччя й просунувши у витягнуту руку Драко.
Його пальці були теплими, коли ковзали її долонею, і камера спалахнула. Саме тієї миті, коли вона ступила з останніх сходів, прямуючи геть від Скітер, Герміона зрозуміла, що білий костюм Драко вишитий золотими нитками.
Вона посміхнулася, дивлячись на свої черевики, і Драко підвів її до таці з келихами шампанського та полуницею на дні. Він простягнув їй келих, і як тільки повернувся, щоб щось сказати, знайомий голос пролунав над вухом.
— Міс Герміоно Ґрейнджер!
Вона обернулася й побачила рум'яного професора Слизорога, який йшов, пританцьовуючи, до них, його склянка з бренді від кожного кроку дриґотіла разом із ним.
— Професоре!
Вона заледве встигла повернутися до нього, як він легенько поцілував її в щоку. О Господи!
— Міс Ґрейнджер! Ви просто красуня, незрівняна краса! — перевів очі на Драко. — І мій улюблений слизеринець — не кажіть містеру Забіні, — прошепотів він.
— Що Ви, це залишиться нашою таємницею, — Драко посміхнувся й потис йому руку.
— Я знав це, — гикнув Слизоріг. — Знав, що того року вибрав найкращих для Слизоклубу! Надзвичайно успішна консалтингова група, в якій працює не один, а троє моїх студентів!
Герміона стиснула губи, утримуючись від згадки, що того року Драко мав на думці щось інше...
— О! — вибухнув Слизоріг. — Я хочу познайомити Вас із деким, міс Ґрейнджер, — він почав відвертатися від них, закликаючи слідувати за собою. — Вона була ще до вашого навчання в Гоґвортсі, але ця жінка стане для вас чудовим контактом.
Вони пішли слідом, Драко висмикнув її руку зі свого ліктя й поклав долоню їй на поперек.
Стало набагато гірше. Шовк холодив шкіру, але нагрівався одразу після контакту з ним.
Вона поспілкувалася та поговорила з подругою Слизорога. За тридцять хвилин Герміона була здивована тим, як Слизоріг ганяв їх кімнатою, знайомлячи з людьми, які всі могли стати чудовими ресурсами або клієнтами для КГМ. Герміона відпила шампанського й знову відчула повагу до Горація Слизорога.
Під час усіх знайомств Драко тримав руку на її спині. Вона не могла сказати, коли було гірше — на початку, коли він тримав долоню так низько на вигині, що вона відчувала, як струм біжить у всіх напрямках щоразу, коли рухалася, чи коли піднімав руку трохи вище, коли вони говорили з письменницею про вампірів, дозволяючи великому пальцю торкнутися голої шкіри таким чином, що могло здатися цілком випадковим, але змушувало кожну волосинку на її тілі піднятися й тремтіти.
— Ах! Містере Бакворте! — голос Слизорога вирвав її із задумів. — Йдіть сюди й познайомтесь із моїми друзями.
Підійшов широкий чоловік приблизно такого ж віку, як її дід, простягаючи Слизорогові руку. Вона відчула, як Драко ворухнувся поруч, і швидко глянула на нього, щоб побачити, що він зосереджений виключно на містері Бакворті.
— Бакворте, ти знаєш мого друга Драко Мелфоя, чи не так? — Слизоріг показав на Драко склянкою бренді. Герміона подумала, що, мабуть, відчула краплю, яка впала на її ногу.
Бакворт глянув на Драко.
— Хлопчик Луціуса. Вай, вай. Ти справляєш справжній фурор! — Бакворт усміхнувся й потис Драко руку.
Коли згадали про Луціуса, Герміона глянула на Драко, чекаючи, поки його очі сіпнуться від того, що його називають «хлопчиком Луціуса». Драко посміхнувся. І захоплено потис йому руку.
— Дякую, Бакворте. Мій батько говорить про Вас із великою повагою. І Ви, звичайно, знаєте Герміону Ґрейнджер?
Відчула легкий поштовх у спині й ступила вперед, щоб потиснути руку другові Луціуса Мелфоя. Другий день поспіль звук її імені з вуст Драко призупиняв процеси в мозку.
— На жаль, не мав такого задоволення! — усмішка містера Бакборта добра, і вона відзначила, що його погляд не оцінював її тіло, як багато інших, із ким її познайомили цього вечора. — Рет Бакворт, міс Ґрейнджер.
— Мені приємно познайомитися з Вами, містере Бакворте. Ви знаєте Горація з Гоґвортсу?
— Е-е, і так, і ні, — містер Бакворт зареготав, а Слизоріг захихотів у свій бренді. — Попри те, що я був жахливим студентом у Гоґвортсі, я працював із Горацієм після того, як випустився, працюючи із зіллям тощо.
— О, чудово, — сказала Герміона.
— Скажіть мені, містере Бакворте, Ви все ще підтримуєте зв'язок із Джефрі Таунсендом?
Герміона подивилася на Драко. В його очах блиск, який вона впізнала, але настільки слабкий, що вона впевнена, що ніхто інший його не побачить.
— Джефрі? — містер Бакворт нахилився тулубом, наче не розчув. — Вай! Я не бачив Джефрі багато років! Чудовий зіллєвар, чи не так, Горацію?
Слизоріг щось пробурмотів у свою склянку.
— Минулого тижня Ґрейнджер зустрічалася з ним, — сказав Драко. Герміона кліпнула. Хіба на обіді вони були не разом? Драко подивився на неї згори й ледь помітно кивнув, що вона й уявити не могла, як правильно витлумачити.
— Невже? — сказав містер Бакворт. — Він завжди любив перемагати мене у квідич у школі. Як там старий?
Герміона звернулася до містера Бакворта.
— Чудово. Мала прекрасну зустріч із ним, — відчула на своїй спині руку Драко, яка злегка натискала. — Ми обговорювали мій поточний проєкт перевертнів. Наступного місяця передаємо його для слухання в Чарверсуд — намагаємось отримати рівні права на роботу та освіту для перевертнів. Містер Таунсенд був таким щедрим — пообіцяв значну суму для нашої мети зі збору коштів.
— Ой, — сказав містер Бакворт. І Герміона побачила, як губи чоловіка скривилися, а очі звузилися. Вона сказала щось не так? — Отже, Джефрі все ще розкидається грошима, так?
Драко зареготав поруч із нею. Герміона відчувала, що чогось не знає. Хіба вона не мала згадувати про збір коштів?
— Скільки він заклав? — спитав містер Бакворт, примруживши очі.
Герміона кліпнула.
— Гадаю, лише половину, — відповів Драко, дивлячись на неї згори вниз, наче йому потрібне підтвердження фактів. У його очах усе ще світився знайомий блиск. Бачила його раніше. Це означало, що він перемагає.
— Звичайно, — пробурмотів містер Бакворт. Він подивився через плече Герміони, потім знову перевів на неї очі. — Під час наступної зустрічі Ви скажете йому, що його старий приятель Рет оплатить другу половину, — подивився на Драко. — І він надішле чудовий кошик із фруктами в понеділок вранці.
Що... що щойно сталося.
Драко захихотів, кажучи щось про щедрість містера Бакворта, і потис йому руку. Вони пожартували про те, як Драко любить полуниці в шоколаді, і Герміона знову відчула, як великий палець Драко торкнувся її шкіри. Схоже на похвалу.
Слизоріг привернув увагу містера Бакворта старою історією про Слизоклуб, і Герміона обернулася до Драко.
— Я поняття не маю, що щойно сталося, — прошепотіла вона.
— Ти щойно закінчила збір коштів на свій перший проєкт, Ґрейнджер, — його голос лунав над її маківкою та шиєю.
— Я... я ж нічого не зробила.
— Ти ідеальна учениця.
Він навчав її, як і обіцяв.
Вона була в захваті від того, що вони щойно знайшли фінансування для проєкту перевертнів. Але збентежена тим, як вони це зробили, і відчула легке запаморочення.
Коли Слизоріг привернув увагу джентльмена, що проходив повз, Драко нахилився, щоб прошепотіти їй на вухо.
— Мені потрібно про дещо поговорити з Горацієм, але цей джентльмен — наймолодший член опікунської ради Гоґвортсу. Він теж маґлонароджений.
Вона подивилася в його сірі очі й кивнула. Це її нагода обговорити програму інтеграції маґлонароджених із кимось, хто міг би її підтримати.
Драко потиснув чоловіку руку й відійшов до Слизорога — рука ковзнула по її спині, великим пальцем торкаючись шкіри — коли Герміона представилася. Вона спостерігала краєм ока, як Драко запитав Слизорога, і старий широко розплющив очі й хаотично кивнув. Слизоріг відвів Драко, а Герміона знову зосередилася на розмові з опікуном ради Гоґвортсу.
За двадцять хвилин, коли вона прощалася з чоловіком, обіцяючи зв'язатися, Драко все ще не повернувся. Вона поставила порожній келих на тацю і, обернувшись, побачила, що посеред бальної зали почалися танці. Підійшла до колони й шукала в кімнаті когось знайомого, з ким би могла поговорити.
— Мерліне, яке видовище!
Обернулася й побачила, як Блез наближається, пробігаючи очима по її сукні та волоссю.
— Очі тут, Блезе, — вказала на своє обличчя.
— Неможливе прохання.
Зиркнула на нього. На ньому рожевий костюм. Кліпнула, вражена його сміливістю.
— Хтось у дусі Дня святого Валентина, — протягнула.
Він прихилився разом із нею до колони й відповів:
— Ну, я припускав, що більшість самотніх жінок будуть у червоному. Хотів переконатися, що вдало вийду на світлинах.
Посміхнулася.
— І як перспективи? Хтось уже потрапив тобі на очі?
— Ти маєш на увазі, крім теперішньої компанії? — підморгнув їй. — Тут мало одинаків, — скиглив він, дивлячись на танцюристів. — Кілька тут і там, але я навіть не маю належної пари. Навіть Драко тут із кимось.
Вона відчула, як холоне кров, і посмішка сходить з обличчя. Дивилася на нього, несамовито щось шукаючи.
— Що?
Блез не зводив очей із натовпу.
— Якась гарнюня-модель у золотій сукні.
Герміона насупилася, намагаючись втягнути повітря. Ось чому його одяг у золотих акцентах. Щоб пасувати іншій дівчині в золотій сукні. Навіщо йому...?
Вона обернулася, щоб оглянути танцпол, шукаючи золото.
— Ґрейнджер, — голос Блеза спонукав озирнутися на нього. Вона стиснула губи, намагаючись утримати їх від тремтіння. Блез звів брову й усміхнувся.
— Я про тебе.
Кліпнула на нього, коли його повні губи розпливлися у широкій усмішці. Його очі зморщилися і він пирхнув.
— Ой... — відчула, як потепліли щоки. — О ні. Е, ми з Драко не...
Блез засміявся.
— О, Ґрейнджер...
— Ні, я маю на увазі... Я хочу сказати...
Блез нахилився, поклавши руки на коліна. Навколо лунав його сміх.
— Це не... гм... — затинаючись, промовила Герміона.
Блез стояв, витираючи сльози з очей.
— Мерліне, я радий, що пояснив. Бо першу дівчину в золотій сукні, з якою ти б зіткнулася, спіткала б Авада на місці!
Герміона відчула, як палає обличчя, і похитала головою.
— Я не мала на увазі...
— Удачі сьогодні ввечері, Ґрейнджер, — Блез обійняв її за плече. — Не роби нічого, чого б я не зробив, — він підморгнув їй і залишив.
~*~
Трохи згодом Герміона знайшла Драко, який розмовляв із сухим і сивим чоловіком на іншому кінці кімнати. Вони, звернені один до одного, вели щось схоже на вкрай серйозну розмову. Перш ніж з'явилась можливість поблукати залою, вона натрапила на кількох людей, яких зустріла на новорічному святі. Тож витратила деякий час, щоб наздогнати Драко.
Вона саме поверталася, щоб перепросити й втекти від особливо нудної розмови, коли зачепилась поглядом за Віктора Крума, який стояв за три кроки від неї, чекаючи, щоб поговорити.
Його очі спалахнули, коли вона його побачила. Він посміхнувся, і вона не могла не посміхнутися у відповідь.
— Гермовніна, — сказав він, і вона закинула голову і засміялася з того, що дещо ніколи не змінюється.
Потягнувся до її руки й підніс до своїх губ. Здавалося, він не постарів ні на день. Його волосся все ще коротке, шия й плечі широкі, а очі — добрі. На ньому темно-червона мантія, і коли він відірвав губи від її руки, вона побачила, що його очі темно-карі, як вона і пам'ятала.
— Вікторе, як справи? — посміхнулася.
— Добре, — його очі танцювали її обличчям. — Ти все ще дуже красива.
Вона почервоніла.
— Ти все ще граєш за Болгарію? Сьогодні я знаю трохи більше про квідич, адже знаю набагато більше квідичистів!
— Так. Я зіграю проти Рональда Візлі за два тижні, — він пильно подивився на неї, згадуючи Рона. — Ти спілкуєшся з Драко Мелфоєм?
— Так, — відповіла. — Я очолюю відділ зв'язків із нечарівниками.
— І це означає? — він посміхнувся.
— Я можу допомагати магічним істотам і маґлородцям, — вона зважилася. — Нині працюю над проєктом, який може тебе зацікавити... — подивилася на нього крізь вії й побачила, що він усе ще уважно слухає. — Чи знаєш ти про Золотих сніджетів?
Десять хвилин легкої розмови, і Герміона змусила Віктора їсти з її долоні. Він кивав на все, що вона говорила, і погоджувався з усією несправедливістю щодо маленьких пташок. Вона сказала, що думає зв'язатися з ним, щоб подбати про рекламу, і він був у захваті від ідеї знову почути її.
Вона вже збиралася згадати ще один нудний факт про популяцію сніджетів, коли струнний квартет позаду почав нову мелодію. Герміона обернулася, щоб подивитися, впізнавши мелодію, а коли озирнулася, Віктор простяг руку.
— Потанцюєш зі мною знову, Гермовніна?
Кивнула й поклала свою руку на його. Він повів її на танцпол, приєднавшись до інших пар. Вони зіткнулися одне з одним, і Герміона зраділа, що щойно повторила цей танець із міс Трусдейл.
Заграв французький вальс.
Віктор вклонився, не зводячи з неї очей.
Вона посміхнулася йому і зробила реверанс у відповідь, коли настала черга дами. Подумала, що міс Трусдейл пишалася б тим, наскільки глибоким був її реверанс.
Вона взяла Віктора в обійми, одна рука на його плечі, інша в його руці, і вони завальсували. Він притиснув її до себе, піднімаючи, шовк нагрівся на шкірі, і вона захихотіла, коли він поставив її.
Це легко. Танцювати з Віктором Крумом так легко, наче часу не минуло. Ніби й не було війни, і Седрік Діґорі ще живий, і Сіріус, і Ремус, і Снейп, і Фред, і Дамблдор. Вони обернулися одне до одного, а потім вона повернула праворуч, щоб зустріти джентльмена за дві пари.
І її серце зупинилося, коли ним виявився Драко Мелфой. Знову. Усміхнений.
Той же танець. Та ж пісня. Ті ж партнери.
Його очі блиснули, перш ніж він вклонився, як і п'ять років тому. Коли він випростався, вона посміхнулася собі під ніс. Зробила реверанс, як могла.
— Чого ти смієшся, Ґрейнджер?
Вона підвелася і зустрілася з ним очима, усміхаючись.
— Збігу обставин.
Він підняв праву руку. Вона піднесла свою до нього, але не чіпала його, як і п'ять років тому. От тільки уже з інших причин.
— Я не вірю у випадковості, — сказав. Вони почали обертатися один навколо одного.
— О, справді? — усміхнулася йому у відповідь, подумавши, що якби він тільки знав...
— Я саме там, де планував бути. Так само, як планував бути на цьому місці, коли востаннє танцював із тобою під цю пісню.
Вона зупинилася там, де почала. Її пульс пришвидшився. Він не міг мати на увазі...
Спостерігала, як він усміхнувся до неї, блиснувши очима, а потім повернувся до свого початкового партнера.
— Гермовніна?
Обернулася зі скляними очима й побачила, як Віктор тягнеться до неї. Взяла його за руку саме тоді, коли почався наступний рух.
Вона не могла дихати. Вона не могла —
Наступила Віктору на пальці ніг, і він буркнув. Дозволила йому вести, обертаючись, а своїм очам дозволила шукати Драко. Намагаючись помітити його серед танцюристів.
Віктор уклонився. Вони дотанцювали? Наче ж тільки почали. Зігнула коліна в дуже недоречному реверансі й сказала, що хоче випити й скоро повернеться.
Обернулася, не звертаючи уваги на голос, який запитував, чи хоче вона, щоб він узяв напій для неї, очима пробігаючи по натовпу.
Не могла дихати. Поклала руку на живіт, намацуючи золотий шовк, і звернула в тихий коридор.
Роками вона згадувала про те, як доля лише на мить звела їх разом на Святковому балу. Думала про те, як він дивився на неї того вечора, цікавлячись, про що він думав.
Почула, як клацнули її підбори. А потім стукіт драконячої шкіри.
Вона не готова. Вона... Що він мав на увазі?
— Ґрейнджер.
Зупинилася. Вона в кінці коридору, а він — одразу за нею.
— Я не хотів... налякати тебе чи...
Почула розчарований звук, коли він відкинув волосся назад. Хотіла подивитися на нього, але не довіряла собі.
— Коли це почалося для тебе? Будь ласка, скажи мені, — прошепотіла.
Тиша. Стало страшно. Можливо, він мав на увазі не це.
— Четвертий рік.
У її грудях паніка, але радість закружляла довкола. Обернулася і побачила, що його обличчя таке ж налякане, як і її.
— У мене раніше, — всміхнулася йому.
Він збентежено глянув на неї.
Підійшла до нього впритул, і його очі потемніли.
— Ох, ти, біда на мою голову, — він потягнувся до неї, і вона розсміялася, коли він її поцілував.
Запустила руки в його лацкани, за шию й у волосся, притискаючи свої груди до його. Його губи рухалися по її, а руки ковзали по шовку сукні вниз і навколо, щоб схопити її.
Він повів їх до дверей, притиснувши до них, відчиняючи. Вони завалились у маленьку вітальню. Вона відновила рівновагу, коли двері зачинилися, а потім її спина притиснулася до них.
Він важко дихав у її обличчя, і хапав повітря. Його сірі очі танцювали по її лицю, тілу, і вона відчула, як його рука провела по її ребрах крізь шовк. Відчула його чоло на своєму.
Побачила камін, стільці та дивани.
— Ти знав, що це вітальня? — глянула на нього підозріло.
— Ґрейнджер, ти повела мене цим коридором, а не навпаки, — нахилився, наблизившись до її рота. — Але, так, я був тут раніше. Минулого місяця ми з мамою пили чай на ооотих стільцях.
— Я скучила за твоєю мамою.
— Поговорімо про неї пізніше, добре?
Вона посміхнулася і притислася губами до його. Її руки все ще заплутані в його волоссі, і вона скористалася нагодою, щоб знищити його зачіску. Він застогнав, і його руки стиснули її спину, наблизивши її до своїх стегон.
— Скажи мені, чого ти хочеш, — його дихання тріпотіло біля її губи, його руки пробігли по її тулубу, ковзаючи ближче до грудей. Одна рука торкнулася її грудей, і вона ахнула.
— Увесь світ.
Він опустив голову їй на плече й застогнав.
Потім її стрімко підняли. Вона охнула, його рука обняла її за талію. Вона схопила його за плече, і він поніс її по кімнаті. У неї була хвилина, щоб оглянути камін та крісла, перш ніж її кинули на розкішну тахту. Задня частина тахти височіла праворуч, а камін — ліворуч.
Знову перевела дух перед тим, як Драко сів і почав знімати піджак.
О Господи, Боже, так, саме так.
Вона важко дихала, коли він опустився на неї. Люстра над ними блимала й чудово освітлювала його волосся, як вона завжди мріяла.
— Скажи мені, коли зупинитися.
Вона мало не розсміялася, але потім він знову поцілував її. Став навколішки над нею, обидва коліна обабіч неї, і однією рукою сперся на спинку тахти, а іншою легесенько провів від її стегна до грудей. Вона задихнулася в його губи, коли він стиснув одну із її грудей, провівши великим пальцем по ній.
— О, Боже, Драко.
Закусив її губу так сильно, що вона відчула пекучий, але приємний біль. Він швидко відсторонився. Вона притиснула язик до маленької ранки.
— Вибач, — пробурмотів, знову притискаючись до її шиї, продовжуючи пестити її крізь шовк.
Піднесла руки до його боків, відчувши, як його м'язи тремтять. Вона хотіла, щоб він був на ній, притискаючись до неї. Чому він так далеко?
— Ближче. Будь ласка, Драко.
Здригнувся й загарчав їй у шию. Вона ворухнула ногами, піднявши ліве коліно, відчувши, як шовк ковзнув по стегну до талії. Коліно притиснулося до його стегна, і він почав рухатися. Опустився на неї, притиснувшись грудьми, і вона зітхнула.
— Краще?
— Так. О Господи.
Вона відчувала його стегна біля своїх, відчувала його на собі. І кайфувала від його ваги.
Поцілував її, і вона ворухнулася під ним, а він застогнав. Їй це сподобалося. Повторила, і він відірвав свій рот від її.
Просунув руку між їхніми ребрами, щоб знову торкнутися її грудей. Вона застогнала, а потім він покрутив стегнами, а вона майже закричала, схопивши його за плечі.
— Скажи мені, коли зупинитися, — прошепотів він їй у рот і знову покрутив стегнами.
Третій раз вона зустріла його стегна своїми й вилаялася. Він послизнувся. Тремтів і стогнав. Вона знову підняла стегна, але він закляк.
— Я не можу... Мені потрібно...
Він закривався в собі, і вона злякалася. Відвів стегна. Тоді знову нахилився над нею, і вона відчула його руку на своєму лівому стегні, що ковзає під шовком.
Зітхнула, і він знову поцілував її в шию. Вона дивилася на люстру, а його пальці простежили лінію її трусиків, наближаючись ближче.
Торкнувся її поверх тканини, і вона повернула голову, щоб укусити його за вухо. Відчула його подих на своїй шиї, коли він знову торкнувся її.
— Боже, будь ласка, будь ласка, ще, ще, — важко дихала та тремтіла вона.
— Скажи мені... Скажи мені, коли зупинитися.
— Чому ти... — простогнала вона, коли він знову торкнувся її. — Чому ти зупиняєшся? Що не так?
Подивився на неї вниз — щоки почервоніли, а лоб вологий.
— Якщо ти хочеш, щоб я зупинився... Якщо ти хочеш припинити... — він важко дихав, його очі миготіли на неї в пітьмі.
— Якого б нам, біса триклятого, зупинятися?!
У неї перехопило подих, коли його очі перемістилися по її обличчю.
— Тому, що... тому, що я незаймана? — облизала губи.
— Це ж тому ти нас зупинила. Востаннє.
— Я зупинила нас??? Ти зупинився! — вона почала сідати, а він відкинувся на підбори.
— Ти сказала, що незаймана, тому я зупинився!
— Так, я пам'ятаю, — гримнула. — Але я не просила тебе зупинитися!
Його брови зійшлися, а рот відкрився. Він виглядав таким юним, а ще винним. Потім сірі очі потемнішали.
— Якщо ти не скажеш мені зупинитися, я візьму тебе, Ґрейнджер, прямо тут, на цій клятій тахті.
Вона тремтіла.
— Тоді чого ти чекаєш.
Відчула, як щоки почервоніли від власного нахабства, якраз перед тим, як він штовхнув її в плечі, а спина припала до подушок. Він схилився над нею, вдивляючись. Потім підняв руки до її сукні й розірвав ту посередині. Вона задихнулася.
— Що ти...?
— Я куплю тобі ще тисячу таких, — сказав, коли його губи торкнулися її. І її пульс підскочив від обіцянки.
Вона щойно почала міркувати, як залишить цей маєток, як Драко ковзнув губами по її щоці, потягнувшись до ключиці, і опускаючись нижче. Її бюстгальтер зник, коли Драко поцілував її поверх тканини, розкривши рот. Вона схопилася за його волосся, притиснувши його ближче, і підняла ногу, щоб закинути йому на стегно.
Його пальці почали збирати тканину на нозі, підштовхуючи те, що залишилося від сукні до її талії, і він повернувся до її найчутливішого місця. Один із його пальців занурився під тканину трусиків й одразу знайшов її дорогоцінне солодке місце. Вона підняла стегна й застогнала, а Драко провів зубами по її лівому соску.
Він задав лінивий ритм на її кліторі, потираючи, Герміона закрила очі й віддалась почуттям.
Вона настільки поринула у світ відчуттів, що й не помітила, що його рот покинув її груди, поки не почула, як він говорить.
— Глянь на мене.
Відкрила очі й побачила, що він дивиться. У неї ледве вистачило часу, щоб зніяковіти від виразу його обличчя, перш ніж він знову ворухнув рукою, ввівши один палець у неї.
Вона вчепилася руками в тахту і відчула свій перший в житті оргазм від чужих рук.
Ковзнула поглядом на люстру над собою, спостерігаючи, як багато кристалів спірально виходять із центру й продовжують мерехтіти.
Задихалася, тремтіла і стискала стегна, тримаючи його палець усередині себе.
Коли туман у голові Герміони розсіявся, вона зрозуміла, що Драко все ще дивився на неї. Щоки рожеві, а волосся вологе від поту. Його рот привідкритий, і він важко дихає. Бачила, як його язик пробіг по нижніх зубах.
Він прибрав від неї руку, і вона закусила губу, щоб не застогнати.
Сіла. Він відсахнувся, щоб дозволити їй. Скинула сукню з плечей і засмикалась, поки не змогла стягнути бюстгальтер і відкинути його вбік. Коли її руки повернулися, вона побачила, як він облизав губи та поклав ліву руку на спинку тахти для підтримки. Підвелася й почала розстібати його сорочку. Така високоякісна тканина.
Він сидів нерухомо, дивлячись, як вона роздягає його, і вона відчувала, як його очі поїдають її. Вона сидить в одних трусиках і роздягає його.
Вона вже наполовину розстібнула сорочку, перш ніж дещо побачила. Ледь помітна нерівна лінія, що починалася від його ключиці й спускалася вниз по грудях. Відтягнула правий бік сорочки назад і побачила, де лінія переривається під серцем і знов з'являється біля низу живота.
Сектумсемпра.
Відірвав її руки від себе, схопивши за зап'ястки. Підняла на нього погляд, і він стиснув щелепу, дивлячись убік. Він заспокійливо вдихнув і повернув її праву руку, поцілувавши внутрішню сторону зап'ястка.
Вона дозволила йому поцілувати її в руку ще двічі, перш ніж накинутися на нього.
Вони вдарилися зубами, і він захрипів. Вона відсахнулася, підносячи руку до пекучих губ. Він засміявся. І звук відскочив по кімнаті, зігріваючи її.
Знову спробувала піднятися, але залишки сукні заважали. Захрипіла й скинула ноги з тахти, стоячи й кидаючи залишки сукні на підлогу. Потягнулась назад і зняла підбори, і лише тоді, коли повернулася, зрозуміла, що стоїть перед ним в одних трусиках, доки він ще повністю одягнений.
Не те щоб це його хоч трохи турбувало. Вона дивилася, як його очі бігають по її тілу, і руки так і хотіли піднятися до грудей. Вона втрималась від цього.
— Знімай штани.
Вона ледве могла повірити, що слова зірвалися з її вуст. Очевидно, він теж не міг. Його очі розширилися й потемніли. Подивився на неї й глибоко зітхнув.
— Я ж, просто... — сказала вона, намагаючись звучачи трохи більш схожою на себе. — Це ж те чим ми збираємось зайнятися, чи не так?
Вона стояла перед ним і цією клятою тахтою. Він усе ще стояв на колінах, де був до того, як вона встала й скинула сукню. Він похмуро посміхнувся їй і одним плавним рухом став прямо між нею та тахтою.
Втягнула повітря, і її груди торкнулися його сорочки. Хотіла відступити, дати йому трохи місця, але втрималася. Подивилася на нього, витягнувши шию на невеликій відстані.
Його губи розтулені, і вона чує його дихання, коли її груди торкаються його з кожним вдихом.
Перевів руки на пряжку свого ременя, кісточки пальців пронеслися по шкірі її живота. Вона задихалася. Його губи здригнулися.
Почула різкі звуки металу та ґудзиків його штанів, що прослизали крізь дірочки. Не зводила з нього очей, відчуваючи, що дихає швидше, щоб відчути ласку на своїх грудях.
Одна з його рук продовжувала торкатися її живота, поки він розстібав штани, все нижче й нижче, легко, наче пір'їною. Облизала губи. Зглитнув.
Помітила, як його руки піднялися до талії, і він повільно зняв штани зі стегон. Почула, як вони впали на підлогу. Змусила його сісти на тахту й осідлала, притискаючись до нього. Поставила ноги з обох боків від нього і притиснулася до його рота, а руками стрімко розкрила сорочку, вириваючи ґудзики, які ще були застібнуті.
Він застогнав, і вона відчула тканину його трусів на своїх стегнах. Його руки піднялися до її стегон, м'яко стиснувши й провівши пальцями по шкірі.
Зняла з нього сорочку і поклала руки йому на живіт, і він задихнувся. Засунула йому язика в рот, і він відкинув голову назад. Зняла сорочку з рук.
Ширше розставила коліна, намагаючись наблизитися до нього, а потім опустила свої стегна до його.
Вони разом дихали, знищуючи повітря між собою. Герміона відчувала твердість Драко біля свого центру, і знала, що мокра й тепла. Для нього. Закрила очі, стиснула губи й притиснулася до нього стегнами, відчуваючи, як він робить те саме. Солодке задоволення пробігло спиною, і він схопив її за стегна, видавши напружений звук, більше схожий на гарчання.
Запустила руки в його волосся і знову поворухнулася. Його стегна шалено рухалися, але потім пальці так сильно схопили її стегна, що вона не могла рухатися.
— Драко, будь ласка.
Простягнув руку, притиснувши її до себе, і повернув їх, вона знову опинилася на спині, а він притиснувся до неї зверху.
Видихнув їй в обличчя, і вона подивилася на нього, а він заплющив очі.
Розплющив їх і подивився на неї.
— Упевнена?
— Так, — прохрипіла. — Так.
Рука, яка все ще тримала її стегно, почала знімати її трусики, зсуваючи їх униз, і вона підняла стегна, щоб допомогти.
Вона особливо непривабливо захрипіла, але він, здавалося, не звертав уваги. Простягнула руку, щоб допомогти йому з білизною, але він знову торкнувся її. Відкинула голову назад і втупилася у свою найулюбленішу з усіх люстр.
Штовхнув палець усередину, і вона тихесенько застогнала. Драко почав повільно працювати пальцем, і вона закрила очі, стиснувши губи. Відчула його дихання на своїй шиї, і він зарухав рукою швидше.
Його пальці товщі за її власні, і тиснув теж добре. Занадто добре.
— Драко, будь ласка. Будь ласка, — Герміона відкрила очі й побачила, що він дивиться на неї. — Будь ласка, я хочу більшого.
— Тсс, — Драко видихнув їй в обличчя, поки вона скиглила. — Довірся мені.
Він зробив ще кілька рухів, відкриваючи й розтягуючи її, потім притиснувся до її клітора, і її уста відкрилися в стогоні.
— Я готова, готова, — вона задихалася у своїх стогонах. Герміона відпустила подушки, які тримала, і схопила його за волосся, наблизивши обличчя до свого. Почала його цілувати, благаючи, він прибрав руку і позбувся білизни.
Відчула його біля свого входу й розплющила очі, щоб подивитися на нього. Драко притиснув своє чоло до її чола, і вона кивнула.
Він штовхнувся всередину, і це було... Боляче... Герміона прикусила язика, щоб не сказати цього. Заплющила очі. А навіщо люди, взагалі, це роблять?
Зціпила зуби й відчула, як він видихає в її обличчя. Відкрила очі, очі Драко заплющені, щелепа стиснута. Якщо йому теж боляче, можливо, їм варто припинити? А потім вона побачила, як він розслабив щелепу, і розпізнала чисте задоволення на його обличчі. І причина цього — вона.
Він розплющив очі, щоб поглянути на неї, вони були такими гарячими, що вона здригнулася.
— Все добре?
Кивнула.
Він вийшов і знову повільно увійшов. Щемливий біль усе ще був присутній, але тепер вона спостерігала за його обличчям, коли він заплющував очі. На третій раз він нахилив голову вперед і поцілував її, дозволяючи своєму язику блукати в її роті, і штовхався ним водночас зі своїми стегнами.
Так набагато краще. Її руки на його плечах, і вона впилася у них нігтями.
Він однією рукою стис її груди.
Це божественно. Вона знову відчула збудження, і це її заспокоїло.
Він тією ж рукою пройшовся по її животу, обвівши стегна, злегка підтягнув її коліно, і здавалося, ніби він ковзнув глибше. Найбільше їй подобалося спостерігати за його обличчям і чути, як він гарчить.
Так, це дивовижно.
Вона дивилася на нього — очі заплющені, дихання рване, волосся потемніло від поту. Кожні кілька поштовхів він затягував губу в рот і відпускав її під час наступного. Їй це подобалося.
Вона щойно звикла до ритму, почала рахувати поштовхи, коли його очі розплющилися. Прослідкувала, як її подих ворушить його волосся.
— Я можу швидше?
Його голос низький і хрипкий, і це найкращий звук, який вона коли-небудь чула. Кивнула. Він двинув стегнами й прослідкував за її реакцією. Вона стиснула губи й кивнула, щоб він міг продовжувати.
Він знову підніс своє чоло до її й опустився на неї верхньою частиною тіла. Схопив ногу, яка була навколо його стегна, і тримав її міцно, поки рухав стегнами.
Це було... божественно.
Принаймні вона могла відчути його груди біля своїх, її груди торкалися його.
Потім рука, яка тримала її ногу, ковзнула, і він знову торкнувся її.
Набагато краще. Так, набагато.
Застогнала, піднімаючи стегна ближче до руки Драко. Вона майже хотіла, щоб це припинилося, тож швидко стиснула стінки піхви, і Драко збився з ритму. Тільки він його вирівняв, як вона знову його стиснула. Драко застогнав і почав рухатися ще швидше, його пальці на кліторі теж прискорилися.
Відчула піт між їхніми тілами й почала задихатися. Це — найкращий момент її життя. Вона займалася сексом, і їй, бляха, подобалося.
Рука, якою Драко підтримував свою вагу, раптом, закралася в її волосся. Вона відчула легкий потяг, його губи на шиї, одна рука між їхніми тілами, пальці іншої в її волоссі.
— Бляха... — прошепотів він.
І вона застогнала. Драко перейшов на шалений темп. Герміона була в раю, вона дивилася на свою найулюбленішу люстру, закусивши губу, він легенько поцілував її в щоку.
Герміона застогнала, дозволяючи своєму розуму закритися, а тілу відкритися.
Схопила його за спину, і він різко ввійшов в неї, закричала й стиснула його. Він сповільнився, коли вона кінчала, Герміона відкрила очі, і побачила, що він споглядає за нею.
Зглитнула й усміхнулася. Він ще чотири рази увійшов, перш ніж застогнав і затремтів.
Дивилася на його обличчя — відкритий рот й заплющені очі. Він опустив голову їй на груди й видихнув, гаряче повітря торкнулося її шкіри. Одна рука все ще тримала волосся, а інша міцно тримала стегно. Його тіло обтяжувало її, і вона повільно провела руками по його плечам та спині, повертаючись до мокрого волосся, повторюючи цей рух знову й знову, як хвилі.
Задумалась, чи не заснуть вони так. Потім відчула, як його губи торкнулися її грудей, а язик висунувся, щоб злизати з них піт. Потім він ворухнувся і вислизнув із неї.
Дивне відчуття.
Його руки тремтіли, коли він підвівся, стаючи над нею навколішки. Вона згадала, що була абсолютно голою, коли він востаннє дивився на неї, перш ніж підвестися. Він простягнув руку, щоб вона могла сісти.
Вони одягнулися. Ну, він одягнувся, а потім начаклував для неї мантію з її понівеченої сукні. Знайшов біля каміну горщик із порошком Флу і, коли вона припинила пошуки своєї білизни, то приєдналася до нього біля каміна, тримаючи туфлі.
— Якщо ти плануєш повернутися туди, — попередила. — Спочатку подивись у дзеркало.
Його волосся розпатлане, обличчя розчервоніле, а її помада повсюди.
Він кивнув.
— Я перепрошу за твою відсутність.
Герміона кивнула, уявляючи, що взагалі можна сказати.
Ґрейнджер довелося піти, бо я її добряче відтрахав, і тепер їй потрібен відпочинок.
Ой, Ґрейнджер не повернеться, бо загубила у вашій вітальні білизну.
Підняла очі — він дивився на неї. Підійшов і легенько поцілував її в губи. Вона зглитнула, і він кинув порошок у камін. Герміона зайшла в камін і пробурмотіла свою адресу.
Дивилася, як його очі відводилися, коли полум'я переносило її додому.
Вийшла у своїй вітальні. Вже пізно.
Кинула черевики, повернулася й пішла до кімнати Джіні. Та спала.
Герміона сіла на ліжко Джіні й потрусила її за плече.
Очі Джіні повільно відкрилися.
— Гей. Здається, ти сьогодні добряче погуляла.
Герміона ніяково глянула на неї.
— Мені потрібно, щоб ти навчила мене протизаплідних чарів.
Джіні витріщилася на подругу.