Герміона ніколи так не боялася відкривати газету, як наступного дня після вечора в пабі з Маркусом Флінтом. Лише в понеділок вона нарешті перестала шукати фотографії, на яких Драко притискає її до стіни.
Вона думала про Луціуса Мелфоя та спадок Драко, і яка трагедія станеться, якщо Луціус, не дай Мерлін, побачить фото.
Гаррі допоміг їй заповнити заяву до ВОМП про інцидент, або, точніше, Гаррі змусив її заповнити заяву до ВОМП про інцидент. Він сказав, що якщо вона не подасть заяву, то сам піде і натовче Флінту писка.
Заяву вона подала анонімно, на превеликий жаль Гаррі.
— Мене не хвилює Флінт, Гаррі, — сказала в понеділок вранці. Він прийшов до їхньої квартири, щоб принести їй документи. — Я просто хочу, щоб про це зілля дізналися аврори. Не хочу, щоб це сталося з кимось іще.
— А от мене хвилює Флінт, — глянув на неї, і вона відвела погляд. — Хочу бути тим, хто забере його і кине до Азкабану.
— У мене немає доказів, що це був він. Мені про це розказав Драко, якщо доведуть вину Флінта, то нас почнуть допитувати, і якщо це дійде до вух Скітер... — похитала головою. — Я не можу... Більше не хочу щодня боятися, ану ж Луціус Мелфой дізнається про це.
— Та до чого тут Луціус Мелфой? Ми говоримо про справедливість!
Відвернулася від нього, нахмурившись. Йшов дощ.
— Зараз все — через Луціуса Мелфоя, Гаррі.
~*~
До вівторка вона вже ледве могла розрізнити синці на шиї та зап'ястку Драко.
До четверга забула його смак.
А наступного понеділка шепіт «Ґрейнджер», нарешті, припинив звучати у голові.
~*~
У вівторок увечері вона опинилася в Барлозі. Білл і Флер приїхали в гості перед тим, як поїхати з міста на весь грудень, а Молі бідкалась, що їм доведеться призначити сімейну вечерю на будній день замість цілих вихідних. Герміона була виснаженою після роботи, і хотіла просто повалятися на дивані разом з Криволапиком, але її найкращою подругою була Джіні Візлі.
— О, ні, Ґрейнджер, — та кинула светр на ліжко, шукаючи ідеальний одяг. — Ти мені потрібна, щоб моя матінка говорила тобі, який Рон пречудовий. Тоді вона не буде мені постійно натякати, коли ми з Гаррі маємо одружитися.
Джіні раптово почала переодягатися, і Герміона відвела погляд, смикаючись від думки про одруження Джіні та Гаррі. Невже їм більше не по тринадцять, невже вони ще вчора не сиділи за ґрифіндорським столом й дивилися, як Шеймус підпалив свої брови?
Герміона була в Барлозі лише п'ять хвилин, а Молі вже питала її про Рона. Очевидно, він буде вдома на Святвечір, але на Різдво у нього гра.
— Він тобі про це розповідав, чи не так? — запитала Молі, облизуючи ложку.
— Е, ні. Ми обидва страшенно зайняті.
— Ну, тоді приходь на Святвечір, так і побачите один одного!
Герміона спостерігала, як Молі витерла руки об сукню й заправляла тушонку своєю паличкою. Після цього був тихий вечір. Флер сиділа між нею та Джіні у вітальні, що Джіні дуже дратувало, тож дівчина знайшла привід втекти, залишивши Герміону наодинці зі своєю невісткою.
Вони довго розмовляли про книжки та домашніх ельфів — єдині теми, які хтось міг з нею обговорити, мабуть. Вона спостерігала за Флер, коли та рухалася або розмовляла, і думала, чи володіє вона якостями, які цінував Луціус Мелфой.
— Флер, — запитала Герміона після паузи, — ти знаєш мадам Мішель?
Щире обличчя Флер спохмурніло.
— Так, — невдоволено підняла брову. — Я добре знаю цю жінку.
— О, ти... Ти вчилася у неї манерам? — Герміона сьорбнула какао.
— Протягом десяти років я займалася з нею двічі на тиждень, — сказала Флер. — Вона огидна.
— Чула, що вона найкраща вчителька манер і всі чистокровні дівчата займаються тільки з нею.
— Так! — Флер витончено обернулася. — Вона найкраща, але це не означає, що вона мені подобається! — засміялася. — Чому ти питаєш?
На щастя, Молі Візлі оголосила про вечерю і Герміоні не довелося відповідати. Вона сиділа поруч із Гаррі й тихо спостерігала за Флер під час трапези. Та тримала ложку так само, як Нарциса. Вона занурила свою ложку у тушонку, відкушуючи дрібними шматочками, обережно, щоб не пролити. Герміона спостерігала й зрозуміла, що імітує цю поведінку. Кожні три ложки Флер підносила до рота серветку, що було досить гіпнотично. У неї не було вологи на губах, але вона все одно промокала їх. Щоразу, коли Флер доповнювала розмову, то знаходила для цього точний момент, щоб її думка була почута. Флер ніколи не перебивали. Герміона багато років намагалася говорити так, але здавалося, що це вроджене.
~*~
Цієї п'ятниці була Гарріна зміна в офісі адміністративних послуг Чарверсуду. За сорок вісім годин вона розгадає загадку під назвою «Драко Мелфой».
Можливо.
Почала сумніватися в собі. Можливо, переглядати спогади Драко — не найкраща ідея. Здригнулася від думки про те, що Драко коли-небудь дізнається, що вони з Гаррі збиралися зробити.
Коли вона стала, настільки, слизеринкою?
У середу їхала у ліфті з Драко. Він побажав їй доброго ранку. Тепер він був дуже обережним біля неї — не дивився, не торкався.
Спостерігала за ним, коли інші співробітники приєдналися до них у ліфті, і він стиснув щелепу, рухаючись, щоб звільнити для них місце, але все ще знаходив спосіб не торкатися її.
— Ще тиждень?
Жінка попереду обернулася, щоб глянути на неї, але Драко все одно не дивися.
— Так. Наступна п'ятниця — мій останній день.
Ліфт зупинився, кілька людей вийшли.
— Зрозуміло, — відповіла. — Чи все йде як слід з твоєю компанією?
Він зглитнув, пильно вдивляючись у потилицю лисого чоловіка.
— Все нормально. Ми плануємо відкритися 1 січня.
— Це чудово. Вітаю.
Ліфт зупинився на рівні 4. Виходячи, вона подивилася через плече.
— Гарного дня.
Спостерігала, як Драко блимає на неї, насторожений, але зацікавлений. Він кивнув. І ворота зачинилися.
О так. Тепер вона точно впевнена.
~*~
Гаррі докладно окреслив свій план. Герміона була шокована.
Після обіду Герміона прийшла на другий рівень. Подбала про те, щоб її побачили кілька людей, як-от Кеті Бел та Ентоні Ґольдштейн, щоб, якщо щось станеться, можна було пояснити її присутність. Вона чекала на Гаррі в маленькому порожньому кабінеті ліворуч від ліфтів.
О 14:15 Гаррі матиме п'ятнадцятихвилинну перерву, саме тоді він прийде і зустріне її. Вона одягне плащ-невидимку, і вони разом повернуться на його пост. О 15:00 Рудольф Монтґомері, напарник Гаррі, ходив на післяобідній перекур.
План йшов ідеально. Однак у неї стався легкий серцевий напад, коли вона в плащі намагалася дістатися з маленького кабінету перед ліфтами до офісу адміністративних послуг Чарверсуду. Гаррі зіткнувся з Драко і дівчина втислася в стіну.
Хлопці обмінялися люб'язностями, і Драко запитав про Гарріну справу. Коли Драко пішов, Гаррі повернувся туди, де вона мала бути.
— Порядок?
— Так, — прошепотіла.
Гаррі провів її до великих дверей у кінці головного залу кабінок 2 рівня. Він широко відкрив їх, щоб дівчина могла проскочити першою. Переконався, що вона зайшла, і повів не надто доглянутим коридором. Вони пройшли повз кілька порожніх офісів, і чим далі йшли, тим менше було свічок.
— Як у старі добрі часи, правда, Міоно?
Звернули за ріг, і в кінці коридору біля ліхтаря стояв Монтґомері. Позаду нього — чорні двері з написом «Архів файлів адміністративних послуг Чарверсуду».
Монтґомері — прищавий двадцятип'ятирічний хлопак. Гаррі привітався, і той запитав, як пройшла перерва. Вони балакали про квідич, і Герміона притулилася до стіни, намагаючись не стукати пальцями ніг.
Монтґомері нарешті пішов о 15:04. За словами Гаррі, його перекур тривав п'ятнадцять-двадцять хвилин, але він намагався кинути. Невідомо, скільки триватиме його перерва, якщо він вирішить не курити. Надворі дощило.
Гаррі чекав, поки відлуння черевиків Монтґомері затихло. Герміона була впевнена, що чула, як дерев'яні двері відчинилися й зачинилися, але Гаррі почекав ще десять секунд.
Обернувся до чорних дверей і почав читати кілька заклинань для розблокування. Сказав пароль, і двері відчинилися.
Серце Герміони забилося. Гаррі провів її, залишивши двері відкритими.
Це була невеличка темна кімната, прикрашена, як відділ таємниць. Чорна плитка і слабке освітлення. Друг вказав на шафу у кутку, махаючи чарівною паличкою. З нижньої полиці з'явилося сито спогадів.
Герміона скинула плащ-невидимку.
— У тебе десять хвилин. Максимум п'ятнадцять, — попередив Гаррі, перш ніж зачинити двері.
Вона звернулася до шафки, в якій знаходилися переглянуті спогади. Відчинила двері й виявила, що шафка зачарована, й вміщає в собі до тисячі флаконів. Та у неї є всього десять хвилин на пошуки!
— Драко Мелфой.
Дуже повільно з глибини шафи вилетіло близько десяти флаконів. Вони зависли у повітрі.
Герміона провела пальцями по етикетках.
Антонін Дологов
6 липня 1997 року
Маєток Мелфоїв
Северус Снейп і лорд Волдеморт
Про Алекто Керроу та Амікуса Керроу
12 серпня 1997 року
Маєток Мелфоїв
Белатриса Лестранж
23 грудня 1997 року
Маєток Мелфоїв
Вона хотіла вилити всі спогади в таз і заглибитися в думки Драко Мелфоя, але знала, що була тут з певною метою.
Якслі, Дологов, Ґрейбек
24 грудня 1997 року
Резиденція Ґрейнджерів
Обернулася до сита, переконавшись, що в ньому немає інших спогадів. Відкрила флакон, вилила його і, не замислюючись, опустила голову на поверхню.
Приземлилася перед своїм будинком у сутінках. Почула, як працюють розбризкувачі Волтерів праворуч. Ліворуч стояли четверо смертежерів у масках, усі дивилися на фасад будинку.
Глянула вниз. Поруч із нею біла рука стискала паличку з глоду.
Попри те, що знала, що ці четверо не знайдуть її батьків; знала, чим закінчилася ця історія; знала, що вони не можуть їй зашкодити, Герміона була нажахана.
За мовчазним сигналом, якого Герміона не зрозуміла, четверо пішли до будинку. Драко йшов останнім, можливо, через свій статус і вік. Герміона зрозуміла, що Фенрір Ґрейбек був третім у черзі через ричання, яке чула. Відрізнила Дологова і Якслі за зростом. Перший Якслі, за ним Дологов.
Якслі відімкнув двері паличкою. Герміона думала, що він використає якесь сильне та голосне закляття. Це була проста алогомора, що не знесла двері з петель. Ті відчинилися, і Якслі повільно пройшов крізь них.
Герміона не розуміла. Вони були тут, щоб убити двох маґлів. Їх четверо Смертежерів, і всі готові до бою. На етикетці спогаду написано 24 грудня. Чи очікували вони знайти її там, завітавши на Різдво? Вони з Гаррі були в Ґодриковій Долині...
Переступила поріг слідом за Драко, прислухаючись до його дихання. Дім був таким, яким вона його знайшла, коли повернулася — порожнім.
— Блять! — Дологов порушив тишу, знявши маску.
Якслі пішов на кухню, а Дологов неохоче почимчикував слідом. Ґрейбек нюхав повітря у вітальні, але Драко повернув ліворуч й побіг до сходів.
Вона хотіла почекати, хотіла дізнатися, що сталося зі стіною над каміном, але знала, що мусить піти за Драко.
Він зняв маску, коли мчав вгору по сходах — по дві за раз, як це робив Рон. Вона була лиш на півдорозі, коли він зупинився на вершині. Почула, як Ґрейбек слідує за Драко.
Драко рушив ліворуч, важко дихаючи, а потім різко повернувся, коли вона досягла вершини сходів, і Герміона ледь не впала, відступаючи, оскільки він різко розвернувся праворуч. Праворуч — до її дитячої спальні.
Пішла за ним і подивилася через плече, коли Ґрейбек піднявся на верхню сходинку й повернув ліворуч, до кімнати батьків і ванної.
Важко дихала, боячись, що вони щось знайдуть, хоча знала, що це не так.
Драко увірвався до кімнати й вона пішла за ним усередину. Увійшов, кроки відлунювали у порожній спальні. Чула, як Ґрейбек увійшов у кімнату її батьків, а Дологов і Якслі відкривали шафи та шухлядки внизу.
Драко обернувся і ненароком зіткнувся з нею. Розплющеними очима вдивлявсь у книжкові полиці, вмонтовані в шафу — причина, чому ця кімната була її. Його груди втягнули повітря.
І раптом його очі заплющилися, брови стиснулися, і він зігнувся, упершись руками в коліна, перехопивши подих.
Спостерігала. Він ледве стояв у її порожній дитячій спальні, не підозрюючи, що за ним можуть спостерігати.
Вона ніколи не бачила його таким. І подумала, що, мабуть, саме таким його побачив Гаррі у вбиральні Плаксивої Мірти.
Він повільно вдихнув, видихнув, і нарешті, відкрив очі. На неї дивився той самий Драко, який питав, чому вона працює у «Наріжному Камені», а не «Флоріш і Блотс». Обличчя юнака, який простягнув їй маслопиво, який сидів біля неї й мало не пояснив, чому її називають Золотою дівчинкою. Обличчя молодого чоловіка, який розпитував про її побачення з Рольфом Скамандером, який спостерігав, як Ейден проводжав її з ліфтів у свій перший день, який розглядав її, коли вона кричала на ліфт, повний людей, що вона не заручена з Роном Візлі. Обличчя Драко, яке вона не так і могла розібрати.
— Чисто, — його голос спокійний, коли він кричить до смертежерів унизу. Повернувся, щоб вийти з її спальні, і побачив Фенріра Ґрейбека у дверях. Вона ахнула від здивування.
— Цей її? — усмішка на обличчі Ґрейбека змусила кров застигнути в жилах.
— Можливо, — відповів Драко. Спробував проштовхнутися повз.
— Шкода, що її запаху вже немає, — понюхав повітря. — Впевнений, що вона мила. І зріла.
Герміона відчула, як на очі навернулися сльози жаху, і їй довелося нагадати собі, що Ґрейбек мертвий. Спостерігала, як ліве око Драко сіпнулося, а потім він пройшов повз Ґрейбека і спустився сходами.
Коли Ґрейбек йшов слідом, вона поспішно обійшла його, щоб наздогнати Драко. Якслі та Дологов були у вітальні.
— Унизу теж нічого.
— Запахів теж не лишилося, мабуть, їх немає вже кілька місяців, — пролунав голос Ґрейбека позаду.
— Мелфою, — сказав Якслі, і Драко подивився на нього. — Дай-но мені свою руку.
Драко виглядав збентежено, але ступив уперед, засукавши рукав на лівиці. Чорна мітка. Герміона ніколи раніше не бачила її на ньому. Якслі засміявся.
— Не та рука, телепню, — він схопив праву руку Драко і розрізав. Драко заскавчав від болю.
— Якого хуя? — відтягнув руку назад. — Як ти смієш пролити кров Мелфоя? — ось це був Драко, якого вона знала зі школи.
Якслі глузував з нього.
— Чув, що кров Мелфоїв вже не така дорогоцінна, як раніше, — направив паличку на руку Драко, а потім повернувся до стіни над її каміном. Вона спостерігала, як з'являються слова. Коли Якслі закінчив, Дологов засміявся.
— Ходімо, — наказав Якслі. Фенрір вийшов за ним.
Дологов зупинився біля Драко, коли той залікував поріз своєю паличкою.
— Ось, що отримуєш, коли дуже просишся на завдання, щеня, — Дологов плюнув на килим до ніг Драко.
Він довго стояв на місці й пильно дивився услід чоловіку. Дологов вийшов, а Герміона спостерігала, як Драко востаннє глянув на стіну, залиту його кров'ю. Він повернувся, і вона вийшла за ним.
Інші роз’явилися. Містер Волтер переміщав свій розбризкувач. Він кинув на Драко дивний погляд, перш ніж повернутися всередину. Драко оглянув вулицю, а потім повернувся до будинку, і наклав маґловідштовхувальні чари.
Він зник, і її витягло назад у маленьку комору.
Тремтячи, перевірила свій годинник. Вона була в його спогаді лише вісім хвилин. Зітхнула з полегшенням, що це не зайняло багато часу.
Швидко спіймала спогад Драко, вилила його назад у флакон і закрила. Тремтячими пальцями поставила флакон до шафи, і не встигла зачинити дверцята, як погляд натрапив на інший флакон.
Маєток Мелфоїв
30 березня 1998 року
Руки затремтіли. Тієї ночі їх схопили. Тієї ночі Белатриса катувала її. Тієї ночі Драко не впізнав їх.
Озирнулася до дверей. У неї ще сім хвилин.
Вихопила флакон, перелила спогад у сито і за кілька секунд опинилася у маєтку Мелфоїв.
Драко сидів у кріслі у вітальні й читав. Він був худим, з темними колами навколо очей. Луціус сидів навпроти в іншому кріслі.
Вона почула сварку в коридорі. Коридорі, через який пробігла декілька тижнів тому. Увійшла Нарциса, ведучи за собою Ґрейбека, Скабіора та групу в'язнів, що повільно рухалася за ними.
Так. Ось цей момент.
— Що це? — Луціус встав.
Герміона спостерігала, як Нарциса підійшла до Драко, просячи його впізнати їх. Нарциса теж була худою. Вона рухалася швидко і з меншою витонченістю, ніж знала Герміона. Її голос грубий, а ще вона викручувала руки, коли стояла. Можливо, список якостей Луціуса Мелфоя не діяв у воєнний час.
— Я не... точно не скажу, — голос Драко тремтів. Герміона бачила, як бореться проти пут, її волосся дике. І очі Драко впали на її потилицю. Він швидко відвів погляд.
Вона спостерігала, як Луціус і Ґрейбек сперечалися, хто повідомить Темного Лорда, що знайшли Гаррі Поттера, а потім Луціус сказав Драко, щоб той оглянув обличчя Гаррі.
— Не знаю, — Драко відійшов від полонених до Нарциси.
Та говорила про паличку, яка була у Гаррі, а потім Ґрейбек гаркнув:
— А як бути з бруднокровкою?
Викрадачі повернули групу в'язнів, і вона опинилася в центрі уваги. Герміона побачила страх на власному обличчі й мусила відвести погляд.
Нарциса в очікуванні ступила вперед, вказавши на Герміону в газеті. Герміона відчула себе зрадженою, хоча знала, що це сталось до того, як вона познайомилася з Нарцисою ближче. Бачила, як жінка повертається до Драко.
— Подивися, Драко, чи це не Ґрейнджер?
Драко стояв обличчям до каміна, спиною до кімнати. Він пробурмотів:
— Я... може... так.
Герміона підійшла до нього, намагаючись подивитися в обличчя. Воно було нейтральним, очі у вогонь. Нарциса пильно дивилася на нього, все ще простягнувши руку, показуючи на в'язнів. Герміона спостерігала, як Нарциса дивилася на сина, і потім повільно опустила руку. Нарциса підійшла ближче до нього, і Герміона нарешті впізнала її. Мати Драко повернулася.
— Драко, глянь на нього, — кричав Луціус. — Чи це не син Артура Візлі, як там його звуть?
— Ага. Можливо, — Герміона спостерігала. Нарциса підійшла ближче й перевела погляд на в'язнів. Жінка розкрила губи, щоб поговорити з Драко, і, перш ніж вона встигла, пролунав голос, який перетворив Герміонину кров на лід.
— Що таке? Що сталося, Циссі?
Це помилка. Слід вийти зі спогаду, негайно. Вона побачила те, що хотіла. Її час напевно вже майже закінчився.
Белатриса Лестранж зайшла до вітальні. Герміона завмерла, коли Луціус сперечався з нею, хто ж викличе Волдеморта. Драко все ще дивився на вогонь.
Белатриса помітила меч. Почала приголомшувати хапунів. Герміона знала, що буде далі. Повернулася, збираючись вийти до кімнати з ситом, коли помітила, що Драко тремтить. Нарциса поклала руку йому на плече, і він здригнувся.
— Драко, викинь це сміття з дому, — звеліла Белатриса, показуючи на непритомних хапунів. — Якщо ти не маєш сміливості їх порішити, то покинь на подвір'ї для мене.
Драко розвернувся, але Нарциса підвищила голос.
— Не смій говорити з Драко, наче з...
— Тихо будь! — закричала Белатриса. — Циссі, ситуація набагато серйозніша, ніж ти можеш собі уявити! Це серйозна проблема!
Драко обернувся, коли його викликала тітка. Він все ще стояв біля вогню, але тепер повернувся обличчям до кімнати. Історія доходила до тієї частини, яку не дуже хотілося переживати заново, але вона не могла відірвати очей від Драко. Його ж очі бігали кімнатою, не зупиняючись ні на чому конкретному.
Вона чула, як Белатриса наказала Ґрейбеку відвести хлопців униз. Обернулася і побачила, що стоїть у центрі вітальні, навколо неї кружляє Белатриса. Було щось приємне в тому, щоб спостерігати за цим поза власним тілом, ніби вона могла вдавати, що це хтось інший. Луціус став поруч із Нарцисою біля каміна, наче давав Белатрисі простір. Герміона стояла поруч із трьома Мелфоями, думаючи, як дивно це виглядає.
— Круціо!
Спостерігала, як Нарциса підстрибнула і ледь не піднесла руки до грудей, але стрималася. Луціус стиснув губи. Око Драко сіпнулося, але він нічого не зробив.
Вона кричала. Вона не дивилася на себе, але знала, що впала на коліна.
Белатриса гаркнула на неї, запитуючи про меч. Почула власний голос, який благав пощади. Потім Белатриса знову наклала Круціатус і вона почула власний крик.
Нарциса ковтнула. Цього разу прокляття тривало довше. Луціус невдоволено опустив очі. Вона продовжувала кричати.
Різкий вдих праворуч, і Герміона обернулась — побачила, як Драко повертається, знову впираючись поглядом у камін. Він стиснув руками мантію. Його очі заплющилися, а сам він, здається, задихався. Його плечі затремтіли, коли він підніс руку до живота. Очі заплющені, як і раніше.
Спостерігала, як Нарциса підступила до нього. Жінка рухалася повільно, боячись, що її побачать, і прошепотіла: «Що б сказав Северус?» Її голос ніжний, а рука лежить на його плечі, стискаючи.
Герміона спостерігала, як Драко глибоко вдихнув, видихнув і відкрив очі. Спостерігала, як будується його захисна стіна, і цього разу впізнала у цьому блокологію. Драко обернувся і став обличчям до її млявого тіла на підлозі, а його тітка впала на коліна, витягаючи ніж.
Спостерігала, як він залишався нерухомим, коли вона знову кричала, цього разу через врізання ножа в її руку.
Герміона подивилася на Нарцису, яка опустила очі, потім повз неї на Луціуса, який спостерігав за Драко. Він уважно дивився на сина, переводячи погляд, то на Драко, то на її тіло на підлозі. Луціус бачив, як його син зламався кілька секунд тому. Луціус зітхнув і підніс руку до чола, ніби з усіх людей у цій кімнаті його проблеми були найважчими.
Кімната почала обертатися. Її тягнуло назад.
Шафа адміністративного офісу Чарверсуду попливла перед очима. Гаррі був там.
— Герміоно. Час вийшов! — він швидко збирав сріблястий спогад, повертаючи його назад у флакон. Вона стояла, дивлячись на друга, важко дихаючи. Все ще чула, як кричить її голос і відлуння вдиху праворуч. Гаррі озирнувся на неї.
— Все в порядку? Ти отримала відповідь на свої питання?
Обернулася до нього, дивлячись у зелені очі. Похитала головою, намагаючись зібрати все до купи.
— Він би мене врятував.