— Герміоно Джін Ґрейнджер, ПРОКИНЬСЯ!
Герміона розплющила очі й підскочила в ліжку, сіпнувшись за паличкою, але побачила Джіні Візлі, яка стояла на її ліжку.
— Що? Що сталось? — серце калатало, і вона відчувала, ніби на неї вилили відро льодяної води.
— Що це в біса таке? — Джіні стояла над нею, по обидва боки від її ніг і тримала газету. Її очі широко розплющені й уважні, а ще напрочуд бадьорі.
— Що... що таке? — Герміонині очі почали пристосуватися. Вона махнула чарівною паличкою і запалила всі лампочки в кімнаті.
Джіні стала на коліна над нею й сунула газету в обличчя, прочитавши заголовок вголос, коли мозок Герміони сфокусувався на сторінці.
— Зірковий роман Герміони Ґрейнджер і Драко Мелфоя.
Герміона зойкнула і вихопила газету з рук рудої. Вона розгорнула перші сторінки, і знайшла фотографію двох молодих людей біля «Наріжного Каменя». Примружившись, вона зрозуміла, що молоді люди — це вона та Драко. Хоча і ледве впізнала їх. Коли ця Скітер встигла зробити фото?
— Коли це сталося? — заверещала Джіні, а Герміона скривилась, поки її очі пробігли по статті, вловивши фрази «відвідував її на роботі», «очі, повні жадоби», «обід з мамою».
— Я...я... вчора! — Герміона повільно переходила на писк. — Ми вчора обідали з Нарцисою і...
— О, я знаю! — Джіні відскочила. — Продовження на сьомій сторінці!
— Що?! — Герміона знайшла сьому сторінку, на якій зображено ще кілька цікавих моментів дня, включно з фотографією, на якій вони втрьох у Фортеск’ю, і фотографією, на якій вони вдвох переходять вулицю, а його рука піднімається, щоб вести її.
— Чому ти мені не сказала?
— Це не було заплановано! Він попросив мене приєднатися до них на обід...
— Він тебе запросив? — Джіні схопила її за плечі.
— Я... так, але було зрозуміло, що його Нарциса прислала. А потім ми пішли до Фортеск’ю... — Герміона вказала на фотографію, на якій вони йдуть, а Драко рукою торкається її спини. — А потім ми пообідали з Нарцисою... — вона вказала на фотографію, на якій вони втрьох сидять у патіо, Нарциса виглядала по-королівськи у своїй мантії та капелюсі. — А потім я повернулася на роботу! Це все!
— Те, що ти розповіла, не пояснює цього!
Джіні знову загортала до перших сторінок, поки не з'явилася фотографія на передовиці.
— Вона, мабуть, щось змінила. Вона...
Герміона зупинилася й подивилася. Драко посміхнувся, і його очі блищали. Вона відвернулася, підійшовши до дверей «Наріжного Каменя», і обернулася, усміхаючись. Це виглядало так, ніби хлопець проводив дівчину додому із побачення, прямо як у її фантазіях.
Вона говорила щось про співчуття всім напівкровкам і маґлонародженим, які не вийдуть за нього заміж, і він усміхнувся їй у відповідь, порадивши не довіряти газетам.
— О, Мерлін, це жахливо, — Герміона закрила обличчя руками.
— Жахливо? Це найкраще, що сталося за останні місяці! — пискнула Джіні.
— Як ти можеш таке казати? — Герміона схопила її за руку. — Глянь, як розпачливо я виглядаю. Подивися, як легко повірити всьому, що пише Скітер!
— Герміоно, — хихикнула Джіні й схопила її за обличчя. — В це легко повірити, бо це все взаємно, — вона ткнула пальцем в обличчя Драко. Герміона відчула, що червоніє, спостерігаючи, як він посміхається їй на фото. — Якщо ти в розпачі, — продовжила Джіні, перегортаючи сторінки до фотографії, на якій вони втрьох на патіо, — то він ніби пожирає тебе очима.
Герміона подивилася вниз і побачила, як Нарциса жваво теревенить з нею, Герміона бере булочку, а Драко спостерігає за нею. Вона прослідкувала, як хлопець робить ковток чаю, дивиться то неї, то на матір, але повертається поглядом до неї й облизується.
— Це... Це не... Тобто, Джіні. Все було не так, як виглядає. Це неправда!
— Звідки ти знаєш? Ти навіть не дивишся на нього на фото!
— Боже мій, — Герміона закрила очі. — Боже мій. Це недільна газета! Це побачать усі, кого я знаю!
— Мало того! Вона доставляється по всьому світу! — Джіні засміялася, а потім вони з Герміоною одночасно стрепенулися. — Рон це побачить, — Джіні підняла брови.
Герміона похитала головою й підняла руку.
— Я, чесно кажучи, зараз не можу з цим впоратися. Боже мій, невже у ці вихідні у чарівному світі не сталося нічого, що могло б потрапити на передовицю недільного «Щоденного Віщуна»? — Герміона струснула газету і зім'яла краї.
— Ну, я б сказала, що поява «нової пари чаклунського світу» досить важлива, — Джіні усміхнулася.
— Вона цього не казала! — Герміона дивилася на подругу, і та вказала на відповідні слова на сторінці.
~*~
Міс Скітер,
Маю за честь, що моє особисте життя вас так зацікавило, але була б вдячною за передрук, щоб відобразити такі зміни й зберегти вашу точність:
Драко Мелфой справді відвідував книжковий магазин «Наріжний Камінь» після звільнення в серпні, але він не «залицявся» до міс Ґрейнджер. Він просто відвідував улюблену книгарню.
Драко Мелфой не відвідував міс Ґрейнджер щосуботи та неділі з дня його виходу з Азкабану. Якщо «Щоденний Віщун» хоче перевірити, то дати, коли він приходив до книжкового магазину, наступні: субота, 4 вересня, субота, 11 вересня, і субота, 16 жовтня. Ви можете перевірити нотатки з «Наріжного Каменя», якщо хочете.
Міс Ґрейнджер і Драко Мелфой не «обжималися» між рядів книжкового магазину «Наріжний Камінь», і я прошу ваших «очевидців» переглянути їхню заяву, оскільки таке неправдиве повідомлення може коштувати працівникові роботи. Згаданий працівник обов'язково подасть до суду на «Щоденний Віщун», автора та свідків, якщо цього не станеться.
Якщо м'ятні цукерки, залишені на прилавку для клієнтів, справді є «улюбленими м'ятними цукерками» Драко Мелфоя, то Герміона Ґрейнджер цього не знала. Вона не виставляла їх для нього кожного разу, коли він відвідував магазин.
Міс Ґрейнджер не «зраджує» Рональда Візлі чи Драко Мелфоя. Вона не зустрічається ні з одним із них і не має наміру «затягувати з датою весілля».
І нарешті, міс Ґрейнджер була доступна для коментарів, її просто не просили. А якби попросили, то вона б вимагала авторку прибрати матеріал.
З повагою,
Герміона Дж. Ґрейнджер
~*~
Той день у «Наріжному Камені» був просто пекельним. Стаття Ріти зробила «Наріжний Камінь» обов'язковим до відвідування для багатьох відьом і чарівників, що не додавало Герміоні щастя, бо приплив нових клієнтів усміхався їй з широко розкритими жадібними очима. До полудня, коли вона зрозуміла, що понад двадцять людей переглядають книги, і жоден з них нічого не купить, то второпала, що всі вони чекають на появу Драко.
Вона почала підходити до них, питаючи, чи потрібні їм рекомендації, створювала зручні стільці для читання, і закінчувала словами: «Коли будете готові обрати, я буду біля прилавку».
Це змусило кількох із них піти, включаючи відьму, яка купила лише одну книгу, але двадцять хвилин простояла біля прилавка й плакалася, як чудово було побачити такий союз після всіх цих років.
Через деякий час Морті спустився, оглянув весь магазин і сказав:
— Слухайте, ви! Міс Ґрейнджер не даватиме сьогодні жодних інтерв'ю, оскільки вона на роботі. У містера Мелфоя немає книг у резерві, тож він сьогодні не прийде. Будь ласка, поверніть книги туди, де ви їх знайшли, або віднесіть до прилавку, де я вам їх продам, оскільки у міс Ґрейнджер обід.
Вуха Герміони почервоніли, коли вона посміхнулася вниз до бухгалтерської книги. Морті поклав руку їй на плече.
— Якби я був на твоєму місці, міс Ґрейнджер, — прошепотів він, — я б поїв десь не так публічно, як вчора у Фортеск’ю.
Коли вона повернулася з обіду, кількість людей, які тинялися магазином, значно скоротилася. Морті передав їй бухгалтерську книгу і сказав:
— Добре. Моя черга поїсти.
Вона подивилася на нього з вдячністю.
— То ти виставляла м'ятні цукерки для нього?
Герміона засміялася, добре знаючи, що Морті давно вибрав м'ятні цукерки, бо сам їх обожнював.
— Сподіваюся, ви не думаєте, що та стаття правдива. Я б ніколи не використовувала робочий час для... обжимань, — з її вуст вирвалося це мерзенне слово.
— Так-так, я знаю, міс Ґрейнджер, — Морті зняв окуляри, щоб почистити їх. — Але будьте обережні, — вона підняла очі, і він вказав на газету, яку клієнт залишив на прилавку. Його палець зупинився на зображенні Драко коли, його рука піднялася до її спини, і її легкому тремтінні, коли вона перевела погляд на землю. — Чоловікам подобаються важкодоступні, але терпіння не безкінечне.
Вона витріщилась на нього. Він підняв брови й піднявся нагору.
~*~
Важкодоступна... Важкодоступна!
Це турбувало її протягом усього дня і наступного ранку.
Якщо хтось і грав важкодоступного, то це...
Герміона відкинула цю думку. Ніхто не грав у важкодоступність. Ба вони, навіть, не фліртували! Наче...
Наступного дня, коли Герміона відправилась на роботу, то намагалася ігнорувати будь-які погляди чи шепотіння, доки йшла до ліфтів. Вона їхала в ліфті з молодою жінкою, яка вчилася на Слизерині на декілька років старше. Та глянула на неї й закотила очі. Герміона не знала, чому це так її шокувало.
Вона зійшла на своєму поверсі й, підійшовши до столу, почула, як Ейден окликав її.
— Ґрейнджер!
Герміона нервово вдихнула і повернулася.
— Доброго ранку, Ейдене, — дівчина не хотіла жодних дражниць від нього сьогодні.
Він біг підтюпцем, щоб наздогнати її, змовницьки нахиляючись.
— Ти вже чула новини?
— Новини?
— Розенберг йде на пенсію.
Герміона кліпнула.
— Рошель Розенберг? З...?
— Переселень домашніх ельфів, — Ейден посміхнувся. Мозок Герміони вже швидко продумав можливі варіанти. — Звичайно, я кажу тобі це лише з професійної ввічливості, — сказав він велично. — Май на увазі, що я збираюсь претендувати на цю посаду сам, і ти, очевидно, її не отримаєш, — він драматично закотив очі, нагадуючи їй Джорджа. — Я ж працюю тут довше, тож...
Вона перекинула сумку на плече й похитала головою, усміхаючись.
— Так, ти працюєш на день більше ніж я, що авжеж дає тобі старшинство, — вона знала, що він не претендуватиме на цю посаду.
— Ну, тобі є над чим подумати, — сказав він, повертаючись до свого столу. — О, і до тебе гість.
Брови Герміони зійшлися у спробі згадати, чи була у неї зустріч. Невже, вона змусила чекати Матильду?
Вона повернула за ріг до своєї кабінки й знайшла Драко Мелфоя у своєму кріслі. Він гортав один із її файлів, закинувши ноги на її стіл. Хлопець подивився на неї й посміхнувся.
— Доброго ранку, кохана.
Її щоки горіли, а дихання збилось, доки вона не зайшлася сміхом.
— І тобі доброго ранку, любий, — вона знайшла мить, щоб повісити пальто на гачок і покласти сумку до шухляди. — Що привело тебе сюди?
— Робардс.
— О? — вона почувалася розчарованою, але водночас полегшено видихнула. Дівчина повернулася й виявила, що той не зрушився з її крісла. — Потрібна ще якась допомога з яйцем дракона? — Герміона поклала руки на стегна, бо не знала, що з ними робити.
— Ні, — він махнув рукою. — У п'ятницю все вирішиться. Покупець спійманий і допитаний, — подивився на неї. — Я думав, що це потрапить у газети, але, мабуть, у ці вихідні потрібно було повідомити про важливіші речі.
— Так, — вона посміхнулася у відповідь. — Мабуть, — обернулася до шафи у спробі виглядати зайнятою, оскільки він все ще не встав з-за її столу. — Я написала Скітер з проханням виправити деякі з її кричущих неточностей. Я хотіла б, щоб вона внесла правки в сьогоднішній «Щоденний віщун», але сподіваюся, що це станеться хоча б на цьому тижні, — вона дістала кілька файлів, над якими працюватиме сьогодні, і нову чорнильницю, хоча була певна, що та, яка стояла біля ноги Драко, повна.
— Неточності? — Драко насмішкувато надувся, і Герміона хотіла, щоб він перестав це робити, бо тепер її погляд зосередився на його губах, що сильно відволікало. — Ти хочеш сказати, що ті цукерки були не для мене?
Стримуючи посмішку, вона постукала його по ногах папкою, яку тримала в руках. Він спустив свої довгі ноги й став, застібаючи мантію. В її голові виникло те ж питання, що і в Морті минулої суботи... Герміона проштовхнулася повз нього, не звертаючи уваги на те, як їхні тіла торкалися одне одного.
— Ти говорив, щось про Робардса? — вона розклала свої файли й замінила одну повну чорнильницю іншою повною чорнильницею.
Він передав їй записку. Дівчина швидко глянула на нього, потім сіла й відкрила. Це була копія.
Матильдо,
Я хочу позичити Ґрейнджер для роботи з Мелфоєм. Я вважаю, що вони двоє зможуть закінчити одну надважливу справу до кінця тижня!
Сподіваюсь, ти зможеш нею поділитися.
Ґавейн
Тиждень? Працювати з Мелфоєм?
— Я зарезервував конференц-залу нагорі на сьогодні, оскільки на 4 рівні є лише жахливі маленькі кімнати та кабінки. Впевнений, що моя кабінка вдвічі більша твоєї, Ґрейнджер, — він роззирнувся, піднявши брови. — А я ж лише тимчасовий працівник, — вона зиркнула на нього. Він повернувся, щоб вийти, і перекинув через плече:
— До зустрічі, Ґрейнджер.
Вона була в повній сра... гмм, тобто потрапила в халепу.
~*~
Вони розкрили справу до вечора середи. З них вийшла непогана команда, адже обидва були розумні, та була ще одна причина — Герміона наполегливо працювала, щоб якнайшвидше втекти з конференц-зали. Це була справа пов'язана з розгадкою давніх рун, що вимагало максимальної зосередженості. А це було неможливо, коли Драко виглядав і пахнув як... Драко.
У вівторок Герміона прийшла до конференц-зали на тридцять хвилин раніше, щоб зосередитися та трохи попрацювати самотужки, перш ніж Драко приєднається. Не спрацювало. Той прийшов раніше на двадцять вісім хвилин з чашкою кави для неї та чаєм для себе. Він поставив каву перед нею і почав говорити про руни, навіть не дозволяючи їй вставити своє «дякую». Десь за двадцять хвилин, тільки-но він влаштувався і почав аналізувати їхні знахідки, вона відпила кави й з'ясувала, що та приготована саме так, як їй подобається.
— Звідки ти дізнався, що я п'ю каву замість чаю?
Він перегорнув сторінку.
— Усі знають, що ти надаєш перевагу каві, Ґрейнджер, — вона кліпнула. Він продовжував читати. — Ти роками розливала каву по бібліотечних книгах у Гоґвортсі.
Вона ахнула.
— Я б ніколи...
Куточок його рота сіпнувся.
— Я читав книги після тебе і виявив, що всі сторінки заляпані кавою.
Вона знала, що він дражнився. Дівчина зиркнула на нього, коли він перегорнув ще одну сторінку, стримуючи посмішку, і намагалася згадати, коли Гаррі чи Джіні востаннє пропонували їй каву замість чаю.
У середу вранці вона влетіла до конференц-зали, охоплена люттю.
— Ця сучка! — жбурнула на стіл ранкову газету і вчасно підняла очі, щоб побачити, як Драко нюхає чай, який пив. — Вибач, — помахала рукою, — але я сердита.
Драко витер рота серветкою і сказав:
— Я припускаю, Скітер?
— Так! — вона помітила, що він одягнений у блакитну мантію, яка підкреслювала його очі. Прокляття. Та чого ж він такий гарний?! — Вчора ввечері я написала листа, у якому запитала про статус правок і погрожувала написати наступного її редактору. І сьогодні вранці вона друкує це!
Герміона спостерігала, як його очі сканували сторінку, поки він не помітив однодюймову рамку в нижньому правому куті, а потім примружився на шрифт.
Поправка до статті «Зірковий роман Герміони Ґрейнджер і Драко Мелфоя». Ґрейнджер і Мелфой не обжималися в «Наріжному Камені».
Він подивився на неї поверх паперу, і вона розкинула руки в роздратуванні.
— Ти очікувала більшого, Ґрейнджер?
— Я вимагала більшого! Я вимагала передруку!
Він закрив газету, кинув їй назад і посміхнувся.
— І які частини недільної статті тебе так образили, Ґрейнджер?
Вона кліпнула, поклавши руки на стегна і відчуваючи, як жар повзе по шиї.
— Були неточності.
Драко спостерігав, як його пальці грають з колотою деревиною стола.
— Думав, що Скітер просто написала, що я відвідав тебе на роботі, запросив на обід до моєї матері, а потім провів назад, — він подивився на неї з-під вій. — Хіба ні?
Її брови зійшлися. Це жарт?
Вона схрестила руки.
— Вона зробила художню інтерпретацію подій. «Сповнені жадоби очі» та перебільшення...
— Але ж, «сповнені жадоби очі» були моїми, — він підняв брову. — Чи ти боїшся що «Щоденний віщун», потрапить до... скажімо, Ірландії?
Рум'янець доповз до щелепи. Він дивився на неї так невимушено.
— Ні, не боюся, — знизала плечима. — Мене, чесно кажучи, більше турбувала твоя репутація, ніж моя, — посмішка злетіла з його губ. — Але якщо тобі байдуже, то я облишу це.
Вона зайняла своє місце за столом.
— Моя репутація?
— Так, — відкрила свій блокнот. — Якби у мене була дівчина на кожен день тижня, я б поспішала виправити все в цій статті.
Небезпека. Небезпека! Негайно відступити! Негайно закрити свого рота!
Він засміявся. Вона не зводила очей зі своїх нотаток.
— Як мило з твого боку турбуватися про моє особисте життя, Ґрейнджер. Але я так не вважаю, — протягнув він. — Ніщо так не покращує репутацію, як «Золота дівчинка» в моїх обіймах.
Вона зиркнула на нього. Він підняв брови й підсунув до неї чашку з кавою, яку вона не помітила.
~*~
Четвер і п'ятниця пройшли відносно спокійно після того, як вони з Драко розкрили справу стародавніх рун. Вона отримала особисту подяку від Робардса за те, що присвятила свій час Офісу аврорів, і його щирі сподівання на майбутню співпрацю.
Суботнього ранку вона заспала, тож швиденько вдягнулася і попрямувала до місцевого пункту Явлення. Дівчина проскочила поруч із Фортеск’ю, і помітила спалах праворуч себе.
— Міс Ґрейнджер! — вигукнув репортер. — Як Драко Мелфой порвав з вами? Це вас шокувало?
Вона спіткнулася, глипнула на репортера, який тримав камеру в руках з жадібною посмішкою.
— Перепрошую? — обурилася. — Навіть якби я зустрічалася з Драко Мелфоєм, і якби він порвав зі мною, як ви смієте задавати комусь таке запитання?
Він знизав плечима.
— Тоді добре. Ви зустрічали Катю Віктор? І як гадаєте, вона підходить вашому другу Драко Мелфою? — він усміхнувся їй.
— Я її не бачила. Отже, у мене немає коментарів. Гарного дня.
Герміона повернулася й продовжила йти вулицею до «Наріжного Каменя».
Хто в біса така ця Катя Віктор?