Шановна Нарцисо,
Прошу вибачення за те, як поводилася за вечерею минулої ночі. Я можу надто пристрасно ставитись до своїх проєктів, і знаю, що Драко також. Мені дуже подобається Ваша компанія, і я щиро вдячна за запрошення до Маєтку та до Вашого обіднього столу.
Якщо я можу щось зробити, аби перепросити, будь ласка, дайте мені знати.
З повагою,
Герміона Дж. Ґрейнджер
~*~
Дорога Герміоно,
Так люб'язно, що Ви думаєте, що саме Вам слід просити вибачення. Правда в тому, що ваша розмова з Драко минулої ночі мене дуже розважила. Я не так часто, як колись, відвідую театр у маґлівському Лондоні, але минулого вечора мені здалося, що я там побувала.
Переконана, що відвідаю «Наріжний Камінь» на наступних вихідних, тож тоді й побачимось. Можливо, ми зможемо швидко пообідати у вашу перерву?
І я надіслала з цією запискою невеликий пакунок, бо співчуваю, що ви так і не встигли скуштувати дещо минулої ночі.
ваша,
Нарциса Мелфой
Герміона відкрила маленький коричневий пакет і знайшла місткість з гарбузовим супом. Коли вона піднесла його до губ, то ледь не заплакала.
~*~
У понеділок вранці вона знайшла у своїй кабінці записку з аврорату. Дівчина здригнулася, відкривши її, сподіваючись, що не матиме справ із Драко на початку тижня, але записка була від глави Офісу аврорів, який просив про нараду між їх відділами, щодо знайденого драконячого яйця.
Незграбні кроки, а потім і голова Ейдена з'явилися біля стіни її кабінки.
— Тебе теж запросили на «вечірку»? — він усміхнувся і помахав однаковісінькою запискою.
Менш ніж за годину вони з Ейденом піднялися на другий рівень разом із запахом апельсина, якого Ейден чистив і поглинав. Вона відмовилася від запропонованої скибки й намагалася ігнорувати запах так само, як і його буркотіння про те, наскільки приємніші столи та кабінки на 2 рівні.
Вони знайшли конференц-залу і мали ще вільну хвилину в запасі. Хто б сумнівався, що перша пара очей, яку вона зустріла, увійшовши, належала Драко. Нічого неочікуваного, враховуючи, що він був аналітиком у справі про яйце, але його пронизливий погляд спозаранку все одно дивував. Вона почала шукати місце подалі від нього й відчула, що Ейден вказує на стілець поруч зі старшою відьмою-стенографісткою.
— Розпочнімо, — Ґавейн Робардс, керівник відділу аврорів, встав і постукав чарівною паличкою по столу. Посередині столу з'явилося тривимірне зображення яйця дракона, і Герміона одразу подумала про науково-фантастичні фільми в яких були такі голограми. — Як ви всі знаєте, це яйце дракона вилучили в Лондоні минулого тижня, і за допомогою міс Ґрейнджер, — він кивнув на неї, — його ідентифікували, як португальське яйце Довгорила. Контрабанда драконячих яєць не рідкість, але саме містер Мелфой з'ясував, що яйце Довгорила знайшли в радіусі трьох блоків від місця, де місяцем раніше знайшли яйце угорської Хвостороги.
Герміона подивилася на Драко й виявила, що той стримує посмішку, якою розквітав на уроках Снейпа щоразу, коли професор хвалив його зілля. Ну, принаймні, він намагався її приховати. Драко встав.
— Ми вважаємо, що ці дилери яєць продають їх одному і тому ж покупцеві, хоча поки й безуспішно, — сказав Драко.
Він узяв стос паперів, розкладених перед ним, і почав роздавати. Коли Герміона отримала свій, то виявила, що це повний звіт на сімнадцять сторінок. Герміона підняла на нього очі й спостерігала, як він підсумовує сказане, вказує на важливі схеми та карти, зберігає контроль над кімнатою, і вперше задумалася, чим він планує зайнятися після того, як у грудні завершиться випробувальний термін. Адже він непогано вмів керувати процесом.
Герміона підняла руку. Драко кліпнув.
— Так, міс Ґрейнджер.
— Торговець драконами, якого затримали минулого тижня, щось сказав?
Робардс прочистив горло.
— Його допитали, він нічого не знає про покупця. Здається, він відповідав лише за транспорт.
— А з якої країни контрабандою ввезено яйце португальського Довгорила? — запитала Герміона Робардса.
— Португалія, — сухо сказав Драко. Герміона примружила очі.
— Ми впевнені в цьому?
Робардс зняв окуляри й нахилився вперед.
— Що ви маєте на увазі, міс Ґрейнджер?
— Минулого року був випадок, коли нещодавно знесене яйце португальського Довгорила контрабандним шляхом увезли до Швейцарії, щоб воно вилупилося під час найхолоднішої точки зими. Довгорили зазвичай вилуплюються лише в португальську спеку, тож торговці й покупці драконів явно експериментували.
Робардс кивнув.
— Я розгляну це.
— Дякую.
Драко подивився на неї, чекаючи продовження. Герміона підняла брову.
— Як я вже казав, ми сподіваємося, що ваш Департамент допоможе нам визначити, навіщо покупцеві два дуже різні типи яєць дракона...
Вона знову підняла руку. Цього разу знаючи, що його це дратує.
— Ґрейнджер.
— Що змушує вас шукати зв'язок? Хіба покупець не може просто хотіти вирощувати різних драконів?
Драко зробив заспокійливий вдих.
— Така можливість існує, але ми хотіли б виключити й інші.
— А нащо йому Довгорил? — спитав Ейден, розсіяно крутячи пером. — Це найменш вражаючий дракон. Його шкіра не використовується в моді, а роги не мають магічних властивостей. Ну, якби я колекціонував драконів, то вибирав би найкращих.
Герміона ахнула, думки закрутилися в її мозку. Кімната подивилася на неї.
— Єдина особливість португальського Довгорила в тому, що його найлегше схрещувати з валлійським Зеленим, — відповіла вона і звернулася до Ейдена за підтвердженням. — Довгорил і...
— Угорська Хвосторога, — закінчив за неї Ейден, посміхаючись.
Герміона повернулася до Драко, оскільки він все ще стояв у передній частині кімнати.
— Яйце валлійського Зеленого «зникло» з Уельського заповідника два місяці тому, а невдовзі потому з'явилося на алеї Ноктерн, — додала вона. — Ми дізналися про це, але не знайшли його.
— Отже, міс Ґрейнджер, — кивнув Робардс відьмі, що записувала, — ваш аналіз полягає у тому, що той, хто намагався придбати Хвосторогу та Довгорила, вже має яйце валлійського Зеленого і сподівається схрещувати драконів?
— Так, сер.
Губи Драко скривилися, і він ковтнув.
— Десять очок Ґрифіндору.
Ейден тьмяно посміхнувся, а Герміона кинула у Драко поглядом.
— Добре! — Робардс встав з-за столу. — Ми обмінюватимемося записками, але відмічу, що це найшвидша таємниця, яку тут коли-небудь розгадували. Я викличу команду, яка працює над справою зникнення яйця валлійського Зеленого, і простежу за цим. Міс Ґрейнджер, будь ласка, надішліть мені всі свої нотатки про валлійського Зеленого, — вона кивнула. Робардс жестами вказав на Герміону й Драко. — Вам двом слід частіше працювати разом. Ви врятували б решту нас від великих неприємностей.
Герміона тремтливо засміялася, а Драко насупився на Робардса. Стоячи, вона оглянула письмовий стіл і почала збирати документи, щоб пізніше прочитати роботу Драко. Робардс подякував всім і вийшов, а Ейден завів балачку з Драко. Вона вислизнула, перш ніж хтось до неї звернувся.
~*~
Наступна субота у «Наріжному Камені» була спокійною, і Герміона замріювалась частіше, ніж зазвичай. У неї лишалось п'ятнадцять хвилин, поки Морті не спустився, щоб стати за прилавок на час обідньої перерви.
У зарезервованих запитах була книга на Блек, і Герміона згадала записку Нарциси, в якій згадувалося, що та може зайти й, можливо, запросити її на обід. Оскільки час обіду настав, а Нарциси досі не було, дівчина вже подумувала про крекери, які принесла як запасний план.
Вона провела ранок, прикидаючись, що не читає «Віщуна», на якому красувались Драко та білявка, з якою він був раніше. Певно, минулої ночі вони знову ходили на побачення. Вона продовжувала сортувати книги, прикриваючи ними статтю, щоб клієнти не застали її за перечитуванням, але завжди залишала профіль Драко, який посміхався дівчині. Однак книги чомусь постійно закривали обличчя дівчини.
Тільки-но жінка, одягнена в забагато фіолетового, побажала їй гарного дня, Герміона повернулася до своїх каракуль, гадаючи, чим розважитися цього вечора. Джіні не було в місті, через тренування, але вона мала повернутися додому пізно ввечері. До Геловіну лишалося два тижні, і вона знала, що буде надзвичайно зайнятою, тож цими вихідними планувала насолоджуватися тишею. Може, слід прибратися вдома?
Герміона насупилася на своє перо, зависаючи над фотографією Драко. Либонь, пора активніше влаштовувати особисте життя? Вхідні двері відчинилися. Можливо, Рон мав рацію. Їй не слід працювати у вихідні, якщо це заважає вести нормальне життя, виїжджати за місто тощо.
Дівчина відвела очі від усміхненого Драко у «Віщуні», пробурмотіла «Добридень», і побачила справжнього не усміхненого Драко перед прилавком. Кліпнула.
— Як ти... — вирівнялася.
— Як я що? — повторив він. — То це так ти тут зустрічаєш клієнтів? — він підняв брову, і вона почала повільно штовхати книги, щоб перекрити статтю про Драко, головне — не привертати уваги... Герміона і не привертати уваги... Це що якийсь жарт?
Вона глибоко вдихнула і спробувала трохи краще.
— Ви тут задля зарезервованої книги?
Вона уважно слідкувала, як він відкриває рота, ніби намагається заговорити, а потім просто киває. Її брови з'єдналися, але вона змовчала. Герміона схопила пакунок для «Блек» і почала вводити номер у бухгалтерську книгу, яку залишила прямо на обличчі блондинки.
Виявилося, що книга взагалі-то досить «дівчача» – її написала жінка і головний герой там теж дівчина. Вона підняла очі, щоб поглузувати з хлопця, і помітила, як той уважно за нею спостерігає.
— Твої смаки змінилися, Драко? — куточок її рота розтягнувся в посмішку. Він кліпнув. Вона махнула книжкою.
— О, це... не для мене.
— Що ж, добре, — вона відчувала жагу подражнитися з приводу такого «подарунку», але він стояв так напружено і вираз його обличчя буквально волав, що щось не так. Герміона зірвала з полиці звичайний пакет, поклала всередину книгу і простягнула йому. Він витріщився на це.
— Чи упаковує «Наріжний Камінь» подарунки?
— Ми... так, авжеж, — вона знов забрала книгу і почала розчищати прилавок. Він вивчав її обличчя, наче вперше бачив такою. Герміонине лице потепліло, і вона не знала чому.
Дівчина звільнила місце на прилавку, відсунувши кілька книг, і відвернулася за обгортковим папером. Коли ж повернулася назад, то зрозуміла, що на прилавку розкладений «Щоденний Віщун». Дихання збилось. Вона не наважилася підняти на нього погляд, а просто закрила газету і заховала її. Цілком природно читати газету протягом дня, і, можливо, це була стаття, на яку вона натрапила, коли прийшов останній клієнт. Вона розклала обгортковий папір і поклала зверху книгу, лише тепер зрозумівши, що це може бути подарунком – для блондинки.
— Ми з мамою хочемо пообідати у Фортеск’ю.
— О. Передай їй мої найкращі побажання, — її руки розправили папір під книгою і схопили ножиці з чашки біля прилавку. Отже, Нарциса вибрала обід із сином замість обіду з нею? Ну звичайно. Герміона розуміла, що це не найраціональніше її бурчання...
— Містер Хіндес спускається сюди, коли ти йдеш на обід?
Вона поглянула на годинник, поки згортала папір навколо книги.
— Так, зазвичай близько першої, — її пальці програвали бій зі скотчем, і коли вона відірвала очі від книги то виявила, що Драко спостерігає за її руками. Вона швидко подивилася вниз, закінчила заклеювати один бік і провернула те саме з іншим.
— Хочеш приєднатися до нас?
Її руки ковзнули по паперу, зробивши складку, а очі зірвалися на його. Хлопець стояв з нейтральним лицем, але, доки вона шукала на його обличчі натяк жарт, нервово ковтнув.
— Твоя мама хоче повторення суботньої вистави? На публіці? — посміхаючись вона знову згорнула бік, заклеївши його тремтячими пальцями, і повернулася, щоб схопити стрічку.
— Якщо там буде гарбузовий суп, я обіцяю, що ти його з'їси.
Вона всміхнулася стрічці й почала закручувати ту навколо пакунку.
— Передай мамі, що я ціную запрошення, але сьогодні я тут надто зайнята.
— Тебе запрошую я, Ґрейнджер.
Вона подивилася на нього, і його очі примружилися.
— Ми обидва знаємо, Мелфою, хто послав тебе, — вона затягнула стрічку, поклала загорнутий подарунок у мішечок і простягнула йому. Він взяв у неї книгу й відкрив рота, щоб заговорити. Саме тоді відчинилися двері, що приховували сходи до квартири Морті на горішньому поверсі. Морті вийшов, поправляючи окуляри.
— Міс Ґрейнджер, — сказав він. — Що сьогодні по виторгу?
— Все добре...
— Містере Мелфою, — усміхнувся Морті. — Такий радий бачити Вас тут, — Очі Морті просвітліли, а Герміона нахмурилась.
— Містере Хіндесе, як справи? — Драко посміхнувся і потис руку Морті.
— Дивись, як ти виріс! Він завжди був таким високим, міс Ґрейнджер?
Герміона подивилася на них.
— Ні. Він був нижчим... раніше... — вона стисла перо й почала переписувати нотатки в книгу.
— Ти отримав усе, що тобі потрібно сьогодні, Драко? — запитав Морті.
— Так, дякую. Я був тут, аби запросити міс Ґрейнджер на обід. Моя мама чекає на вулиці.
Її чорнило розпливлося, і вона заскреготіла зубами.
— О! Так, будь ласка, ідіть. Я сам стану за прилавок, — Морті почав виштовхувати її з-за стійки.
— Ну, я... в мене тут так багато справ, я не думаю...
— Дурниці. Іди та ні про що не хвилюйся.
Пакунок буквально впихнули їй у руки, перо вирвали, а тіло відштовхнули від прилавка. Морті попросив Драко привітатися з Нарцисою від нього і дбати про себе. Герміона зосередилася і підтягнула ремінь сумки до плеча. Драко побажав Морті гарного дня, виходячи, і Герміона поплелася за ним.
Вона вийшла, і раптом балаканина та шум зникли, дівчина опинилася на тихому розі вулиці з Драко Мелфоєм, і їй нічого було сказати. Він зачинив за собою двері й повернувся, піднявши брову.
— Ну, вітаю, Мелфою, — промовила, перекладаючи сумку на плече. — У тебе є супутник на обід.
— О, я дуже радий, що Морті зможе прикрити тебе, — відповів, повертаючи вулицею до Фортеск’ю. Він обернувся через плече. — Ти виглядаєш такою зайнятою.
Вона глянула на нього і пішла слідом. Вони зупинилися, коли юрма перетнула їм шлях на наступному розі, а коли стало зрозуміло, що можна йти, вона відчула, як його рука доторкнулася до її спини, м'яко направляючи. Її тіло, мабуть, сіпнулося, бо він подивився на неї зверху вниз, а вона уважно слідкувала за своїми ногами, доки вони йшли бруківкою.
За кілька хвилин вони прибули на кут навпроти Флоріана Фортеск’ю, Герміона перевела погляд і побачила Нарцису Мелфой, яка сиділа на патіо, одягнена в декадентські блакитні мантії й великий синій капелюх, який дуже нагадував Герміоні грандіозних зірок маґлівського кіно. Дівчина відчувала себе сильно «недоодягненою». Драко зітхнув поруч. Вона підняла на нього очі й помітила, як той утримується від коментарів.
— Твоя мати, безперечно, вміє привертати увагу, — сказала, коли вони підійшли до воріт у патіо.
Він відкрив їх для неї, а коли вона проходила повз, пробурмотів:
— Ти й не уявляєш, наскільки права, — його голос торкнувся її вуха, від чого дівчина посміхнулася, а по її тілу пробігли мурашки.
Нарциса встала з-за столу.
— Герміоно! О, я така рада, що ти змогла приєднатися до нас.
Герміона не могла не помітити, що стіл уже накритий на трьох.
— Так, дякую, — промовила, коли Нарциса вхопила її за руку й легко обійняла. — Ваш син може бути дуже переконливим.
Нарциса посміхнулася сину і жестом попросила Герміону сісти навпроти неї. Драко відставив для неї стілець, що почало входити у звичку, а потім кивнув матері й пішов усередину замовляти.
Це був прекрасний осінній день, і Нарциса виглядала приголомшливо в сонячному світлі, що зазирало крізь дах патіо. Вони розмовляли близько хвилини, перш ніж Драко повернувся з трьома чашками та блюдцями.
— О, дякую, Драко, — прощебетала Нарциса. — Сподіваюся, ти приніс достатньо меду для вас двох.
Пульс Герміони прискорився. Нарциса саме збиралася розповісти Драко про «випадковість», що вони пили чай однаково. Герміона затамувала подих, коли губи Нарциси розкрилися в усмішці.
— Ти знаєш, як Герміона п'є чай?
— Ґрейнджер п'є каву.
Герміона подивилася йому в очі, коли він поставив перед нею чашку кави. Вона буквально витріщилася на це.
— Тож якщо вона додасть меду у свою каву...
— О, — сказала Нарциса, переводячи на неї погляд. — Я не знала, що ти надаєш перевагу каві, а не чаю.
— Я... так, я п'ю каву частіше, — вона звернулася до Драко. — Дякую.
— Наступного разу, коли ти будеш у маєтку, я приготую для тебе кави, — сказала Нарциса.
— Дуже мило з вашого боку, — Герміона налила молоко у свою чашку.
Наступні двадцять хвилин Нарциса вела з нею розмову, обговорюючи все — від нового права власності на Фортеск’ю до закінченої нею художньої книжки Макхендрі. Драко мовчки сидів, заправляючи свій чай трьома ложками меду й молоком, перебираючи булочки, які приносив офіціант. Герміона відчувала його праворуч, але не дивилася на нього, доки Нарциса не втягнула сина в розмову. Вона відчувала, як він спостерігає.
— Герміоно, люба, я хотіла б зустрітися з твоїми батьками наступного разу, коли вони будуть в Англії, — сказала Нарциса, а Герміона ледь не подавилася булочкою і швидко сьорбнула кави, перш ніж закашлятися. Вона підвела очі, щоб побачити, чи хтось із них помітив, і побачила, що Драко хмуриться на матір. Нарциса продовжила: — Вони приїдуть сюди на свята чи ти поїдеш до Австралії, щоб відвідати їх?
Нарциса намазувала джем на булочку, усміхаючись їй. Герміона подивилася на стіл.
— Ні, на жаль. Сезон відпусток – дуже напружений час... для стоматологів. Гмм... — вона замовкла й відчула на собі дві пари пронизливих очей.
— О, це дуже цікаво, — підскочила Нарциса. — Але як сумно! І коли вони планують відвідати тебе?
— Я... Ну, вони...
Герміона відчувала, що слід збрехати й сказати «навесні». Але усвідомила, що ймовірність того, що Нарциса Мелфой насправді захоче відвідати їх, або буде навесні просити написати їм листи... або взагалі продовжувати говорити про це... надзвичайно висока. Під пильним поглядом Драко вона відклала свій ніж для масла і підняла очі. Дівчина обернулася до Нарциси й виявила, що та вдивляється в її обличчя, і зрозуміла, що занадто довго вагалася. Вона перевела подих і подивилася на свою чашку з кавою.
— Насправді, ніколи, — сумно посміхнулася й подивилася на Нарцису. — Мені довелося стерти їхні спогади два роки тому, перш ніж... все почалося, — Нарциса стиснула губи. — Вони разом живуть в Австралії, зовсім не пам'ятаючи мене, — вона ковтнула і подивилася на свої руки. — Я листуюся зі своєю мамою, наче подруга, тому знаю, що вони роблять і як у них справи, — розповіла вона. Герміона начепила фальшиву посмішку, підняла очі й побачила, як Драко насуплено стискає щелепу.
Вона відвела очі, коли рука Нарциси схопила її.
— Мені так шкода, Герміоно, — сині очі Нарциси засльозилися, коли жінка глянула в очі Герміоні, і вона ніколи не відчувала такого щирого співчуття. Нарциса багато за що вибачалася цим поглядом. — Ти дуже сильна і я цим захоплююся.
Герміона кивнула, щоб її голос не зламався. Вона перевела подих.
— Ну, я б хотіла поговорити про щось інше, — тремтливо засміялася. — Не хочу, щоб настрій бесіди змінився так різко.
Вона випадково кинула погляд на Драко і відмітила, що він досі сердито дивиться на стіл, стиснувши щелепу.
— Було дуже проникливо з боку Ордену, — він подивився на неї, — обрати такий запобіжний захід. — По тому, як він сказав слово «Орден», вона зрозуміла, що він точно знав, що сталося.
— Так, — відповіла, дивлячись прямо в сірі очі. — Не знаю, чи зможу колись їм достатньо віддячити.
Нарциса возилася з чашкою і молоком, спостерігаючи за ними.
За двадцять хвилин легкої розмови настав час повертатися до «Наріжного Каменя». Звичайно, Нарциса запропонувала Драко провести Герміону.
— Ти думаєш залишитися в аврораті? — поцікавилась. — Твій термін закінчується десь за шість тижнів, так?
Холодний вітер пронісся провулком, і їй довелося відкинути волосся від обличчя, коли воно заоберталося навколо голови.
— Так, 10 грудня, — він засунув руки в кишені пальта. — Насправді я хочу почати щось нове. Витратити кілька тижнів на свята, а потім стрибнути в новий рік. Нове тисячоліття.
— Правильно, — підбадьорила вона, хоч і не могла вирішити, рада чи розчарована тим, що не побачить його в міністерстві після 10 грудня. — Що плануєш робити?
Вони зупинилися на розі, і він перевів подих.
— Хочу відкрити власну компанію, — прокашлявся, і вона подивилася на нього. — Консалтингову. Я оголошу про це 1 листопада.
Його речення були обрізаними, а очі метушилися вулицею, дивлячись на все, крім неї, але Герміоні стало цікаво.
— Консалтингова компанія? А на чому ви будете спеціалізуватися?
Він зробив паузу, перш ніж відповісти, і знову перевів подих.
— Судовий процес і контракти, фінанси, управління та операції, і я сподіваюся мати кілька інших другорядних відділень з вибраними спеціалістами.
Герміона дивилася широко відкритими очима. Вона навряд чи знала, що означає половина цього, тож засміялася.
— Що? — сказав він, дивлячись на неї недовірливим поглядом.
— Ти просто... відкриваєш компанію, — сказала вона. Вибухнув сміх. — У дев'ятнадцять, — вона посміхнулася йому, хитаючи головою.
— Ти й твої друзі перемогли темного чарівника у вісімнадцять, — він підняв на неї брову.
— Ну, Гаррі було сімнадцять.
— Дякую, що нагадала.
Вона посміхнулася землі, спостерігаючи за своїми ногами, поки вони йшли.
— Отже, якщо я правильно розумію, ви надаватимете юридичних консультантів на слуханнях у Чарверсуді, консультуватимете компанії щодо їх бюджетів, операцій тощо?
— По суті, так, — дуже інформативно.
— І ти думаєш, що приватні особи та підприємства наймуть тебе на основі твого дев'ятнадцятирічного досвіду в цих сферах? — вона знала, що дражниться, мабуть, навіть, провокує, але поки він був таким наполегливим...
— Ні, — похитав головою. — Вони наймуть мою фірму на основі персоналу, яким я оточу себе. Фахівці тощо. Я веду переговори з Катбертом Мокриджем, щоб вивести його з пенсії, аби він очолив фінансовий відділ...
Герміона уважно глянула на нього. До виходу на пенсію Катберт Мокридж очолював Офіс зв'язку ґоблінів.
— І я розпочав перемовини з Тіберіусом Оґденом — планую попросити його спеціалізуватися на послугах Чарверсуду...
Герміона запам'ятала це ім'я з паперів. Він був старійшиною у Чарверсуді й пішов у відставку, коли прибула Амбридж. Він і його син також були спадкоємцями статків «Вогневіскі Оґденів». Вона спостерігала, доки він перераховував кількох інших і пояснював їхні можливості. На вилицях проступив рум'янець, і він не зводив погляду з землі, з магазинів, з неба, з чого завгодно, щоб не дивився на неї, говорив швидко, наче готувався до бою. Він перевів подих, аби пояснити інше прийняте ним кадрове рішення, коли вона зупинила його.
— Це дуже цікаво, Драко, — сказала. Він нарешті подивився на неї. — Тобі не потрібно захищати свою компанію переді мною. Думаю, вона матиме великий успіх. Цього тижня ти чудово провів нараду про драконяче яйце – підготовлено, лаконічно, авторитетно. Ти ніби народжений для цього.
Вона тепло усміхнулася. Його щелепа стиснулася, і вітер розвіяв пасмо волосся на чолі. Вона відвела погляд, і побачила, що вони повернулися до «Наріжного Каменя». У неї була думка.
— Здається, ти плануєш це деякий час, — сказала, помічаючи його мовчання. — Ти інвестуєш свою спадщину в цей новий бізнес?
Він зробив паузу.
— Такий план.
— Інвестиції та пристрасть — ключові складові успіху.
Він знову глянув на неї, і цього разу вітер розвіяв її волосся. Дівчина відвела його назад.
— І твій батько має передати тобі спадщину?
Його очі сіпалися, коли він відводив погляд, чого вона раніше ніколи не бачила. Йому не подобалося, що вона згадала Луціуса.
— Так, спочатку невелику суму. Тоді решту, 1 січня. Є кілька умов, — він почухав щелепу. Вона ніколи не бачила його таким, тож спробувала полегшити момент.
— Ну, — промовила, обернувшись, щоб підійти до дверей, — шкода всіх тих напівкровок і маґлонароджених, які думали, що ти вкладеш усі ці гроші в їхнє щасливе майбутнє з тобою, — вона обернулася й виявила, що він вивчає її. — Яке розчарування, — саркастично всміхнулася йому.
— Я думав, що з усіх людей ти точно знаєш, що не можна вірити жодному слову, надрукованому Скітер, — усміхнувся у відповідь. Вона стояла на порозі «Наріжного Каменя» і згадала зображення хлопця, який підводить дівчину до дверей наприкінці побачення, чекаючи поцілунку. Її серце боліло.
— Я думаю, що ми сьогодні добре попрацювали, Мелфою, — вона обійняла себе проти вітру. — Пів години з твоєю мамою і без жертв. Я б сказала, що це прогрес, — знову посміхнулася й помітила, як його очі блиснули. Кивнула йому на прощання.
— Ґрейнджер, — вона обернулася, але поклала руку на дверну ручку. — Про твоїх батьків...
Горло видавало дивні звуки, коли вона спробувала видихнути.
— Так?
— Ти вчинила правильно, — його очі пронизливі. Вона задихалася.
— Дякую.
— Ти... була вдома після війни?
— Ні.
Він кивнув.
— Не ходи.