Кілька тижнів тому, коли Герміона щодень хотіла бачити Драко, щоб його врода благословила її очі, то жодного разу не зустріла того в міністерстві. Тепер же, коли вона воліла б, не бачити й не чути про нього взагалі, він був кругом.
У понеділок вона двічі бачила його в ліфтах, і, на щастя, крім нього там було ще багато інших людей. Потім, коли вона вирішила сховатися в кафе, він опинився там, тож дівчина вирішила, що сьогодні вона на дієті. У вівторок вона побігла до кафе за пів години до обіду, щоб схопити один із тих круасанів, до яких її пристрастив Гаррі, але виявила, що він мав такий же план. Цього разу він її побачив, тож нічого не залишалося, окрім як підійти до прилавку й замовити круасан, доки він сидів за кутовим столиком, можливо, спостерігаючи за нею. Герміона з'їла круасан за своїм столом. Можливо, їй дійсно варто сісти на дієту.
У середу Гаррі та кілька інших аврорів затримали чоловіка, який намагався ввезти яйце дракона в Лондон. Оскільки Драко займався документами та консультував Управління аврорів, яке співпрацювало з Департаментом регулювання та контролю над магічними істотами у цій справі, то Герміоні довелося прийняти та підготувати звіти для Департаменту регулювання та контролю над магічними істотами, тому що Ейден захворів... На її стіл прийшла записка з ідеально вигнутими буквами, які вона одразу впізнала. І ось так вони з Драко почали «листуватися».
Не витримавши, в четвер вона написала Гаррі записку, ввічливо запитавши, чи немає бодай когось іншого, з ким вона могла б листуватися у цій справі. Причина була проста — після того, як вона попросила Драко надати якомога більше інформації про фізичні властивості самого яйця, він відповів: «Воно мало форму яйця».
У п'ятницю разом з іншою поштою доставили конверт, адресований міс Герміоні Ґрейнджер, скошеним скорописом, який вона тепер знала.
Міс Ґрейнджер,
Я хотіла б запросити вас оглянути нашу бібліотеку та позичити будь-які книги, які вас цікавлять. Будь-який день після роботи наступного тижня або наступних вихідних влаштовує. Чекатиму на вашу відповідь.
Ваша,
Нарциса Мелфой
Герміона зітхнула й обхопила голову руками. Як їй вдалося подружитися з Нарцисою Мелфой?
~*~
Герміона обрала наступний суботній вечір. Вона повідомила Нарцисі, що має справи після закриття «Наріжного Каменю», тож не зможе прийти до 19:30. Так вона прийшла б уже після вечері, щоб Нарциса не могла запросити її посидіти з ними, про всяк випадок, якщо Драко був би вдома. Вона також припускала, що його не буде, оскільки, за словами Ріти Скітер, у нього дуже активне особисте життя, і він не має бути вдома о 19:30 суботнього вечора за вечерею з матір'ю. Принаймні, вона на це сподівалася.
Без десяти шість Герміона думала про те, що могла б зробити за півтори години, оскільки, звісно, не мала жодних доручень. Потім вона зрозуміла, що могла б принести Нарцисі подарунок за те, що жінка запросила її... і тоді допетрала, що, ймовірно, слід було це зробити, коли Нарциса запросила її вперше. Герміона вдарила себе по лобі й замружилася. Яка ж вона нетямуща.
Витративши десять хвилин на роздуми, вона нарешті вирішила принести Нарцисі книгу, оскільки збиралася забрати у неї книжку (або п'ять, або більше...). Дівчина швидко послала Морті Патронуса, давши зрозуміти, що після закриття магазину хоче зробити особисту покупку.
Герміона зупинилася на фантастичному романі Меті Макхендрі, написаному до того, як авторка захопилася історією ґоблінів та ельфів. Вона додала серпики до каси й зробила запис у книзі, перш ніж належним чином закрити крамницю й піти додому.
Джіні гуляла з Гаррі, тож вона мусила сама робити собі зачіску — факт, який вона зрозуміла, лише коли побачила себе в дзеркалі. Дівчина спробувала заплести волосся назад, подалі від обличчя, сподіваючись, що сьогодні ввечері буде лише Нарциса.
Герміона схопила порошок і о 19:30 промовила «Маєток Мелфоїв». Коли вона вийшла з каміну, Нарциса Мелфой вже чекала на неї з посмішкою.
— Добрий вечір, Нарцисо.
— Ласкаво прошу, Герміоно. Сподіваюся, ти мала вдосталь часу, щоб владнати всі свої справи?
Герміона потягнулася до своєї маленької сумочки й намацала в ній загорнуту книгу.
— Так, я — одну хвилинку, — вона переклала свої речі. — Це Вам, — простягнула книжку Нарцисі, і її посмішка стала ще щирішою, якщо таке можливо.
— Мені дуже приємно, Герміоно. Але це не обов'язково, — вона розгорнула подарунок і прочитала обкладинку, знайшовши ім'я автора, Нарциса засяяла ще більше. — Ще одна книга Макхендрі! — вона глянула на Герміону.
— Так, але ця — художня. До того, як вона почала історичну серію, — тепер, коли руки Герміони спорожніли, вона не могла дати їм ради.
— Я вже хочу прочитати її. Дякую, Герміоно, — Нарциса махнула рукою, і з'явилася Міпі, зробила реверанс Герміоні, взяла книгу, обгортковий папір, а потім зникла. Герміона помітила, що сьогодні вона одягла маленьку сукню. — Ну, що ж, до бібліотеки?
— Так, звичайно, — Герміона посміхнулася. — Дякую, що дозволили мені позичати ваші книги, — вона слідувала за Нарцисою коридором. — Зізнатися, мене багато років цікавила бібліотека Мелфоїв.
— Сподіваюся, що це лише перший твій візит до нас, — Нарциса мала ідеальні зуби.
Жінка доторкнулася ніжними руками до дверей бібліотеки, і вони, здавалося, відчинилися від її дотику. Герміону знову вразило, наскільки просторою була кімната, коли сонце сідало крізь західні вікна, освітлюючи стоси й полиці. Запах. Жадібність до знань, яка ніколи не спала в Герміоні, почала правити розумом дівчини, хоча та тільки стояла на порозі.
— Як щодо чашечки чаю, перед тим, як я тобі все тут покажу? — Нарциса повернулася до неї обличчям, золотаве волосся на мить розкинулось за її спиною.
— Із задоволенням, дякую, — відповіла Герміона.
Міпі з'явилася навіть без виклику. Вона тримала піднос із двома чашками та блюдцями.
— Міс любить пити чай з молоком і трьома ложками меду? — великі, світлі очі Міпі дивилися на неї. На голові Міпі мала невеличкий циліндр з маленькою квіткою.
— Я... так, дякую, Міпі, — Герміона посміхнулася їй, а ельфійка простягнула чашку з блюдцем.
Нарциса взяла свою і подякувала, а потім Міпі знову зникла. Герміона дивилася на місце, де раніше стояла ельфійка. Вона ризикнула.
— Нарцисо, вибачте за нахабне питання, але мені цікаво, чи Міпі вільна ельфійка.
Нарциса подивилася на неї поверх чашки й легенько всміхнулося.
— Так, вона вільна.
Після цих слів Нарциса Мелфой сподобалася Герміоні ще більше.
А та продовжила:
— Після того, як минулого літа мене звільнили з-під варти, майже всі наші активи були заморожені, домашні ельфи переселені, а всі темні предмети вилучені. Я повернулася до самотнього будинку, але Міпі зустріла мене біля каміна, — Нарциса тихо посміхнулася. — Вона сховалася і залишилася, чекаючи, поки я повернуся додому. Я сказала, що не можу залишити її, оскільки в Маєтку Мелфоїв тепер заборонено служити домашнім ельфам, тому вона вказала на рукавичку, яку я тримала, і попросила звільнити її. Відтоді вона залишається зі мною. Щотижня я кладу, на спеціально відкритий для неї рахунок в Ґрінґотсі, п'ятдесят ґалеонів, і підозрюю, що вона витрачає їх на одяг та капелюшки.
Нарциса засміялася й сьорбнула чай. Очі Герміони засльозилися, тож вона взяла приклад з господині.
— Це дуже щедро, Нарцисо. Я впевнена, що Міпі цінує можливість продовжувати служити вам і вашій родині.
— Дякую, люба. Тепер дозволь мені показати тобі бібліотеку! — Нарциса повернулася до полиць ліворуч, і лише думка про це викликала у Герміони бажання стрибати від щастя.
Нарциса відвела її до каталогу в передній частині кімнати, пояснивши, що їй достатньо промовити будь-яку назву, автора чи жанр, і з'являться зачаровані вогники, які відведуть до цих текстів. Вона провела її до розділу художньої літератури, показавши перші видання.
Герміона помітила кілька червоних томів, які не могла не впізнати.
— Це ж «Небажані» Ленса Гейнсворта?
— Так, це підписані копії, — відповіла Нарциса, і Герміона впіймала сверблячку в пальцях. — Я обожнюю цю серію. Вам вона теж сподобалася?
— О так, — видихнула Герміона. — Наразі Ленс Гейнсворт — мій улюблений фантаст.
— Драко обожнює «Небажаних». Це єдині книги, які він просив, чекаючи суду торік.
Герміона кліпнула.
— «Небажаних»?
Нарциса кивнула.
— Усі сім книг чи лише кілька?
— Всі. Я думаю, що він прочитав цю серію чотири чи п'ять разів від початку до кінця, — Нарциса простягнула руку й любовно торкнулася книжок.
Герміона нахмурилась. Навіщо йому брехати їй про щось таке дріб'язкове, як книги? Не те щоб книжки були для неї важливими...
— Що сталося, люба? — Нарциса, мабуть, помітила її насуплене обличчя.
— О, я... нічого. Драко запевнив мене, що не є шанувальником «Небажаних», — Герміона намагалася безтурботно поглянути на інші книги.
— Напевно, він жартував з тобою, я впевнена, — Нарциса посміхнулася й подивилася на Герміону.
Жартував з нею. Вона не була певна, що їй це подобається, тепер, знаючи про його наміри продати її наче худобу тієї ночі. Гірше за худобу...
Дівчина подивилася на Нарцису, та спостерігала за нею, тому вона посміхнулася у відповідь і швидко подивилася на землю.
— Ну, я залишу тебе переглядати книжки, люба. І, будь ласка, бери все, що хочеш.
— Дякую, Нарцисо. Ви дуже люб'язні, — Герміона досі не могла повірити, що у неї буде безкоштовний доступ до бібліотеки Мелфоїв протягом наступних... пів години? години? Вона подивилася на старовинний годинник у кутку, коли Нарциса вислизнула крізь двері. Було десять хвилин по восьмій. Вона докладатиме максимум зусиль, щоб закінчити о пів на дев'яту. Ну, можливо, о дев'ятій... Але не пізніше!
Герміона блукала розділом художньої літератури, хоча найбільше її зацікавили деякі книги заклинань та посібники з зіллєваріння, які не друкувалися десятиліттями. Вона знайшла цілу секцію, яку не було видно зі стільців у головній кімнаті. Дівчина ахнула від того, наскільки обширною насправді була бібліотека, і тепер точно знала, що повернеться.
Вона знайшла цілу полицю зі старими зошитами Драко з Гоґвортсу, які все ще були в бездоганному стані. Вона провела пальцями по книзі, якою Ремус Люпин користувався на третьому курсі, усміхаючись від спогадів про нього. Діставши її з полиці, вона відкрила підручник на сторінці, де знала, що знайде Ґринділ, але її посмішка зникла, спіткнувшись об жорсткий скоропис на полях.
зелений чи бежевий?
пов. з морським народом?
Її губи стиснулися від розуміння, що подібні питання були вписані в її власні копії. Вона перегорнула сторінку, щоб побачити намальованого Гаррі, якого переслідує дементор; Рона, в якого летять стріли; і, можливо, себе, але важко було розпізнати, бо хмара волосся атакувала об'єкт.
Вона закотила очі, прогортала ще кілька розділів і виявила, що Драко Мелфой повністю проігнорував розділ 18, натомість він провів цей тиждень, малюючи зображення різних її смертей. Були обезголовлення, удушення, навіть кілька потрошінь.
Герміона закрила книгу й поклала її назад на полицю, нахмурившись. Вона змигнула від сорому, згадавши, що окремі розділи її власних підручників також були сповнені малюночками, але не про його смерть. Вона була такою дурепою. Але всі думки вмить забулися, коли дівчина помітила перше видання «Фантастичних звірів і де їх шукати».
За двадцять хвилин Герміона тримала в руках сім книг, більшість з яких виявилися важкими томами. А вона ж навіть не вийшла з навчального відділу, все ще переглядаючи підручники, якими користувалися п'ятдесят років тому, або посібники з зілля, заборонені в навчанні з дев'ятнадцятого століття. Її руки почали тремтіти, а на потилиці виступив піт. Проте щоразу, коли вона думала левітувати книжки, її відволікав черговий том, який хотілося негайно переглянути.
Коли вона додала до своєї купи восьму книгу, то вирішила, що настав час обирати. Вона ж не могла взяти вісім книг, чи могла?
За її спиною прокашлялися, і Герміона обернулася, побачивши Драко Мелфоя за десять кроків. Вона затамувала подих і ближче підтягнула книги до грудей.
Він подивився між її обличчям і стосом книг у руках. Хлопець підняв брову й нічого не сказав, що, звісно, змусило Герміону затараторити.
— Твоя... твоя мама запросила мене сьогодні ввечері поглянути на бібліотеку. Я вибираю книги, які хотіла б позичити, — серце зайшлося. Вона шкодувала, що виправдовувалася, ніби проникла в маєток Мелфоїв, аби вкрасти книги. Де Нарциса? Вона зараз конче потрібна...
— Я знаю, — відповів той, скануючи її поглядом з ніг до голови. Він підійшов ближче і сказав:
— Я сказав своїй матері, що, знаючи тебе, ти набереш цілу купу книжок, яких сама і підняти не зможеш, — вона почервоніла. — Отже, вона відправила мене передати тобі це, — він простягнув плетений кошик, який вона не помітила в його руках.
Дівчина забрала кошик і невміло поклала в нього свої книги. Вона підняла очі, він дивився на неї.
— Дякую, — відповіла.
— Моя мама хотіла б, аби ти приєдналася до нас на пізню вечерю.
Герміона витріщилася.
— Що? Вже пів на дев'яту!
Він виглядав таким же «задоволеним», як і вона, коли промовив:
— Так, Ґрейнджер, тому це й називається «пізньою» вечерею. Стіл уже накритий на трьох. Вона чекає на нас.
— Я... я не... — вона перевела подих. — Я вже поїла, і мені не хотілося б більше займати її час цього вечора...
— Ґрейнджер, — він закотив очі. — Ти справді думаєш, що можеш сказати «ні»?
— Те, що ти не можеш сказати «ні» своїй мамі, не означає, що ніхто інший не може, — прошипіла вона. — Я перепрошу безпосередньо перед нею і відмовлюся, — вона повісила кошик на лікоть і обійшла хлопця. Коли ж проходила повз, той схопив її за іншу руку.
— Дивись, Ґрейнджер. Ти вирішила подружитися з моєю матір'ю і докучати мені у моєму домі...
— Для уточнення, це вона вирішила...
— І з якоїсь причини вона запросила тебе повечеряти з нею сьогодні, змістивши свою вечерю, щоб вписатися у твій напружений графік...
— Я намагалася спланувати так, щоб прийти після вечері!
— Тож я не знаю, чого ти хочеш — переслідувати мою бібліотеку чи «товаришувати» з моєю мамою...
— Твоя матір — чудова співрозмовниця, щедра господиня і прекрасна людина. Шкода, що ці генетичні риси не передалися її сину! — прошипіла Герміона.
Вона майже задихалася, доки його рука все ще стискала її. Дівчина відчайдушно хотіла відірвати від нього очі, але знала, що це означало б поразку. Отож, Герміона зиркнула на нього, скориставшись нагодою, щоб по-справжньому вивчити його райдужку, виявивши сині вкраплення, які з'являлися, коли на вилицях проступав колір.
Вона кліпнула, відчуваючи себе дурепою, бо все ще вважала його привабливим після всього, що він їй наговорив, і відвела погляд, вирвавши свою руку. Герміона продовжувала обходити стоси книжок, прямуючи до дверей бібліотеки, все ще відчуваючи, як горить її рука там, де були його пальці. Вона чула, як він йшов слідом. Дівчина звернула ліворуч біля бібліотеки, минаючи бюсти Мелфоїв.
— Ґрейнджер, — вона озирнулась і побачила Драко. Він схилив голову праворуч і притулився до дверної коробки.
Вона знову глянула на нього й обернулася, явно не маючи уявлення, куди йде. Він провів її коридором далі, повз красиві гобелени та величне вікно з видом на сади. Небо все ще було рожевим від заходу сонця, і вона намагалася не відставати й повністю оглянути Маєток.
Він зупинився біля великого входу й жестом попросив її увійти першою. Вона звернула за ріг і зайшла до екстравагантної їдальні з довгим столом на чолі якого сиділа Нарциса Мелфой.
— Герміоно, люба. Я дуже рада, що ти поїси з нами.
— Так, дякую, Нарцисо. Я б таке нізащо не пропустила! — відповіла. Драко увійшов і пирхнув так, щоб чула лише вона. Нарциса жестом запропонувала їй сісти ліворуч, і вона відчула, як Драко зняв з її руки кошик з книгами. Дівчина подивилася на нього, він підняв брову, Міпі віднесла кошик.
Герміона повернулася до Нарциси й попрямувала до свого місця. Драко пішов слідом і відставив стілець. Її роздратувало, що він поводився як ідеальний джентльмен перед Нарцисою, хоча й хмурився.
— Знайшла щось цікаве у бібліотеці? — запитала Нарциса, коли Драко сів навпроти. Чудово.
— О, так. Стільки всього цікавого, — сказала вона, посміхаючись Нарцисі. — Я ледве змогла залишити секцію навчальних текстів. Але, мабуть, я взяла забагато, тому спробую обрати, що більше хочу прочитати, перш ніж піти.
— О, чому? — Нарциса махнула рукою. — Бери стільки, скільки забажаєш. І я чекатиму, коли ти прийдеш і обміняєш їх на нові, — Герміона посміхнулася їй у відповідь, коли Драко агресивно струснув серветкою. — Насправді, Драко єдиний, хто зараз користується бібліотекою.
Герміона спостерігала, як він зриває ворс зі скатертини, відмовляючись дивитися на жодну з них. Її очі звузилися і вона не встояла.
— Я майже взяла підписані примірники серії «Небажані» Ленса Гейнсворта, щоб перечитати, але твоя мама розповіла, як сильно ти їх любиш, Драко.
Його руки затихли, а щелепа стиснулася. Губи Герміони скривилися в посмішці, коли він все ж подивився на неї.
Вона продовжила:
— Я сама читала серію чотири чи п'ять разів, тому знаю, як важко не мати їх під рукою.
Він подарував їй покровительську посмішку, яка не доходила до очей.
— Це дуже мило з твого боку, Ґрейнджер, — Нарциса посміхнулася в склянку з водою. Він продовжив:
— А які книги ти сьогодні в нас забрала?
— Позичила, — виправила вона Драко, а потім перевела увагу на Нарцису, яка, здавалося, дуже цікавилася її вибором, — кілька текстів, які, як я знаю, зараз вийшли з друку, кілька книг, які використовувалися в Гоґвортсі до того, як з них вилучили деякі глави, і я знайшла книгу про захоплення та контроль драконів, яку ніколи раніше не бачила. Тож я сподіваюся, що вона допоможе у моєму дослідницькому проєкті.
— О, чудово! — зраділа Нарциса. Миски перед ними наповнилися гарбузовим супом, і Герміона згадала, що ще не обідала. Нарциса продовжила:
— Драко, ти чув про проєкт «Ґрінґотс» Герміони?
Драко зупинився, витягуючи з кошика булочку.
— Вперше чую, — він подивився на неї, очікуючи продовження, але з нудним виразом обличчя.
— Ґобліни з Ґрінґотсу сподіваються знайти та «натренувати» ще одного дракона, щоб замінити українського Залізопуза, який втік минулого року, — сказала вона, поправляючи серветку на колінах. — Я хочу уникнути такого варварського поводження, наскільки це можливо, і сподіваюся працювати з ґоблінами, щоб створити альтернативні засоби захисту.
Герміона сподівалася, що на цьому розмова закінчиться, оскільки вона не мала наміру повністю пояснювати деталі проєкту Драко. А ще гарбузовий суп так смачно пахнув.
Вона поглянула на свій столовий посуд і знайшла три ложки. Скільки страв підготувала Нарциса? Здавалося, що жінка вибрала найдальшу від тарілки ложку, тож Герміона знову вирішила брати з неї приклад.
— І ти думаєш, що ґобліни підуть на компроміс?
Вона підняла очі, коли він підніс свою ложку до губ. З'ясувалося, що вона дуже заздрить елегантності цього руху.
— Я думаю, що в будь-якій ситуації можливий компроміс, — відповіла, занурюючи ложку, але сміх зупинив її.
— Я особисто з ними працював кілька разів протягом останніх місяців, — Драко посміхнувся їй, як колись, коли Снейп обирав його для демонстрації зілля. — Вони не йдуть на компроміси з чаклунами.
Повна ложка Герміони зависла над її супом.
— Тоді нам доведеться змусити їх зрозуміти...
— Не можливо змусити ґобліна щось зрозуміти, — відрізав, злегка похитавши головою, наче вона вже програла. Дівчина відчула, як жар підступив до щік.
— Міністерство ухвалить закони й змусить ґоблінів їх виконувати, – сказала вона.
— Отже, ти вважаєш, що права ґоблінів мають бути підпорядковані закону чарівників? — він підняв до неї брову.
Вона уп'ялася в хлопця очима.
— Я такого не казала...
— Переговори спрацюють лише в тому випадку, якщо ти отримаєш те, чого сама хочеш, чи не так, Ґрейнджер? — він відкинувся на спинку стільця.
— Драко, — проворкувала Нарциса, і Герміона згадала, що вона теж там. Нарешті Герміона поклала свою недоїдену ложку супу назад у миску й вирівнялась.
— Єдине, чого я хочу, це щоб магічним створінням не завдавали шкоди в Ґрінґотсі. Я впевнена, що разом з ґоблінами ми зможемо знайти краще рішення.
Він взяв ложку так, ніби розмова його зовсім не хвилювала.
— Можливо, це і є краще рішення, Ґрейнджер. Можливо, ти не перша людина, яка розпочала цю боротьбу, але попередники зрозуміли, що тримати дракона в підземеллях Ґрінґотса — найкращий метод безпеки.
— О, я так не думаю, якщо минулої весни троє сімнадцятирічних підлітків змогли звільнити одного та втекти на його спині, — сказала вона.
Його очі блиснули, і він перевів подих...
— Міпі! — покликала Нарциса напруженим голосом. З'явилася Міпі, і Нарциса попросила:
— Принеси, будь ласка, вина до столу.
Коли Міпі принесла графин з червоним вином і зникла, Герміона пошкодувала, що забула про Нарцису. Вона повернулася до господині, щоб почати якусь розмову, і знову взяла ложку.
Драко був іншої думки.
— Звичайно, але щоб спуститися до нижніх сховищ, якщо я правильно пам'ятаю, ви порушили не одне правило, — сказав він, і Герміона повернулася до нього, стиснувши губи. — Три сімнадцятирічні підлітки вперше використали непрощенні закляття, щоб пройти через перші рівні безпеки. Тож, можливо, справа тут не в драконі.
Вона звузила очі, і він знову підняв брову.
— Герміоно, люба, — сказала Нарциса. — Келих ельфійського вина?
Вона звернулася до Нарциси:
— Ні, дякую, Нарцисо, — дівчина повернулася до самовдоволеного обличчя. — Отже, ти кажеш, що треба залишити покаліченого й закатованого дракона внизу, і просто покращити охорону нагорі? О так, це розв'яже проблему з каліцтвом і тортурами драконів.
— Драко? Вина?
— Ні, мамо, — очі не залишають Герміони. — Я просто кажу, що дефект, який ти знаходиш в охороні, заснований на здатності пройти повз дракона, але пройти повз дракона неможливо, якщо не порушити закон нагорі. Ти, Ґрейнджер, маєш приховати ці аргументи у своїй презентації, інакше вони вирішать продовжити розслідування.
— Ну, а я вип'ю вина, — пробурмотіла Нарциса. Вуха Герміони спалахнули від картини, як Драко занурював ложку в чудовий суп, який вона ще і не скуштувала.
— О, дякую, що нагадав Драко, але Чарверсуд уже знає кожну деталь цієї ситуації. Я цілком здатна триматися подалі від Азкабану сама, без допомоги «рятівника».
Вона спостерігала, як ложка зупинилася на шляху до губ, і колір покинув його вилиці. Перемога, яку вона відчувала, тривала недовго. Рівно доти, доки дівчина зрозуміла, що навіть Нарциса поруч заклякла. Вона зайшла задалеко.
— Я... Нарцисо, дякую вам за вечерю. Ви справді дуже люб'язна, що запросили мене залишитися, але я маю вже йти, — вона повернула ложку на стіл і востаннє глянула на гарбузовий суп, перш ніж встати.
— О, Герміоно, люба, будь ласка, залишся, — сказала Нарциса. Герміона подивилася на неї й не побачила огиди, тож, можливо, стосунки можна було врятувати.
— Вибачте, я не можу, — вона поклала серветку на стілець, уникаючи погляду Драко, який, як вона знала, був на ній.
— Нехай Драко проведе тебе, — сказала Нарциса. — Я б не хотіла, щоб ти заблукала.
— Зовсім ні, — сказала вона, майже сміючись. — Думаю, мені краще заблукати в підземеллях Маєтку, ніж бути поруч з ним ще бодай хвилину. Ще раз дякую, Нарцисо.
Вона востаннє кивнула Нарцисі й вийшла з їдальні. Герміона повернула прямо за двері, фиркнула, і пішла далі коридором, впізнавши кілька гобеленів.
Їй знадобилося трохи більше часу, ніж вона гадала, щоб знайти бібліотеку, кілька неправильних поворотів і навіть зупинка біля вікна з видом на сад, щоб побачити нічні краєвиди. Знайшовши бюсти Мелфоїв, вона видихнула, бо знала подальшу дорогу. Дівчина підійшла до камінів і не побачила порошку Флу. Два тижні тому Драко запропонував їй мішечок, але вона не пам'ятала, звідки він його взяв. Зал був порожнім. Немає столиків чи прихованих полиць, де можна зберігати порошок.
— Акціо Порошок Флу! — прошепотіла вона, невдача.
Якраз коли вона збиралася вийти з вхідних дверей і спробувати пробратися до точки явлення, то почула взуття зі драконячої шкіри. Вона заплющила очі й помолилася Мерліну, щоб це була Нарциса. Але коли обернулася, то побачила Драко, який крокував до неї, приховуючи самовдоволену посмішку. Вона глянула на нього і схрестила руки.
Коли він підійшов, то дівчина помітила, що той тримає її книги, які вона в гніві забула. Герміона зашарілася, але спробувала підняти на нього брову. Книги були зв'язані між собою стрічкою, виготовленою Міпі, і коли він простягнув їх до неї, зачепивши одним пальцем за стрічку, вона зрозуміла, що він наклав на них закляття легкості. Дівчина мовчки взяла книги, і здавалося, що тієї ж миті, як вона до них доторкнулася, чари спали, і вона без його допомоги взялася за вісім важких томів.
Як тільки дівчина вирівнялась, то зиркнула на Драко, і його очі блищали від захвату, але він все ще приховував усмішку. Помахом руки хлопець дістав мішок з порошком Флу. Звичайно. Вона потягнулася до порошку, але він прибрав його від неї.
— Знаєш, мама дуже засмучена. Після сцени, яку ти влаштувала, я сподіваюся, що це твій останній візит до Маєтку Мелфоїв.
— Відїбись, Драко.
Вона схопила порошок Флу, кинула його в камін, а коли увійшла і повернулася, щоб назвати місце призначення, то востаннє подивилася на нього. Він все ще тримав порошок і дивився на місце біля себе, де вона стояла раніше, раптом, куточок його губ піднявся.