За п'ять до четвертої Морті спустився вниз і почав забирати в неї журнал.
— Дозвольте мені просто... — Герміона схопила кілька томів, які зняла з полиць для джентльмена ще зранку.
— А-а-а... — клацав Морті. Він все ж забрав у неї книги. — Здається, я знаю, куди їх треба віднести, — відповів, піднявши брову. — Крім того, ти справді хочеш спізнитися на чай до Нарциси Мелфой?
Герміона подивилася на годинник. Три хвилини до четвертої. Ні, вона переконана, що запізнитися до чаю — гірше за сам чай. Але зібратися з духом...
— Давай, йди вже! — сказав Морті, ніби прочитавши її думки. — Я відкрив свій камін нагорі, тож ти можеш відправитись до маєтку через нього.
Серце Герміони заколотилося.
— Добре, — сказала вона, хапаючи сумку. — Але я не завершила опис нових книг. Тому обов'язково додайте...
— Зрозумів. До побачення, — Морті відмахнувся.
Герміона видихнула й попрямувала нагору. Мила дружина Морті, Меґі, впустила її до квартири й дала порошок Флу. Вона спокусилася балачкою з Меґі, щоб затримати процес, але жінка махнула рукою і зникла на кухні.
Герміона перевірила своє відображення в дзеркалі. Вона попросила Джіні попрацювати з її волоссям сьогодні. Хоча й не дозволила робити макіяж, тож Джіні затягнула її волосся назад у косу, схожу на ту, яку зробила кілька тижнів тому, коли заплітала Герміону, розповідаючи, що Драко на тренуванні з квідичу був дратівливим і розсіяним. Потім Герміона знайшла неджинсову одежу, яка могла б «підходити» для післяобіднього чаювання в маєтку Мелфоїв. Дівчина зупинилася на спідниці, позиченій у Джіні, і блузці, позиченій із задньої частини власної шафи.
Герміона перевела подих. Вона схопила жменю порошку і прошепотіла «Маєток Мелфоїв», коли полум'я стало зеленим.
Дівчина вийшла з розкішного каміна. Білий мармур повсюди. Коли вона востаннє була в маєтку Мелфоїв, то була трохи розгубленою, тож будучи тут гостею, змогла все уважніше роздивитися і це її приголомшило. На щастя, це була не та вітальня. Лише перейшовши через камін, Герміона зрозуміла, що можливо питиме чай з Нарцисою Мелфой в кімнаті, де її катувала сестра хазяйки маєтку. Цікаво, чи існує заклинання для очищення килимів від крові.
Тільки-но вона закінчила милуватися залом, крихітний домашній ельф завернув за ріг і підійшов до неї.
— Міс Герміоно Ґрейнджер?
— Так, привіт, — Герміона посміхнулася, подумавши про книгу з історії домашніх ельфів, яка лежала на дивані Нарциси Мелфой.
— Будь ласка, йдіть за Міпі, — маленька ельфійка зробила реверанс і повернулася, щоб провести її.
Міпі повела гостю коридором повз парадні сходи, які Герміона намагалася не впізнати. Вона пройшла повз бюсти чоловіків сім'ї Мелфоїв, усі з такими ж сірими очима, як і Луціус. Вона стрепенулася від того, наскільки вони всі схожі. Міпі зупинилася біля великих дверей, двічі постукала, а потім увійшла, широко відчинивши двері для Герміони.
— Міс Герміона Ґрейнджер прибула, мадам.
Нарциса Мелфой купалася в сонячному світлі, що вливався із західних вікон. Промені відбилися від її довгого волосся і поширилися кімнатою. Вона встала зі свого крісла, коли Герміона увійшла, і та відчула, що сама Гера вітає її на Олімпі.
— Міс Ґрейнджер, — Нарциса підпливла до неї. Вона простягнула руку, і Герміона потиснула її. — Я така вдячна, що ви змогли сьогодні прийти на чай, — Нарциса поклала іншу руку на Герміонину й уважно подивилася їй у вічі. — Я дуже хотіла познайомитися з вами ближче.
— Я... Так, дякую. Мені теж приємно познайомитися з вами, — Герміона посміхнулась і зрозуміла, що не може моргнути.
— Мортімер зміг вас підмінити? — Нарциса випустила її руку і повела до м'яких крісел. Вона ковзнула в крісло, і Герміона спробувала повторити цей рух.
— Так, він був дуже люб'язним. Морті справді чудова людина, — Герміона схрестила ноги в щиколотках, а не в колінах, як маґла. — І він, і Меґі — чудові, — вона відкрила рота, щоб запитати Нарцису, як давно вона вже клієнтка «Наріжного Каменя», але зупинилася, коли ковзнула поглядом по кімнаті. Вона не зрозуміла, як упустила це, але вони пили чай в особистій бібліотеці Мелфоїв.
— О, боже, — пробурмотіла Герміона, крутячись у кріслі, щоб побачити стоси книг і старих томів. Бібліотека маєтку Мелфоїв — одна з найстаріших і найбільших у всій Чарівній Англії, але, звичайно, коли Герміона прочитала про це на другому курсі, то і не думала, що колись побачить її наживо. Все було бездоганно доглянутим, а біля дверей навіть був каталог, за допомогою якого можна знайти будь-яку з бажаних книг.
— О, так, — сказала Нарциса. — Сподіваюся, ви не проти проміняти книги «Наріжного Каменя» на наші. Нашу вітальню зараз ремонтують.
— Ні, що ви. Я вражена. Ваша бібліотека прекрасна, місис Мелфой, — її очі танцювали вздовж корінців книжок, знайшовши те, що, на її думку, могло бути першим виданням «Сильнодіючих зілль», яке стояло між двома важкими томами.
— Будь ласка, люба, називай мене Нарцисою.
І саме так Герміону повернули до дивацтва, яким був чай з Нарцисою Мелфой.
— Нарцисо, Ваша бібліотека прекрасна, — Герміона посміхнулася. Вона думала, куди діти руки, тож просто дозволила їм ніяково лежати на колінах.
— Дякую, люба. Якщо тобі захочеться щось почитати, ти завжди можеш позичити книгу у нас, — Нарциса махнула рукою, і Міпі з'явилася з чайним сервізом до того, як мозок Герміони встиг обробити ідею перегляду Мелфоєвської бібліотеки.
Міпі привезла візок із найдекадентськими бутербродами та булочками. Ельфійка хляснула пальцями, і чашки та блюдця з'явилися з повітря. Вона поклала їх на стіл між Герміоною і Нарцисою. Герміона була зачарована магією ельфів, але, звісно, обережна, коли мова йшла про їхнє рабство.
— Скажіть мені, міс Ґрейнджер, — Герміона підняла очі, а Нарциса спостерігала за нею, — ви працюєте в «Наріжному Камені» у вихідні, але протягом тижня працюєте в міністерстві?
— Так. У Департаменті контролю магічних істот, у відділі звірів.
— Цікаво, — і жінка справді виглядала зацікавленою. — А що передбачає робота у відділ звірів? Перевертнів та кентаврів?
— Так, Офіс зв'язку з кентаврами, Реєстр перевертнів, але також і Група боротьби з упирями, і Бюро досліджень та стримування драконів, де я проводжу більшість часу, — вона спостерігала, як Міпі наливає чай і ставить перед ними маленькі тарілки.
— Дякую, Міпі, — сказала Нарциса, і та зникла. — Дослідження драконів? Це має бути досить цікаво, — вона налила молока у свою чашку і почала помішувати без жодного «дзвінка» об край чашки.
— Так. Я аналізую та пишу звіти про яйця драконів, знайдені у чарівній Англії, а зараз працюю над власним дослідницьким проєктом про Ґрінґотс. Ще півтора року тому в надрах будівлі був сліпий дракон, прикутий ланцюгами, якого використовували задля безпеки для надважливих сховищ. Вони катували дракона, щоб той реагував на певні звуки, і... — Герміона зрозуміла, що, можливо, Нарциса знала все про цього дракона, оскільки вони проникли до сховища її сестри, — І я хотіла б допомогти ґоблінам знайти альтернативу, щоб жодного дракона більше не катували.
Герміона зосередилася на тому, аби налити молоко в чай.
— Це достойна справа, міс Ґрейнджер. Наша родина має досить довгу історію з драконами, і я не можу передати вам, скільки історій я чула про цих істот, які використовувалися чарівниками для власних цілей, — Нарциса похитала головою. — Тримайте мене, будь ласка, в курсі щодо цього проєкту. Я сподіваюся, що ви отримаєте належну підтримку, потрібну для його реалізації.
— Я... дякую. Я тільки почала роботу, тому сама з нетерпінням чекаю, розвитку, — Герміона додала до чашки три ложки меду й розмішала.
— Знаєте, мій син п'є чай точнісінько так само. Який збіг, — сказала Нарциса. Герміона подивилася на неї, і та посміхнулася. — Молоко і три ложки меду.
— Невже? — Герміона змовчала, що вона, звісно, знала, як Драко пив чай, і, будучи кавоманкою з тринадцяти років, спробувала «спосіб Драко», коли її змушували пити чай. Вона підняла чашку, щоб зробити ковток. Такий чай був набагато смачнішим в порівнянні з «чаєм для сніданку Джіні».
— Ви часто стикаєтеся з Драко на роботі?
Герміона подивилася на неї над чашкою.
— З Д-Драко? — їй стало важко вимовляти його ім'я. Але не могла ж вона назвати його «Мелфоєм» у його ж домі. Дівчина почала заїкатися:
— Так, я... тобто, не надто часто. Я іноді бачу його в ліфтах, — вона поставила чашку і спробувала заблокувати спогади про його гаряче дихання на своїй щоці кілька днів тому. — Здається, у нього все добре?
— Мені здається, так. Він дуже радий, що зміг подружитися з містером Поттером та вами.
Герміона стримувала сміх.
— Мені складно й уявити, як важко йому змінити суспільну думку про себе. — Герміона зробила ковток, перш ніж сказати щось інше.
— Щось мені підказує, що ви точно знаєте, що він переживає, міс Ґрейнджер.
Герміона подивилася на неї. Жінка мала ласкаві очі.
Нарциса продовжила:
— Як маґлонароджена дитина, яка вступає у світ чистокровок, я вважаю, що ви дуже наполегливо працювали над тим, аби змінити думку про вас.
Герміона застигла. Нарциса Мелфой щойно визнала в ній відьму, яка боролася за своє законне місце проти тих, хто зневажав її в чистокровному світі, включно з самою Нарцисою.
— Так. Я намагалася знайти своє місце в чарівному світі, — вона поставила чашку, стукнувши об блюдце. Їй дуже хотілося поговорити про щось інше, перш ніж розридатися перед Нарцисою Мелфой без причини. Тому, звісно, вона обрала іншу тему, яку не хотіла б обговорювати. — Я впевнена, що Драко з друзями вважали мене досить дратуючою у перший рік, — і щороку потім.
— Ох, він без упину на тебе жалівся, — Нарциса засміялася. Герміона кивнула й потягнулася до булочки, щоб зайняти руки. — Він писав мені: «Мамо, ця Ґрейнджер вкрала мій улюблений стіл у бібліотеці». Або «Мамо, ця Ґрейнджер точно списала на іспитах наприкінці року, я впевнений».
Герміона посміхнулася ввічливій правці Нарциси. Вона була переконана, що «ця Ґрейнджер» було не тим, як її називав Драко.
— Маю зізнатися, я завжди прагнула бути кращою за Драко. Мала це на меті.
— Ну, я впевнена, що батьки пишаються тобою та твоїми досягненнями. Чим вони займаються у світі маґлів?
Нарциса теж взяла з підносу булочку і додала до неї варення.
— Ну, вони обидва стоматологи — лікують зуби.
— О, цікаво, — відповіла жінка. — А в якій частині Англії вони живуть?
— Вони... Ну, насправді вони зараз живуть в Австралії.
Герміона змогла ухилитися від будь-якої додаткової інформації про своїх батьків і її нинішній «незв'язок» з ними. Нарциса запитала її, чи є у неї брати, чи сестри, як її батьки відреагували, коли вона отримала листа з Гоґвортсу, чи не відчувала вона раніше якихось магічних спалахів тощо. Вони дружньо спілкувалися ще з пів години. Герміона не була впевненою, як це сталося, але в якийсь момент Нарциса знову повернула розмову до Драко.
— Драко знову грає у квідич, а він завжди так любив цю гру, та через певні обставини... Я хочу подякувати тобі й містеру Поттеру за те, що ви дозволили йому приєднатися до міністерської ліги, — Нарциса поставила свою порожню чашку з блюдцем на столик, і з'явилася Міпі, щоб налити їй ще одну чашку.
— О, це все, Гаррі. Я не граю. Польоти на мітлі ніколи не були моєю сильною стороною.
Міпі також налила Герміоні другу чашку і зникла, перш ніж дівчина встигла подякувати. Лише зараз Герміона помітила, що на Міпі фартух.
— Зізнаюся, що квідич також ніколи не був моєю пристрастю. Напевно, тебе змушували приходити на всілякі тренування та матчі в Гоґвортсі.
Герміона викинула з голови питання про фартух Міпі й зосередилася на Нарцисі.
— О, так. Мені доводилося підтримувати Гаррі, Джіні та Рона на кожній грі. Зазвичай я читала і не надто слідкувала за грою, — Герміона легенько засміялася і піднесла чашку до губ.
— Так, я пам'ятаю, як Драко писав мені, — Нарциса посміхнулася. Чашка Герміони зупинилася біля її губ. — В одному його листі було щось штибу: «Мамо, ця Ґрейнджер навіть не дивиться матч, коли сидить на трибунах. Я дивлюся вниз, а вона читає книгу».
Нарциса засміялася, її сміх був схожий на мерехтливі вогники, але Герміона замовкла. Можливо, вона була просто приміткою в історії про матч, і в його роздумах про виграш Гаррі, Драко міг додати інші деталі, які його дратували. Можливо ж?
Нарциса посміхалася їй, тому дівчина відпила і поставила чашку.
— Я... я б і не подумала, що хтось звертає увагу на мене, хоча мені приємно думати, що я змогла відволікти ловця іншої команди, дозволивши Гаррі виграти! — пожартувала Герміона.
Нарциса засміялася.
— Дійсно, він сильно відволікся.
Перш ніж вона встигла повністю розібратися в тому, що ж мала на увазі Нарциса, відчинилися двері бібліотеки.
— Мамо, — і тоді вона побачила білу голову Драко Мелфоя біля дверей. — Ти хотіла мене бачити?
Герміона затамувала подих. Вона кліпнула, перш ніж цифра 35 000 промайнула перед її очима. Дівчина благала всіх можливих богів, щоб він пішов і не помітив її.
— Драко! Ти вже вдома? — Нарциса засяяла.
Він увійшов до кімнати. Вона так сильно стиснула чашку, що подумала, що та розіб'ється.
— Так, я був на вулиці з... — і його погляд зупинився на ній. Два дні тому вона відчувала тепло від його тіла, коли він притискав її до кам'яної стіни, відчувала його дихання, коли він жорстоко посміхався їй. Вона благала свої очі не закриватися і не відводити погляд.
Він закляк, побачивши її. А потім його очі блиснули й він повільно перевів погляд на матір. Зневага, яку дівчина боялася побачити в його очах, тепер була спрямована на Нарцису. Герміона розгубилася.
— Драко, любий, — сказала Нарциса, — я запросила Герміону сьогодні на чай. Хіба я тобі не казала?
Нарциса пильно дивилася на нього. Драко кліпнув, і його губи стиснулися.
— Ні, не казала.
— Будь ласка, приєднуйся до нас, Драко, — прохання Нарциси звучало, як наказ. Герміона запанікувала.
— Насправді мені вже час, — Герміона зі стуком поставила чашку. — Я маю переконатися, що Морті не потрібна допомога, щоб закрити магазин, — вона звернулася до Нарциси. — Дякую, що запросили на чай. Мені дуже сподобалася ваша компанія.
Герміона зрозуміла, що Нарциса роздратована. Коли вона встала й підхопила з підлоги сумку, Нарциса вже стояла.
— Як прикро, що ви покидаєте нас так швидко. Я хотіла б продовжити нашу розмову.
— Авжеж, — сказала Герміона. — Із задоволенням, — вона не наважилася подивитися на нерухому постать в центрі кімнати. — Ще раз дякую, що запросили на чай.
— Звичайно, люба, — Нарциса посміхнулася. — Драко, будь ласкавий, проведи Герміону до камінів?
Герміона подивилася на Драко широко розплющеними очима й виявила, що той усе ще пильно дивиться на матір, стискаючи щелепу.
— Я... це дуже люб'язно, але впевнена, що зможу знайти шлях сама...
— Ой, дурниці, — Нарциса махнула рукою. — Чи не так, Драко? — жінка вп'ялася поглядом в сина. Герміона задумалася, чи можливо, що ті розмовляють телепатично, бо вона явно щось бачила, але не розуміла.
Драко випростався.
— Зовсім ні, — він повернувся й підійшов до дверей, притримуючи одну відкритою.
Герміона обернулася до Нарциси.
— Ще раз дякую, місис Мелфой. Мені було дуже приємно, що ви запросили мене, — Герміона спостерігала за своїми ногами, коли вони несли її по килимовій підлозі до пари черевиків із драконячої шкіри.
— Герміоно, люба, — покликала її Нарциса. Герміона обернулась і побачила, що Нарциса посміхається. — Будь ласка, називай мене Нарцисою.
Герміона зашарілася, хоча й гадки не мала чому, але їй було ніяково товаришувати з матір'ю Драко без його згоди. Вона не наважилася поглянути на нього, посміхнувшись Нарцисі, розвернулась і першою вийшла з кімнати. Дівчина зіткнулася з бюстом Луціуса Мелфоя, і коли його син зачинив за нею двері, то швидко глянула на Драко. Його обличчя було таким же холодним і кам'яним, як у минулих Мелфоїв, повз яких вони пройшли.
Драко беззвучно повів її коридором. Вона чула свої кроки, але не його. Він провів її повз парадні сходи до передпокою з трьома гостьовими камінами.
Гучний брязкіт за зачиненими дверима праворуч від неї. Гудіння чар. Герміона підскочила і затамувала подих. Раніше вона не помітила цих дверей.
— Ремонт.
Дівчина подивилася на Драко. Він дивився кудись через її плече. Вона згадала, як Нарциса сказала, що у вітальні йде ремонт. Чи була вона зараз біля тої кімнати, де через своє мовчання Драко втратив потенційні 35 000 ґалеонів? Чи побачить вона домашніх ельфів, які чистять розбиту люстру та плями її брудної крові на підлозі?
Він передав їй мішечок порошку, і вона, не дивлячись на нього, кинула Флу у камін, прошепотівши свою адресу, і зникла.