Джіні просиділа з нею на підлозі ванної цілу ніч, всіляко заспокоюючи, але щоразу, коли Герміона дивилася на неї, то відчувала подих Драко на своєму обличчі, коли той розповідав, скільки коштує її найкраща подруга. Вона не дозволяла своєму мозку занадто довго зосереджуватися на цій цифрі, інакше число 35 000 блимало перед її очима.

У ту ніч, про яку Драко говорив, вона була «незайманою». Вона і досі була незайманою. Вони з Роном так і не зайшли настільки далеко, перш ніж він поїхав до Ірландії, а вона до Гоґвортсу. Був би якийсь тест для перевірки її цнотливості? Вона замкнула ворота свого розуму, перш ніж встигла уявити світ, де відбувався Аукціон.

Вона завжди припускала, що якби Гаррі програв війну, то сама б уже загинула на полі бою, бо точно пішла б у бій після його смерті. Вона ніколи не уявляла, що з нею могло статися, якби вона вижила.

Джіні зразу зрозуміла, що Герміонине збентеження пов'язане з Драко, але вона не грала у свою гру, випитуючи. Подруга просто сиділа з нею на підлозі цілісіньку ніч, створюючи ковдри й подушки, коли Герміона починала куняти, доки та не прокидалася й не заходилася сльозами знову. Лише близько третьої ранку Джіні змогла з нею поговорити. Герміона переповіла їй розмову в підземеллях Чарверсуду. Розповіла про те, яким той був відстороненим, доки раптом не зірвався. Вона розповідала про ті шматочки, які наразі забула, які все ще не мали для неї сенсу – він звинувачував її в бажанні «врятувати» його, він звинувачував її у створенні пожиттєвого боргу, він...

Джіні спостерігала, як Герміона починала заїкатися.

— Що?

— Мені здається, він підійшов впритул до мене, — брови Герміони з'єдналися, коли вона намагалася пригадати.

Я не зголошувалася бути твоєю «рятівницею».

Тоді для чого ти зголосилася?

— Справді? — Джіні чекала.

— Заспокойся, — насміхалася Герміона. Вона зручніше вмостилася на підлозі. — Він нічого такого не мав на увазі.

Джіні уважно спостерігала за нею, але попросила продовжити. Герміона розповіла, як швидко атмосфера навколо них змінилася. Коли вона дійшла до Аукціону, то не розказала частину про Джіні. Дівчина не хотіла, щоб її найкраща подруга думала про це. Коли Джіні почула суму в 30 000 ґалеонів, її брови піднялися, а щелепа відвисла.

— Я... не можу... Герміоно, це не може бути правдою. Він, певно просто знущався.

— Ти про Аукціон?

— О, ні, я впевнена, що ці хворі виблядки обговорювали Аукціон, — сказала Джіні, махаючи рукою. Герміоні здалося дивним, що Джіні так легко сприйняла цю історію, коли вона сама всю ніч не спала і блювала через це. — Сума. У кого це 30 000 ґалеонів валяються просто так!

— У чистокровних аристократів? — Герміона знизала плечима, сьорбаючи воду зі склянки, начаклованої для неї Джіні.

— Ну, це не може коштувати стільки. Він або перебільшує, або вигадав суму, щоб познущатися, — прохрипіла Джіні.

— Вона досить конкретна, щоб просто «вигадати» її, — заперечила Герміона. — Він також сказав, що, якби я була незайманою, додали б ще 5000 ґалеонів.

Джіні відірвала очі від ванни, на яку хмурилась, щоб глянути на Герміону широко розплющеними очима.

— Він так і сказав?

— Якби можна було довести, що я була «незайманою», вони б заплатили за мене більше, — Герміоні здалося, що вона зараз знову розридається, якщо скаже це вголос, але дівчина була надто виснаженою, щоб хоч сльозинка впала з її очей.

— Чому він взагалі заговорив про це? — запитала Джіні. Герміона відірвала погляд від склянки з водою і побачила, як блищать очі подруги.

— Мабуть, це була... частина його потоку свідомості.

— Добре, от він говорить тобі ці всі жахливі речі, а ти... що? — Джіні щось шукала в її очах.

— Я намагалася втекти. Я відчула, що мене просто знудить прямо на нього, якщо я не заберуся подалі, — Герміона трохи розсміялася від цієї жахливої думки.

— Намагалася, а що тобі заважало? — допитувалася Джіні.

— Так, він же мене притиснув. І кожен раз, коли я намагалася втекти, то притискався все сильніше, — Герміона здригнулася при спогаді про його очі та гаряче дихання. Герміона підняла очі, коли мовчання Джіні затягнулося. Та мала на диво веселе обличчя, хоча й не посміхалася. — Що?

— Отже, — почала Джіні. — Він дражнив тебе з приводу цноти, притискаючи до стіни?

Герміона насупилась.

— Чому з твоїх уст це звучить так по-підлітковому?

— Бо воно так і є, — Джіні кивнула. — Схоже, ви двоє ніколи так і не покидали Гоґвортс.

Герміона похитала головою й подивилася на килимок, на якому сиділа. Підлітком вона чомусь не почувалась. Це було жахливо.

— Мабуть, я лише підтверджу твою гіпотезу тим, що знову заїхала йому по обличчю? — вона подивилася на Джіні з сором'язливою посмішкою.

Її слова, мабуть, зламали Джіні, бо та почала божевільно реготати й вимагати подробиць, і вперше за двадцять чотири години Герміона пишалася собою.

~*~

Суботнім ранком вона майже подзвонила до «Наріжного Каменя», щоб прикритися хворобою, але не зробила цього у переконанні, що не побачить сьогодні Драко. Хоча дівчина припустила, що він все ж може виявитись настільки жорстоким, щоб заявитися до крамнички після вчорашньої розмови. Вона дійсно не уявляла, на що той здатен. І, мабуть, ніколи не дізнається.

Того ранку вона спочатку перевірила зарезервовані запити, щоб переконатися, що немає замовлень на прізвище Блек чи Мелфой. Коли ж двері відкрилися, і ввійшла старенька, дівчина змогла залишити вчорашній день позаду.

До «Наріжного Каменя» того дня завітало напрочуд багато відвідувачів, майже завжди біля прилавку стояла черга з двох людей, тому, коли великий джентльмен з вусами побажав їй хорошого дня і відійшов від прилавку, Герміона була шокована, побачивши Нарцису Мелфой біля дверей.

Нарциса поглянула на стоси книг, перш ніж перевела погляд на неї. Герміона заклякла, а її вуха буквально спалахнули. Мерлін, вона вчора вдарила її сина. Невже Нарциса Мелфой прийшла, щоб попросити її тримати свої брудні маґлівські рученята подалі від її дорогоцінного чистокровного спадкоємця?

Жінка посміхнулася. Герміона кліпнула очима.

— Міс Ґрейнджер, — сказала вона. Її голос був таким же медовим, як і минулого разу. — Доброго ранку.

Герміона спостерігала, як Нарциса Мелфой піднімається двома сходинками до її прилавка, усміхаючись їй.

— Місис Мелфой, — прохрипіла Герміона. — Доброго ранку.

— Драко сказав мені, що ви тут працюєте у вихідні, — Нарциса Мелфой граційно підпливла до прилавка й поклала на нього тонку руку. — Я люблю цей магазин. Набагато приємніше бути подалі від ґвалту алеї Діаґон, скажіть?

Герміона ковтнула.

— Так, безумовно. Я відчуваю те саме.

— Я чула, що Драко провів не одне літо в цьому магазині, читаючи й рятуючись від ринкового гулу, — Нарциса махнула рукою й похитала головою, все ще посміхаючись. — Ви, мабуть, бачили його тут раніше? — очі Нарциси на мить блиснули, як у сина. Вона хотіла конкретної відповіді...

— Я... Гм, ні, направду. Я ніколи не зустрічала його тут раніше... не рахуючи останніх тижнів, — Герміона поклала руки на прилавок і одразу прибрала їх. — Що привело вас сьогодні до «Наріжного Каменя»? — дівчина затамувала подих, чекаючи удару блискавиці...

— Книга про війни ґоблінів, — відповіла Нарциса.

Герміона підняла брови. Книга? Не «відбиток долоні, який ти залишила на щоці мого сина» чи «дурна закоханість у мого сина»? Книга? Вона прийшла в книгарню за книгою?

— Так? — сказала Герміона. — Ви бажаєте її повернути?

— Насправді, вона мені сподобалось, — сказала Нарциса і посміхнулася. — Драко сказав мені, що вона і ваша улюблена?

Драко... що зробив?

— Я. Так. Мені подобається цей автор...

— Я сподіваюся, що ви порадите мені іншу книгу цього автора або щось на подібну тему.

— Я... Так, авжеж... Гм, — пробелькотіла Герміона. Вона почала відходити від прилавку, коли згадала, що залишила бухгалтерську книгу відкритою. — Я... дозвольте... — вона повернулася і засунула книгу в шухляду. — Так. Добре. Ідіть за мною, будь ласка.

Герміона обійшла стійку, молячись, щоб Нарциса Мелфой тепер не подумала, що вона несповна розуму. Дівчина почула стукіт підборів з драконячої шкіри позаду, коли, спотикаючись, підійшла до полиць ліворуч від входу, і згадала, що сама одягнена в кросівки, маґлівські джинси та футболку маґлівської музичної групи. Вона зупинилася перед буквою М.

— Гаразд, отже, Меті Макхендрі також написала подібну публіцистику щодо історії кентаврів та ельфів, і цьогоріч має вийти том про перевертнів...

— Я візьму обидві. І, будь ласка, замовте для мене третій том, коли він вийде.

Герміона глянула через плече на Нарцису Мелфой. На її губах грала приємна посмішка, а в очах — план, який Герміоні не дано було розгадати.

— Звичайно, місис Мелфой. Чудовий вибір, — Герміона схопила том про кентаврів й потягнулася до тому про ельфів. Її вразило, що Нарциса Мелфой збиралася купити книгу про репресії домашніх ельфів і роль, яку в ній відіграли чарівники. — Може порадити вам ще якусь книгу?

— Думаю, що цих книжок мені вистачить на кілька тижнів. Дякую, — Нарциса завела пасмо шовковистого волосся за вухо.

Герміона віднесла книги назад до прилавку, щоб упакувати.

— Мені записати це на сімейний рахунок, місис Мелфой?

— Так, люба. Дякую.

— І замовлення на майбутнє? — перепитала Герміона, дістаючи блокнот із нижньої шухляди. — Я запишу для вас книгу Макхендрі про перевертнів.

— Ви працюєте і в суботу, і в неділю, міс Ґрейнджер?

Герміона подивилася в прозорі очі Нарциси. Вони були синішими, ніж сірі очі Драко, але такими ж глибокими.

— Так. Щовихідного. З десятої ранку до шостої вечора, — вона закінчила записувати замовлення Нарциси й поклала блокнот назад у нижню шухляду.

— А в будні у міністерстві? Ви, мабуть, дуже зайняті, — сказала Нарциса. Вона не зводила очей з Герміони. Дівчина запідозрила, що розмазала чорнила по обличчю.

— Я... Так, знаю. Гадаю, мені просто подобається бути зайнятою, — Герміона вже зібрала пакунок, щоб передати Нарцисі, але не хотіла аби здалося, що перериває жінку посеред розмови.

— Вам із містером Візлі, мабуть, дуже важко, оскільки у вас обох такий різний графік, — очі Нарциси зблиснули. Герміона не змогла моргнути.

— Т-так. Ми з Гаррі сумуємо за ним, поки його немає, але Рон багато чого досягнув в Ірландії, — Герміона ковтнула.

— Ви часто буваєте у нього в гостях? — Нарциса схилила голову набік, розглядаючи її.

— У Рона? — Герміона відчувала, що зобов'язана відповісти. — Ні, я ще жодного разу не була в Ірландії. — І раптом все стало на свої місця. Міс Ґрейнджер відвідує свого коханого в Ірландії кожні вихідні. Нарциса розпитувала. Герміона не розуміла чому. Але додала:

— Думаю, що Рон теж... досить зайнятий.

Губи Нарциси сіпнулися.

— Зрозуміло, — жінка перевела подих. — Що ж, дуже вдячна за вашу допомогу сьогодні, міс Ґрейнджер.

— Нема за що, — Герміона простягнула Нарцисі пакунок. В очах у тої було, якесь незрозуміле схвалення. — Сподіваюся скоро знову побачити Вас у «Наріжному Камені», місис Мелфой.

Ніжні пальці Нарциси взяли пакунок.

— Будь ласка, люба, називай мене Нарцисою, — вона всміхнулася. Герміона кліпнула.

Нарциса повернулася й тихо вийшла.

~*~

Того дня Морті спустився вниз перед закриттям. Це був високий і худий чоловік із сивими вусами, які смикалися, коли той говорив. Герміона вважала його наймилішим джентльменом з усіх, яких знала.

— Доброго вечора, Морті, — прошепотіла вона.

— Міс Ґрейнджер, завтра у Вас вихідний.

У неї з рук вислизнула книга, яку дівчина складала у стос до інших.

— Вибачте? Я не розумію, — вона обернулася, щоб глянути на Морті.

— Я отримав цю записку сьогодні вдень, — він витяг із нагрудної кишені товстий пергаментний папір. — Тут просять, щоб завтра я Вас відпустив. І я не міг не погодитися.

— Я досі не розумію, — зніяковіла Герміона. Її відпускають, чому?

— І для вас також прийшов лист, — Морті витягнув із кишені конверт з того ж паперу, що і записка у його руці. Зверху був косий рукопис.

Міс Герміоні Ґрейнджер

через Мортімера Хіндеса

Наріжний Камінь

Ріг алеї Діаґон та Горизонтальної

Герміона відкрила товстий конверт і знайшла там записку.

Шановна міс Ґрейнджер,

Прошу вас завтра доєднатися до мене на пообідній чай в маєтку Мелфоїв. Я з задоволенням проведу з вами більше часу, тож я відпросила вас у Містера Хіндеса.

Ваша,

Нарциса Мелфой

Герміона чотири рази перечитала записку. Вона розривалася між шоком від того, що Нарцисі вистачило сміливості попросити власника магазину змінити свій графік для неї, і жахом від того, що завтра вона буде пити чай з Нарцисою Мелфой. Жах перемагав.

— Я й гадки не мав, що ви такі близькі друзі з місис Мелфой. Вона вже багато років наша постійна клієнтка, — Морті зняв окуляри, щоб протерти їх.

— Н-ні, — Герміона склала записку. — Ми ледь знайомі.

— Ну, це, безперечно, правильно — мати таких знайомих.

— Я теж так думаю.

Після роботи Герміона попрямувала до совиного центру «Айлопс», щоб надіслати відповідь Нарцисі Мелфой. Коли вона прийшла додому, велика сіра сова клювала її вікно. Завтра о 16:00 вона сяде пити чай з місис Мелфой.