2 квітня 2011 року
Насправді теплиця не була зеленою.
Це була саморобна хатинка зі скла, дерева та металевого каркаса. Виготовлена з невиявним закляттям «подовжувач», її зовнішній вигляд не був разючим; досить химерний, щоб змішатися з пейзажем навколо її грядки.
Усередині було просторо, з місцем для саджанців та стежиною, яка проглядалася крізь густе листя. Деякі рослини були в горщиках, інші ― встановлені на ґратах, а деякі звисали зі стелі. Повсюди були кольори. Організована та розділена на секції теплиця дозволяла Герміоні методично розташовувати свої рослини. Фруктові дерева були позаду; певні квіти посередині; овочі, які не вижили б на відкритому повітрі, росли між ними; і чимраз дедалі вищі вибрані нею трави, необхідні для варіння її зілля, стояли на столах.
Порожні поверхні слугували нагадуванням про статус незавершеної роботи.
Можливо, одного дня тут міститимуться всі трави, які тільки можна уявити, але до того часу вона використовувала те, що мала, щоб змінити ситуацію на свій лад.
Сьогодні було сонячно, але в повітрі відчувався холод східного вітру. Високі хмари пом'якшували світло й не давали різких тіней. Всередині теплиці було тепло й пишно завдяки природному освітленню та регуляторам температури. Герміона скинула джемпер, щойно увійшла, і поклала його на лавку біля дверей.
Рухом її зап’ястка над фруктовими деревами з'явилися дощові хмарки, а Герміона почала розмірковувати над тим, щоб додати карликове манго до компанії груш, лимонів, інжиру та її останнього доповнення: мандаринів. Дітям би це сподобалося. Вона прийшла, щоб перевірити квіти, фрукти та овочі, перш ніж звернути увагу на головну причину створення теплиці: трави.
Особливо для зілля.
Спершу вона підійшла до дитаній, які останній рік були на межі загибелі. Її нинішня спроба виростити іншу партію вперто залишалася на підвіконні її робітні, відмовляючись проростати. Паростки все ще здавалися кволими, але були стійкими. Ймовірно, Невілу доведеться забрати їх до своєї теплиці для реабілітації.
Далі вона оглянула кропиву, але була обережною з нею, доглядаючи її в рукавичках із драконячої шкіри. Асфодель, стрибучі мухомори, нім, іпекакуана та полин мали добрий вигляд. Рослини аконіту отримали власний стіл, і їх виросло зо двадцять, відколи Дафна почала збирати їх для Герміони протягом останніх трьох років, щоб та могла варити зілля-вовкотрут для пацієнтів Падми.
Рослини процвітали, головним чином завдяки зусиллям Невіла, навчанню та спеціальному добриву.
Герміона щойно закінчила поливати їх, коли двері розчинилися й увійшла Дафна. Прямо за нею Невіл ніс її останню покупку.
Завжди джентльмен.
— Гібіскус.
Герміона святобожно торкнулася рукою в рукавичці листя рослини, коли Невіл поклав її поряд. Це було чудове доповнення, яке допомогло б створити зілля, щоб полегшити біль від прокляття Круціатус. Воно також було інгредієнтом кількох зілль Нарциси.
Вона не просила про це, але час не міг бути кращим.
— Де ти це знайшла?
Дафна лукаво посміхнулася.
— Пташка вчора ввечері на святкуванні дня народження Джорджа прощебетала мені, що у тебе новий пацієнт, а гібіскус є інгредієнтом кількох її зілль.
Герміона глянула на Невіла — єдину людину, яка могла знати про її потребу в певних інгредієнтах, оскільки вона здійснила набіг на його теплицю перед вечіркою.
Він невинно свиснув перед тим, як криво посміхнутися їй.
— Пташка прилетіла зі мною, щоб його забрати, ― Дафна закотила очі. — Куди ти це поставиш?
― Треба поставити це трохи далі, ― Невіл відніс рослину до останнього порожнього столу в ряду.
Герміона звернулася до Дафни.
― Скільки я тобі винна?
― Нічого. Це був вдалий час. Я завжди кажу Невілу, коли купую рослину у рамках угоди. Просто трапився твій щасливий день, коли власник помер, і я змогла домовитися… О! ― Дафна залізла до кишені, витягнувши маленький мішечок із сухими травами. ― Кава, як просила.
Щось, що було потрібно Герміоні, оскільки вона використовувала невелику кількість у своїх чаях для нових пацієнтів. Це завжди допомагало заспокоювати їхні нерви.
― Я намагалася знайти тобі рослину, але її власник не хотів розлучатися з нею або надати обрізок. Очевидно, це зашкодить їй.
― Дякую, ― Герміона поклала пакетик кави та чарівну паличку в кишеню свого фартуха.
― Блез з іншими прийде пізніше. Він зайнятий переговорами щодо рідкісної картини для клієнта.
Чим менше вона знала, тим краще, судячи з виразу обличчя Дафни.
Дафна та Блез були партнерами у закупівельному бізнесі довше, ніж Герміона займалася садівництвом. Це починалося як розвага, яка швидко переросла в бізнес. Дивний вибір, але Дафна, очевидно, мала хист знаходити речі. Вона придбала майже вимерлі інгредієнти, щоб зробити протиотруту для Молі, і зробила це з запасом часу.
Їхній бізнес полягав не лише в пошуку рідкісних трав; вони працювали з низкою приватних колекціонерів. Від магізоологів, які прагнуть врятувати незвичайних магічних створінь від нелегальної торгівлі, до міністерств у всьому світі, які закуповують рідкісні, потрібні предмети. Дафна залишила практичну роботу Блезу та їхнім підлеглим, а сама зосередилася на менш складних знахідках і дослідженні того, що вони шукали — особливо після того, як дізналася, що вагітна.
Невіл оглянув принесену рослину і взяв пробу ґрунту.
― Він надзвичайно здоровий. Кращий, ніж я помітив, на перший погляд. Ми можемо дати рослині відстоятися тиждень або два, а потім пересадити в горщик. Вона повинна бути в ґрунті такої ж якості, щоб не загинути.
Герміона ще раз глянула на гібіскус через його плече.
― Коли я зможу доглядати за ним сама?
― За місяць?
― Тим часом я знайшла те, що тобі потрібно, — сказала Дафна, перш ніж з’явилося перше хвилювання. Зрештою, вона провела останні два дні, працюючи над своїми зіллями наодинці, і думка про втрачені шматочки викликала у неї тривогу.
Чудово.
Першу проблему вирішено.
Надворі було досить пристойно — не було ні дощу, ні сильного вітру, — тож вони схопили пледи та закуски й вийшли на пасовище позаду будинку. Герміона перетворила траву на найпотворніший гірчично-жовтий диван, який коли-небудь бачила, але після того, як Дафна знизала плечима, вони обидві розляглися на протилежних кінцях під спільним пледом. Тим часом Невіл розстелив свій на траві перед ними й ліг на спину, заклавши руки за голову. Герміона швидко наклала на нього зігрівальні чари.
Вони так і лежали, насолоджуючись дивним спокоєм, передаючи пакет із чипсами. У них була мовчазна домовленість ― дозволити Дафні з’їсти більше за них.
Зрештою, вона їла за двох.
— Де Луна? — запитала Герміона. Зазвичай та приходила з Невілом.
― Вичищає нарґлів із дому Гаррі. Мабуть, там цілий осередок.
― А-а.
― Скажи їй, що я вдячна за подарунки для дитини, але не думаю, що вона правильно підібрала колір, ― Дафна засміялася. ― Я цілком певна, що у мене буде хлопчик.
Вони хотіли, щоб це був сюрприз, що не здавалося практичним для Герміони, яка вважала такі речі, як підготовка та імена, важливими. Не те щоб це мало значення. Усі думали, що у них буде хлопчик — щось було у тому, як вона виношувала, але Герміона не була експерткою.
Луна твердо вірила, що у Дафни дівчинка. Насправді її переконання було настільки глибоким, що в той час, як вони всі вигадували чоловічі імена на минулому дівич-вечорі, вона придумала лише одне.
Гелія.
На згадку про кохану людину.
Це було куди доречніше, ніж тупа пропозиція Чо про Пола, яка змусила Пенсі витріщитися на неї, ніби та була психічно хворою.
Невіл знизав плечима.
― Можливо, ти народиш дочку.
― Звичайно, ти погодишся зі своєю дівчиною, ― Дафна потрясла пакетик із чипсами й зітхнула, усвідомивши, що вже нічого не залишилося. — Ви обоє їх усі з’їли.
Піднявши голову, готова стверджувати протилежне, Герміона перехопила погляд Невіла. Найкраще, якби він цього не робив. Минулого разу Дафна плакала, коли Парваті голосно дивувалася, що та змогла з’їсти всі чипси за один підхід.
― Ах, вибач за це. Я приготую обід?
— Гадаю, я поїла б, ― Дафна зітхнула. — А буде пиріг?
― Можу спекти.
Після того, як Дафна не могла їсти вдосталь протягом першого триместру, вона мала щиро схвильований вигляд.
― Ох, я скоро збираюся розбити садок для бджіл Кінґслі, ― Невілова новина змусила Герміону підбадьоритися. ― Я шукаю можливість отримати рослини прямо зараз, і мені потрібно вибрати добровольців серед моїх студентів, які зголосилися ще до того, як я встиг сказати для кого це все.
― Зрозуміло, ― Дафна потягнулася. ― Якщо це для Кінґслі, дай мені знати, якщо тобі потрібно, щоб ми з Блезом щось знайшли, ― коли вони обоє подивилися на неї, Дафна лише знизала плечима. ― Що? Він мені подобається. Якби він знову був міністром, я б не виступала проти.
Існував цілий підпільний рух, спрямований на те, щоб це сталося.
— Ну, якщо мені щось знадобиться, я повідомлю, ― Невіл сів, схрестивши ноги, та сперся на них руками. Вітерець куйовдив його волосся. ― Отже… твій новий пацієнт?
― Так, ― Дафна пожвавішала. ― Що змусило тебе передумати? Пенсі сказала, що ти їй відмовила.
― Як погано вона говорила про мене?
Блондинка нічого не відповіла, але її погляд сказав багато.
Герміона скривилася.
― Так погано?
― Фраза «вперта сука» звучала кілька разів, але я думаю, що вона говорила це з любов'ю? ― сумнівно, але Дафна незграбно знизала плечима, перш ніж це перетворилося на щось покірніше. ― Вона поважає Нарцису з незрозумілих мені причин, але це, можливо, моя упередженість.
— Через твою сестру й племінника? — автоматично запитала Герміона.
― Так. І Драко.
Невілові брови підскочили ще вище, ніж в неї.
— Мелфоя?
Зітхання Дафни прозвучало точнісінько, як зітхання Гаррі, коли він готувався висловитися, натхненний Мелфоєм. У неї була нагода кинути погляд на Невіла, щоб змінити тему, але натомість виявити, що чоловік був заінтригований.
― Вона поводилася з моєю сестрою так, наче та заповнювала собою прогалину, й просто чекала, поки вона помре, щоб знайти когось кращого на її місце наступної управительки дому Мелфоїв.
Огида в її голосі швидше привернула увагу Герміони, ніж відштовхнула. Це було доречно, щоб дізнатися більше про атмосферу, в яку вона заглиблювалася.
Досі це було не дуже гарно.
— Я вже дала слово щодо її лікування, — сказала Герміона, щоб ретельно провести межу між особистим і професійним.
― І я б ніколи не стала проти цього зі своєю думкою. Мені вона може не подобатися, я можу вважати її повільну смерть жахливою іронією через її поводження з моєю сестрою, ― вона похитала головою. ― Але щоб Скорпіус не втратив ще когось так швидко, я готова відкинути свої почуття.
Вона говорила як та, хто любив його безмежно.
Сім'я.
― Я лише стабілізую її стан, щоб дати їй час. Або спробую. Я опрацьовую деталі.
Ці деталі передбачали збирання багатьох частин разом. Зілля та інгредієнти. Повернення сторінок із методами лікування, які Нарциса відкинула. Але також потрібно було з’ясувати динаміку сім’ї, щоб визначити, наскільки корисним — або важким — буде Драко Мелфой, коли мова зайде про турботу про його матір.
Блакитні очі Дафни були прикуті до неї; сповнені емоцій, настільки яскравих і складних, що не існувало слів, щоб описати їх.
― Що б не сталося, я рада, що це ти.
Герміона опустила погляд на жахливий барвистий плед, який зігрівав її.
― Щодо Асторії, мої образи глибокі, — зізналася Дафна. ― Народження Скорпіуса не змінило її стосунків із Нарцисою, але, я думаю, це її заспокоїло. Це дало їй ще когось, на кому можна було б зосередитися, ― це звучало не дуже добре. ― Драко потопав у роботі та намагався їх захистити. Він зробив усе, що міг. Асторія турбувалася про Скорпіуса стільки, скільки могла. А коли вона померла, Нарциса взяла гору зі своїми дурними правилами, суворим графіком і очікуваннями. Йому п'ять років!
— Він… — насупилася Герміона.
— Ти бачилася зі Скорпіусом?
― Це була коротка зустріч.
— І про що ти подумала?
З тої пори Герміона майже не думала про це, але тепер, коли це знову стало в центрі уваги, вона помітила кілька речей.
Гаразд, більше, ніж кілька.
― Він дуже вихований і слухняний. Здається дивно проникливим. О, і дуже тихий.
― Усе, чим Нарциса вважає, що він має бути, крім одного: дитиною.
Тепер, коли вона згадала про це… на думку спала ще одна річ.
— Здається, я не чула, щоб він сказав бодай слово.
— І не почуєш, ― Дафна звучала розбито. — Він не розмовляє.
― Не може? — запитав Невіл.
― Ні, не хоче. Звичайно, він сором’язливий у спілкуванні з незнайомими людьми, але раніше він постійно розмовляв із родиною. Приблизно за три місяці до смерті моєї сестри… він ніби зрозумів, що відбувається, і замовк. Він просто… припинив.
З дорослими горе робило й не таке, а що вже казати про дитину.
Дафна грубо провела рукою по волоссю. Не маючи нічого, щоб запропонувати, Герміона притиснула підошву свого черевика до підошви Дафни, мовчазно підтримавши її, що було винагороджено вдячним поглядом. Взявши в руку шишку, Дафна подивилася на ліс. Дерева гойдалися від вітру.
― Спостерігати, як він замикається, було для Асторії болюче. Я обіцяла пильно стежити за ним, але… ― Дафна похитала головою. Її недотримана обіцянка витала в повітрі навколо них, важко лежачи на її плечах.
Герміона спостерігала, як вона продовжує витримувати бурю своїх емоцій, кожна хвиля була сильніша за попередню. Дафна спробувала заспокоїти воду. Але щоразу занурювалася в глибини чесності.
― Відтоді це було важко — він майже не дивиться на мене. Це майже так, ніби він не може.
— Дай йому час, — запропонував Невіл. ― Мої батьки ще живі, та іноді мені важко…
Він дивився на небо. Залишки його втрачених слів залишили повітря тягучим від усвідомлення спільного болю та втрати. Останнє, як знала Герміона, було у багатьох формах; важко було відрізнити одне від іншого або ранжувати їх за порядком величини.
Але надія все ж лишилася.
Люди вели свою боротьбу по-різному, здебільшого мовчазно, але було дивовижно, як деякі з легкістю простягнули руку не лише в знак допомоги, але й у знак солідарності.
Невіл робив це — робив саме це — для Дафни після смерті Асторії. Раніше вони ніколи не були близькими, але тепер їхній зв’язок був простягнутою рукою, і, демонструючи все більшу довіру, вона прийняла його підтримку.
— Дай йому час, — повторив Невіл.
― Скільки?
— Скільки йому потрібно.
Час минав у мороці думок і внутрішніх роздумів.
Десь між ними Дафна відпустила Невілову руку, і він знову почав спостерігати за хмарами в небі.
Напевно, це був не той час, але виникло питання, яке хотілося поставити. Герміона спробувала притримати ці слова, але вони однаково прозвучали.
― Я розумію твою упередженість щодо твоєї сестри та племінника, але… чому Мелфой? ― Герміона натягнула плед до шиї, вловлюючи холод у повітрі, попри зачаровану тримати тепло тканину. Дафна не так змерзла, ймовірно, вона розігрілася зсередини через вогонь у її очах.
― Дії або бездіяльність Драко безпосередньо впливають на Скорпіуса. Я не впевнена, що він навіть усвідомлює, наскільки шкідливою є емоційна дистанція, яку він зберігає. Скорпіус болісно вагається підійти до нього, але той нічого не робить. Драко не говорить зі мною про свої причини, але... — вираз обличчя Дафни став твердішим. ― Він не повинен цього робити. Драко є продуктом свого виховання та шляху, який він був змушений пройти. Мені важко дивитися на Нарцису і не звинувачувати її за них обох.
4 квітня 2011 року
Одного разу Герміона десь прочитала, що секрет успішних переговорів полягає в тому, щоб знаходити спільну мову та діяти як спостерігач, а не опозиція.
Ти можеш судити, але ніколи не погрожувати.
Найкращим способом перемогти було знайти необхідну інформацію, викласти варіанти та представити ситуацію зі здоровою дозою виваженості та логіки. Це нагадало їй уроки магічної гри в шахи, які дав їй Рон, уроки, які вона добре пам’ятала, коли ввивалася в політичний лабіринт Міністерства та виходила з нього. Він ніколи не милував її. Рон завжди повторював, що ключем до перемоги було продумати кілька ходів наперед і жертвувати лише тими фігурами, без яких вона могла б вижити.
Було дві проблеми:
По-перше, Герміона грала в шахи… жахливо.
По-друге, вона була надто впертою, щоб пожертвувати будь-якою зі своїх частин.
І саме тому вони з Нарцисою сиділи в тиші, яка загрожувала поглинути їх цілком.
Але це її нітрохи не злякало.
Герміона пила третю чашку чаю, а Нарциса допивала другу м’ятну суміш, яка їй, здається, сподобалася. Згідно з наказами її сина та їх боса, її охоронцям не дозволяли відводити погляд від своєї підопічної в будь-який час протягом зустрічі. Отже, кожен із них зайняв свій куток у її кабінеті. Один погойдувався на ногах, а інший милувався молодим абіссінським інжиром, який ще не був готовий потрапити в теплицю.
Нарциса зробила ще один ковток чаю.
Досі такого жахливого прийому не було.
Вони обоє почали з підписання персональної угоди. Герміона вже уважно її прочитала, а Персі вчора за вечерею дав своє схвалення, як і з усіма її юридичними документами. Звісно, він пропонував зміни, які принесуть максимальну користь Герміоні, але вона нічого не додала. Зарплата вже була астрономічною, і вона нічого не хотіла, окрім вихідних і відпочинку.
Угода також була укладена з персоналом Нарциси приватних цілителів паліативної допомоги, і Герміона нагадала собі призначити зустріч із ними якнайшвидше, щоб залучити їх до свого плану… щойно вона завершить його створення.
Уперше за свою кар’єру Герміона Ґрейнджер імпровізувала.
За словами Чарльза, вони лікували симптоми, а не джерело, що означало, що вона мала бути творчою та сподіватися на краще. Його спеціаліст, здається, мав план, який вона могла б використати без додавання маґлівських ліків.
Наразі це потрібно зробити, поки вона не зможе переконати Нарцису допустити маґлівського спеціаліста до її плану догляду.
Після підписання обов’язкової угоди Герміона провела серію тестів, щоб встановити базову лінію Нарциси. Когнітивні та сенсорні тести, як за допомогою магії, так і без неї. У супроводі її охоронців вони прогулялися берегом струмка перед її будинком, де Герміона перевірила її рівновагу, рефлекси та силу різними методами, які, здавалося, її дратували, але вона не надто скаржилася. Коли вони повернулися в кабінет, Нарциса приготувала свої зілля, які дали Герміоні все необхідне для підготовки щоденного режиму.
Усе йшло гладко, доки Герміона не звернулася із запитом про зілля Нарциси до її календаря і прокоментувала її дуже, дуже насичений розклад.
Для людини, яка роками не була частиною лондонського суспільства, Нарциса Мелфой була зайнятою жінкою. Хоча стан крові все ще був важливим для підтримки престижу в суспільстві, після війни вищий ешелон соціального устрою магічного світу змінився, поширившись на заможних покручів і дуже впливових маґлонароджених.
Доказ їх толерантності.
Їх далекоглядності.
Знак змін.
Герміона була на кількох заходах до зміни робочої галузі, але з того часу втекло багато води. Вона мала туманне практичне знання про те, як працює вище суспільство. Яким суворим був кожен сезон з урочистостями та блискучими балами, благодійністю та спортивними заходами, магічними садовими шоу та святами, вечерями та чаюваннями. Це не було чимось нечуваним, що діяльність була щоденною протягом цілого місяця. Коли вона сказала Нарцисі скоротити час, поки все з її зіллям не буде відсортовано…
Ну, вони повернулися до того, з чого почали.
Герміона була кваліфікована, підготовлена та вирішила протриматися в тривалому глухому куті довше, ніж Нарциса. Це був радше подарунок, ніж виклик, коли Герміона мудро використовувала свій час, щоб скласти щоденний розклад для Нарциси та опрацювати технічні нюанси її режиму приймання зілля.
Для цього їй потрібен час на самоті, щоб дослідити, і, можливо, ще один камінний дзвінок цілителю Сміту. Вона подумки обчислювала різницю в часі, коли почула прокашлювання.
Первинне і високе.
Вона підняла голову з місця, де її нотатки були розкладені на столі, вигинаючи одну брову, й зустріла холодний вираз Нарциси.
― Так? ― це звучало терпляче, аж до поблажливості.
Очі Нарциси загострилися на крижані уламки.
Герміона точно влучила.
― Я готова вести переговори про зменшення масштабів активності, міс Ґрейнджер. Однак я не думаю, що ви розумієте, що становище в суспільстві — це щось більше, ніж просто багатство та вплив. Це важливо для мене та майбутнього моєї родини, але я не очікую, що вам дано зрозуміти традицію.
Герміона стиснула щелепу. Очевидно, у Нарциси не було проблем висловлювати свою думку будь-яким способом, формою чи тоном. Герміона не впадала в оману, що вони стануть чимось більшим, аніж цілителем і пацієнтом, але це твердження підкріплювало думку.
Чудово.
― Ви маєте рацію, я не розумію. Проте моє знання мало пов’язане з моїм статусом крові. Вас роками не було в усіх колах суспільства.
― Тому ще важливіше, щоб мене побачили.
— Я впевнена, що ваш син може зайняти ваше місце, — запропонувала Герміона, змахнувши рукою. — Я не сумніваюся, що ви добре виховали його, щоб стати цілком поважним представником вищого суспільства, ― вона пильно впилася в Нарцису. ― Ви, безумовно, виховали його так, щоб він вірив, що він вищий за всіх через своє прізвище та чистоту крові. Я впевнена, що він підійде.
Нарциса ощетинилася, як кіт, облитий водою, але Герміона продовжувала дивитися рівно. Герміона не цілилася туди, але вираз обличчя Нарциси свідчив про те, що вона влучила в слабке місце.
Можливо, джерело її сорому.
Цікаво.
— Мабуть, я заслужила це.
― Так, заслужили, ― Герміона не шкодувала слів. ― Я знаю, що ви звикли до того, що з вами розмовляють певним чином, але поки я можу, я тут, щоб піклуватися про ваше тіло та зберігати ваш розум, а не ваші почуття, ― вона дозволила своїм словам зануритися глибоко. ― Я виявлятиму до вас таку ж повагу, як і ви до мене, але я сподіваюся, що ми зможемо досягти певного порозуміння, поки я буду вашим цілителем.
Якби вона моргнула, Герміона могла б не помітити легке насуплення брів Нарциси.
— Можливо, зможемо.
Цього достатньо.
Вона зчепила пальці й поклала руки на пергамент.
― Тепер ми обговоримо зменшення вашої діяльності на користь…
― Драко — не варіант, ― тон Нарциси прокреслив таку ж чітку лінію на метафоричному піску, як і її слова. ― Він мало цікавиться суспільством і вважає це марною тратою часу.
У цьому було щось більше, мало бути, але Нарциса тримала це в собі.
Герміона не погоджувалася з Мелфоєм, але роки, залучені в політику Міністерства, навчили її тримати обличчя. Герміона справлялася з цим досить добре, щоб Нарциса могла продовжити говорити, помітивши піт на її лобі та легке тремтіння в руці, коли вона підняла чашку.
― Коли потрібна його присутність, Драко буде присутній, але він відмовляється з кимось спілкуватися. Він не танцюватиме, не розмовлятиме і навіть не виявлятиме будь-якої уваги до жодної відповідної відьми, що і є основною метою…
Увага Герміони перекинулася на мовчазний дует охоронців. Один дивився на абстрактну картину над каміном, а інший позіхав. Вона стримала усмішку, коли знову зосередилася на своїй пацієнтці, яка все ще говорила про її сина.
― Драко — вдівець, якому потрібна дружина, але тільки тоді, коли йому буде доречно взяти її знову. Саме для цього я використовую цей сезон, щоб підготуватися. Я не потерплю, щоб хтось погано говорив про нього — принаймні поки я все ще на щось здатна.
Герміоні знадобилася кожна крихта самовладання, щоб не закотити очі.
― На жаль, мій син… У ньому щось ворушиться. Це наростало після смерті Асторії, і це не вщухне. Я сподіваюся, що він одружиться, перш ніж все, що з ним відбувається, стане повністю зрозумілим, ― її заява привернула увагу Герміони, як статична електрика — лише невеликий поштовх, а потім усе зникло. ― Проблема полягає в часі. Він ходить на шлюбні побачення, які я влаштовую — не тому, що він цього хоче, а з обов’язку. У мене серйозні обмеження в часі, коли справа доходить до його дотримання, тому я зустрічаю різних потенційних кандидаток на громадських заходах, щоб організувати ці побачення. Як бачите, міс Ґрейнджер, моя присутність життєво необхідна.
Герміона пила чай, щоб проковтнути кожну репліку, яка намагалася спливти, але виявляла, що чаю замало, і вона все ще роздратована.
Це не її справа.
Справді, не її.
Герміона неодноразово повторювала цю фразу собі під ніс, але, чорт забирай, вона розумово переступила так далеко, що навіть коли намагалася її виправити, вона однаково кидалася зі скелі на територію, яка не була її ділом.
Це було небезпечно.
Ця думка невблаганно дошкуляла їй, поки не загноїлася, тому їй довелося думати про це. Герміона дозволила їй безпечно пройти через місток свого розуму, а потім замкнула її разом із сотнями інших речей, які вона ніколи не скаже Нарцисі.
Асторія й пів року не пролежала під землею, як Нарциса намагалася знову одружити Мелфоя — але лише тоді, коли це було доречно. Герміона вщипнула себе, щоб не проявити свою огиду. Вона недостатньо знала про чистокровну культуру, щоб судити їх за це. Наскільки вона знала, швидке повторне одруження було їхньою стандартною відповіддю, коли йшлося про дитину, яка залишилася без матері.
Здавалося, це належало Нарцисі.
Але що вона знала?
Пенсі сказала, що вони домовлялися про одруження — іноді ще до народження, — тому новий шлюб не був надуманою ідеєю. Нарциса не хотіла, щоб він залишався сам після її відходу, але Чо мала рацію, здавалося, що це жорстоко.
Гіркота Дафни мала більше сенсу.
Погрози. Робота, яка здавалася особистою місією. Смерть дружини. Син, який відмовляється говорити. Присмертна мати.
Обставини життя Драко Мелфоя були напруженими та складними. Додавання шлюбу за угодою — шлюбу, що створюється силою, а не вибором — здавалося скиданням палива в саме пекло.
Вогонь стане неконтрольованим.
Здавалося, що Нарциса навмисно не знала потенційних наслідків своїх дій. Ймовірно, через чисту впертість; їх визнання не принесе користі її планам.
Що наштовхнуло її на іншу думку: незалежно від ситуації, в якій опинився Мелфой по смерті дружини, можливо, якби його мати не змушувала дорослого чоловіка ходити на шлюбні побачення, як заблудлого парубка, він міг би зробити це сам.
У свій час. По-своєму. З тою, кого він обере. Якби це було дозволено.
Почуваючись набагато краще, від звільнення своїх думок, Герміона замкнула двері й викинула ключ.
Вона зосередилася на своїй реальній меті.
― Нарцисо, я цілком готова до переговорів.
При цьому її пацієнтка, яка бездіяльно бавилася з кільцем на шиї, здавалася заінтригованою.
― Я спостерігатиму за вами щодня протягом перших кількох тижнів, поки ви житимете, як зазвичай. Це встановить базову лінію під новим режимом приймання зілля. Однак під час цих заходів ви повинні підтримувати рівень стресу якомога нижчим. Крім того, ви повинні виділити собі день, аби відпочити — вистачить будь-якого дня тижня, я не хвилююся про конкретні речі. Я пропоную відвідати спа-салон або, можливо, зайнятися новим хобі, яке не є фізично виснажливим, але все ж стимулює розумово. Зрештою, оскільки я можу лише уявляти, як ви втомлюєтеся на цих заходах, я приходитиму, щоб поспостерігати за вами, але триматимуся якомога далі. Лише на ті, на які мене також запросили, бо мені здається, що ваш стан є таємницею, правильно?..
― Так. І я збираюся тримати це в таємниці, допоки більше не зможу цього робити.
— А Мел… Драко знає?
― Так, але… ― вона нахмурилася та важко зітхнула. ― Оскільки ви, ймовірно, все одно дізнаєтесь, мої стосунки з сином… складні. Ми живемо разом у родинному домі, але я рідко бачу його, якщо це не пов’язано з опікою Скорпіуса чи нашими численними дискусіями навколо теми його можливого одруження. З безлічі причин ми не в найкращих стосунках. Я сумніваюся, що його навіть хвилює моя хвороба. Він жодного разу не запитав про моє здоров’я, відколи я йому сказала.
― Он як.
Справжня відповідь Герміони «я не здивована» не була б сприйнятою.
Вона мала очікувати додаткової напруги ситуації. Це були Мелфої.
Їй не потрібно було знати про розрив стосунків Драко та Нарциси, щоб зрозуміти, що вона пливе в бурхливі води. Але Герміона мала план обійти зовнішні краї, ніколи не дозволяючи собі занадто наближатися, щоб подбати про Нарцису та дати їй час, який вона хотіла витратити на те, щоб налагодити усе зламане.
Пізніше вона, можливо, зможе попрацювати з Мелфоєм, щоб розробити план.
― Ви можете прийняти мене у себе? Я хотіла б побачити ваш дім, щоб зрозуміти, чи потрібно мені використовувати власну кухню, щоб готувати вам їжу.
― Їжу? ― Нарциса не приховувала свого скепсису.
― Так, їжу. Я самотужки готую для своїх пацієнтів, оскільки вважаю, що їжа лікує, і з урахуванням вашого стану ваша дієта так само важлива, як і зілля, які я пропишу.
— Ну, можливо, за допомогою ельфів-домовиків і магії…
― Я не готую за допомогою магії, і в мене немає домашнього ельфа.
― Тоді як ви готуєте?
Відкрите здивування на обличчі Нарциси було комічним. Герміона думала, чи їла вона коли-небудь страву, приготовану не за допомогою магії.
― На кухні. З рецептами, вимірюваннями та плитою. Можна використовувати ніж. Що стосується їжі, я використовую інгредієнти зі свого саду та печу власний хліб із борошна, яке я купую у маґлівського фермера неподалік від мого дому, ― якщо це взагалі можливо, Нарциса здавалася ще більш обуреною. ― Я хотіла б розробити вам повноцінну дієту, але розумію, наскільки це буде важко, тому почнімо з одного приймання їжі на день, а потім поступово збільшимо.
― Чому? ― звучало так, ніби вона намагалася нагодувати Нарцису аконітом.
― Ми багато чого не знаємо про стан тих, хто володіє магією, але дослідження показують, що для маґлівської версії вашої хвороби дотримання здорової дієти особливо важливе. Коли ви занепадатимете, ваш настрій змінюватиметься, як і відчуття голоду, тому може виникнути недоїдання, втрата ваги та зневоднення.
Вона помітила, як Нарциса здригнулася, і мусила згадати, що, хоча вона могла б змиритися зі своєю долею, обговорення неминучого було нелегкою темою. Герміона згладила свої слова до схожості на вибачення, прагнучи втішити, але не клінічно.
― Я вважаю, що чим агресивніше ми зараз почнемо вас лікувати, контролюючи симптоми, тим повільніше прогресуватиме хвороба. Я хотіла б, щоб ви їли більше продуктів з антиоксидантними та протизапальними сполуками, тому я почну готувати для вас страви. У мене є список, підготовлений для вашого перегляду, якщо ви захочете зробити пропозиції на основі особистих уподобань.
― Я б хотіла, дякую.
― Я не даю жодних гарантій. Я вчуся на ходу, ― Герміона запропонувала їй інший пергамент, який вона взяла невпевненими руками. ― Я майже закінчила розробку ваших зілль, але виявила, що є деякі інгредієнти, переваги яких посилюються в поєднанні з певною їжею.
― І я готова внести необхідні зміни… якими б нетрадиційними вони не були.
Це відкрило лінію розмови, яка мала відбутися.
― А спеціаліст…
― Ні.
― Чи можу я запитати, чому? Дослідження показують...
― Жодних маґлів чи їхніх спеціалістів, ― Нарциса виплюнула слова, наче вони були отрутою. ― Якщо ви не можете виконати мої бажання, я знайду іншого цілителя, який зможе.
У заяві стало ясно, хто, на її думку, керує шоу. І хоча це могло спрацювати з її головним цілителем, з Герміоною так не буде.
— Ви вільні робити, що хочете, місис Мелфой, ― вона показала на камін. ― У мене є кращі справи, ніж допомагати тому, хто не хоче допомогти собі.
Обличчя Нарциси напружилося, і Герміона приготувалась до сварки — однієї з багатьох, вона була впевнена, — але суперечки так і не виникло. Від одного подиху до іншого вона помітно розслабилася; тривожна порожнеча охопила її бліді щоки.
Вони збентежено дивилися одна на одну.
― Хто ви така?
Усвідомлення цього сколихнуло Герміону, як удар грому, але вона змусила себе зберігати спокій. Терпеливо. Тямовито.
― Мене звуть Герміона Ґрейнджер, ― вона запропонувала Нарцисі носовичок, щоб витерти чоло, не дивлячись на охоронців, які тепер були прикуті до неї.
Витерши лоб, Нарциса зосереджено оглядала кімнату, наче намагалася вловити підказки. Її руки тремтіли, але не від холоду. Тоді її погляд знову зупинився на Герміоні.
— Як я сюди потрапила?
― Я ваш цілитель. Це мій кабінет.
— Звичайно, звичайно, ― Нарциса кілька разів глибоко вдихнула, поклавши кінчики пальців на скроні. — Продовжуйте, міс Ґрейнджер, ― злегка кивнувши, вона, здавалося, прийшла до тями, але явно все ще була збентежена порожнім простором у своїй свідомості.
Було б добре відправити її через камін, згідно з їхніми попередніми суперечками, але Герміона не була жорстокою чи безчуттєвою.
Обговорення могло почекати. Довелося б.
― Чи хочете ви продовжити цю розмову пізніше?
— Я не каліка.
Ах, значить вона прийшла до тями. Знову похмура.
Вразлива.
— Звичайно, ні, — тихо відповіла Герміона. ― Як часто це стається?
— Більше, ніж хотілося б.
― Як довго?
― Невдовзі після того, як мені поставили діагноз.
— Це було до чи після того, як ви вибрали нові зілля?
Відсутність відповіді Нарциси — це все, що Герміона мала знати.
― Це лікування не обійдеться без побічних ефектів, і вони можуть вам не сподобатися, — сказала Герміона. ― Важливо, щоб ви дотримувалися плану.
Вона не була наївною. Нарциса Мелфой штовхала. Це був її шлях.
Уперта й горда, вона не звикла нікому віддавати контроль. Більше ні. Ніколи знову, якби вона могла допомогти. Незалежно від причини чи вартості.
Хоча тепер Герміона поступилася, вона знала, що це не норма.
― Я хотіла б, щоб ви займалися спортом. Це допоможе вашому балансу та зменшить ризик падіння. Масажі допомагають покращити кровообіг, тому я також рекомендую їх. Я також хотіла б побачити, де я можу зберігати ваші зілля, коли відвідаю ваш дім, щоб перевірити кухонне оснащення. Я зварю тижневу норму, щоб вони були якомога свіжішими та складу інструкції їх приймання. Мені також потрібно буде зустрітися з вашими цілителями паліативної допомоги.
Нарциса кивнула, її очі впали на забутий список перед нею. Минуло кілька хвилин мовчання, перш ніж вона, здавалося, повністю повернулася до нормального життя.
Їх неминуча сварка була назавжди втрачена, але тема залишилася збереженою у теці на потім.
― Міс Ґрейнджер, за короткий проміжок часу ви багато подумали над цим планом лікування щодо хвороби, з якою ви не знайомі. Я знаю, що я ― не найпростіший пацієнт, з яким вам доводилося стикатися… ― значне заниження. ― Однак я дякую вам за серйозне ставлення до моєї справи, попри нашу історію.
― Коли я беруся за щось, то не відмовляюся. Пам’ятайте про це.
Це було настільки швидкоплинним, що Герміона могла б пропустити це, якби на мить відвела погляд, але вона вловила відтінок поваги в очах свого пацієнта.
Набагато більше, ніж на початку їхньої розмови.
Куди більше, ніж очікувалося, якщо вона була чесною.
Але подібно до того, як кожна рослина на своєму початку була насіниною, кожна людина також мусила з чогось початися.
І там, у її кабінеті, у понеділок пополудні, це здавалося найкращим місцем для Нарциси Мелфой, щоб почати рости.
6 квітня 2011 року
Герміона зустрічалася з кимось важливим…
Із собою.
Щомісяця вона водила себе на побачення. Здебільшого вона ходила в театри на постановки, у кіно на фільми, на балети чи концерти — та на будь-які інші події, які її цікавили. Іноді вона гуляла парком і дивувалася навколишньому світу або брала книгу для читання, поки не ставало надто темно, щоб бачити. Вона купувала собі подарунки, маленькі потурання, які рідко дозволяла собі мати. Квіти. Солодощі. Дармовиси. Іншим разом вона йшла на ринок і купувала все необхідне для тихої ночі з чудовою їжею та ще кращою компанією…
Із собою.
Більшість вважали дивним те, що вона насправді дотримувалася своїх побачень, але Пенсі та Парваті вважали це визвольним; вони взяли з неї приклад. Рон нечасто запрошував себе з нею — запрошення, яке вона завжди відхиляла, оскільки це руйнувало всю мету самостійного партнерства.
Побачення дозволило Герміоні зрозуміти, чого вона очікує від себе та, можливо, що їй знадобиться від потенційного партнера. Це дозволило їй налагодити зв’язок із собою, дало їй можливість покращити свої звички догляду за собою та дало їй шанс виконати власні бажання, не покладаючись на когось іншого.
Правду кажучи, Герміона хотіла більше гуляти, але на місяць вона могла виділити лише день.
Можливо, це зміниться в майбутньому, але наразі було так.
Вона пропустила березень і вирішила не робити того ж у квітні, але вечір побачення припав на, либонь, найгірший день, який тільки можна уявити.
Це почалося з того, що минулої ночі піднявся шторм, який розбив скло в її теплиці. Магічний ремонт пройшов швидко, але він збив її ранковий графік роботи в саду.
Тоді ім’я Тео з’явилося в її календарі для екстреної зустрічі, але він не згадав про те, що вона потрапить у пастку, на ім’я Роджер Девіс.
— Ти вкрала мого пацієнта!
Не було сенсу брехати.
― Так, вкрала.
Роджер затнувся, збентежений її відвертим визнанням. Його настрій змінився від подиву до самовдоволення гнівом.
― Я ніколи не думав, що ти здатна на щось подібне. З усіх людей, Герміоно, я думав, що ти оперуєш на вищій моральній площині — такій, де ти не йдеш за спину колеги й не хапаєш його пацієнта. Пацієнта, я можу додати, від якого ти відмовилася! Це неґречно, непрофесійно і…
Герміона перестала слухати, щоб перевести погляд на Тео.
Для випадкового спостерігача він здавався відстороненим. Саме те ставлення, яке він хотів передати. Але вона знала краще. Його очі горіли, що свідчило про те, наскільки розважила Тео розмова Роджера. Герміона також помітила, як він посміхався в чай, не збираючись його зупиняти.
Відсутність відповіді Тео означала лише одне: він випробовував її.
Іноді він робив це з нудьги, але частіше ― для власної розваги. У нього був комплекс Бога, який випливав з того, що він був найспостережливішою людиною в будь-якій кімнаті. Тео любив дивитися, як люди звиваються, але головним чином на Герміону, тому що її багато хто вважав незворушною. Йому також подобалося випробовувати її, тому що хоч скільки пропозицій вона відхиляла, він не полишав віри, що Герміона одного дня керуватиме Міністерством.
Дарма, що він був неправий, Герміона ніколи в житті не провалювала іспит і точно не збиралася починати зараз.
Тож вона склала його тестування й дивувалася, як легко було отримати найвищі оцінки.
Роджер був проблиском на її радарі, коли вона взялася за справу Нарциси, дрібним у загальній схемі речей. Знаючи, що він не сприйме крадіжку надто доброзичливо, Герміона вже підготувала невелику промову, яка відтворювала те, що Роджер цінував найбільше: його роботу та його еґо.
― Нарциса Мелфой має розпочати лікування негайно, а не за кілька місяців, поки ти проведеш тести, щоб визначити, звідки походить її хвороба. Вона прогресує надто швидко, щоб ти витрачав час.
— Образливо, що ти робиш такі ре…
― Ти знаєш, що сталося б, якби Нарциса Мелфой — чи навіть Драко — хоч якось здогадалися, що твої затримки лікування коштували їй часу, який вона хотіла провести з родиною?
Загроза була частково порожньою, але не такою, яку він хотів перевірити.
Запала тиша, і Герміона використала це, щоб заглушити цю думку.
― Саме лише відкриття відповідальності зруйнувало б твою кар’єру та поставило б під сумнів усі твої дослідження, Роджере. Тож… так, я прийняла її справу, ― вона склала руки. ― І я порушила власні правила, щоб зробити це. Сподіваюся, твоє еґо не засліпить тебе і не помітить, що я зробила тобі величезну послугу, щоб захистити наш відділ і нашу роботу в цілому. Ох, і тебе.
Роджер потер потилицю, як робила більшість чоловіків у її житті, коли відчували провину.
― Я… я не бачив цього, ― його щоки стали трохи рожевими. ― Я однаково перегляну її картку, якщо ти даси копію, і якщо тобі знадобиться допомога, я до твоїх послуг. Я все одно хотів би дослідити історію її сім’ї. Я хочу дослідити можливу причину…
― Я зможу впоратися з цим, коли розпочну її лікувати.
— Тоді добре, ― він глянув на годинник. ― У мене зустріч.
Коли Роджер пішов, Тео поставив свою чашку на блюдце й підвівся. Спочатку він поправив запонки, а потім провів рукою по своїй білій сорочці, розгладжуючи темно-синю краватку та розправляючи всі складки.
― Чудово.
Те, що він був підтягнутим, не завадило Герміоні дивитися на нього.
― Я б оцінила твоє попередження.
Цього ніколи не станеться.
У двері постукали.
Падма просунула голову, здивована, але рада бачити Герміону.
― Мені потрібна допомога.
Завдання зайняло три години, виснажливу кількість тестів і, нарешті, діагноз: отруєння срібним порошком. Потім вона знайшла слід від укусу, через який Падма повідомила про новоспеченого перевертня.
Коли Падма дала їм список терапевтичних курсів і Міністерство розпочало розслідування того, як вони були укушені, минула четверта, а Герміона мала лише годину до зустрічі з Нарцисою та її поточними цілителями.
Герміона збиралася відвести себе на виставу в місті, яка починалася о восьмій, але зрозуміла, що не встигне, якщо не піде з дому Мелфоїв.
Таким чином Герміона опинилася на їхній просторій кухні у вечір четверга, вбрана для нічного виходу в темно-зелену мереживну коктейльну сукню та бежеві підбори. Її довге волосся було завите в м’які кучері за допомогою більш ніж маленької баночки пригладжувального зілля.
Нарциса кинула на неї перший схвальний погляд за час їхнього короткого спілкування.
Вони зібралися за довгим кухонним столом із горіхового дерева, який був більшим за той, за яким вона обідала в себе вдома. Герміона виклала план лікування Нарциси, пергамент із дослідженнями й зілля, які вона зварила напередодні ввечері. Вони були розділені на ранок, день і вечір. Усього дев'ять флаконів.
Кітінг і Сакс, цілительки паліативної допомоги Нарциси, сиділи навпроти неї. Наскільки вона знала, вони приходили раз на кілька днів і супроводжували її на заходи як співробітники. Ці ролі доведеться змінити протягом найближчих місяців і років.
Вони перечитували її інструкції щодо режиму зілля та плану харчування Нарциси, а сама Нарциса гортала свою копію всіх паперів. На диво тихо без нарікань. Герміона відклала спостереження за нею на користь оцінки приватних цілителів.
Вони були цілком нормальними. Нічого особливого. Старші за Герміону, але молодші за Нарцису. Непоказні, як і більшість приватних цілителів, із функціями, які можна забути; вони були всім необхідним: здатні дотримуватися інструкцій та достатньо талановиті, щоб виконувати свою роботу. Вони були віддані Нарцисі, і Герміона не могла визначити, чи буде це перевагою, чи шкодою, але знала, що вони скептично ставилися до присутності Герміони.
І її плану лікування.
— Цілителько Ґрейнджер, — сказала Сакс після того, як Герміона поцікавилася, чи є у них запитання. ― Це великий список зілль, звідки ви знаєте, що вони не будуть протидіяти одне одному?
Ось так — провела своє кляте дослідження, але Герміона цього не сказала.
― План — це не те що я розробила сама. Я дотримуюся робочого режиму з довідки.
І залишила це на ньому.
Нарциса делікатно кашлянула.
Кітінг взяла другий в рядку з дев’яти флаконів, які вона розклала, щоб показати, як вони всі виглядають.
― І ви хочете, щоб вона взяла...
― Розклад зрозумілий, ― Герміона зберігала професійний тон.
― Тут написано, що ви готуватимете, ― Сакс показала на пергамент.
― Буду. Поки що раз на день, починаючи із завтрашнього дня, ― якщо чесно, то їй не вистачало сил готувати їжу та варити зілля. Останнє зайняло більше часу, ніж вона очікувала. Можливо, це була не найкраща її робота, але вона не помилилася.
― Я не розумію, чому ельфи-домовики більше не можуть готувати їй усі страви.
Герміона терпляче вказала на ретельно складені пергаменти.
― Будь ласка, перегляньте моє дослідження, оскільки воно відповідає на всі запитання, які у вас можуть виникнути. Ви можете зв'язатися зі мною з будь-якими додатковими запитами або будь-чим іншим, що ви хочете додати. Я хотіла б наступні тридцять днів стежити за Нарцисою — виключно. Але щойно цей термін мине, я очікую, що ви обидві повернетеся до свого звичайного розкладу. Насолоджуйтеся відпусткою.
— Оплаченою, — додала Нарциса.
Обидві були задоволені такою раптовістю та щедрістю.
— Це все, що я маю на сьогодні, ― Герміона посміхнулася їм обом. ― Я з нетерпінням чекаю співпраці з вами обома, ― перш ніж вони зібрали свої сувої пергаменту й пішли, Герміона обмінялася з ними рукостисканням.
— Здається, ви не любите моїх цілителів, міс Ґрейнджер.
Герміона ще не мала про них своєї думки. Лише оцінка, яка могла — і, ймовірно, — була б скоригована з подальшими взаємодіями, коли вона краще пізнає їх як цілителів і людей.
― Я працюю одна, тому буде… інакше.
Але не в поганому сенсі. Їхня присутність дозволить Герміоні жити поза роботою та зіллєварінням, коли ситуація погіршиться.
Частина їхньої відданості все ще викликала хвилювання Герміони.
― Як довго вони працюють у вашій родині?
― Вони доглядали за Асторією під час її хвороби. Вони навчені термінальному лікуванню.
Он як.
Роки, значить.
Лояльність може бути проблемою, якщо Нарциса відхилиться від свого плану лікування. Не здавалося, що в обох забракло сили духу протистояти їй. Це було б проблемою, якби вона вирішила припинити виконувати вимоги, що, ймовірно, сталося б з огляду на прогресування хвороби.
Той факт, що у Мелфоїв, ймовірно, був ельф-домовик, був позитивним.
Якщо щось трапиться, Герміона буде попереджена.
Говорячи про ельфів, Герміона оглядала кімнату, злегка насупивши брови.
Останнє, що вона зробила перед тим, як залишити Міністерство, це переконала Чарверсуд проголосувати за їхню емансипацію. Це викликало неабияке хвилювання серед сімей, достатньо багатих, щоб істоти передавалися з покоління в покоління. Згідно з новим законом, сім’ї були зобов’язані звільнити їх і надати можливість повторного найму: оплачуваного та з комфортним проживанням.
Крім того, до Міністерства потрібно було надати велику кількість документів, перш ніж будь-якій сім’ї дозволили мати ельфа. Міністерство перевіряло ельфів без документів — аврорів викликали б, якщо у Відділу нагляду й контролю за магічними істотами виникли б проблеми. Самі лише штрафи та публічна ганьба не варті того, щоб порушувати правила.
Герміона навіть почала планувати створити невеликий притулок у Шотландії, де вони могли б жити вільними від рабства, дозволяючи приходити та йти на роботу, як їм заманеться, якщо вони вирішать не жити з родиною.
Їй було цікаво, чи здійснився цей план.
― Міс Ґрейнджер, якщо ви шукаєте нашого домашнього ельфа, то він працює у нас на пів ставки. Драко вважає, що цей дім замалий для повного персоналу. Він переважно прибирає та допомагає Скорпіусу з вечірніми справами.
Герміона не мала нагоди дослідити їхній дім, але, беручи до уваги лише кухню та прилеглу вітальню, вона сумнівалася, що Мелфої житимуть у будь-якому місці, яке можна назвати маленьким.
Дизайн був аж надто сучасним, як для такої традиційної сім'ї; ще одне порушення її сприйняття щодо цієї родини. Нарциса у своїй сукні темно-сірого кольору, штапельному намисті із золотим кільцем та зачіскою, укладеною під відповідний шикарний капелюшок, здавалася недоречною та надто старомодною, коли сиділа поруч із Герміоною на чолі столу.
Сама територія була чистою, відкритою та світлою, з вікнами, які пропускали багато світла, та білими стінами. Блискуча дерев’яна підлога компенсувала темні меблі на кухні, а гранітні стійки пасували до острова-водоспаду.
У вітальні стояли темно-сірі дивани з журнальним столиком між ними, усі вони були на достатній відстані від каміна, з якого вона вийшла понад тридцять хвилин тому. Твори мистецтва були зі смаком розставлені кімнатою, Герміона помітила, що більшість із них стояла вздовж сходів. Вона точно знала, що Нарциса не доклала своєї руки до оформлення інтер'єру. У кімнаті також було багато елементів декору від Пенсі, але це не пояснювало, наскільки та була сучасною.
І вона помітила, що це її дивує…
― Зіпі! ― Нарциса ввічливо покликала, і за мить з'явився ельф-домовик, одягнений у чорну краватку-метелика. Вигляд у нього був досить здоровий.
— Так, господине.
— Це міс Герміона Ґрейнджер.
Герміона ввічливо кивнула ельфу, який дивився на неї великими очима, сповненими впізнання. І… захоплення.
― Вона доглядатиме за мною разом із Кітінг та Сакс, — сказала Нарциса. ― Ти маєш робити те, що вона наказує, ніби вона є членом цієї родини.
― Матиму за честь.
Нарциса подивилася на меншу істоту, перш ніж її погляд ковзнув на Герміону.
― Дякую, Зіпі. Тепер, будь ласка, повідом мені про прогрес Скорпіуса в його розкладі.
― Молодий господар закінчує з етикетом. Міс Прічард одягне його в належне вбрання, і він незабаром буде готовий. Господарю Драко я не буду потрібен. Я піду додому.
― Дякую. Приємного відпочинку.
Зіпі ще раз святобожно кивнув і, клацнувши пальцями, зник.
Герміона була спантеличена на багатьох рівнях, що навіть не збиралася намагатися вказати на них усі, щоб не заплутати себе ще більше. Це було не тільки жахливе відчуття, але й абсолютно чуже поняття. Але гірше було те, що Герміона намагалася не думати про це, але виявила, що це схоже на спробу не дихати: дуже скоро напруга стане надто великою, і їй доведеться відчайдушно вдихнути.
Що саме й сталося.
Її думки бігали.
Зіпі добре говорив, як для домашнього ельфа. Краще, ніж Крічер. Благоговійний, як і більшість сімей, у яких вони працювали, але він працював неповний робочий день, мав дім і вихідні.
Це був достатній шок, щоб тримати її надовго, але тривожні сюрпризи продовжували накопичуватися.
Уроки етикету для п'ятирічної дитини? Джіні було важко поїсти з Албусом, щоб той не забруднився. Навчити його користуватися правильним столовим наряддям при цьому звучало, як неможливий подвиг.
На щастя, після цього коліщатка в її мозку сповільнилися надовго, щоб вловити й виплюнути останні два моменти, які її збентежили — їхній сучасний дім і, чорт забирай, вони, — але вона не змогла проаналізувати ні те, ні інше.
Це вимагатиме часу.
Багато часу.
І білої дошки.
Герміона зрозуміла, що думає дуже голосно в тиші, що настала після відходу Зіпі, коли помітила, що Нарциса дивиться на неї з піднятими бровами. Її голова була схилена набік, уже готова до нової сутички. Далебі, дискусії, які виникли через їхні суперечливі філософії, вже здавалися нормальними навіть після кількох зустрічей.
Це було не так професійно, як їй хотілося б, але краще, ніж можна було сподіватися, враховуючи кількість часу, який вони проводили в компанії одна одної. У Герміони було правило: вона грала лише в захисті. Атака була залишена Нарцисі, яка грала так добре, що було цікаво, чи вона ставила запитання лише для того, щоб перевірити межі Герміони, тицяючи та підштовхуючи, щоб побачити, скільки вона може витримати, перш ніж досягне свого ліміту.
Кожен пацієнт випробував її професійне терпіння; досі нікому не вдалося.
— Скажіть мені, міс Ґрейнджер, ви очікували чогось іншого від ельфа-домовика?
Судячи з її тону, напруженої мови тіла та тонкої лінії стиснутих губ, Герміона знала, що краще не відповісти на це запитання так само чесно, як вона б це зробила інакше. Нарциса, здавалося, була більш схильна почати війну, ніж укладати мир.
― Я з нетерпінням чекаю співпраці з ним.
Це була неправильна відповідь.
― Я знаю, що моя родина має не найкращу репутацію, ― м’яко кажучи, ще одне з тих занижень. Нарциса склала пергамент зі своїми планами лікування. ― Однак я запевняю вас, що до Зіпі ставляться справедливо. Він не прив’язаний до моєї сім’ї, оскільки також працює на родину Ґрінґрас. Часи змінилися, міс Ґрейнджер.
— Так, — погодилася Герміона, злегка кивнувши, але, не втримавшись, додала: — За законом.
― Хоч би що там було, однаково має говорити само за себе, що ми дотримуємося згаданого закону. Завжди є способи обійти будь-яке правило.
Вони обоє знали це краще за інших.
― Це правда, але альтернатива приверне небажану увагу до вашої родини; увагу, яка вам не потрібна, якщо ви хочете зберегти місце в суспільстві, якого ви так важко добивалися, і яке, судячи зі всього, є для вас важливим. Отже, ваша поступливість — це тактичний шлях, який для мене мало що означає, ― Герміона замовкла. ― Однак це приємно бачити.
Тоді вона встала, зібрала дев’ять флаконів із зіллям, які раніше поставила на стіл, і поклала їх разом з іншими в плетений кошик, який принесла з собою. Герміона пішла шукати місце для зберігання флаконів.
Нарциса дивилася на неї весь час, поки вона оглядала довгий ряд горіхових шаф. Відкриті полиці були обставлені декоративними предметами кухні. Герміона відчинила перші дверцята.
Стакани та чашки.
— Міс Ґрейнджер… — тон місис Мелфой був задумливим; здавалося, вона деякий час обмірковувала те, що збиралася сказати. ― Я помітила під час нашої взаємодії, що ви дуже самовпевнені, і ви так мало робите, щоб цензурувати себе.
— Ви не помилилися, але в цьому відношенні я думаю, що ми більше схожі, ніж ви б хотіли визнати.
Нарциса легковажно помахала ніжною рукою.
― У моєму віці я вважаю, що заслужила право висловлювати свою думку, чи не так?
― Ви маєте це право, як і я маю право говорити своє. Вік не означає, що у вас є вільний пропуск, і це не означає, що ви звільнені від відповідальності за свої слова та дії.
― Звичайно, я не маю на увазі образу. Я просто познайомлюся з вами ближче, оскільки ми маємо бути поруч одна з одною у найближчому майбутньому, ― Нарциса відкашлялася, ніби хотіла сказати більше, але зупинилася.
Герміона глянула на неї через плече, очікувано піднявши брови.
― Продовжуйте.
― Просто під час наших розмов я помітила кілька речей. Ви ровесниця Драко, так?
― З того, що я пам’ятаю, я майже на рік старша, але близько. У вересні мені виповниться тридцять два.
― Ви заміжня?
― Ні.
— Розлучена? ― на цьому слові в її тоні відчувалася застаріла огида.
― Ні.
— Заручена?
― Ні, я самотня.
― Гадаю, уже роки, гм? ― питання прозвучало невинно, але в ньому було щось заступницьке. ― Відсутність відповіді означає, що я маю рацію. Цікаво, ― Нарциса провела пальцями по намисту, яке часто суперечило її вбранню. ― Те, що ви незаміжня у своєму віці, має сенс. Ваша безкомпромісна позиція не личить жінці, яка шукає чоловіка.
― Не всі хочуть одружуватися.
Вона обізнаним поглядом зрівняла Герміону.
— Ви досить ліберальні, міс Ґрейнджер, ― і це був той самий тон, яким би хтось дуже багатий назвав іншу людину дуже бідною. ― Однак ви жінка. У нашій природі хотіти одружитися, створити сім’ю, оселитися і бути дружиною.
У Герміониній голові за домінування змагалися дві абсолютно різні думки.
По-перше, була набридлива правда про те, що Нарциса не помилялася. Герміона думала пов'язати з кимось життя й народити власних дітей, але це не спрацювало.
Якби вона була цілком відвертою, то після Рона вона б ніколи не спробувала.
Можливо, це було через страх зробити помилку або через її вагання щодо самої відданості.
Однак друга ідея була голоснішою, ще більш обуреною звинуваченнями Нарциси.
Герміона справді була жінкою. Хоча вона не засуджувала б нікого, хто хотів би піти таким шляхом — бо це був їхній вибір, — у неї були вищі прагнення, ніж просто бути дружиною, виданою заміж з єдиною метою — стати матір’ю.
Але як професіонал вона не дозволяла Нарцисі провокувати її. Замість відповіді вона продовжила пошуки шафки для зберігання щотижневих зілль.
Це не завадило їй сформулювати в голові щонайменше сімнадцять відповідей.
Тому, що однієї було недостатньо.
― Верхня кутова шафка порожня і цілком підійде.
Коли Герміона почала обережно розставляти мічені флакони в ряди та впорядковувати їх, Нарциса делікатно відкашлялася, ніби збиралася звернутися до захопленої аудиторії.
Уже збентежена від того, що їй довелося піддаватися цензурі, Герміона напружилася й скреготіла зубами.
― Так?
— Мушу зізнатися, що ви мене заінтригували, міс Ґрейнджер, ― вона не була впевнена, добре це чи погано, але вирішила, що краще дозволити Нарцисі продовжувати безперервно говорити. Якби її голос був трохи вищим, вона б нагадала їй Амбридж. ― Я бачу у вас багато чого від себе, і тому я вирішила дати вам дружню пораду. Лише те, що моя мати колись сказала мені.
Герміона не звернула уваги на те, як слова жінки змусили її почуватися щуром, який опанував натискання кнопки без навчання.
― Я не звикла до вашої культури, міс Ґрейнджер, але чарівники не хочуть мати дружину, яка вихолощує їх, яка кидає їм виклик у всіх аспектах і надто здатна подбати про себе. Ви надто звикли бути самотньою. Чарівники хочуть бути потрібними. Обожнюваними. Вони хочуть керувати, а не бути керованими. Навіть якщо вам доведеться прикидатися, міс Ґрейнджер, я пропоную вам навчитися це робити, якщо ви колись сподіватиметеся вийти заміж.
Герміона робила павзу на півдорозі між тим, як розставляти останні ранкові зілля акуратним рядком на полиці, вирішуючи, відповідати чи вдавати, що нічого не почула.
Це був не перший раз, коли хтось сказав їй це, тож це не так образило її, як у будь-якій іншій ситуації. Насправді Герміона мовчки подякувала місис Візлі, яка — під час усіх їхніх маленьких розмов, коли вона зустрічалася з Роном — мимоволі готувала її до поточної ситуації.
Аж до її відповіді.
Так, відповіді, тому що вона більше не могла мовчати, коли її так ґрунтовно порушили.
Це просто було не в її характері.
Герміона поставила флакон на полицю й продовжила працювати, розклавши останні ранкові флакони, перш ніж вдихнути, видихнути й відчути холодок у своєму голосі, якого навіть вона не очікувала.
— Мабуть, у цьому й різниця між нами.
― Перепрошую?
Герміона почала розглядати післяобідні флакони, все ще дивлячись убік.
― На відміну від вас, я не буду підробляти чи грати роль, щоб просто сподобатися чи догодити чоловікові. Так, чоловікові, тому що чарівники — це перш за все чоловіки. Між ними немає різниці. Якщо чоловік хоче мене, він захоче мене такою, якою я є зараз і ким стану. Я постійно зростаю та змінююся, як я очікую, робитиме й він. Він не буде заляканий чи вихолощений моєю владою — або мною — тому, що чоловік, якого я виберу, буде саме таким: чоловіком. А не невпевненою дитиною.
Вона спробувала змусити енергію, яка супроводжувала її слова, пройти, але їй не вдалося.
― Чоловік, якого я виберу, буде впевнений у собі та в тих ролях, які ми гратимемо в житті одне одного. І коли я допоможу йому, це буде не тому, що я звертаюся до його еґо, а тому, що я цього хочу. Тому, що я люблю й поважаю його та те, що ми спільні. Коли він вирішить бути лідером, я піду за ним, але не сліпо чи як акт умиротворення, а за власним вибором. Передусім ми ― партнери, а це означає, що я не буду йому довіряти приймати рішення, які стосуватимуться нас як спільно, так і окремо, без попередньої розмови зі мною. Це буде наш обов’язок одне перед одним і…
— Драко, як довго ти там стоїш?
Це сталося в серії грубих помилок, яких можна було б уникнути, якби Герміона була обізнанішою в тому, що відбувається навколо неї, і не була повністю занурена у свої висловлювання. Це почалося з того, що вітер зник із вітрил її суперечки; енергія, що стояла за її палкими словами, завмерла в її горлі від переривання. Потім вона втратила опору — і в переносному, і в прямому сенсі — оскільки її підбор утратив зчеплення, висковзнувши з-під неї.
Вона почула лише глухий вдих Нарциси, оскільки спромоглася зберегти флакон — і не зіпсувати цілу ніч роботи, — схопившись ліктями на стійку.
— Міс Ґрейнджер, із вами все гаразд? ― Нарциса мала пристойність висловити стурбованість.
― Зі мною все гаразд, ― Герміона знову підвелася й узялася до виконання завдання. Її щиколотка боліла так само сильно, як і її гордість, але вона скоріше зламала б першу, ніж визнала, що з неї будь-що, окрім як гаразд. ― Я просто закінчу тут і піду. Я повернуся вранці з вашою їжею.
― Ви впевнені…
― Зі мною все гаразд! ― і оскільки це прозвучало надто різко, Герміона спробувала ще раз, все ще повернувшись спиною. ― Дякую за турботу, але я почуваюся цілком добре.
Тиша, що виникнула, була настільки ж довгою, як й оглушливою. Вона відчувала їхні погляди на собі. Її щоки потеплішали, але Герміона не поспішала й зібралася, продовжуючи розставляти флакони з зіллям на полиці. Помітивши, що їй бракує виправдань, аби не обертатися, вона відчула полегшення, коли Нарциса почала розмову зі своїм сином.
— Скільки часу ти вдома, Драко?
― Недовго. Як сьогодні Скорпіус?
Перше, що Герміона помітила, це те, що він здавався старшим — звичайно, так і було. Вони більше не були наляканими дітьми на протиборчих сторонах війни. Було зрозуміло, що його голос був іншим, що його тембр став більш впевненим, багатшим. Він усе ще звучав зверхньо, щось таке, що ніколи не зміниться, але Герміоні дивно подавало надію знання, що хоча деякі речі можуть змінитися, все ж є кілька постійних.
― Він поводився добре, обійшлося без інцидентів. Нічого, про що тобі слід перейматися.
Ця фраза змусила Герміону схилити голову, перш ніж вона відкинула напад цікавості. У неї було ще десять хвилин до виходу, щоб встигнути в театр на виставу. Напруга в кімнаті піднялася настільки високо, що вона знала, що краще не привертати до себе уваги. Або до її пораненої щиколотки.
— Добре, ― він чутно вдихнув, і Герміона обережно застукала двома флаконами, щоб приховати той факт, що вона слухає. ― Де він?
Там був відтінок чогось, чого вона не могла визначити.
— Я веду його на вечерю до Ґрінґрасів, — сказала Нарциса. ― Припускаю, що ти знову працюватимеш допізна…
― Правильно.
Знову запала тиша, але вона тривала недовго.
― Будь ласка, прибери це жахливе волосся на обличчі. Я призначила шлюбну зустріч зі старшою сестрою Сейр. Їй зараз двадцять п’ять, і хоча я відчуваю, що вона вже надто стара, ти…
― Скасуй, ― у тоні Мелфоя була якась остаточність, яку Герміона зрозуміла. Розмова закінчилася. ― Сьогодні ввечері я працюватиму в кабінеті.
― Ти міг би хоча б показати своє обличчя за вечерею…
― Ні. Приємного вечора.
― Я знаю, що Скорпіус приходить посидіти у твоєму кабінеті, коли його мають вкладати спати. Не залишай його там допізна, Драко. У нього є розклад, якого потрібно дотримуватися. Няня каже, що останнім часом він буркотливий вранці.
― Що ти хочеш, щоб я зробив, мамо? ― питання було глухим. Пустим. Настала коротка пауза. — Ти б хотіла, щоб я прогнав його?
― Драко...
― На цьому закінчимо.
Герміона все ще дивилася вперед, але напруга, яка зберігалася, була гучною та злою. Внутрішньою. Вона виходила від Мелфоя, досить відчутна, аж їй здалося, що можна було б простягнути руку й доторкнутися до неї. Але вона б цього не зробила. Вона знала краще. Це могло здатися таким же стриманим, як тон Мелфоя, але щось таке непостійне за своєю суттю неодмінно вибухне за найменшої необережності.
Звук руху Нарциси долетів до неї якраз перед тим, як вона почула, як її підбори торкнулися дерев’яної підлоги.
— Це все на сьогодні, міс Ґрейнджер? ― у голосі Нарциси відчувався шар виснаження, якого не було раніше. ― У мене ще одні відвідини.
― Так, — відповіла Герміона, але лише з невеликою затримкою, оскільки вона намагалася — заради пристойності — не виглядати так, ніби підслуховує.
Коли вона підслуховувала.
Чесно кажучи, як вони могли очікувати, що хтось не почує?
Герміона була допитливою. Занадто для її власного блага. З ненаситною жагою знань у будь-якій формі — навіть коли це не стосувалося її — вести загадкову розмову в її присутності було все одно, що поставити склянку вогневіскі перед алкоголіком і сказати йому не пити.
Неможливий подвиг.
Поміркувавши над цим, Герміона дійшла до чудового запитання: чи можна вважати це підслуховуванням, коли вони так відкрито розмовляли перед нею?
Відповідь була проста: ні.
Вона відкашлялася.
— Я закінчу тут і побачимося вранці.
― Дуже добре.
Підбори Нарциси цокали дерев’яною підлогою, відлунюючи, коли вона виходила. Вона зупинилася, але потім продовжила, її кроки зникли. Герміона розслабилася й поставила останній флакон на полицю, потім згадала щось важливе.
Вона була не сама.
Зачинивши шафку, вона обережно повернулася, не зводячи очей з підлоги, намагаючись звернути увагу на свою забиту щиколотку. Вона сперлася руками об край гранітної стільниці, піднявши погляд на Мелфоя, який залишився, але його частково закривав острів між ними.
Всупереч нещодавнім висловлюванням Парваті про те, що вона видерлася б на Мелфоя, протягом останніх півтора року Герміона слухала, як Гаррі скаржився на його поведінку та характер. Скарги Гаррі в поєднанні з тим, як вона його запам’ятала, створили в Герміониній голові детальну картину того, який вигляд мусив би мати Драко Мелфой: худий, блідий, насмішкуватий поганець із холодними сірими очима та довгим волоссям, як у батька, якого він прагнув наслідувати.
Справжня версія не була навіть близько до цього.
За винятком його ставлення, Мелфоя ніколи не називали потворним. У всякому разі, плин часу лише зробив його більш естетично привабливим. Ця думка була настільки смішною, що Герміона миттєво відкинула її. Тоді вона наказала спалити заборонену ідею, змести попіл на акуратну купу та сховати його в смітник.
Підмітання завжди залишало трохи залишків, але недостатньо, щоб це мало значення.
Мелфой був вищий, ніж вона пам’ятала, можливо, на голову вищий за Гаррі, все ще худий і блідий, але не такий порожній і майже прозорий, як після того, як жив у пеклі, коли Волдеморт був гостем-убивцею у його домі. Сьогодні він був сильнішим. Серйознішим. Врівноваженим. Він стояв прямо, набагато впевненіше. Герміона вважала, що це прийшло з віком, бо Мелфой подорослішав — принаймні, фізично.
Час — і трохи волосся на обличчі — загострили його риси, зробили його чіткішим. Але не настільки витонченим, щоб зробити його схожим на свого батька. На цій ноті Мелфой носив своє світле волосся інакше, ніж вона очікувала, не довге, як інші чистокровні чоловіки, а коротке та з проділом.
Це… його влаштовувало.
Він був…
Він йшов до неї.
Його черевики луною відбивалися на дерев’яній підлозі.
Герміона не відводила очей, усвідомлюючи, що сміливо дивиться на нього. Але він відповів на її погляд одним зі своїх власних, сірими очима, які неможливо було прочитати — за винятком смикання його щелепи та мерехтіння чогось схожого на дивну суміш цікавості й підозри, коли він зупинився на протилежному кінці кухні.
Те, як вони тепер стояли, дивлячись одне навпроти одного, не маючи острівця між ними, здавалося, ніби вони готувалися до двобою.
Від цього її пульс прискорився, готуючись до битви. Її рука з чарівною паличкою свербіла, відчуваючи її надійну виноградну лозу в руках, але вона була засунута в її бісерну сумку на півдорозі між ними.
Герміона відштовхнулася від стійки, ступаючи нормально, впевнено, попри пронизливий біль у щиколотці. Вона взяла свою сумку й перевела погляд на чоловіка, який не поворухнув ані м’язом, звертаючи увагу на дрібниці: те, як він стояв, його перстень із печаткою, те, як він спостерігав за нею, як шаховий майстер за ходами суперника. Але здебільшого Герміона помітила його мову тіла: розслаблену, що геть не збігалася з інтенсивністю, яка викочувалася з нього.
Вона мала щось сказати.
Повітря між ними було надто напруженим, щоб мовчати, тож Герміона вибрала щось просте.
― Мелфою.
Вона оглянула його обличчя, але не побачила нічого примітного… крім клацання вимикача, коли він перестав дивитися й почав бачити.
Тяжкість його погляду на неї викликала тривогу. Герміона боролася з неприємним відчуттям, насилу впізнаючи себе в цій ситуації, де вона мала б багато сказати, але не могла говорити.
Очі Мелфоя швидко перебігли з її ніг на обличчя, але Герміона не помітила того факту, що в цьому погляді він оцінив її майже так само, як і вона його.
Швидкий погляд на настінний годинник позаду нього в поєднанні з дивним легким поштовхом сказав їй, що пора йти.
Розвернувшись на підборах, Герміона переконалася, що біль не відбився на обличчі та ході, і пішла геть. Обережні кроки, але не дуже чіткі. Вона відчула його очі на собі, наче шпильки. Це лише викликало у неї бажання пришвидшитися.
Її стратегія виходу була майже успішною, якби він не сказав одне слово:
― Ґрейнджер.
До антракту Герміона зрозуміла, що в ньому ще щось змінилося.
Мелфой назвав її ім’я не як прокляття чи брудне слово, яке йому довелося виплюнути з уст.
Натомість воно звучало, як загадка.
Та, яку він збирався вирішити.
Початок мудрості — називати речі своїми іменами.
Прислів'я