Коліна Герміони підкошуються, і вона, шалено ковтаючи кисень, падає на землю. Яйце досі міцно притулене до грудей. Вона ніколи у житті не була настільки близька до смерті, і, стоячи зараз на колінах і знесилено торкаючись лобом землі, Ґрейнджер відчуває настільки велике полегшення, що їй навіть хочеться плакати. Вона намагається відновити дихання, але її легені продовжують конвульсивно стискатись, досі палаючи від диму і пилу вольєра. Навколо лунають голоси: привітання та оплески, декілька людей звертаються до неї, говорять щось, але Герміона занадто приголомшена, щоб розрізняти, що саме.

— Блискуче, міс Ґрейнджер, — голос професорки Макґонеґел першим проривається крізь завісу полегшення. — Виняткова робота з трансфігурації. Нумо відведемо вас до мадам Помфрі та переконаємось, що ви не зазнали поранень.

Герміона піднімається та на нестійких ногах прямує до невеликого медичного шатра, де вже сидить Бісет, його рука перев'язана до плеча, під бинтом видніється густий шар помаранчевої мазі. Половина його уніформи почорніла від диму, а окремі її частини здаються сильно обпеченими. Зараз він виглядає навіть більш блідим, аніж коли виходив із шатра перед випробуванням. Бісет міцно стискає у тремтячих долонях маленьку колбу із заспокійливим зіллям, продовжуючи потрохи відпивати його.

— Дракони, — з відразою бормотить мадам Помфрі, коли Герміона підходить до неї ближче. Цілителька накладає декілька діагностичних заклять і дивиться на показання своєї палички, після чого підштовхує Ґрейнджер до кабінки, задирає її светр, промовляє інші закляття і втирає трохи мазі у місця, котрі сильно пульсують від болю. — Повірити не можу. Вони що, дійсно намагаються вбити чемпіонів?

Герміона, що досі міцно стискає свою паличку та яйце, не говорить ані слова, хоча повністю згодна з Помфрі. Її руки продовжують інтенсивно тремтіти, і вона не знає, що саме спричиняє це: шок чи високий рівень адреналіну. Біль у спині повільно зменшується, але тремор ні, і Ґрейнджер тримає рота закритим через впевненість, що якщо спробує заговорити, то не витримає та удавиться слізьми.

— Прийми заспокійливе зілля, мила, — вже м’якіше говорить цілителька, вкладаючи їй у долоні маленьку склянку. Герміона робить незграбний ковток, і пульс потроху сповільнюється, кожен удар серця більше не спричиняє біль, а руки перестають тремтіти. І нарешті вона робить повільний, розмірений подих. У повітрі дотепер відчувається тяжкий запах диму. — Чудово. Тепер можете повертатись, щоб дізнатись свої бали.

Ґрейнджер встає і виходить з медичного шатра. Усе, що відбувається, сильно нагадує сон. Заспокійливе зілля насправді не скоротило її переляк, який досі кипів у крові, а тільки замаскувало його, створюючи штучний простір, схожий на товщу води між нею та навколишнім світом. Море облич над головою накривають хвилею, коли вона дивиться догори. Натовп глядачів реве, помітивши її. Гаррі та Рон обидва горланять до хрипоти, але навіть здалеку видно, наскільки вони бліді. Вона підіймає руку з паличкою та навіть спромагається помахати нею, і натовп спалахує оваціями. Коли усі на трибунах помічають її.

— Стіл суддів там, — повідомляє Макґонеґел, вказуючи на одну з трибун високо над головою, де засідають п’ять суддів.

Мадам Максім перша змахує паличкою, і у небо злітає срібна стрічка. Сімка. Потім Барті Кравч. Дев’ятка. Далі Дамблдор підіймає паличку. Вісімка. Лудо Беґмен енергійно махає паличкою, і ще одна вісімка, як вогник, поривається до неба. Після нього Каркароф повільно і ліниво підіймає руку. Четвірка.

Побачивши останню оцінку, секція Гоґвортсу вибухає обуреними криками. Голоси Гаррі та Рона звучать гучніше за всіх.

Макґонеґел невдоволено фиркає.

— Не звертайте на нього уваги, він поставив таку ж оцінку містеру Бісету. Йому є діло лише до свого чемпіона. Хочете приєднатись до мене з іншими професорами на трибунах чи повернетесь до шатра, щоб відпочити та відновити сили?

Герміона зітхає. З одного боку, вона ніколи в житті більше не хоче бачити драконів, але з іншої — їй буде корисно дізнатись, чого очікувати від інших чемпіонів. Вона вже пропустила виступ Бісета, їй треба подивитись хоча б на Мелфоя.

— Я піду на трибуни. А як Бісет здобув своє яйце?

— Магічний сон, — відповідає Макґонеґел, піднімаючи брову і підхоплюючи свій плащ, щоб піднятись по сходах. — Напрочуд дивовижна магічна робота, але він, напевно, забув, що дракони хроплять і одного подиху достатньо, щоб виробити вогонь. Досить необачно. Його мантія загорілася, коли він вже майже прослизнув повз дракона з яйцем.

Ґрейнджер стримує наляканий нервовий сміх, котрий погрожував вирватись з її горла, і киває.

Вони підіймаються до секції викладачів на трибунах по сплетінню сходів. Професори трохи переміщуються, щоб вивільнити для неї місце, киваючи їй у схваленні. Коли вона проходить повз професора Флітвіка, той посміхається їй і додає: «Чудово спрацьовано», а Слизоріг підіймає кружку догори, ніби виголошуючи тост. Тепер, знаходячись досить високо на трибуні, вона нарешті може побачити усю арену повністю. Всі вольєри мають приблизно однаковий розмір та форму, у кожному з них по землі безладно розкидані великі кам’яні брили та валуни. Стіни з усіх боків достатньо високі, щоб дракони не могли бачити один одного.

Усі вони знаходяться у центрі своїх вольєрів. Китайська метеорка повернулася до свого гнізда, лягаючи клубком, як змія, і дихала неперервними потоками вогню над своєю кладкою. Герміона бачить шведську короткокрилку Бісета, що спить, витягнувшись, ніби в’юниста блакитна ріка посеред каміння.

Угорська рогохвістка сидить у центрі свого вольєру, її чорна луска і тіло нагадують смугу вулканічної породи, що перетинає сірі брили каміння. Вона розміром із невелику гору, і її велетенські пазуристі крила дивляться догори, як скелясті бескиди, поряд з гігантською головою вкритою шипами. Вона важко пересувається, від чого під демонічними кігтями розкришуються камені.

Герміона ледве встигає сісти, коли лунає ім’я Мелфоя.

Рогохвістка вже помітно напружена, хоча брами арени досі не відчинились. Вона, може, й не бачить інших драконів, але гомін натовпу та запах диму погрозливо витають у повітрі. Її довга зміїна шия продовжує вигинатись у пошуках прихованої небезпеки.

Герміона не розуміє, як дракона вдвічі більшого за інших було допущено до Турніру.

Коли ворота відчиняються, по арені розносяться радісні вигуки. Платинова маківка Мелфоя ледве встигає з’явитися всередині вольєру, як на нього налітає висока стіна з вогню. Угорська рогохвістка увесь цей час перебувала в очікуванні, вмить реагуючи на вторгнення чужинця.

Мелфой кидається у бік воріт, насилу уникаючи вогню, і щезає за валунами поблизу. Рогохвістка шипить, коли полум’я згасає, і різко змахує хвостом, вкритим шипами, який приземляється з такою надзвичайною силою, що під ним розколюються кам’яні брили. Вона переміщується, волоче хвіст по землі, породжуючи сухий гуркіт і залишаючи за собою об’ємисту борозну в ґрунті.
Як сторонній спостерігач, Герміона може бачити усіх драконярів, котрі стоять напоготові з піднятими паличками, але вона сумнівається, що вони встигнуть вчасно, якщо щось піде не так. Хвіст достатньо тяжкий, щоб без зусиль проломити Мелфою череп.

Жахливіше за все те, що рогохвістка не дихає вогнем, очікуючи на появу Мелфоя, що свідчить лише про одне — вона зберігає сили. Жодних спалахів вогню. Поки вона стримує своє полум’я, нарощуючи жар та інтенсивність своїх резервів, чорний дим починає сочитись з її носа та рота, поки не скупчується, ніби отруйний газ, над землею.

Герміона сидить на самому краї лавиці, намагаючись зрозуміти, у чому полягає стратегія Мелфоя. Він продовжує увертатись і ховатись за валунами, з’являючись і зникаючи з поля зору рогохвістки. Не обережно, ніби намагаючись бути непоміченим, а навмисно потрапляючи на очі, використовуючи різкі рухи і залишаючись озорим, поки та не побачить його, перш ніж знову зникнути за каменем. Це нагадує Герміоні матадора. Немов Мелфой свідомо намагається приманити дракона, проте не рухається вперед і не робить нічого, щоб наблизитись до яйця.

Рогохвістка безперечно стає лютішою з кожною секундою. Гарчання гуркотить у її грудях, як гірський зсув. Дим виходить з неї чорною хмарою, темною поволокою накриваючи каміння навколо. Вона розправляє кремезні крила, викликаючи круговерть вітру по вольєру, і настільки низько та сердито верещить, що цей звук віддається глибоко всередині Герміони, а після переміщує свою вагу, від чого земля здригається.

Мелфой з’являється, а потім знову зникає за декількома брилами, він досі знаходиться на протилежному кінці загону, і рогохвістка рухає крилами, відсуваючи їх назад і низько нахиляючи голову. Вона повільно зітхає і несподівано обпалює камінь, за яким ховається Мелфой, таким безжальним полум’ям, що той починає розпечено червоніти. Потік вогню ллється бурхливою рікою.

Так чи інакше, Мелфою невдовзі доведеться змінити своє укриття, і, коли він спробує це зробити, на нього вже очікуватиме рогохвістка. Вона або спрямує на нього вогонь, або вколоче його у землю хвостом, вкритим шипами.

Натовп починає хвилюватись, глядачі витягують шиї у спробах мигцем розгледіти Мелфоя, поки Беґмен продовжує вставляти безкорисні коментарі на кшталт: «Що він збирається робити? Він не може там залишатись! Подивіться на це полум’я! Містер Мелфой у скрутному становищі. Про хвіст також не треба забувати, чи не так? Тепер не можна гаяти ані секунди».

Раптом щось різко і зі свистом пролітає над трибунами. Воно летить на арену, прямо у вольєр. І рухається так швидко, що перетворюється на ледве помітну пляму, перш ніж зникає за валуном, де ховається Мелфой.

У наступну секунду той здіймається у небо.

Герміона шоковано роззявляє рота. Він викликав мітлу.

Він стрімко злітає догори. Вище і вище, за межі досяжності полум’я, що наступає йому на п’яти, а потім кружляє, описуючи невеликого радіуса коло в усіх над головами, стаючи лиш крапкою у небі. Натовп скаженіє від захвату, і по арені прокочується рев рогохвістки — глибокий, ледве відчутний гуркіт, що віддає низькою вібрацією у грудях Герміони.

Вона спостерігає за Мелфоєм і не може не помітити, що він літає майже так само, як Гаррі — ловець збірної Ґрифіндору. Високо над головою, уважно вивчаючи поглядом усе, що відбувається під ним.

Мелфой гвинтом неквапливо спускається донизу. У животі Герміони більше не виникає страху, що зараз вона стане вимушеним свідком того, як один з чемпіонів помирає прямо у неї на очах, і його місце займає роздратування від того, наскільки зухвалим виглядає Мелфой, коли навіть ненадовго зупиняється, щоб зачесати волосся з лоба назад.

По трибунах розноситься м’який звук від спалаху магічного фотоапарата.

Мелфой починає літати по периметру вольєра, повільно спускаючись, поки не опиняється у межах досяжності полум’я, а потім знову летить геть, після чого різко змінює напрям і знов наближається. Рогохвістка породжує довгий рев, неквапливо розвертає своє величезне тіло, і кожен її крок примушує трибуни здригатись. Її шия вигинається, коли вона намагається утримати Мелфоя у полі зору. І зоні ураження.

Рогохвістка знову зберігає сили. Вона стримує вогонь, накопичує резерви, і цей зловісний чорний дим вдруге струменіє з її носа та рота.

Герміона бачить, що Мелфой дражнить дракона. Намагається розізлити, поки той не перестане погрозливо ревіти й, нарешті, не кинеться за ним, залишаючи гніздо. Мелфой покладається на свою швидкість і здатність більш точно маневрувати, щоб швидко дістатись яйця, коли рогохвістка знаходитиметься у повітрі.

Але вона досі схильна захищати своє гніздо. Мелфой продовжує підлітати все ближче і швидше, поки не перетворюється на розпливчасту пляму платинового волосся і червоного кольору форми Дурмстренґу, переслідуючи рогохвістку з усіх боків, але рухаючись занадто швидко, щоб вона могла прицільно атакувати його вогнем. Вона продовжує гарчати і погрозливо звиватись, але поки що це лише позерство.

Нарешті, Мелфой підлітає достатньо близько, робить оманний випад у бік яєць і наближаючись до них настільки, що самиця ледве встигає відрізати йому шлях, розвертаючись назустріч з такою швидкістю, що хвіст врізається у кам’яну скелю, розколюючи ту вщент. Мелфой миттєво змінює напрям і знову злітає у небо, але на цей раз дракон стає на диби та прямує за ним.

Чорні крила заповнюють половину вольєра, він робить випад і задні кігті прорізують борозни у камені, коли він відштовхується та злітає, кидаючись за Мелфоєм. Паща рогохвістки розкривається, повністю оголюючи ікла, які здаються довшими за пальці Герміони. Величезне тіло відривається від землі, гігантські крила б’ють так потужно, що пісок, що покриває дно вольєра, наповнює повітря, ніби пиловий буревій.

Мелфой не одразу увертається, коли рогохвістка летить за ним, а зависає у повітрі, дозволяючи їй наблизитись. Її паща розкрита достатньо широко, щоб проковтнути його, а зуби опиняються у декількох цалях від ніг Мелфоя, і серце Герміони підстрибує, починаючи калатати десь у горлі.

Мелфой робить зворотне сальто у повітрі. Його мітла ледве не потрапляє до рота рогохвістки, коли він спірально прямує до землі, насилу обминаючи кігті і хвіст, що шалено рухається з боку в бік, на повній швидкості наближаючись до вольєра.

Мелфой виринає з піке в останню мить, проноситься повз, і, пролітаючи над гніздом, спритно вихоплює золоте яйце з кладки, а потім розвертається та несеться по повітрю назад до воріт.

Він вже майже на півшляху через арену, коли з неба перед ним велетенською тінню опускається рогохвістка, відрізаючи єдиний шлях до виходу. Земля здригається разом з трибунами, і рука Макґонеґел напружено стискає плече Герміони, поки сама Ґрейнджер різко хапається за парапет. Мелфой ледве встигає пригальмувати, щоб з усієї сили не врізатись у рогохвістку. Драконяча голова лине вперед, і з її пащі виривається потік полум’я. Мелфой ухиляється ліворуч, увертаючись від вогню і ледь-ледь оминаючи ікла. Брама прямо за драконом. Він пірнає під широке крило і оминає його буквально на волосину.

Вкритий шипами хвіст дракона різко вивертається та на цей раз чітко потрапляє у ціль. Він розтрощує мітлу Мелфоя на шматки, і увесь стадіон в один голос кричить, коли того відшпурює, ніби тканинну ляльку, у протилежний бік вольєра. Він врізається у віддалену стіну і зісковзує на землю. Непритомний.

Яйце на землі поряд з ним.

Мелфой не рухається.

Кров покриває його лице і крапає на каміння під ним. Повітря наповнюють перелякані крики.

Драконярі вриваються всередину, але Мелфой знаходиться на протилежному кінці вольєра, а рогохвістка вже почала рухатись. Вона занадто швидка і настільки велика, що долає відстань ще до першої спроби наглядачів оглушити її. Коли у неї влучає пара заклять, лускатий бік трохи здригається, але, після того як слідом за ними прилітають нові закляття, рогохвістка лише змахує гігантським хвостом, злісно відкидаючи драконярів назад.

Натовп кричить, та аж ніяк не від захвату — це покрики чистого жаху. Усе відбувається занадто швидко, проте чомусь кожна моторошна деталь до болю виразна. Дим. Кров. Страх на обличчях глядачів. Незв’язні крики Беґмена: «Оглушіть його!». Люди стріляють у рогохвістку своїми власними закляттями з трибун, але відстань надто велика, щоб ті мали хоч якусь дію.

Морда дракона в декількох цалях від Мелфоя, обнюхує його.

Герміона думає, що рогохвістка от-от з’їсть його живцем. Так близько, достобіса близько і неминуче, повинно ж бути хоч щось, що можна зробити, але ніхто не знаходиться достатньо близько, ніхто не рухається достатньо швидко. Її серце відчайдушно опирається заспокійливому у крові, стукає надзвичайно повільно, майже до болю. У голові паморочиться, її внутрішній переляк не поєднується з фізіологічно розслабленим станом тіла.

Драконярі безплідно намагаються привернути увагу рогохвістки у спробах оглушити її. Слина Герміони в роті стає неприємно в’язкою, але вона не може відвести погляд, занадто паралізована страхом, щоб ворухнутись. Замість того, щоб зробити смертельний випад, рогохвістка закидає голову, її грудна клітка розширюється. Серце Герміони завмирає, готуючись до неминучого, але раптом Мелфой починає ворушитись, виставляючи перед собою ліву руку. Долоня зі стисненою у ній паличкою злітає вгору. І в ту мить, коли Мелфой закінчує викреслювати руну, він кидається у бік, хапаючи яйце.

Місце, де він знаходився секунду тому, охоплює вогонь.

Рогохвістка голосно верещить, і полум’я зупиняється. Цей звук не схожий на рик. Це довгий, пронизливий зойк — не лють, а агонія. Її голова опускається додолу, коли вона підіймає пазуристу лапу до лиця, поперек морди. Вона знову кричить та відкидається назад, хитаючи головою вперед-назад.

З її очей ллються струмки крові.

Мелфой осліпив її.

Рогохвістка знову оступається. Каміння кришаться, земля дрижить. Кожен раз, коли вона вимовляє якийсь звук, здається, ніби повітря навколо сповнюється вібраціями. Її голова майже гнівно хитається з боку в бік.

Мелфой прихиляється до стіни та, шкутильгаючи, прямує до виходу з вольєра. Декілька драконярів підходять до нього і намагаються запропонувати допомогу, але він відмовляється, відштовхуючи їх від себе.

Його права рука ослабло звисає, він притуляє яйце до грудей, стискаючи паличку лівою. Половина його обличчя залита кров’ю.

Рогохвістка досі виє. Вона перечіплюється через валуни загону, продовжуючи дряпати свою морду. Драконярі намагаються знешкодити її, але місцевість настільки нерівна, що їм важко підійти достатньо близько, щоб працювати в унісон. Коли її оглушають великою кількістю заклять, вона не втрачає спроби відступити, і велика пазуриста лапа приземляється прямо на кладку яєць.

Тріскіт чутно навіть на трибунах.

Крик агонії раптово припиняється.

У той момент, коли яйця тріскаються, рогохвістка різко зупиняється.

Дуже повільно вона нахиляє голову донизу, наосліп обнюхуючи все довкола, поки її морда не натрапляє на розчавлені яйця. Вона завмирає. Ніякого руху, крім легень, що розширюються з кожним подихом, поки вона обережно водить носом.

На арені настає гробова тиша. Трибуни і Беґмен, навіть птахи та вітер змовкли. Ніби мить заклякла у часі.

Мелфой, оступаючись, проходить через ворота вольєру, і вони важко зачиняються. Рогохвістка осідає на землю, нахиляючись над своїм розбитим гніздом, її кігті впинаються у ґрунт, а з рота виривається такий низький та несамовито-болісний вий, що цей звук здається Герміоні найтрагічнішим серед усіх, які вона колись чула раніше.

 

 

Минає майже півгодини, перш ніж Мелфой виходить з медичного шатра, щоб дізнатись свої бали. Драконів приспали та відвезли, і зрештою у вольєрі не залишилось нічого, крім кладки розтрощених яєць угорської рогохвістки.

Герміона покидає секцію викладачів на трибунах і йде на пошуки Гаррі та Рона, котрі вочевидь були до глибини душі вражені усім побаченим. Рон незвично тихий і такий блідий, що веснянки різко виділяються на його обличчі. Усе хвилювання і передчуття, які вони відчували з приводу Турніру, коли вона бачила їх під час обіду, зникло без сліду.

Гаррі обіймає її, стискаючи так міцно, що вона ледве може дихати, а він все повторює:

— Ти була неймовірною, Герміоно.

Рон десь хвилину залишається осторонь, але, коли Гаррі послаблює хватку, робить крок вперед і також ледве не душить її в обіймах.

— Чорт забирай, — це все, що він каже.

Герміона насолоджується відчуттям безпеки. Її очі заплющуються у спробах зморгнути гнітючий жах цього дня.

— Якщо тобі щось знадобиться, що завгодно, ти тільки скажи, — говорить Гаррі, засуваючи руки до кишень. — Рон і я, ми готові допомагати. Можеш використовувати нас навіть для практики приголомшливих заклять. Професор Люпин, я впевнений, буде не проти проводити додаткові заняття. Я можу запитати його.

Герміона досі занадто шокована суворістю випробування, щоб починати думати про те, що їй потрібно буде готуватись до наступного етапу.

Це було перше завдання, найлегше. Завдання без будь-яких підказок щодо того, на що слід налаштовуватись. Ґрейнджер гадки не має, як вона може бути готова до того, що повинно відбутись.

— Ти була приголомшлива. Скажено крутою, — говорить Рон, вражено хитаючи головою. — У тебе повинні бути усі десятки.

Гаррі киває.

— Я не знаю, чому вони не поставили тобі найвищий бал. В тебе вийшло набагато краще, аніж у Бісета чи Мелфоя.

— Мені пощастило, що я отримала не рогохвістку, — говорить Герміона, дійсно маючи це на увазі. Наскільки «об’єктивно» успішною вона б не була, вона чудово розуміє, що була б мертва, якби опинилася у загоні замість Мелфоя, хоч би з тієї простої причини, що не знає ніяких осліплювальних чар. Від вогню такого велетенського дракона неможливо просто «втекти».

— Ти б впоралась. Мабуть, навіть краще, ніж він, — говорить Гаррі та рішуче киває головою, і хоч Ґрейнджер цінує їхню довіру, вона не поділяє цю думку.

Коли Мелфой з’являється знову, починають лунати оплески. Його права рука у гіпсі, вірогідно, вона настільки роздроблена, що йому доведеться наново відрощувати кістки. Половина голови перев’язана. Видима частина його обличчя майже така ж біла, як і пов’язки.

— Судді зараз оголосять свої оцінки, — говорить Лудо Беґмен, і його голос звучить вже не так весело, як на початку етапу. Він відкашлюється. — Оскільки дракон назавжди осліплений, а яйця знищені, з кожної оцінки знімається обов’язкове вирахування у два бали. Представлені зараз результати відображають це.

Мадам Максім, як завжди, перша. Шістка. Барті Кравч. Сімка. Дамблдор. Ще одна шістка. Каркароф. Вісімка.

— Отже, бали чемпіонів, що переходять до наступного завдання: містер Бісет — тридцять; містер Мелфой — тридцять чотири; міс Ґрейнджер, що зайняла перше місце, — тридцять шість балів. Дякуємо всім за те, що прийшли сьогодні, щоб стати свідками відродження Тричаклунського турніру. Сподіваємося побачити вас у лютому на другому випробуванні.

Натовп починає розходитись, і, коли люди проходять повз, то дружньо вдаряють Герміону по плечах і тихо говорять щось на кшталт «молодець». Вирази облич семикурсників Ґрифіндору більше не виглядають заздрісними чи ображеними. Здається, вони відчули полегшення, що саме їй, а не їм довелося зіткнутися із драконом сьогодні. Натовп починає активно рідшати, і зрештою залишаються лише декілька глядачів, що затримались, та чемпіони.

Мадам Максім зараз із Бісетом, який нарешті має набагато кращий вигляд і стискає яйце під пахвою, поки вони швидко перемовляються французькою.

Директор Каркароф стоїть поряд з Мелфоєм, над яким метушаться відьма та чаклун, такі ж бліді та з загостреними рисами обличчя, як і в нього самого. Герміона припускає, що вони, мабуть, його батьки. Місис Мелфой помітно засмучена, вона час від часу намагається доторкнутись до перев’язаної сторони обличчя сина, в той час як той постійно відвертається. У старшого Мелфоя такий же холодний погляд, як і у молодшого, але він практично випромінює обурення. Герміона відчуває, що між ними та Каркарофим триває гаряча суперечка і що Мелфой опинився у пастці посеред цього.

Самого Мелфоя прочитати неможливо.

Герміона не може розпізнати у ньому жодної конкретної емоції. У нього досі той суворий, замкнений вираз обличчя, який він начепив на себе після того, як витягнув угорську рогохвістку з мішечка. Ніби те, що відбувається, — неминуче.

— Міс Ґрейнджер, ви потрібні у шатрі чемпіонів для подальших вказівок, — говорить Макґонеґел, поспішаючи до неї та забираючи від Гаррі та Рона.

З трьох чемпіонів Герміона єдина, хто не в бинтах, хоча її хребет досі відчутно болить. Мантію Бісета було очищено від деяких плям попелу, і тепер на його руках перев’язки. Опинившись ближче, Герміона бачить, що лице Мелфоя так сильно забинтовано, що вона не впевнена, чи збереглося його праве око.

Вона не впевнена, що доречно було б запитати.

Бісет продовжує тріпати бинти на руці й щось журливо бормотати мадам Максім, поки та продовжує хитати головою і підштовхувати його ліктем.

— Чемпіони! — Лудо Беґмен вривається до шатра. Здається, його настрій відновився після пройдешньої невеселості, можливо, тому, що тепер він був захмелілий. — Ви усі молодці. Пречудово! Пречудово! Воістину пречудово!

Він радісно затирає руки та суне великі пальці долонь у комір своєї мантії, ніби це підтяжки.

— Отже, у вас є значна перерва перед другим завданням, яке відбудеться о дев’ятій тридцять вранці двадцять першого лютого. Але! Упродовж цього часу ви не залишаєтеся без діла.

Він вказує на кожного з них.

— Ті золоті яйця, які ви вдало здобули у цьому першому завданні, відкриваються, — Беґмен по-змовницьки постукує собі по носу. — Всередині них є підказка, яка допоможе вам підготуватись до другого завдання. Зрозуміло? Є питання? Ні? Чудово! Ну, тоді вперед. Відновлюйтесь. Готуйтесь.