Слестія отямилася, вона була в клітці, на її тілі були синці, декілька ребер нестерпно боліли, а з її рота текла блювота, її волосся було вкрите чимось, що нагадувало порошок, і чисте, без жодної плями бруду, її живіт болів, але не від удару, а від голоду, її руки були зв'язані мотузкою, а клітка була дерев'яна. Селестія поринула в думки, про її день народження, про те, як на її село напали і про те, як її батьків вбили... раптом, вона помітила, як чоловік пройшов повз і присів біля сусідньої клітки, там була дитина, з лисячими вушками та хвостиком, до чоловіка підійшов бандит, один з тих, хто тебе викрав, він розмовляли про щось, але ти почула лише

"ціна - 2 платини та 20 золотих",

чоловік почав скаржитися на ціну, а бандит його заспокоїв, сказавши, що товар рідкісний, тому ціна відповідна, чоловік лише люто фиркнув, але простягнув монети бандиту. Бандит радісно прийняв монети, сховав їх у мішечок та витягнув дівчинку-лисицю з клітки, дівчинка виглядала виснаженої, вона не могла ні порухатися, ні говорити, навіть підняти погляд на чоловіка вона була не в стані.

Чоловік взяв її за руку та потягнув за собою, а бандит з посмішкою потирав руки. Селестія провела в цій клітці дванадцять років років, щодня приходили відвідувачі, купляли та забирали рабів, один чоловік хотів викупити тебе, але одразу відмовився, коли почув ціну в 5 платинових монет. Роки проходили непомітно, від знемоги вона просиналася лише на декілька митей і одразу засинала. Їжу Селестії не давали, тому їй приходилося їсти глину та землю, спершу вона намагалася їсти дерево, але бандити жорстоко карали її за це, від покарання Селестія засинала на декілька днів, а коли просиналася вона нерухомо лежала, не знаходячи сил порухати навіть очима. В один день до бандитів приходить чоловік в плащі, він оглядає "товар", але коли бачить тебе він витягує гроші і питає:

"Скільки?"

Бандить дивиться на нього і відповідає:

"За неї 9 платини"

Чоловік без слів простягає бандиту гроші, дістає Селестію з клітки та несе її на руках, від знемоги та радості, що її нарешті забрали з того проклятого місця, Селестія втрачає свідомість.

Селестія прокидається в дивній кімнаті, вона лежить на кам'яній підлозі. В кімнату заходить чоловік, що купив її, цей чоловік виглядає дивним, на ньому білий халат, він підходить до Селестії, дістає пилу, та ріже її ліву руку, Селестія намагається піднятися, але вона не може порухатися, її тіло знерухомила анестезія. Коли вчений відрізає її руку, він кладе її на вівтар, та читає закляття, кімнату заповнює невловимий, темний жах, а руку поглинається цією сутністю, на місці обрубка, де була ліва рука, згортається темна, безмежна речовина, утворюючи Руку Безодні, артефакт, здатний поглинати та зберігати всередині себе об'єкти, тепер цей артефакт замінює ліву руку Селестії. Вчений повертається до неї та оглядає її руку, перевіряючи збіги з цим артефактом в своєму записнику:

Рука Безодні - один із артефактів, який отримує маг, принісший частину свого тіла в жертву магії Пожирання, цей артефакт дає змогу володіти магією Пожирання

Він закриває нотатник та йде до свого робочого столу, з полиці в столі він дістає старий, вкритий легким пилом збірник магії, він гортає сторінки та зупиняється, оглядаючи вміст сторінки:

Магія Пожирання - древня магія, створена з сутності Богів, ця магія єдина, що має власний розум, вона є заборонею, бо вона здатна поглинути будь-що, вимагаючи натомість крові свого власника, ця магія витягує кров через свіжі рани, які завдає своєму власнику, чим менший і чим слабший об'єкт, тим меншими будуть рани і втрата крові, але, якщо поглинути великий та могутній об'єкт, тоді магія забере більше, навіть, якщо це означатиме смерть власника цієї магії.

В цей момент дія анестезії підходить до кінця, Селестія оглядає свою ліву руку, на місці якої тепер рука Порожнечі, вона шокована тим, що щойно сталося, в її голові думки зупиняють хід, звільняючи місце питанню:

"Що це таке?",

разом з цим питанням, до неї приходить невідоме раніше їй відчуття, ніби щось, всередині неї, зламалося. Її думки затуманюються, вона використовує новознайденну магію пожирання і погилнає нею мотузку, що зв'язувала її, з куточка рота Селестія пробивається тоненька стрічка з крові. Вона встає, вчений вражено на неї дивиться, через мить він усвідомлює намір Селестії і встає, викликаючи охорону, та біжить геть з кімнати, але Його ноги поступово поглинаються і він падає, тремтячи від болю, він зникає, залишаючи лише калюжу з крові, Селестія болісно кашлює, з її рота вилітає кров, вона поглинає каміння, з яких складається стіна, коли стіна руйнується, вона виходить назовні, а доріжка з крові тягнеться за нею.