Луціус Мелфой сидів у своєму кабінеті й дивився на стіну навпроти.

У голові не було ідей. Жодної.

Напевно, було б трохи простіше, якби він міг із кимось обговорити ситуацію, що склалася. Але розповісти про неї, навіть згадати — це підписати собі та родині смертний вирок, особливо у світлі останніх подій.

Гаразд, Мерлін з тим, що він уклав магічний контракт про заручини єдиного сина ще до його народження. Нічого надзвичайного, це цілком собі в традиціях чистокровних сімей. Щоправда, зазвичай усе ж чекають, поки всі учасники договору з'являться на світ і трохи підростуть, але це не так уже й принципово, зрештою яка різниця.

Дещо гірше, що він зробив це не те щоб у тверезому розумі та твердій пам'яті. Ні, знову ж таки — це не так щоб принципово, угода з Розьє була для нього на той момент бажана і вигідна. Ідея про те, щоб одружити своїх дітей, спала на думку обом, щойно стало відомо, що Мелфої очікують на хлопчика, а Розьє – дівчинку. Ось тільки на тверезу голову він навряд чи б вибрав найпростішу й тому непорушну форму магічного контракту, не обумовивши й не обговоривши з юристами жодних деталей і обхідних шляхів, та ще й вписавши туди в якості гарантії життя майбутнього подружжя.

Пречудово.

Завтра Драко виповнюється сімнадцять, і Луціус має його ощасливити новиною про те, що протягом року йому доведеться підтвердити заручини і одружитися, інакше його єдиний син швидко й неприємно помре за порушення умов магічного договору.

Дивовижно.

Просто прекрасно.

Хоча в самому факті нічого такого немає, шлюби чистокровних так і укладаються. Ну, здебільшого. Звісно, здебільшого все ж таки заведено обходитися без ось цієї загрози неминучої смерті, але, кажуть, кожен має право на помилку. Чим він гірший? Трошки перегнув палицю, факт. Але в нього ж були пом'якшувальні обставини!.. Навіть дві. Точніше, дві. Пляшки огденського вогняного віскі на двох. І між іншим, не він один тоді так напився – не з самим же собою він підписав цей проклятий папірець! Але Розьє добре, йому вже давно все одно... А Луціусу тепер віддуватися.

Поклавши руку на серце, він не був так уже й проти одружити сина з гідною чистокровною дівчиною з порядної родини. Сімнадцять років – зарано, звісно, але цілком прийнятно.

Проблема була в іншому.

Луціус поняття не мав, хто наречена Драко, і де її шукати. За кілька місяців після народження доньки Евана Розьє і його дружину було вбито. За загальновідомою версією – Орденом Фенікса й Аластором Муді особисто, але "Близьке коло" знало, що насправді Розьє були покарані за зраду Лорда Волдеморта. Ось тільки дівчинки з ними не було, і куди вона поділася, ніхто не знав. Під час війни було якось не до пошуків немовляти, потім Редл упав і всі були занадто захоплені порятунком себе. А коли це все нарешті закінчилося, шукати якісь сліди було пізно. Мелфой-старший розраховував на те, що дівчисько з'явиться в одній із чарівних шкіл, коли їй виповниться тринадцять, але ні в Гоґвортсі, ні в Бабатоні, студентки на прізвище Розьє так і не з'явилося.

Відтоді він перевернув магічний світ у пошуках чарівниці, народженої у вересні 1980 року, але пошук результату не приніс. Він не знав ні імені, ні прізвища під яким жила дівчинка, ні навіть точної дати народження. У маєтку Розьє не залишилося жодних документів і записів – вони зникли разом із дитиною. І навіть із фамільного гобелена ім'я Евана Розьє було випалено його татусем, тож і на ньому не залишилося жодних слідів ні його самого, ні його нащадків.

Було б логічно припустити, що дівчина давно померла, але в такому разі контракт втратив би силу. Власне, це був єдиний спосіб його розірвання – смерть одного з заручених. Але ось він, просто перед ним, усе такий самий чинний, як і сімнадцять років тому. І отже, наречена Драко жива-здоровісенька. А його єдиний син через рік помре, якщо вона так і не з'явиться.

Утім, залишалася крихітна надія на те, що хтось із її боку в курсі укладеної угоди, і цей хтось теж не горить бажанням влаштовувати похорон через рік, тож вони самі вийдуть на зв'язок. А знайти Мелфоїв не складе труднощів.

І загалом ситуація виглядала не так уже й безнадійно, але доля мабуть, не збиралася щадити древній рід Мелфоїв. Треба ж було Волдеморту відродитися зараз. Хоча, втім, яка різниця коли – роком раніше, роком пізніше... Якщо він дізнається, що син Мелфоя одружиться з донькою зрадників Розьє, шансів на виживання в них залишиться дуже мало. Занадто мало. Так, Мордред його забирай, насправді шанс був єдиним – тільки якщо дівчисько виявиться сильною відьмою, готовою фанатично служити Лорду і загладжувати тим самим гріхи батьків. Чи багато таких сімнадцятирічних панянок, які виросли у відносно мирні повоєнні роки?..

Чудово.

Чарівно.

Фантастично.

Завтра Драко виповнюється сімнадцять, і на нього чекає чарівний подаруночок. Рік на те, щоб одружитися, інакше він помре. А коли одружиться, все одно помре. Приголомшлива перспектива для єдиного спадкоємця дому Мелфоїв.

Сидячи на самоті й споглядаючи стіну свого кабінету, Луціус Мелфой усвідомлював, що він феєрично, непоправно, безнадійно, цілком і повністю облажався.