― Не хвилюйся, маєш чудовий вигляд.
Цю фразу Драко їй сказав уже напевно всоте за день, але Герміона все одно не могла не нервувати. Вона вперше знайомилась із батьками свого хлопця. Батьки Рона до цього списку не зараховувались, бо Ґрейнджер знала їх з дитинства. До знайомства з батьками решти своїх партнерів справа не доходила, бо стосунки не доживали до такого етапу.
І ось зараз вона, вся знервована, стоїть перед вхідними дверима Маєтку Мелфоїв – рідної садиби свого нареченого. Звісно ж її тиск підскочив, руки бив легкий тремор, а колінця так і норовили підвести у такий важливий момент.
Єдине, що втримувало її від втечі — сильна чоловіча рука на талії та віра Драко, що все має пройти добре. Вона встигла востаннє поправити волосся перед тим, як ельф відчинив масивні двері та їх запросили всередину. Вони пройшли по багато обставленому холу та коридору з портретами й бюстами предків її майбутнього чоловіка, як вона здогадалась, до літньої тераси, де вже сиділо подружжя Мелфоїв.
Мати Драко — Нарциса, на перший погляд виглядала холодною, елегантною та дуже статною, але придивившись, Герміона зауважила легкий блиск в очах та маленькі зморшки навколо них, наче вона намагалась приховати усмішку.
Луціус Мелфой навпаки ж. Яким здавався на перший погляд, таким і залишився: похмурим, непривітним та зі зарозумілістю в очах. Його підборіддя задерте догори, як часто робив і його син, але, якщо цей жест у Драко її приваблював, то в його батька це їй було не до вподоби.
― Мамо, батьку, це Герміона Ґрейнджер — моя наречена.
― Ми чекали на вас, міс Ґрейнджер, — такими були перші слова її майбутньої свекрухи, коли вона граційно підійшла до неї, злегка приобіймаючи та лишаючи ледь відчутний поцілунок на лівій щоці. — Драко багато розповідав про вас за останній рік і, якщо чесно, газети не скупляться на компліменти ні вам, ні вашій роботі.
― Дуже вдячна, місіс Мелфой, та можна просто Герміона.
― Ох, якщо тобі зручно, — усміхнулась жінка навпроти, — ти також можеш кликати мене Нарцисою. Ми не на офіційному прийомі, щоб дотримуватись аж такого етикету.
Їх перервало кахикання з іншої сторони столу і усі присутні перевели погляди на містера Мелфоя, зустрічаючись із його незадоволенням.
― Чай стигне. Присядьте вже нарешті, чого ви стільки стоїте на порозі?
― А й дійсно, — одразу ж схаменулась леді цього дому, — давайте присядемо. Герміоно, ти ж любиш пісочне печиво? Тінкі чудово його готує.
Розсівшись навколо круглого столу, вони розпочали чаювання за неквапливою та невибагливою бесідою.
Якоїсь миті з’явився домовий ельф, повідомляючи, що виникла деяка халепа, яка потребує втручання Нарциси, а та, в свою чергу, звернулась до сина з проханням допомогти їй. Перепросивши, чоловік звівся на ноги і нахилився до Герміони, пообіцявши, що надовго не затримається і постарається врегулювати питання якнайскоріше.
Варто лиш було її нареченому із матір’ю зникнути за дверима, як Луціус розпочав свій напад. Здавалося, що цієї миті він чекав доволі довго.
― Не буду ходити навколо, міс Ґрейнджер, та я не хотів би, щоб ви побрались із моїм сином. Тож давайте швидко врегулюємо питання. Скільки ґалеонів я мушу перевести на ваш рахунок, або ж рахунок вашого Фонду, щоб ви зникли з його життя?
Жінка на хвилину розгубилась, не знаючи, як слід діяти. Одна емоційна частина її хотіла у цей же момент підняти ґвалт та влаштувати істерику, не підбираючи слів. Інша ж частина вже готувала слова для пояснення, що, скоріше за все, виникло непорозуміння і що заміж за молодого лорда Мелфоя вона хоче вийти не через його статок у банку Ґрінґотс. Та Герміона Ґрейнджер вже неодноразово стикалась із таким типом людей, як її майбутній свекор, тож знала, що ні один із варіантів не спрацює. Обидва провальні.
Натомість відьма гордо підняла підборіддя, але розслабила тіло, відкидаючись на спинку стільця.
― Чи правильно я зрозуміла вас, містере Мелфою? Я не влаштовую вас у ролі невістки і ви хочете позбутись мене за допомогою грошової компенсації?
― Все вірно, міс Ґрейнджер, — підтвердив мужчина її слова. — Назвіть суму і у виграші будуть усі.
― Мені шкода повідомляти вам це, містере Мелфою, але я не хочу віддавати Драко жодній іншій жінці, - її вуста окрасила лукава посмішка. — Тим паче, ви забули запитати моєї думки.
― Якої ж, дозвольте поцікавитись? — Луціус також посміхнувся фірмовою посмішкою Мелфоїв.
― Ви так упевнені, що влаштовуєте мене у ролі свекра?
Посмішка мужчини одразу ж згасла. Він явно не очікував такого, а душа Герміони тріумфувала від отриманої перемоги.
― Туше, міс Ґрейнджер. Я вражений. Насправді, я гадав, що ви розгубитесь і почнете белькотіти виправдання, що не заради грошей з моїм сином.
― Я розглядала такий варіант, — відповіла відьма.
― Що ж, - прокашлявся лорд Мелфой, — якщо трохи попрацювати над вашими манерами, думаю усе буде не так погано.
― Звичайно, — її посмішка змінилась на лагідну усмішку, і погляд потеплішав. — Так само, як і ви попрацюєте над своєю зверхністю.
Вони ще хвилину вели мовчазну баталію, поки їх не відволік жіночий сміх від входу до тераси, де стояв розлючений Драко і весела Нарциса.
― Я ж казала тобі, коханий, Драко ніколи не помиляється у своєму виборі. Ти винен мені п’ятсот ґалеонів.
― Ти знала про це, мамо? — спантеличено запитав молодший Мелфой.
― Я зробила ставку, любий. І виграла. Моя майбутня невістка стане чудовою місіс Мелфой. Гідною леді роду.