Зваблення

Драко зачаровано споглядав, як Герміона Ґрейнджер босоніж підійшла до нього та легенько огорнула пальці навколо його зап’ястку, підводячи руку до свого обличчя. Вона ледь розімкнула губи, аби висунути язика, та повільно й рішуче провела кінчиком по фаланзі його мізинця.

Якщо картинки було не достатньо, то відчуття швиденько зігнали майже всю його кров нижче поясу.

Тоді язик зник у її роті, а дівчина підняла голову до стелі, задумавшись на кілька секунд.

— Здається, не вистачає крапельки екстракту ванілі, — урешті визначила вона, відпускаючи його руку та розвертаючись геть.

В одну секунду Дракове серце, що билось у неймовірно швидкому ритмі, упало в самі п’яти – нижче, ніж його кров. Очі блондина впіймали момент, коли Герміона видерлася на стільницю, аби понишпорити в одній з кухонних шафок.

— Знайшла, — дівчина проспівала та підняла над головою маленький флакончик, одночасно намагаючись злізти зі стільниці без усіляких пригод.

Драко поклав віничок у миску зі збитими вершками та підійшов до неї. Він огорнув її талію, щоб допомогти спуститися, але полишив руки на місці навіть тоді, коли вона обернулася, а її очі почали бігати, зорячи на нього.

Вони були надзвичайно близько. Якби хлопець трішки нахилив голову, він би зміг поцілувати її, знову всадити на стільницю та обхопити її ногами свою талію, поки язик вивчав би її рот, а руки пестили б вигини дівочого тіла.

Проте під час їхніх дивоглядок блондин не помітив якоїсь «іскри» між ними. Її зіниці не розширилися поки вони зорили на одне одного, а на обличчі не промайнуло жодного усвідомлення їхньої близькості. Натомість дівчина просто змахнула флакончик біля його лиця.

— Твоя кухня – це безлад якийсь, — промовила вона. — Хто в біса зберігає екстракт ванілі із прянощами та спеціями? Я знайшла його поряд з перцем чилі.

Герміона штовхнула хлопця в бік та, оминувши його, похапцем підійшла до миски зі збитими вершками. Легким порухом руки вона додала крапельку ванілі та ще раз збила все віничком. Дівчина занурила свій пальчик у ніжні, м’які піки, після чого прослизнула його в рот посмоктуючи.

— Здається, краще, — вона ще раз занурила палець у вершки, але цього разу простягнула його Драко.

Той підійшов ближче, обвив руку навколо її зап’ястку та підніс її пальці до губ. Вони дивилися одне одному в очі, коли він запихнув у рот увесь палець, повільно злизуючи вершки.

Дівчина дзвінко засміялась та, фиркнувши, забрала руку назад.

— Ти що виробляєш? Намагаєшся спокусити мене, Драко Мелфою? — проворкувала вона.

— Саме так.

Герміона знову залилась сміхом та похитала головою.

— Ти дурник якийсь, — пролепетала вона, обернувшись до плити, де булькотів казанок супу.

Драко тужливо видивлявся на неї, відчуваючи як його ледве живе серце важко замешкалося.

Її волосся було зібрано в неохайний пучок, проте з десяток пасм вибилися з нього та обрамляли обличчя дівчини; кілька з них були заправлені за вуха та спадали вздовж шиї. Вона була вдягнута у простеньку сукню-футляр, її мантія ще давно відкладена вбік. На талії красувався жіночий фартух, що було підозріло – Герміона, усе ж таки, зараз готувала на кухні у відомого холостяка. А взуття вона відкинула в куточок як тільки вийшла з його каміну.

Дівчина зняла кришку з казанку та додала щедру дрібку солі до супу. Тоді вона кілька разів усе перемішала та бадьоро обернулася до Драко.

— Ось так. Тепер потрібно, аби він покипів ще хвилин п’ятнадцять, і, думаю, картопля повністю звариться. Про що ми балакали перед тим, як ти попросив мене спробувати вершки?

Вона всілась на край стільниці, бовтаючи ноги о кухонну шафку. Герміона підібрала келих вина, який раніше залишила на столі, та, затиснувши його в долоні, жваво продовжила розмову.

— Точно. Алхімія, — її обличчя ще більше повеселішало. — Ми на повному серйозі маємо повірити, що Ніколас Фламель – єдиний, хто зміг створити Філософський камінь за 500 років? Навіть якщо припустити, що більшість чаклунів не люблять алхімічну галузь магічних знань, факт того, що нікому не вдалося добитися подібного після того, як це виявилося можливим, звучить неправдоподібно. Сам подумай: йдеться мова про безсмертя. Усі одержимі цією ідеєю. Але чомусь ніхто не спромігся створити ще один філософський камінь? Та ні, не вірю. Скоріш за все, Міністерство, або навіть МКМ, ввели цензуру на цю інформацію.

Драко кілька секунд споглядав на неї в тишині, після чого важко ковтнув та набрався сміливості щось промовити.

— Герміоно, ти ще хочеш цього? — урешті-решт спитався він.

Вона нахмурилася та підійняла брови.

— Хочу що? — відповіла дівчина.

Драко різко опустив плечі й змучено видихнув:

— Ось це, — він провів рукою між ними та всією кухнею загалом.

— Книжковий клуб? — Герміона була спантеличена. — Вечерю?

Блондин ледь стримував себе, аби не потрясти її за плечі.

— Усе, — процідив він, відчуваючи як роздратування через необхідність сказати все прямо заповнює його розум. — Очевидно, ти не зацікавлена, тож є якась причина, чому ми продовжуємо цю шараду після двох років?

Герміона скам’яніла від дива. Уся її бадьорість умить зникла, а очі зробились такими великими, що він міг побачити в них своє відображення.

— Ти хочеш припинити? — запитала вона, вираз її обличчя змальовував увесь біль. — Чому? Чому ти вважаєш, що я не зацікавлена? Я не пропустила жодної книги. Знаю, я деколи запізнююсь – че-через роботу, зовсім ненавмисно. Я завжди відсилала тобі листа совою. Я можу припинити замовляти їжу вечорами, коли настає моя черга закуплятися. Я помітила, що часто це роблю. Але я не… Вибач. Тобі варто було щось сказати. Я не думала, що надокучаю тобі. Я…

Драко здивовано глипав на неї.

Нижня губа Герміони злегка затремтіла, а її очі заблистіли від сліз. Раптом, вона кахикнула, прочищаючи горло, та зупинилась посеред свого монологу.

Дракова щелепа ледь не впала на землю.

— О боги, — промовив він та на кілька секунд занурив лице в долоні, намагаючись усвідомити те, що зараз відбулося.

Коли його очі віднайшли Герміону, хлопець побачив у її погляді невимовний біль та повів злості. Він витріщався на підлогу, то розтуляючи, то стуляючи рота, поки намагався знайти правильні слова.

— Герміоно, — нарешті провів він рівним голосом, дивлячись на неї через кухню, — тобі ніколи не здавалося дивним те, що ми єдині учасники нашого книжкового клубу?

Дівчина заблимала очима.

— Ну, ми читаємо книги на дуже різноманітні та неоднозначні теми. Мабуть, ми б не змогли знайти когось ще з подібними інтересами, — відповіла вона. — Ти хотів розширити клуб? Я не… не проти. Гадаю, що дискусії не настільки вичерпні, коли лише двоє беруть у них участь.

Драко ковтнув та спробував ще раз.

— Ми вечеряємо. Навіть так: ми вечеряємо в моєму таунгаузі і зазвичай готуємо разом.

— Якби ми їли окремо перед зустрічами, у нас би залишалось менше часу на обговорення книги, — повільно промовила Герміона так, ніби вважала це очевидним.

— Авжеж, — згодився Драко, стиснувши руку в кулак, щоб знову не занурити обличчя в неї.  — Здається, я так і сказав, коли вперше запропонував вечеряти разом.

— Так і було, — різко відповіла Герміона. У виразі її обличчя все ще виднілися біль та бажання словесно оборонятися.

— Ми п’ємо вино та їмо, обговорюючи книгу та балакаючи про все на світі допізна. А ще ти часто залишаєшся на ночівлю в гостьовій спальні, — мовив Драко.

Дівчина повільно кивнула.

— Ми часто їздимо на виноградники, відвідуємо музеї, ходимо разом у книгарні вихідними, — додав він.

Раптом збентеженість зникла з її обличчя – тепер його радше сповнювали сум та жаль. Вона промовила ледь тремтливими губами:

— Оу… Я розумію. Я занадто втручаюся, так? Звісно ж, я забираю в тебе весь вільний час. Ти б, напевне, хотів ще з кимось проводити вихідні. Мабуть, це виглядає не дуже, що я ночую в тебе. Тобі варто було щось сказати раніше. Рон казав, що я практично зустрічаюсь з тобою. Я розумію. Ти… — на її обличчі з’явилася туга. — Можливо ми б могли трішки повернутися назад? Зустрічатися в кав’ярні, як на початку. Лиш на півгодинки. Чи ти хо-хотів загалом припинити?

Драко підніс свої руки до рота та втупив погляд на Герміону Ґрейнджер, найрозумнішу відьму свого покоління, намагаючись підібрати слова.

Урешті-решт, він опустив руки, натомість схопивши край стільниці.

— Герміоно, — напружено проказав хлопець, — вибач мені мою прямоту, проте я чесно побоююсь, що наступні спроби тонко пояснити тобі суть ситуації лиш ще більше збентежать тебе.

Обличчя Герміони стало обуреним, проте Драко проігнорував це та продовжив:

— Я намагаюсь спокусити тебе, — випалив він, дивлячись їй у вічі. Гнів пропав з виразу її обличчя; дівчина зробила великі очі та роззявила рота в літеру «о». Драко промовив далі:

— Я намагався спокусити тебе протягом двох років, починаючи з моменту, як я вперше запропонував створити книжковий клуб.

Він обвів кімнату рукою.

— Я виїхав з маєтку та купив таунгауз лиш для того, аби мати змогу запросити тебе в гості та приготувати вечерю у комфортному для тебе місці, бо я намагався спокусити тебе. Я пригощав тебе вином та шоколадом; ти маєш власну зубну щітку та окрему шухляду для одягу в моєму будинку, бо я намагався спокусити тебе. Я водив тебе до виноградників, музеїв, книгарень і бібліотек, бо я намагався спокусити тебе.

Блондин провів пальцями по волоссю та злегка присів на стільницю.

 — Я гадав, що тобі просто потрібен час. Думав, що якби я трохи потерпів, з часом ти б пізнала мене й усвідомила, що я зовсім не такий, як був у школі. Що якби я зачекав, то рано чи пізно ти б змогла мені довіряти і зрозуміла б, що я б ніколи не заподіяв тобі шкоди. Я вважав, що минулі два роки були про ось це. І я все розумію. Я чекав би десятиліттями, а то і століттями, якщо б було потрібно. Але… я навіть гадки не мав, що ти весь цей час не розуміла мого плану спокусити тебе.

Йому б не завадило випити щось міцне. І склянки буде недостатньо. Ідеальним варіантом, мабуть, був би цілий бар. А може більше. Певно, зараз хорошою ідеєю було придбати винокурню віскі.

Ґрейнджер настільки витріщила на нього очі, що вона нагадувала якусь тваринку з маґлівського мультфільму.

— Ти… ти… що? — нарешті зронила вона.

— Я намагався спокусити тебе, — повторив Драко врівноваженим та впокореним тоном, задумуючись, чи потрібно йому написати цю фразу на дошці або ж роздрукувати її у книзі. Блондин повторився вже разів 6, і якщо Герміона до сих пір не розуміє, то, мабуть, найкращим рішенням для нього є піти й стрибнути з моста.

— Як я мала здогадатися? — прогримотала вона.

Хлопець остовпіло глянув на неї.

— А що, на твою думку, відбувалося? — пролепетав він.

— Не знаю, — у її голосі чулася невпевненість. Дівчина поставила келих вина на стіл та провела руками довкола, ніби їй бракувало слів. — Зазвичай… хлопці просто кажуть, що я вродлива, і намагаються поцілувати. Або ж запрошують мене на бал чи заходи від Міністерства. Не пригадую, що б для мене хтось створював книжкові клуби, купував таунгаузи, запрошував готувати вечерю та виділяв гостьові кімнати, — Герміона підняла руки догори, проте через мить тяжко впустила їх та вчепилась у край стільниці, немов ось-ось впаде з неї. — Я, по-твоєму, мала почуватися особливою? Наскільки мені відомо, ти так само ставишся до всіх своїх друзів.

Його руки тремтіли? Так. І тремтіли вони, здавалося, від роздратування.

— Саме так, Герміоно, кожен вечір четверга я проводжу ще один книжковий клуб із Блезом. Ми готуємо вечерю, танцюємо на моїй кухні, а потім так само попиваємо вино, і я з рук годую його шоколадом, — голос Драко просочився сарказмом. — А коли ми з тобою не проводимо вихідні разом, то я запрошую Пенсі на виноградники, і ми їздимо верхи на заході сонця.

Герміона аж розжеврілася.

— Я не… я не вмію помічати подібні речі, — тихенько проказала вона. — Флірт. Я ніколи не помічаю, коли зі мною фліртують.

— Так. Я вже це зрозумів, — Драко згадував, наскільки наполегливо він казав собі не висловлювати будь-якої зацікавленості, адже боявся занадто натиснути на неї. Він гадав, що вона помітить його інтерес; думав, що між ними є якесь безмовне розуміння. Блондин покладав надію на те, що якби він достатньо почекав, то рано чи пізно вона б зробила перший крок та якось фізично відповіла б взаємністю. Йому було б легше нирнути глибше у свої почуття із впевненістю, що їй із ним спокійно.

Проте вона навіть не підозрювала…

— Отож, якщо ми вже розпочали, то хочу розставити всі крапки над «і». Якщо думка, що я намагаюсь спокусити тебе, зовсім не промайнула у твоїй голові, припускаю, що ти не зацікавлена, — як тільки хлопець проронив ці слова, то почав подумки складати план дій: по-перше, напитися. По-друге, ще більше напитися. По-третє, продати таунгауз. По-четверте, переїхати до Африки. По-п’яте, залишитися в Африці.

— Я… я зацікавлена.

Драко зробив великі очі, зорячи на неї.

— Що?

— Я ще не можу все усвідомити, — витиснула дівчина, шамотячи окрайцем фартуха, — проте я зацікавлена. Якщо т-ти ще цього хочеш. Я б хотіла спробувати ще раз, уже розуміючи всю суть ситуації. Мабуть, не сьогодні. Я зараз, здається, у повному шоці. Але можливо наступного тижня ми б… ми б могли спробувати ще раз. Якщо я вже про все знаю.

Драко здивовано споглядав на неї, і куточки її губ піднялися в ледь помітну схвильовану усмішку.

— Наступного тижня? — проговорив він, немов папуга.

— У-у тебе вийде? Спо-спокусити мене тоді?

Він повільно кивнув:

— Так, я думаю, що можу виділити час. Безумовно. О тій же годині? Я приготую вечерю.

— Гаразд, — дівчина захитала головою. Її щоки до сих пір жевріли. — Чекатиму з нетерпінням, — вона зніяковіла та швидко виправилася: — То-тобто, побачимось. Я, мабу… мені треба пі-піти.

Герміона зістрибнула зі стільниці та похапцем вийшла з кухні. Через хвилину Драко почув гуркіт каміну.

Блондин ще кілька хвилин стояв на кухні як вкопаний, намагаючись сприйняти те, що останні два роки він намагався спокусити Герміону Ґрейнджер, а вона якимось чином навіть не помітила.

Через два дні Герміона отримала поштою величезний конверт. Важка картка була кольору шампанського з каліграфічно написаними та ніжними на дотик сріблястими словами. Дівчина розрізала конверт ножем, й одразу на неї посипався казковий пил, який сповнив усе довкола блискотливим, мерехтливим світлом. Маленька золота кулька вилетіла з конверта та почала виписувати в повітрі великі яскраві літери.

ВИ ЗАПРОШЕНІ НА ЗВАБЛЕННЯ

Прошу, приходьте на вечерю в п’ятницю ввечері. Одягніть щось, у чому б ви хотіли, аби вас спокусили.

Герміона завжди переміщувалася каміном одразу з Міністерства до його таунгаузу, проте не цієї п’ятниці. Натомість, рівно о 17:30 Драко почув легенький стукіт у двері. Він відчинив їх, і його очі одразу впіймали дівчину. Вона, здавалось, зайшла додому, аби перевдягнутися після роботи.

Її волосся було охайнішим, ніж зазвичай, неначе вона використала зілля, щоб приборкати свої кучері. Очі підкреслювала темна туш на віях, а помада та рум’яна гарно поєднувались світло-рожевими тонами. Дівчина зняла пусети з перлинами, котрі завжди носила, а натомість вдягнула срібні сережки-протяжки, що злегка похитувались, поки вона зорила на нього. Її фігуру оповив довгий чорний плащ.

Блондин ширше відчинив двері та запросив Герміону всередину. Вона задріботіла в коридор, після чого повернулась до нього зі зніяковілим виразом обличчя. Драко простягнув руку, щоб забрати в неї плащ. Дівчина зажеврілася та потягнулася розстебнути й швиденько зняти його.

Вона обрала сукню, яка підкреслювала кожен її вигин. Точно з маґлівського магазину. Вона була без рукавів, лише з тоненькими бретелями. Драко міг заприсягнутися, що якби він спустив їх з її плеч, то сукня просто би впала навколо ніг.

— Що ж, — прощебетала Герміона, — ось і я.

Він стояв як вкопаний, поки його очі бігали по дівочому тілу. Хлопець не міг зрозуміти: у нього галюцинації чи Герміона Ґрейнджер дійсно прийшла до нього додому в одязі, який ну дуже легко зняти? Та ще й після відвертого запрошення на зваблення.

Драко радше очікував, що вона одягнеться ще більш стримано, ніж завжди, що стягне волосся у високий хвіст. Він гадав, що побачить дівчину в теплих колготах і в одній з тих надокучливих суконь-футлярів з дуже маленькою та не дуже потрібною застібкою збоку, яку зовсім неможливо спритно розстебнути.

Приваблива постать, що схвильовано стояла у прихожій, була ніби фантазією на два роки молодшої та оптимістичнішої версії хлопця.

Він важко ковтнув.

Вечеряти ж зовсім не обов’язково, чи не так? Вони б могли просто пропустити готування, їжу та балачки й перейти до з’ясування того, як ця сукня взагалі тримається на ній.

Двох нескінченних років прелюдії певно було достатньо. Однак, вона була невзаємною. Блондин подумки зітхнув та нарешті витиснув з себе слова:

— Я роблю паніно і салат із глазурованими волоськими горіхами. Можеш приготувати заправку? Твій соус вінегрет із шампанським на смак завжди кращий, не хочу псувати його.

— Звісно, — проказала вона серйозним тоном. — З чим ти робиш паніно?

— Ще не вирішив, — визнав Драко. — Насправді хотів запропонувати тобі обрати. У холодильнику ще стоїть пана-кота, але я не приготував ягідне кулі.

Блондин запросив її на кухню, і дорогою туди усюди виднілися свічки: і на поверхнях, і в повітрі. Як тільки хлопець відчинив двері, на фоні почулася тиха скрипкова музика. Здавалося, було занадто тьмяно як для готування. Герміона різко зупинилась та озирнулася довкола.

— Я подумав, що гарно було б з самого початку створити потрібний настрій, аби ти ні на секунду не забула, що я тебе спокушаю, — пробасив він, виглядаючись на неї скрізь вії.

Вона зашарілася, і йому вкрай хотілося просто полишити ідею мисленого зваблення та притиснути її до одвірки, щоб міцно притулити своє тіло до її пишних вигинів, цілуючи дівчину до заціпеніння.

Герміона прослизнула повз нього на кухню, а Драко споглядав на неї, похитуючись на місці. Спинка її сукні була відкритою аж до попереку, а на лопатках виднівся бант з тоненької стрічки. Він помітив кожну западину її хребта та хотів провести по ньому язиком знизу доверху, відкинути волосся та поцілувати в шию, розв’язуючи ту стрічку й опускаючи бретелі з її плечей.

Драко відчув збудження у своїх штанах і ледь стримався, аби не вдарити себе по голові чавунною пательнею. За планом він мав звабити її, а не безцеремонно взяти на кухонному столі. Хоча і це було б… чудово.

— Отож… — прогугнів він, підійшовши до неї коло столу зі завчасно викладеними інгредієнтами. — Варіанти начинки для паніно: сир брі, тушкована груша Бартлет, прошуто в бальзамічному соусі з руколою або ж з нарізаними помідорами, свіжою моцарелою, оливками нісуаз та підсмаженим болгарським перцем.

Блондин магією викликав пляшку вина із закутку кухні та налив два повних келиха. Герміона вхопилася за бокал, що подав їй Драко, ніби в ньому була настоянка миру, та зробила великий ковток.

— Можливо, — він сподівався, що тон його голосу був тихим та звичним, — ми б спробували всі варіанти, аби ти обрала, що тобі до вподоби.

Герміона потягнулася у шухляду зі столовими приборами, але Драко вихором перехопив її руку.

— Герміоно, це зваблення, — хлопець нагадав їй.

— З-зараз? — затнулася вона, зорячи на нього. — Я гадала ця частина розпочнеться пізніше.

— Ні. Зваблення – це цілий вечір, — блондин пояснив з терплячістю.

— Оу… — її голос прозвучав натягнуто, — тож, ти пропонував готувати вечерю, бо… ти намагався…

— Так, — зронив Драко, дякуючи за те, що у нього був цілий тиждень для примирення з фактом того, що вона взагалі ні про що не здогадувалась. — Я завжди готував вечерю, щоб звабити тебе.

— Зрозуміла, — мовила вона так, ніби тільки що розв’язала якусь важку задачу з числомагії.

— Добре, — його голос прозвучав лиш трішки засмучено. — Тож, що перше: груша чи оливки?

— Ой. Ем. Груша?

Він хапнув шматочок груші та підніс до її губ. Герміона зажеврілася та відвела погляд, відкусивши лиш краєчок.

— Ні-ні, Герміоно. Зовсім не так. Відкрий рота.

Вона слухняно розімкнула губи, наче він збирався запхнути термометр. Зустрівшись з нею очима, хлопець поклав шматочок груші їй на язик, а потім відтягнув руку та повільно облизав свої пальці.

Її зіниці з кожною секундою ставали все ширшими та ширшими. Проте через мить вона відвела погляд.

— Смакує чудесно, — проказала дівчина хитким голосом. — Зупинімося на груші.

Драко подумки зітхнув.

Безсумнівно, кухонне зваблення – то пропаща справа з нею. На щастя, він передчував, що буде кілька невдалих спроб, і врахував це, плануючи вечір. Може, після кількох келихів вина вона розслабиться.

— Розпочнеш робити малинове кулі, поки я тут розбираюсь з паніно? — спитався хлопець, магією викликаючи їй фартух із шухляди.

— Ти поцупила свій постійний минулого тижня, — наменув блондин із самовдоволеною усмішкою. — І нагадай мені повернути тобі взуття та мантію.

Герміона сторопіла, перекинувши фартух через голову, та погасала до холодильника.

— Тож… — зронив Драко, як рум’янець зник з обличчя дівчини, що статечно готувала соус та кулі. — Я трішки покопався в сімейній бібліотеці минулого тижня. Гадаю, ти маєш рацію щодо Філософського каменя.

— Справді? — її очі оживились.

— Так, — підійшовши до неї, Драко помітив, що вона напружилася. — Знайшов кілька обнадійливих книг. Деякі з них написані давньоанглійською, тому потрібен переклад. Ще під руку потрапив щоденник мого пращура французькою, датований перед імміграцією до Англії. Проте, — лукаво додав блондин, — розділи про алхімію всіяні описами його щоденних «любощів».

Герміона знову зчервоніла й випила залпом половину келиха вина. Драко мовчки долив й уважно споглядав на неї. Її щоки запашіли яскравіше рум’ян, що вона нанесла вдома.

— Можу позичити їх, якщо хочеш. Чи, можливо, ти воліла б почитати разом зі мною?

Дівчина понуро блиснула на нього, а потім розвернулася, неначе знову тягнучись до вина. Драко зітхнув та забрав келих з-під її рук.

— Герміоно… Якщо сьогоднішній вечір пройде кепсько, ми не перестанемо бути друзями, — промовив він, після чого завмер в усвідомленні, помітивши, що вона до сих пір не могла глянути на нього, нервово покусуючи губу. Блондин на секунду стиснув келих, намагаючись зберегти легкий тон голосу:

— Мені, правда, знадобиться трохи часу, аби змиритися з цим. Але… це не якийсь ультиматум. Якщо ти згодилась тільки через це… — він зціпив зуби на мить, — нам варто зупинитися. Ми можемо продовжити книжковий клуб наступного тижня, а я прикинуся, наче нічого не сталося.

— Але минулого разу ти сказав, що ось «це», — вона провела рукою між ними, — то єдина причина, чому ми проводили книжковий клуб останні два роки.

Драко хекнув та гірко ковтнув:

— Так, але я гадав, що ти весь цей час знала про мій план спокусити тебе. Я навіть уявити собі не міг, що тримаю тебе в невіданні. Я не хотів заганяти тебе в глухий кут. Тобі, певно… — хлопець уникав її погляду, відчуваючи як тупий пульсівний біль неухильно заполоняє його серце, — варто піти.

Обертаючись від неї, він відчув раптову потребу випити щось міцне. Усе, чого він зараз хотів – це напитися до нестями.

— Але ж я зацікавлена, — різко промовила Герміона тим заповзятливим тоном, який вона використовувала, читаючи лекції про домашніх ельфів. Драко замовк та, знову обернувшись, побачив, що дівчина вперла руки в боки та виглядала на нього. — Ти пообіцяв сьогодні звабити мене. Навіть надіслав запрошення поштою. Я цілий день вешталася магазинами аж поки не знайшла цю сукню, і ти ж знаєш, як я ненавиджу шопінг, — вона потягнула тканину під фартухом. — А тепер ти хочеш усе скасувати, бо я трішки нервую. Вибач, але мене ніколи раніше не запрошували на зваблення. У книгах не написано, як діяти в подібних ситуаціях.

Розсердившись, дівчина повернулась до плити, інтенсивно помішуючи кулі, після чого кинула на нього погляд з-за плеча.

— Усе ж таки, я зацікавилася давним-давно, проте ти… ніяк не проявляв інтерес, — вона розкинула руками у розпачі. — Так, ти запрошував мене готувати пасту, пригощав імпортним шоколадом, умикав музику й танцював зі мною сальсу на кухні, але ти жодного разу не сказав щось накшталт «ти мені подобаєшся» чи «я хочу зустрічатися з тобою». Коли ми ходили до музеїв та книгарень й навіть коли їздили на виноградники, ти ніколи не запрошував мене, а просто казав, що збираєшся туди, і пропонував приєднатися. Тому я гадала, що це просто твій норов; що т-ти, — Герміона трішки затнулась та відвела погляд. — Що ти провів якусь межу, яку не хотів переступати. Я намагалась не робити нічого, що перетнуло б її.

Драко зробив великі очі, осягаючи тільки-но сказані нею слова.

— Давним-давно – це коли? — урешті запитав він.

Вона пильно вдивлялась у кулі, неначе то було пророче дзеркало:

— Коли ти вперше запросив мене на вечерю, я подумала, що це означає щось. Проте я… тоді я навіть не дочекалась поцілунку в щічку, і ти завжди запрошував на якісь події когось іншого. Ти ніколи не полюбляв, аби я проводила час з твоїми друзями. Тож я вважала, що не маю вишукувати натяки, що ти просто жартував. Гадала, що, фліртуючи, ти виказуєш дружність зі всіма, не тільки зі мною. Я побоювалась, що, перекрутивши значення твоїх дій та слів, я розкрию свій інтерес, і тоді все піде шкереберть.

— О боги, — простогнав Драко та випив увесь Герміонин келих вина, після чого полишив його на стільниці. Блондин нахилився та занурив обличчя в долоні на якусь мить. — Благаю, убийте мене, — далі пробубонів він. — Просто забийте до смерті чимось, не знаю, пательнею, бутербродницею, відбивним молотком… Не впевнений, що можу продовжувати так жити.

Герміона легенько торкнулась його плеча:

— Драко… т-ти чогось чекав від мене?

— Ну, так, — прогугнів той, до сих пір тримаючи лице в долонях. Хлопець глянув на неї і змусив себе підвестися та розігнути складки на одязі, усе ще прикидаючись хоч трохи улесливим й поважним. — Ти ж ґрифіндорка, я гадав, що якби ти мала якусь симпатію до мене, то рано чи пізно якось дала б знати. Я вважав свій інтерес очевидним. Тож я… просто давав тобі нагоду зробити перший крок, якби ти хотіла. Проте, — Драко важко зітхнув, — ти тільки посміювалася, або відводила погляд, або штовхала вбік та переводила тему, тому я подумав, що ще… ще не настав час…

Його голос знишкнув.

 — Я не хотів квапити тебе, намагаючись повішати якийсь конкретний ярлик тому, що відбувалося між нами, тому й не називав наші прогулянки побаченнями. І через це ніколи не запрошував на публічні заходи та не любив посиденьки разом з моїми друзями. Вони всі вважають тебе моєю дівчиною, я побоювався, що ті захочуть допомогти мені й проронять слівце, змусивши тебе задуматися про наші стосунки.

— Оу, — промовила Герміона, — тож коли ти допомагав мені злізти з коня, пропонував руку, аби я не впала з драбини у бібліотеці, чи коли допоміг мені спуститися зі стільниці минулого тижня, ти мені давав нагоду щось…  зробити.

Драко коротко кивнув.

— Хм, — провела дівчина, розвернувшись до кулі. Вона задумалась, вимкнувши плиту та магією перетворивши ягоди в пюре, після чого спробувала його. — Малина якась кисла. Мабуть, варто додати більше цукру перед тим, як зцідити. Хочеш спробувати?

Драко відволікся на свій загальний стан шоку та відчуття дурості:

— Що?

— Хочеш спробувати кулі? Трішки закисле вийшло, — повторила вона.

— А, звісно, — зронив блондин, тягнучись за ложечкою. Герміона забрала її від нього.

— Ні-ні, Драко, — пустотливо промовила вона, зорячи на нього з-під вій, — зовсім не так. Відкрий рота.

Хлопець на мить задивився на неї, а потім все ж таки скорився. Піднісши ложечку до його рота, Герміона навмисно зачепила нижню губу. Він відчув, як стікає малиновий соус, й висунув язика, аби злизнути його.

— Трішки пропустив, — хитро всміхнулася вона.

Блондин підвів великий палець, щоб витерти губи, проте дівчина перехопила його зап’ясток.

— Драко… це частина зваблення, — пролепетала вона.

Він стояв як вкопаний, зорячи на неї. Драко був майже на 100% переконаний, що правильно зрозумів її, проте у той момент його впевненість у своїй здатності будь-що об’єктивно оцінювати була непоправно підірвана.

— Справді?

— Боюся, що так, — дівчина підійшла до нього. — Я гадала, якщо ти запросив мене на зваблення, то я дочекаюся поцілунку. Але ти якийсь зовсім розгублений, тож, мабуть, мені варто взяти цю справу у свої руки…

Вона підвелася на носочки й притиснула свої губи до його. Хлопець відчув, як її язик прослизнув коло нижньої губи, і його неначе вдарило електричним струмом.

Умить вона зробила крок назад та підійняла брову:

— Точно треба більше цукру, — Герміона хотіла обернутися до шафки зі всім для випічки, проте Драко огорнув її зап’ясток та притягнув дівчину до себе. Зорячи вниз на неї, блондин помітив на її обличчі самовдоволеність й ні крихти подиву.

— Ти, — прохрипів він, бігаючи поглядом між її розширеними зіницями та рожевими щоками. — Ти мене в могилу заведеш.

Тоді Драко нахилився та заполонив її губи. З горла Герміони вирвався задоволений грайливий стогін, і вона притягнула хлопця за сорочку, цілуючи у відповідь.

Її цілунок на смак був як малина, вино та щось унікально її. Він прикусив губу дівчини та прослизнув до її рота язик, переплітаючи його з її, поки руки вільно блукали дівочим тілом. Хлопець підштовхнув Герміону до себе, усадив на стільницю та огорнув свою талію її ногами.

Драко мріяв про це вічність. Знову й знову уявляв собі цей момент, аж поки не почав хвилюватися, що розчарується реальністю, якщо вона настане.

Як він помилявся. Навіть найяскравіші фантазії не змогли переплюнути той трепет від поцілунку з Герміоною Ґрейнджер, якого він чекав роками.

Його пальці віднайшли її голу спину, повільно ковзаючи хребцями. Хлопець відчув, як вона хапала повітря напроти його губ, пригорнув ще міцніше до себе та зарився рукою в її невластиво чепурне волосся. Він провів пальцями крізь кучері та схопив їх, відриваючи губи від неї.

— Боже ж ти мій, я так давно хотів тебе поцілувати, — прогуркотів Драко та знову припав до неї губами.

Його серце калатало так, неначе він щойно кинувся та спіймав снич. Здавалося, що весь усесвіт зник, окрім Герміони в його обіймах, її шовковистого язика, що ковзав по його губах, вигинів її тіла, які він досліджував руками, та ледь помітного відчуття її пальчиків, що гуляли шиєю Драко.

Її цілунки були… магічними, неначе крізь усе тіло промайнув струм. Вона тихенько захникала з придихом та смикнула його волосся, на що його тіло відреагувало трепетом й збудженням у штанах. Хлопець ще ближче огорнув її та застогнав.

Його рука, що раніше блукала її волоссям, тепер обвила щоку дівчини, совгаючи великим пальцем дугою вилиці. Драко відхилив її голову й відірвався від губ дівчини, аби вкрити її поцілунками від підборіддя до вуха.

Вона вмить розтанула й ще більше заплуталася пальцями в його волосся.

Дракові руки відшукали бантик на її плечах, й він ледве стримався, щоб не розв’язати його та дозволити сукні зісковзнути вниз.

Хоча секс на кухні й значився у його величезному списку справ щодо неї, він не хотів, щоб їхній перший раз був саме тут.

Ще раз гаряче поцілувавши її, Драко неохоче відволік руку та зробив крок назад.

Тоді блондин обгледів її. Герміонині очі були тьмяними, груди здіймалися з кожним подихом, поки вона глипала на нього. Від помади не залишилося і сліду, а губи стали червоними й опухлими. Зіниці неймовірно розширені. Чогось більш сексуального він у житті не бачив.

— Тож, — промовила вона захекано, — гадаю, я на звабленні.

Драко пирхнув та звив разом їхні пальці:

— Нарешті помітила?

Герміона тільки знизала плечима:

— Ну, мені так здалось, хоча… я можу й помилятися.

Хлопець не збирався цього робити, проте, буркнувши, він…

Знову поцілував її.

А чому він у принципі зупинився? Блондин зовсім не пам’ятав. Причина, якою б вона не була, здалася страшенно неважливою і, певно, недоречною. Адже що могло бути важливішим у сьому світі, ніж можливість нарешті поцілувати її? Нарешті явити їй усе, що хотів, вилити своє серце перед нею?

Господи, її губи, її шовковисті губи. А кучері – не зрахувати вже, скільки разів йому снилося щось геть непристойне з Герміониними локонами…

Він знову прослизнув язиком до її рота. Дівчина заскиглила та ще міцніше пригорнула його до себе ногами, що все ще обвивали його талію. Драко обійняв її та зривав цілунок за цілунком аж до головокружіння. Вона вчепилася нігтями у його плечі, і палкий біль лише підлив масла у вогонь, гуркотом тягнучись у Дракових венах. Хлопець полишив її губи та проклав доріжку з поцілунків уздовж її шиї, після чого лагідно вкусив за плече.

— Ти просто ідеальна, бездоганна, — прошепотів він, ковзаючи язиком довжиною її горла. Блондин простогнав, відчувши смак її шкіри, та прикусив мочку її вуха.

Дівчина хапала повітря, прилипнувши до його тіла.

— Драко… Драко… — проказала вона задихаючись, — ти повністю спокусив мене. Благаю, благаю, візьми мене.

Точно, ось чому він припинив цілувати її.

Трішки віддалившись, Драко застогнав через втрату контакту з її тілом й зблиснув на неї.

— Я ще тебе не нагодував, — промовив він. То була найбільш зв’язна фраза у його голові, яку зараз заполоняли думки про те, якою на смак була її шкіра, якими ніжними були її губи й наскільки чудесно було прихилити її тіло до свого. А ще мозок блондина не могла полишити пульсація його члена.

— Начхати… — випалила Герміона, тягнучись розстебнути ґудзики його сорочки, аби наголосити на своїй думці.

Розпусниця. Його руки самі потягнулися розв’язати її фартух й зняти його через голову.

— У мене є шоколадні цукерки, — додав хлопець приголомшлено, помітивши як її тверді соски випинались крізь тканину сукні.

— Начхати, — повторила дівчина. — Пригостиш мене опісля. Або ж завтра.

Кмітлива відьма. Її розум вражав. Саме тому Драко й піддався її чарам. Який чоловік не захотів би поспілкуватися з такою неймовірно розумною та неймовірно неймовірною жінкою?

Пізніше. Завтра. Чудові, чудові, абсолютно геніальні варіанти.

Вони могли так і вчинити, чи не так? Чи він щось забув? Та, здається, ні…

Хай йому грець. Блондин ахнув, й на мить його зір розплився. Герміона розстебнула останній ґудзик його сорочки та потупила голову донизу, ковзаючи язиком по його торсу й аж до ключиць.

Хлопець узяв у руки її обличчя, безжально цілуючи, аж поки дівоче тіло не вигнулося дугою. Герміона обвила руками його шию, наче у страху, що її насильно відірвуть від Драко. За мить він обірвав поцілунок, рішуче нагадуючи їй:

— Я, — хлопець вказав на себе, — зваблюю тебе, — а тоді й на Герміону. — Не навпаки, — Драко легенько почепив їх губи, тримаючи руку на її підборідді. По її шкірі побігли мурашки.

— Але ж… доцільніше зваблювати одне одного, — її улесливий тон міг розтопити хлопця зсередини. — До того ж, використання ролей як засобу контролю поведінки перешкоджає креативності, — вона трішки нахилилася, упиваючи зуби в його ключиці, а права рука тим часом проклала шлях до Дракових штанів. Він міцно перехопив її.

— Ти нахабна, маленька всезнайка, — прохрипів хлопець. — Проте якби ти хотіла грати за своїми правилами, тобі варто було б запросити мене до себе. Мій дім – мої правила. Зваблення влаштовую я. Я планував його цілий тиждень. У тебе гарно виходить відволікти мене, проте я розписав усю програму, і там не йдеться ні слова про секс на кухонній стільниці.

— Можеш розз’явити нас до своєї спальні, — промуркотіла вона та вп’яла стегна у його пах. Той застогнав, опустивши голову на дівоче плече. — Чи ти хотів закінчити справу на обідньому столі або ж перед каміном?

Так, рано чи пізно, без усяких сумнівів, дійде справа до обидвох.

 — У спальні, — пробурмотів він. — План на сьогоднішній вечір – спальня.

Драко намагався не втрачати розум, проте вона невпинно покусувала його шию, а руки витворяли щось гріховне на торсі хлопця. Герміона провела нігтиком по його соску й ущипнула його, а блондин аж стрепенувся, відчуваючи, як болісно пульсував його член. Тоді він застогнав та впився зубами в її шию, а руки хлопця тим часом відшукали голу шкіру під дівочою сукнею, стиснувши її груди. М’які. Ідеальні. Їхня вага у його руках… Дракові пальці віднайшли округлі соски, легенько пестячи їх. З горла Герміони видерся глибокий, придушений стогін, що ще більше збуджував хлопця. Той прошипів й приластився до її тазу.

— Тоді у спальню, — вимовила вона задихаючись. — Зараз же.

Драко вже хотів роз’зявити їх, проте зупинив себе.

— Мені здається, що запросити відьму на вечерю й переспати з нею не поївши, – це якось непристойно, — зазначив блондин, проте його руки полишили її груди, аби задерти сукню. Він провів пальцями по внутрішній стороні стегна й аж до трусиків, притиснувши великий палець до тканини. Вона була вкрай вологою, усе її тіло почало тремтіти, а пальці на мить зупинились у своєму вивченні м’язів його живота.

Він ніжно впився в її вуста поцілунком, усе ще легенько наминаючи клітор, після чого Герміона затіпалася й заскиглила напроти його обличчя. Драко провів язиком по її нижній губі, масуючи дівочі груди й повільно вимальовуючи кола по тканині трусиків.

Дівчина ухопилася за його сорочку, неначе у страху впасти, та притулилася ближче до краю стільниці, розвівши ноги. Блондин обережно тримав її.

Продовжуючи водити великим пальцем по її трусиках, Драко спало на думку те, що оральний секс – це не сам статевий акт. Він ковзнув вказівним пальцем по вкритій тканиною вульві, і дівчина захлинулася, рвонувши до його тіла.

Тоді блондин подумав, що міг би встати на коліна, стягнути з неї трусики й спробувати її на смак. Прокласти язиком шлях від складок до клітора, посмоктуючи й дражнячи його, а потім заглибитись у розкішницю – і він, по суті, не порушив би жодного пункту плану.

Оргазм на кухні перед вечерею можна вбачати як hors d’oeuvre, aperitif чи щось таке. Її смак точно б пробудив у ньому апетит…

Проте не до паніно.

Драко викрутив кінчик її соска між пальцями й проштовхнув язик у її рот та здовж зубів. Вона затремтіла всім тілом. Його рука продовжувала легенько-легенько пестити й дражнити її розкішницю. Хлопець відчув запах її збудження, коли вона ширше розвела ноги й підвела стегна у пошуку бажаної фрикції.

— Ти… ти готував для мене вечерю принаймні… разів сто, — важко застогнала Герміона напроти його вуст, жалюгідно намагаючись відірватися від нього. — Крім цього… О, чорт забирай! — її голос раптом обірвався, коли хлопець тісно притулив до неї долоню. Вона брикнулась напроти неї й злегка вдарилася головою об шафку позаду.

Герміона перехопила руку, що спочивала поміж її ніг. Її щоки залились рум’янцем, а губи розкрились у спробі перевести дихання. Зіниці розширились безмір, проте дівчина якось спромоглася кинути на нього затуманений погляд.

— Мені, — промовила вона, хапаючи повітря, — мені здається, що запросити відьму на вечерю-зваблення, а потім сперечатися з нею, коли вона дуже гарно просить завести її у спальню, – це якось непристойно.

Герміона прослизнула руку в його штани та на міць обхопила член. Драко задилькотав усім тілом, коли вона стиснула його пальчиками. Він мимоволі штовхнувся уперед й відчув, як його яєчка підійнялись, тікаючи від бажання кінчити у її руку тієї ж секунди. Хлопець втиснувся пальцями в дівочі груди у відповідь.

Трикляте пекло.

Він відсмикнув її руку, перш ніж стало пізно, і, ледве не задихаючись, намагався прийти до тями. Його тіло перетворилося на вогнище через неї. Кожен м’яз став украй напруженим.

Драко хотів… хотів поговорити з нею. Хотів, перш за все, обговорити все, що, як йому здавалося, було очевидним. Блондин не був певен, що вона розуміє, наскільки серйозно він розглядає сьогоднішній вечір.

Йому, на жаль, було важко сформулювати хоч речення, окрім бажання негайно розз’явити їх нагору.

Він переймався, що роздратує її, спробувавши ще раз зупинити все. Драко сподівався, що вони зможуть поговорити пізніше. Якщо все пройде як слід.

— Добре, — нарешті проронив хлопець й огорнув дівочу талію, уткнувшись у її плече. — Проте ми так і запишемо: вечерю було відкладено на твоє прохання, і я погодився на таке порушення протоколу лиш тому, що серйозно ставлюся до обов’язків господаря.

Тоді він притягнув Герміону до себе і розз’явив їх нагору. Вони звалилися посеред його ліжка й перекинулися на подушки.

Боже, як вона виглядала на його ліжку.

Драко пильно видивлявся на неї, намагаючись помітити та запам’ятати кожну деталь. Кучері розпросталися на подушці, в очах, що зоріли на нього, при тьмяному світлі виднілась лиш пристрасть. Сукня задерлася, і крізь тканину, що так облягала її тіло, блондин бачив вигини її талії, контури сосків й навіть пупка.

Лише від одного погляду на Герміону його тіло було готове спалахнути. Тільки-от він запалахкотів ще коли вона лиш переступила поріг його дому. Хлопець відчув пульсацію у штанах та ледве стримався, аби просто не зірвати з неї трусики й поринути в її лоно.

Вона вже була вологою. Він знав це.

Дракові руки тремтіли, а піт відчутно виступав уздовж шиї та між плечей. Йому потрібно було зібратися. Сконцентруватися та розповісти їй недоказане, показати, що він її обожнював та вже втратив голову від кохання.

— Ти… така чарівна, — почулось з вуст хлопця злегка захриплим голосом, коли його рука провела шлях від шиї та до щоки.

Герміона вигнулася тілом й припала губами до його, після чого блондин зі стогоном опустився на неї, відчуваючи кожен вигин її тіла.

Навіть її цілунки ніколи не набриднуть Драко. Те, які вони на смак. Відчуття, коли її язик ковзає по його. Усі ті звуки, що полишали її вуста й зовсім не допомагали ситуації.

Блондин відірвався від Герміониних губ і почав виціловувати її горло, заводячи руку за її спину в пошуку бантика. Багато зусиль не знадобилось – через кілька секунд стрічка вже розв’язалась. Драко повільно зняв бретельки з плечей, і дихати стало неначе страшно.

Можливо, у нього просто були галюцинації. Після двох років фантазій цілком імовірно, що йому зірвало ковпак, і то був лиш яскравий сон. Якби він зараз раптово прокинувся один у своєму ліжку, то, мабуть, спалив би таунгауз і втік з континенту.

— Ти справжня? — раптово запитав він.

Герміона блимнула очима й ледь помітно всміхнулася.

— Здається, що так, — провела вона легким тоном. — Наука говорить, що справжня. Звичайно, деякі фізики-теоретики підтримують гіпотезу, що Всесвіт – це просто голограма. Проте, якщо це правда, то ти, виходить, теж голограма.

Драко пирхнув.

Він ще нижче спустив сукню, нарешті стягуючи її з грудей. Його рука стихла, а від інтенсивності його погляду дівчина тіпнулася, уперше за вечір виглядаючи сором’язливо.

Блондин нахилився і припав губами до верхньої частини її грудей, зліва – над серцем. Він проклав доріжку цілунків між ними, легенько водячи язиком, а його ліва рука почала проминати її праву грудь. Ледь-ледь погладжуючи кінчиками пальців, спочатку зверху, а потім й уздовж чутливої ділянки знизу, аж поки вона не заскиглила. Драко кілька хвилин знову й знову виціловував її груди по колу, ковзаючи язиком та гладячи їх, не даючи Герміоні віддихатися.

Він хотів запам’ятати кожну деталь її грудей. Кожне місце, що змушувало її тріпотати й охкати.

Блондин зовсім невагомо вкривав поцілунками то одну грудь, то іншу, продовжуючи легенько пестити їх. Тоді він, нарешті, ухопив її правий сосок між зубами і згорнувся до нього язиком.

— О, богиииии, — зойкнула Герміона, і її пальці вмить заплуталися в його волоссі, тягнучи так, аби стало боляче, притуляючи його губи ближче до грудей. Вона порухала стегнами, притискаючись до його ноги. Драко прилинув до неї назустріч зі стогоном, продовжуючи язиком водити кола об її чутливу плоть.

Він посмоктував й дражнив, покриваючи десятками поцілунків її щемливий сосок. Його права рука продовжувала пестити її ліву грудь, обрамляючи кінчиками пальців і повільно підіймаючись до соска, але оминаючи його за міліметр, повторюючи все знову й знову. Урешті, блондин відірвався від її правого соска з легеньким хляпанням й одразу ж припав до іншого. Драко почепив його зубами, а потім огорнув язиком посмоктуючи. Вона ледь не заридала.

Хлопець повільно підвівся, аби стягнути з неї сукню, а потім зупинився, роздивляючись її, неначе картину. На ній були лише білі мереживні трусики. Він знову пригнувся і почав подорожувати губами по всьому дівочому тілі. Роз’ятрюючи, Драко ковзав язиком уздовж її пупка, відчуваючи, як вона тріпотала, а потім зблиснув наверх та зловив на собі пильний погляд. Він лукаво посміхнувся та, не відводячи від неї очей, опустився ще нижче, зупинившись на її стегнах. Блондин залишив засос трішки вище кістки, видивляючись, як мітка темніє. А потім легенько провів пальцями по ніжній шкірі й вкрив її поцілунком.

Він ліниво торкнувся краю трусиків та відчув, як у неї перехопило дихання. Оминаючи їх, він нахилив голову, аби приховати усмішку, і почав виціловувати її стегна.

— Наволоч… — прошипіла вона, і Драко почув, як її голова знову опустилася на подушку. Блондин засміявся напроти неї.

— Я цього вечора чекав два роки, якщо я ще якось тримаюсь, то зможеш і ти, — мовив він, огорнувши язиком внутрішню сторону її коліна. Її мовчазна реакція змусила його замислитися.

Хлопець провів кінчиком язика вздовж гомілки, від чого вона затріпотала. Потім він вкрив поцілунками ямку під кісточкою її щиколотки й отримав у відповідь приглушений стогін.

Цікаво.

— Ти маєш фут-кінк, Ґрейнджер? — провів Драко. Її щоки вмить порожевіли.

— Ні, — випалила вона.

Блондин підійняв брову, одночасно погладжуючи її щиколотку, а потім ковзнув пальцями по шкірі й кілька раз поцілував. Герміона придушено ахнула, вигинаючи тіло.

— Упевнена?

— Можливо, — призналась вона й прикрила обличчя руками, зорячи на нього скрізь пальці. — Я не знаю. Я… коли я попросила… тодішнього партнера торкнутися моїх ніг, то… він почав називати мене господинею. Мені взагалі не сподобалось.

Драко хихикнув:

— Зрозумів, — він провів язиком між пальцями її ноги. Вона заскиглила й стиснула простирадла, але потім відтягнула ногу від нього.

— Я не… я не знаю, чи хочу сьогодні досліджувати кінки, — пробурмотіла вона, її обличчя все ще яскраво-рожеве. — Якось трохи занадто.

— Добре, — блондин одразу ж погодився, а серце забилося від усвідомлення, що вона натякнула на такі ж вечори в майбутньому.

Драко підійняв її іншу ногу й поклав собі на плече, прокладаючи доріжку з поцілунків догори аж до стегон. Тоді він підвівся вперед та припав до її губ, притуляючись до дівочого тіла. Крізь нього пройшло тепло від відчуття її оголених грудей, притулених до його.

Герміона заплуталася пальцями в його волоссі, а потім опустила їх на плечі хлопця, знімаючи з нього сорочку.

— На тобі занадто багато одягу, — прошепотіла вона в його губи, а потім, відірвавшись, сіла, аби роздягнути блондина. Дівчина підвелася на коліна, цілуючи й покусуючи його плече. Драко затремтів усім тілом від відчуття її губ на його шкірі. Він відкинув голову назад зі стогоном, відчувши, як Герміонині пальці ковзають уздовж його рук. Вона ледь торкнулася його вицвілої мітки, що змусило його кров застигнути в жилах, різко відсмикнувши руку від дівчини. Вона зупинилась й кинула на нього теплий погляд.

— То є минуле, — мовила вона. — Це все в минулому.

Драко зціпив зуби, неначе застигши на місці, наче він був вдалечині від миті, у якій перед тим загубився.

— Я-я все ще відчуваю, ніби вона уособлює мене. Особливо, якщо мова про тебе. Вибач. Мені так шкода.

Усе раптово стало марним. Він збожеволів. Драко, неначе Ікар, летів до сонця і чомусь очікував, що йому все зійде з рук.

Проте зараз блондин згадав, ким є насправді. Його огорнула холоднеча – така ж, як у його маєтку того дня, коли він стояв та дивився як катували жінку, до якої він тепер залицявся. І цей холод стоятиме аж до моменту його смерті.

Драко пройшовся пальцями по своєму волоссю, зітхнув та спробував зібратися.

Раптом прийшло тепло, що огорнуло його руку та обличчя. І Герміона все ще була поряд. Вона легенько торкнулась губами його щоки й переплела їхні пальці.

— Ти вибачився переді мною на колінах, — проказала дівчина. — Я б не змогла бути тут, ніколи не прийшла б до тебе додому вечеряти у той перший раз, якби збрехала, що пробачила тебе.

Вона невинно поцілувала його в губи:

— Я пробачила тебе, Драко Мелфою. Залиш усе в минулому.

Блондин повільно відповів взаємністю на поцілунок, і вона поглибила його. Неначе хотіла, аби він обхопив її руками, потопаючи в його обіймах та теплі, що знову огорнуло пару.

Ніжна. Делікатна. Могутня. Мудра. У його ліжку – його.

Він навіть уявити не міг, що настільки сильний потяг до когось можливий. Драко хотів її, кожну її частинку, згораючи від бажання. Хлопець лиш до болю в серці тримав надію, що йому якось вдасться вмовити її залишитися з ним.

Дівчина прикусила його губу, а потім виманила його язик до себе в рот, усім тілом вигинаючись до нього.

Герміона нагадувала весну. Була такою ж теплою, приємною та розкішною. Сповненою життя й потенціалу. Вона, неначе сонце, випромінювала тепло, від якого тануло все навкруги. Здавалося, що лиш один дотик до неї міг би повністю поглинути блондина.

Її батькам варто було назвати її Персефоною.

Герміонині руки пірнули вниз до застібки його штанів, а потім дібрались й до решти одягу. Коли вона покінчила з  його роздяганням, Драко підняв на неї очі й побачив погляд, сповнений жадібного оцінювання. Така картина змусила його дриґнути.

Дівчина простягнула руку, пестячи його член. Блондин застогнав, споглядаючи, як вона огорнула його пальчиками й повільно провела ними по довжині кілька раз. Опісля, вона з очевидним наміром нахилила голову, проте він зупинив її та відсторонився.

— Категорично ні, — проказав Драко твердим тоном. — У мене є плани на сьогоднішню ніч, і один з них – кінчити ось сюди, — він ліниво провів рукою внизу її живота, зачіпаючи таз так, що вона шарпнулася. — Я не ризикуватиму тим, що все може закінчитися навіть не почавшись.

Герміона звела очі догори, але на її губах виднілася легка усмішка. Він глинув її своїм палким поцілунком, а потім вустами перейшов до її щік. Драко заплутав одну руку в її волоссі, а іншою водив доріжки від спини до вигинів сідниць. Дівчина заскиглила, важко дихаючи біля його вуха, уп’явшись у чоловічі плечі.

Він втиснув її назад у ліжко та, цілуючи та покусуючи шкіру, ковзнув губами здовж її рук й аж до пальців. Драко ввібрав кожен з них до рота посмоктуючи, і одночасно пестячи її груди. Герміона заплющила очі й захникала, вививаючись під ним.

Коли вона втратила зв’язок з реальністю, він нарешті опустив руку й зняв з неї трусики. У дівчини перехопило дихання, як тільки Драко провів по її тазу й завиткам волосся між ногами.

Він підійняв свій погляд, побачивши, що вона заплющила очі, а пальцями міцно охопила простирадла, зовсім не рухаючись. На її обличчі виднілась крихта напруження, неначе дівчина намагалась зібратися з силами для чогось.

— Ти розкішна, — прошепотів він й поцілував мітку, що залишив на її стегні. — Я мріяв про це, здається, вічність, але всі мої фантазії навіть не зрівняються з реальною тобою.

Герміона пирхнула й хотіла сказати щось безсумнівно уїдливе, проте блондин перебив її, пірнувши між її ніг. Він зорив на її обличчя, довго і повільно совгаючи язиком по її набряклій плоті. У її погляді виднілась дивовижа, від якої дівоче тіло підірвалось з ліжка зі рваним зойком. Драко притиснув рукою її живіт, аби втримати на місці, а язиком огорнув клітор. Він ніжно поцілував його, а потім заглибився у її лоно, відчуваючи, як м’язи дівчини тріпотіли та стискались у відповідь. Її волога повністю вкрила Дракове підборіддя, крапаючи донизу. Його член напосідливо занив від п’янкого запаху її збудження, і хлопець підсунувся до краю ліжка, втискаючись у нього пахом.

— Оооо, — схлипнула вона, коли Драко, на мить відтягуючи рота, ніжно поцілував чутливий горбок, а потім знову повільно заковзав по ньому язиком. Зоріти, як вона повільно доходить до піку, було для нього чимось приголомшливим, святим. Неначе Герміона – то його релігія.

Він продовжував дражнити її клітор, повільно вводячи в неї палець. Її стінки на дотик були гладенькими й вологими, а м’язи стискали його, неначе лещата. Драко продовжував гратися язиком з грудкою нервових закінчень. Через мить до його пальця приєднався й другий, які разом занурились ще глибше, вишукуючи одне містечко за її тазом, а губи продовжували свій невпинний напад на її розкішницю. Герміона вигнулася дугою та схопила його руку до побіління в кісточках. Коли блондин знайшов те саме бажане місце, то згорнув пальці й міцно втиснувся ними у стінку піхви, одночасно ринувшись губами до її клітора. Її тіло напружилось до тремтіння, з вуст вилетів гортанний звук, і через мить вона досягнула піку, ледве дихаючи.

Вона стрепенулась, звиваючись та схлипуючи від оргазму. Драко нарешті полишив її мляве тіло, підводячись по ньому доверху.

Ця жінка – найгарніша зі всіх, що він бачив у своєму житті.

Герміона притягнула його рукою до себе, покриваючи губи блондина голодними поцілунками, і у відповідь з Дракових вуст зірвався рик. Вона стиснула його між стегнами, а він, віднайшовши її розкішницю, різко занурився в неї до самого кінця.

Хлопець одразу ж відчув її вологу. Гарячу вологу. Герміона була просто абсолютно ідеальною. Йому довелося добре постаратися, аби не кінчити в ту ж мить. Вона була неначе дивом, впускаючи його член, стискаючись й обвиваючись навколо нього. Хапаючи повітря напроти його грудей та обпікаючи подихом шкіру довкола. Драко опустив голову на її плече у спробі віднайти крихту контролю, після чого припав до її губ. Дівчина огорнула його руками й сплутала їхні ноги, а потім подалась стегнами назустріч його поштовхам.

Блондин важко ковтнув, намагаючись не ослабнути. Він зміг би стриматися, знайти якийсь спосіб. Драко був сповнений рішучості. Проте вона була просто ідеальною, і хлопець вже не пам’ятав, коли востаннє запрошував відьму до ліжка.

Він намагався рухатися повільно, проте Герміона упнулася п’ятами в його сідниці, підштовхуючи його глибше й швидше. І Драко скорився їй. Хлопець входив в неї раз за разом довгими і непохитними поштовхами. У відповідь він відчув, як її стінки заходилися навколо нього, а пальці – впилися у його плечі. Вона вчепилася в блондина, хапаючи повітря під його тілом. На її обличчі виднівся екстаз.

Драко жадібно вивчав його.

Він був причиною цього погляду. Його тіло, що огортало її. Його член усередині неї. Драко був готовий віддати все, чого вона бажала. Без жодного сумніву.

Кожна її деталь була всім – усім, чого він хотів. І йому потрібно було показати їй. Показати та дати відчути цей спектр емоцій.

Думка про те, що Герміона прокинеться зранку й подумає, що їхня історія закінчується на одному вечері, була для нього найбільшим жахіттям.

Драко, певно, просто помер би у такому випадку.

Блондин підхопив її ногу під коліном й закинув за плече, навалюючись на неї усім тіло та проникаючи під глибшим кутом. Одного разу з нею нізащо не було б достатньо. У нього було занадто багато планів на неї.

Хлопця поглинало бажання просто пуститися берега й загнатися в неї, але він відкинув його, підтримуючи свій темп. Герміона заметалася головою по подушці, учепившись в нього та схлипуючи від задоволення. Він нахилився та зірвав з неї жадібний поцілунок.

Його рука повернулася до її грудей, дражнячи сосок, а потім прослизнула між їхніми тілами одночасно з поштовхами його стегон. Вона була за крок до оргазму, блондин був певен у цьому. Він міг протриматися; вважав за ціль довести її до краю, а потім уже кинутися за нею. Інакше бути не могло.

Драко зціпив зуби і трохи послабив темп, дражнячи пальцями набряклий клітор. Вона заціпеніла та схлипнула, учепившись нігтями у простирадла.

— Кричи для мене, Герміоно, — прогримів він, не зупиняючи свої рухи. — Я хочу почути, як ти кричиш.

Вона досягла піку з пронизливим зойком, який неначе самовільно вирвався з неї. Її тіло з трепетом розбилось на шматочки, а стінки пульсували навколо нього. Він впивався в неї довгими і різкими рухами, а потім відчув напругу в яєчках і ніби зійшов з розуму. М’язи його тазу мимовільно зарухались різкими поштовхами, коли він розлився глибоко всередині неї.

— О чорт, Герміоно, — видихнув він.

З його губ вирвався довгий, тихий стогін, а обличчя перекрутилося від насолоди, що пронизувала його тіло. Він задрижав, продовжуючи свої поштовхи, а потім опустив голову та знесилено впав на неї.

Хапаючи повітря, Драко вкрив поцілунками її плече.

— Ти… ти фантастична. Просто… краща за все. Ідеальна. Абсолютно ідеальна, — пробурмотів він напроти її ключиці. Її тіло обм’якло, хоча руки все ще повивали його шию. Драко проклав доріжку з поцілунків по її щокам та до чола, намагаючись перевести подих. Нарешті він неохоче вислизнув з неї та ліг біля дівчини на матраці.

— Вартувало двох років очікування? — запитала вона нечітким голосом, перевернувшись та згорнувшись під його пахвою.

Драко підтягнув її ближче й по-власницьки поблукав іншою рукою до її талії. Тоді блондин кілька раз поцілував її маківку.

— Як я сказав, я чекав би і століття, — відповів хлопець. Вона пирхнула сміхом.

— Рада, що нам не знадобилося стільки часу. Не впевнена, що секс був би таким хорошим, якби нам було по сто років.

— Угу. Пощастило, що ми з тобою такі розумні, — проказав Драко сухим тоном.

Вона розсміялася й уткнулася обличчям у його груди. Вони якийсь час лежали разом упритул одне до одного, а потім Драко заполонив сон.

Прокинувшись через кілька годин, він побачив знову одягнену Герміону, що задумливо зоріла на нього зверху вниз. Хлопець ликнув і намагався проігнорувати своє спішне занепокоєння.

— Зголодніла? — мовив Драко дражнячи, сподіваючись, що у його тоні не було чутно рівень його хвилювання.

Дівчина ледь помітно всміхнулася й похитала головою, після чого вираз її обличчя знову став серйозним.

— Тож… — розпочала вона нервово. — Тепер, коли ти… спокусив мене… я не впевнена, що… що між нами відбувається.

Драко простягнув руку й притягнув її до себе. Вона одразу ж скорилася, падаючи в його обійми, і його пульс обнадійливо прискорився.

— Я настільки звик до цих спроб тебе спокусити, що, певно, продовжу їх у найближчому майбутньому. Але сподіваюсь, що тепер вони будуть більш успішними, — промовив блондин, поцьомавши її в лоб, а потім ще і ще.

— Зрозуміла, — зронила Герміона напруженим тоном, але на її губах усе ще грала усмішка.

Його серце забилося частіше.

— До речі… — провів він, — на наступних вихідних я маю з’явитися на жахливому благодійному вечорі від Міністерства. Він буде до нестями кошмарним.

Тон його голосу став безвідрадним, а рука ковзнула по її щоці, вивчаючи дівоче обличчя.

— Треба буде просто стояти і слухати політиків, що займатимуться підлабузництвом, щоб улесливо видурити гроші на пожертвування. Я б не пішов, але, на жаль, одна напосідлива відьмочка попередила мене, що я обов’язково маю з’явитися. На подібних заходах вона завжди намагається виманити пожертвування на заповідники для русалів, притулки для перевертнів і центри захисту прав домашніх ельфів. Гадаю, їй здається, що мені більше немає на що витратити свої величезні родинні статки, і тому я маю віддати всі гроші ЇЙ! — він перервав свій монолог, скрикнувши від її удару між ребрами.

— Якщо врахувати те, що ти придбав таунгауз у Белгравії лише для того, щоб влаштовувати тут зваблення, то, гадаю, я оцінюю твої статки досить точно, — проказала Герміона твердим голосом.

— Справедливо, — Драко статечно опустив свій погляд. — Але це не скасовує факту того, що я маю з’явитися на цьому заході наступного тижня, і у мене поки що немає партнерки, — його голос обнадійливо принишкнув натякаючи. — Гадаю, що не такому самотньому мені сподобалося б робити великі пожертви на права домашніх ельфів набагато більше.

— Тож, благодійне побачення? — м’яко промовила дівчина.

— Я думав про щось серйозніше, — прогримотів Драко, перекотившись та затягнувши її під себе.

— Не впевнена, що розумію, — зухвало пролепетала Герміона, коли він почав цілувати її в шию. — Я ж ґрифіндорка, іноді тонкі натяки бентежать мене.

Блондин відірвався від її шиї, аби глянути на її обличчя, готуючись оголити душу.

— Будь моєю дівчиною, Герміоно, — проказав він схвильовано. — Я закохався в тебе ще багато років тому. Я зроблю усе можливе, аби заслужити тебе і зробити тебе щасливою. Якщо захочеш, я подарую тобі весь світ.

Вона всміхнулася йому.

— Ну, світ мені не потрібен, мені вистачає керувати відділом контролю за магічними істотами. Проте, здається, я теж давно закохана в тебе, — відповіла дівчина, приголубивши його щоку. — Я б дуже хотіла бути твоєю дівчиною, Драко Мелфою.

Хлопець обійняв Герміону та припав губами до її на якусь мить. Коли вони нарешті розірвали поцілунок, дівчина, неначе дражнячи, посміхнулася йому.

 — Просто розумієш, у мене навіть варіантів не те що б багато, — вона зітхнула. — Ти зараз настільки високо підняв мої стандарти, що я дуже сумніваюся, що комусь ще вдасться мене спокусити.