Коли вони з Сіріусом були близькими, але це було колись. Ще до церемонії сортування Регулуса, хоча ще до того вони почали віддалятися. Тепер Сіріуса можна буде бачити тільки у Говорці, але це вже приведе не до простої, братньої розмови, а до бійки між факультетами. А вдома він має маленьку сестру, яку потрібно захистити від жорстокості батьків. Та він не зможе зробити це перебуваючи у Гоґворці.

Вражає те, що канікули були не такими вже й поганими, а після Нового року стало ще краще. Батьки навіть добре до нього ставилися, можливо, вони просто бояться втратити ще одного спадкоємця. Але навіть Вальбурга накричала на ньому тільки сім разів.

На жаль, як то часто буває, щастя довго не триває. Реґулус був змушений повернутися у Гоґвортс. Вперше за всі 4 роки Реґулус хоче залишитись на Площі Ґріммо 12.

Ось він уже стоїть на платформі 9¾ і намагаючись знайти когось із друзями. Побачивши Барті, який уже заходив, Реґулус попрощався з Крічером і пішов шукати його в потязі.

— Реґулусе! Як ти провів канікули? Привітала його Доркас, також заходячи з ним у купе.

— Знаєш Медоуз, справді добре. — Вона подивилась з недовірою, але Реґулус її проігнорував.

У купе на них уже чекали веселий Барті, роздратований Еван та Пандора, яка замріяно дивилася у вікно. Вони зручно розташувались у купе, якраз перед тим, як почули гудок про від'їзд потягу з перону. Поїздка тривала мирно, допоки Барті задумано подівся на Регулуса.

— Це правда? Те про що всі шепочуть?

— Що правда? — Напружено процідив Реґулус

— Що ти тепер спадкоємець найдавнішого та найблагороднішого будинку Блек, — Почав цитувати Барті.

— Що? Хто про це говорить?

— А й справді. На різдвяному балу у Мелфоїв під час цих канікул, ти ходив з Оріоном — підхопив Еван.

— Давайте не будемо ось так нападати на людей з питаннями, — Пандора заспокійливо глянула на брата — Але те, що ти був досить зайнятий, що навіть не привітався з нами про багато чого.

— Реґулус не може бути спадкоємцем, бо спадкоємець Сіріус. — Заперечила Доркас — Хіба що з цією королевою драми щось трапитися. Ч-чекай що?

— Так... Стосовно Сіріуса... Як би це пояснити...

— Не затягуй Реґулусе, кажи як є.

— Він пішов. — Усі подивілись з недовірою на зіщуленого Регулуса.

— Що? — сказав Барті — Куди пішов? Коли?

— Він утік з дому на початку канікул. Певно, до Поттера, він же йому, як брат, якого він ніколи не мав — Наче на автоматі відповів Регулус.

— О, Реґулусе, — Не встиг він домовитися, як Пандора вже пересіла біля нього, щоб обійняти — Не засмучуйся, ти з усіма впораєшся, ми віримо в тебе.

Так і минула їхня поїздка. Хоч у Реґулуса вже не було брата, у нього були справжні, віддані друзі, які завжди б йому допомогли, незважаючи ні на що. І, звісно, його мала сестра, думка про Ліру зігрівала йому душу. погано на сумну атмосферу у купе Реґулус усміхнувся в обіймах Пандорі.

______________________________

Обід у Гоґворці був звичайним, Дамблдор привітав усіх, хто приїхав на канікули з приїздом і у залі почався звичайні розмови. Хіба що для двох Блеків це було незвично. Сіріус був радій, що нарешті можете побачити брата. Реґулус зрозуміє: Сіріус мусив піти, він не міг терпіти життя з цією родиною. Але Реґулус мало того, що ніразу не поглянув на брата, він сів так, щоб опинитись до брата спиною. Ще відколи Реґулус опинився в Гоґворці вони завжди сідали так, щоб мати можливість поглянути на брата. Вони не домовлялися, просто сідали.

У Говорці було інакше ніж удома, відколи Регулуса розподілили до Слізерину, Сіріус почав інакше ставитися до нього, у Сіріуса було багато друзів, він дружив майже з усіма, але не зі слизеринцями.

Мародери зневажали слизеринців. Здебільшого це було тому, що всі родичі Сіріуса навчалися саме там, а Сіріус не хоче мати з ними нічого спільного і бунтував проти кожної їхньої думки. Реґулус був іншим, він приводився чомусь, намагався не звернути до себе увагу і поважав родинні традиції. Через це у них часто виникали конфлікти, з яких їхні друзі мусили їх відтягувати.

________________________________

Так давно вже три тижні, Реґулус з принципу не хотів підняти очі на брата. Він ігнорував його скрізь, навіть коли Сіріус проходив і навмисне щовхав брата плечем, провокуючи конфлікт, він не реагував, просто пішов далі. Це безмежно дратувало Сіріуса, чому Реґулус його ігнорує, яке він має право?

Реґулус не міг подивитись брату в очі, щоразу, як Сіріус спровокував конфлікт, Реґулус тікав, звісно він не біг, Реґулус ніколи не опустився до такого рівня, він спокійно продовжував йти, не реагуючи на брата, що знаходиться в першу ліпшу нішу за якимось гобеленом, чи комірку, ховався від світу і плакав. - Чому Сіріус мусить бути таким жорстоким? Невже він зовсім мене не любить? Він же мій брат, чому він не може любити мене, як колись, ще до Гоґворцу? - єдина думка, яка поки що мучала Реґулусові кошмари.

________________________________

Якось під час ранкової пошти Реґулусу прийшов лист від матері. Він не хоче читати його при друзях, що б там не було, це не буде приємно, вона ніколи такою не була. Тому поклавши його в кишеню мантії, Регулус назвав, що він у нього є тільки тоді, коли переодягався ввечері. Розгорнувши, Регулус не очікував побачити привітання з днем народження, він не хоче його святкувати. Друзі дали йому подарунки, привітали, але поважали його рішення не святкувати. На звороті Регулус помітив фотографію, цього він точно не чекав, на зображенні була його сестра, яку на руках тримала Вальбурга, він раніше ніколи не отримував фотографій у подарунок. Маленьке обличко Ліри так мило мимовільно усміхнулось, що аж хотілось пощипати їй щічки. Вальбургу ж наче змусили там сидіти, вона мала дуже невдоволений вигляд. Головне, щоб не була дитина. Як же приємно мати малу сестру. Реґулус ще ніколи так сильно не хоче додому.

________________________________

Учора був день народження Регулуса. Сіріус хотів хоч словами привітати його, але не мав часу. З самого ранку його присутність була потрібна скрізь. Ще з 6 ранку у них почалося тренування з квідічу, адже скоро відбудеться останній для Ґріфіндору матч проти Рейвенкло, хоча вони і так впевнені у перемозі, готовим бути до всього, адже після цього матчу буде останній, вирішальний матч. Потім були заняття, домашні завдання, згодом його запросили біля каміна у вітальні. Можливо це була просто відмовка, щоб не вітати брата з днем народження, Сіріуса почала лякати байдужість Регулуса, ніби його не існує.

Можливо це й на краще.