Почалися різдвяні канікули. Більшість дітей повернулися додому, до своїх батьків. Для більшості це було радістю, відпочинком, але не для братів Блек.
Для них Різдво супроводжувалось елегантними балами, часто у маєтку Мелфоїв, фальшивими усмішками, та звісно ж родиною.
Це було нестерпно
Єдине, що рятувало - їх було двоє. Навіть якщо Сіріус ігнорував Реґулуса, його присутність заспокоювала.
Та одного зимового дня, коли, виходячи з кімнати на сніданок, Реґулус відчув незвичний холод у коридорі місця, яке називали його домом. На Ґріммо Плейс ніколи не було тепло, але сьогодні відчувалося ніби будинок помер.
Знайшов джерело цього він, відчинивши двері до кімнати старшого брата, де його зустріло недоторкане ліжко й навстіж прочинене вікно.
Він пішов
І тоді Реґулус зрозумів:
Ось як відчувається бути покинутим
______________________________
Сніданок був тихим, ніби хтось помер.
Ніхто з батьків навіть не поглянув на стілець, який призначався для Сіріуса. Звідки вони знали?
Після сніданку Реґулуса попросили приєднатися до них у вітальні.
Чого вони від нього хотіли?
______________________________
— Отже, Реґулусе, — урочисто промовила Вальбурга — Оскільки твій брат пішов, віднині ти спадкоємець найдавнішого та найблагороднішого будинку Блек.
— Пізніше я проведу з тобою бесіду стосовно цього — додав Оріон.
— А ще, для тебе є важлива новина — з надто великим ентузіазмом сказала Вальбурга — Ми чекаємо на поповнення в родині.
— Що? — розгублено подивився на матір Реґулус. Звісно, це тривало лише секунду, адже він моментально поправив лице. — Що ви маєте на увазі? Хтось приїде? (Ми ж щойно втратили Сіріуса) — він цього не додав.
— Твоя мати вже близько восьми місяців виношує дитину під серцем — гордо заявив Оріон.
Шок вдарив по Реґулусу, як блискавка, звісно він не подав виду, бо змалку навчився приховувати свої емоції, особливо при батьках.
— Тому, Реґулусе, будь готовий стати старшим братом, адже твоя сестра народиться, можливо, швидше, ніж ти підеш до школи.
— Мати вагітна?
— Так, Реґулусе, — байдуже відповіла Вальбурга — Я носила чар, щоб не видавати себе. Знаєш, як багато на себе зараз беруть журналісти, а нам пліток про сім'ю не потрібно. Звісно, можна було припустити, що ти і так зрозумієш елементарні речі. Але гаразд, ти можеш бути вільний.
Йому двічі казати було не треба: — Я піду в бібліотеку — чемно вклонився Реґулус.
— Думаєш, як він це сприйняв?
— Головне, що звільнилась одна дитяча кімната, Оріоне. — у стилі Вальбурги - Крічере! Треба прибрати Сіріусову кімнату, звільни місце для нової дитини.
______________________________
Минулого вечора стався інцидент.
Сіріус, як властиво йому знову почав сперечатися з будь-якою думкою Вальбурги. І знову під час вечері. Невже не можна хоч раз промовчати, хоч одну вечерю. І звісно Вальбурга не дозволить у своєму домі висловлювати думку, яка протиречить їй. Сіріус знав, що отримає покарання, Реґулусу іноді здавалось, що він отримує задоволення від болю (Що було звісно не так). Врешті-решт Вальбурга не витримала. Їй так остогидли Сіріусові зауваження, кожної вечері, проти кожної думки, вони ж завжди приводили тільки до одного: зіпсований настрій Вальбурги (ніби у неї колись був хороший настрій) і покараний Сіріус.
Покарання були різними
Його мордували голодом (найбільше два тижні), замикали у кімнаті (він навпаки був радий), били його ременем чи використовували прокляття. Але цього разу. Цього разу все було гірше, в рази гірше. На ньому використали непробачне. Круціо ніби розламувало його на частини, кожен м'яз скручувався від болю, або для болю, адже так це закляття і працює.
Сіріус не міг продовжувати так жити, тому пізно ввечері у темряві своєї кімнати він узяв дзеркало, покликав Джеймса і попередив, що збирається прийти до нього. Так він зібрав валізу і втік через вікно. Насправді, вражаюче без мітли з п'ятого поверху.
______________________________
На Різдво Блеки були запрошені до Мелфоїв, вони як завжди влаштували пишний бал. Добре, що можна було поговорити хоч з Нарцисою. Вона була його улюбленою кузиною. Також були близнюки Розьє, Реґулус зазвичай проводив би час з ними. Але ж він тепер спадкоємець, тому був змушений слідувати за Оріоном і вітатися з кожною особою, яку він вважав гідною.
Так само нудно пройшов і Новий рік. Тільки мати не змогла прийти через вагітність (усім, хто питав, казали, що занедужала. Про це знали тільки Арктурус, Меланія, Полукус та Ірма)
______________________________
Рівно о 14:56 2 січня 1976 року народилася Ліра Вальбурга Блек
Вперше, як Реґулус її побачив, він злякався, адже це така мала істота, яка потребує так багато догляду і турботи. Він полюбив її не відразу. Вона була дивна, її голова була непропорційно велика. До цього Реґулус взагалі не бачив немовлят. Але провівши з нею трохи часу, він був справді щасливий. Можливо, ще трохи, і любов до неї могла б полатати його душевні травми.
Тепер Реґулус був не запасним, не тінню Сіріуса, а спадкоємцем, він став старшим братом.
Старший брат — це звання звучало так гордо. Реґулус ще не пізнав цієї дитини, але він уже був упевнений, що зробить усе, щоб вона була щасливою
Певний час Ліра житиме у батьківській кімнаті, але ще пару місяців і переїде до дитячого коридору біля кімнати Реґулуса, де на дверях сусідньої кімнати досі стояли ініціали Сіріуса, які, звісно, скоро замінять. Добре, що Реґулус встиг забрати кілька братових речей, перш ніж усе викинули.
Іноді, темними ночами він залізає на дах, як вони робили у дитинстві з Сіріусом і спостерігає за зірками шукаючи при цьому зірки членів родини. А частіше просто дивиться на Сіріус і згадує, як чудово було мати старшого брата. Єдине, на що, Реґулус сподівається, щоб у Сіріуса життя склалося так, як він того побажає.