Природно, у всьому була винна Укр пошта.
Нова пошта, частіше ніж їй подобається то визнавати, не могла зрозуміти Укр пошту. Спочатку та мила та трохи повільна дівчина, а потім ніби бабка з під'їзду. Але в чому Нова пошта таки була впевнена, так це втому, що в Укр пошти є шило в дупі, і зазвичай тоді, коли це абсолютно не треба.
Валентинів день. Прекрасне свято, але воно завжди забите для неї роботою, і, на перший погляд, весела ідея від Маслотома, перетворила її трохи важчій, але звичайний робочий день, на смерч із коробок та замовлень.
Як бува, кажуть, добрими намірами дорога в пекло? Скоріше прямо у відділення.
Тому вона насправді не сильно вагалася коли Укр пошта запропонувала допомогу. Це, звісно, було дивно саме по собі, вони хоча і спілкуються, так чи інакше конкурентки, але Нова пошта і не думала відмовляти, навіть якщо і впевнена що у цьому був якийсь підвиверт.
Підвиверт прийшов у вигляді Маслотома власною персоною.
– Я думала ти мені допоможеш – Нова пошта прижмурилась, на що у відповідь отримала закочені очі.
– Я казала що я надам допомогу. Ніколи що допоможу власноруч. – із рота Укр пошти звисала цигарка. Вона видихнула дим, обертаючись на Маслотома, та спираючись ногою на коробку яку сама і привезла – До речі, а де цей другий? Темненький котрий.
– Темненький?
– Ну знаєш, той що кричить постійно і капсом пише.
– "Той темненький"– Маслотом передражнив відходячи від Укр пошти на крок, трохи відкашлюючись, вона пирхнула – зараз зайнятий дуже важливими справами! І взагалі..
– Він втік? – це було майже твердження. Маслотом підтиснув губи.
– В будь-якому разі... – Нова пошта втомлено видихнула, Маслотом обернувся на неї піднявши підборіддя – Ти все одно тут так? Тримай віднеси цю коробку до..
– Так, стоп, ні. Я не вантажник!
– В житті треба спробувати все, – Нова пошта поплескала хлопця по плечу – до того ж це була твоя ідея в першу чергу. Давай ніжками чоп-чоп, о шостій тридцять ця коробка вже має їхати разом зі всіма.
– Чекай… – він прижмурився до годинника на стіні – але вже шоста тридцять.
Як по сигналу, з напіввідкритого вікна почувся звук мотора.
– Що ж, тоді я сподіваюся ти швидко бігаєш.
Нова пошта мала на увазі це як жарт. Можливо, будь вона кращою людиною вона б пояснила це хлопцю, але коли той в паніці вибігав за двері без зайвих питань, щось кричущі водію, вона не мала в собі сил це зробити. Маслотом виглядав надто кумедно через вікно.
***
Нова пошта бачила, як докуривши, Укр пошта штовхнула ногою коробку яку із собою привезла. Вона провернула це ще декілька разів, доки не змогла піддіти та підкинути ту у повітря зловивши руками.
Це виглядало круто, Нова пошта має це визнати, але найбільше її цікавила позначка "скла" на коробці, і дивний битий звук. Вона не питала зайвого коли її суперниця їхала геть.
***
– Ніколи я більше не слухатиму його рекламні ідеї. Ніколи – Маслотом казав самому собі, падаючи на двері відділення.
– Це був веселий день, – Нова пошта засміялась. Формулювання було применшенням звісно, про що повідомив вбивчий погляд кинутий в її сторону, але не брехливим. Не для неї пригнані – давай, не будь таким злим.
– Я втомився! І вбив на це цілий день! – Маслотом надувся. Потім, доволі різко, його лице розпливлося у єхидній усмішці – І я заслуговую на подяку, чи не так?
– М-м-м – Нова пошта повільним кроком підійшла до нього, відкинувши волосся. Дивлячись у збентежені очі, вона не могла стримати власну легку посмішку. Дівчина нахилилася в його особистий простір, щока до щоки, відчуваючи як хлопець завмер.
Тихим голосом, що межував із шепотом, вона промурликала на вухо.
– Доставка десертів забезкоштовно довбню
У відповідь наступив ображений удар по потилиці. Нова пошта не могла стримати гучний сміх, коли бачила яскраво червоне обличчя Маслотома, що вже був в метрі від неї та звинувачувально тикав пальцем. Їй ледве вистачало сил, щоб набрати повітря для дихання.
– Я тебе ненавиджу! Ненавиджу чуєш!