Вона запізнювалась на їхнє рандеву. Вперше. Їхні зустрічі тривали вже близько пів року і за цей час він ще ніколи не чекав на неї. Але, розуміючи, що усяке в житті трапляється, вирішив ще трохи зачекати.
Драко Мелфой вважав себе терпеливою людиною, прирівнюючи до хижака у засідці, але, як виявилось, його терпіння також має межу. Бо, коли за годину вона не з’явилась, мужчина стиснув кулаки так міцно, що офіціанти молились усім богам, щоб він не дебоширив у кафе, або не брав до рук нічого крихкого.
До біса.
Рвучко підірвавшись та, на ходу кидаючи маґлівські фунти на стіл, він вилетів із приміщення і, не збавляючи темпу, прямував до найближчого безлюдного провулку.
Знайшовши таки через декілька метрів підходящий, Мелфой поквапом окинув оком чи нікого поруч немає, щоб роз'явитись. Опинившись у Міністерстві він, не чекаючи на ліфт, швидко попрямував до сходів, щоб менше ніж за хвилину опинитись у Аврораті.
На його щастя та невдачу Поттера, той як раз виходив із кабінету, скоріше за все, плануючи піти додому. Шкода, що це доведеться відкласти.
Драко перегородив йому шлях, на що головний Аврор лиш запитально вигнув брову.
— Де Ґрейнджер? — спитав мужчина у найкращого друга його...
Це і було найсмішніше, він сам не знав, хто вони одне одному. Вони наче не були парою, хоча бачились щотижня і вели доволі активне життя у ліжку. Він робив їй подарунки і вони знайомі з друзями одне одного. Вони ніяк не представляли супутника та й, якщо чесно, ніхто ніколи не ставив їм цього питання.
— Не знаю, — із власних думок його вирвав голос Поттера, — скоріш за все — вдома. А ви що, мали зустріт...
— Яка у неї адреса? — Драко нервово його перебив.
— Ти досі не знаєш? Тоді я...
— Не говори дурні, Поттере! — він схопив чоловіка в окулярах за мантію, стримуючи себе, щоб не затрусити ним, як брязкальцем. — Негайно відповідай на запитання.
— Гаразд, гаразд, — пробелькотів Гаррі, — буде швидше тебе туди доставити.
Вхопившись за руку Драко, голова Аврорату втягнув їх у парне переміщення, щоб за мить опинитись у доволі миловидній вітальні. Відпустивши Поттера, мужчина одразу ж направився в коридор у пошуках Ґрейнджер.
— Нема за що, Мелфою, — останнє, що він почув, перед новим тріскотом являння.
Зазирнувши до перших дверей, він натрапив на ванну кімнату, підмічаючи деякі нюанси. Здається, тепер він розуміє, чому вона не прийшла.
Її спальня була далі по коридору. Відчинивши двері, він натрапив на ліжко, на якому в позі ембріона мирно спала Герміона Ґрейнджер. Пройшовши кімнатою, він зупинився спиною до вікна, вдивляючись їй у обличчя і, не втримавшись, сів на край ліжка, щоб пальцями акуратно забрати пасмо, яке відбилось від решти.
Він наче зробив це ніжно і дуже акуратно, чого сам від себе не очікував, але, здається, цього було недостатньо, оскільки його жест змусив її повіки затріпотіти і злегка привідкритися.
— Драко? – запитала вона охриплим від сну голосом.
— Спи, я не хотів тебе розбудити, — прошепотів мужчина.
— Котра година? — вона сама ж перевела погляд на тумбочку коло ліжка, підмічаючи розташування стрілок на циферблаті. — Пробач, я...я хотіла поспати лише годинку, але...
— Ґрейнджер, — він м’яко перебив її, — я не просив тебе виправдовуватись. Краще скажи мені ось що — ти їла?
— Ні.
— Ти ж знаєш, що так не можна і...
— Драко, — настала її черга перебивати. — У мене немає апетиту. Я не можу їсти.
— Що мені для тебе зробити? — він важко видихнув, проводячи рукою по її волоссю та пильно вдивляючись у її ледь відкриті очі. — Тобі потрібні зілля? Чи, можливо, маґлівські препарати будуть доречнішими? Не соромся — проси усе, що хочеш. Обіцяю, чого б ти не хотіла, усе виконаю.
— Усе? — тихо перепитала вона, на що він просто кивнув. — Залишся сьогодні зі мною. Давай просто поспимо разом.
На ці слова він беззвучно розсміявся. Мужчина піднявся із ліжка, лиш для того, щоб його обійти та роззутись. Також він витягнув ремінь із поясу та позбувся непотрібної сорочки. Штани він залишив, як запобіжник для себе, що сьогодні він не має на неї права. Ніякого сексу — просто лежати поруч. Тільки один раз, тільки сьогодні, бо він пообіцяв виконати усе.
Драко ліг на ліжко, впритул до жіночого тіла. Її спина, торкалась його грудей, а сідниці ідеально розмістилась в районі його паху. Поклав свою голову вище її, носом зариваючись у кучері, щоб вдихнути прекрасний запах бергамоту. Права рука Мелфоя лягла на плаский живіт відьми, на кшталт грілки і, водночас притискаючи ближче до себе, хоча здавалось, куди ще ближче.
— Дякую, Драко.
Вона так тихо це промовила, що на секунду йому здалось, що йому причулось.
— Ти не маєш мені дякувати, Ґрейнджер. Мужчина на кшталт мене подяку за те, що зобов’язаний робити, чути не хоче. А тепер спи, — закриваючи очі, хоча сам, ще ніколи у такій ранній годині спати не лягав. — Я буду поруч.