Герміона жалкувала, що не залишила Стіну.
Незадовго до Різдва вона нарешті прибрала всі написані слова, тож її кімната знову була чистою.
Але їй би дійсно зараз стала у пригоді хронологія.
Драко прийшов до «Наріжного Каменя» з портфоліо про перевертнів у перші вихідні грудня, але до цього вони не розмовляли майже два тижні — від інциденту з Маркусом Флінтом.
Герміона нахмурилась, дивлячись на порожню стіну. Тоді, мабуть, щось сталося. Мабуть, щось пішло не так, і він не зміг прийти до неї. Він зізнався, що прийшов до «Наріжного Каменя», щоб попросити її про послугу.
Вона не проти допомогти. Маніпулятивна реклама — оце вже проблема.
Щось сталося з Ноель та її батьком. І хай там як, це сталося до того, як Драко попросив Герміону написати Квентіну Марґолісу і до того, як він почав використовувати її ім'я, щоб збирати співробітників і клієнтів.
Герміона прикусила внутрішню частину щоки. Драко чітко дав зрозуміти, що вона не повинна писати Ноель...
Тож за тридцять хвилин лист уже летів до Ноель із совою, вона сіла на край ліжка, скинула підбори й зняла жакет. Герміона покопалася в сумці, щоб переглянути портфоліо, яке Волтер склав для неї того дня.
Герміона виявила, що Волтер — надзвичайно інтуїтивний. Того дня він постукав до її зачинених дверей і приніс усі листи шанувальників і любовні листи, які вона отримала цього тижня.
— Коли у моєї дружини поганий тиждень, я знаходжу всі свої вірші, які написав їй у Гоґвортсі, — сказав він, знизуючи плечима.
Герміона засміялася.
— Вірші?
— Так, писав їх на уроках професора Бінса.
— Звичайно.
Він також приніс портфоліо золотих сніджетів, над яким працював.
До неї писали молоді бізнес-леді за порадою і дякували за те, що вона проторувала шлях. Писали ветерани, які заохочували та хвалили. Один лист був від тринадцятирічної дівчини з Ільверморні. Вона хотіла порадитися з Герміоною про ніфлера, якого знайшла в кімнаті з трофеями, і якого хотіла б залишити, як домашнього улюбленця.
Коли вона повернулася додому, то вже встигла впоратися зі своїми почуттями.
Герміона не збиралася звільнятися. На цей момент це було б кар'єрним самогубством, а їй дуже подобалося те, що вона робила в КГМ. Вона насолоджувалася можливостями, але збиралася вказати Драко, що знає, що відбувається, і не схвалює цього.
І вона зробить це спокійно.
Є така надія.
~*~
До десятої ранку четверга вона налаштувалася, щоб поговорити з Драко. Пряма, коротка та чесна розмова.
Вона підійшла до його кабінету й виявила, що двері зачинені. Він рідко закривався, тож, напевно, мав нараду. Коли вона підійшла, щоб запитати його помічника, коли, на її думку, він буде вільний, двері відчинилися.
Вийшла Пенсі. Герміона розгублено блимнула на неї, та посміхнулася.
— Герміоно, любко! — вона вивчила її з ніг на голову, оцінюючи вбрання на сьогодні. — Чудово, я як раз йшла до тебе.
Герміона посміхнулася і пробелькотіла щось ґречне, весь час відволікаючись на те, що Драко зустрічався із Пенсі за зачиненими дверима. У дверях з'явився Драко, надягаючи піджак.
Він зустрівся з нею очима. Мить — і їй знову п'ятнадцять, і вона спостерігає, як Драко та Пенсі зникають за гобеленом, повертаючись із бібліотеки.
Похитала головою, вважаючи всю ситуацію невиправданою. Пенсі виглядала бездоганно, ні волосини не до місця, та й помада ідеально нанесена. Те, що Драко одягав піджак, не означало, що вони...
— Ти щось хотіла? — очі Драко палали.
— Я, е... Ні-ні, все в порядку.
— Я, — він перевірив годинник. — У мене дві зустрічі зараз. Але, якщо ти вільна в обід, один клієнт хотів би з тобою зустрітися, — він відкинув волосся від обличчя й схопив у свого помічника папку. — Один із продавців «Медових руць» подає до суду на них, а ще він твій фанат, — глянув на теку.
Вона нахмурилась. Ну, якби це була не зовсім проблема...
— Ні. Я зайнята, — її голос занадто твердий. Вона зрозуміла це по тому, як сіпалася брова Пенсі.
— Добре, — вивчав її. Він перепросив і попрямував до ліфтів.
— Поговорімо про «Відьомський тижневик»! Вони будуть тут у понеділок для фотографій та інтерв'ю, — Пенсі взяла її під руку, ніби давню подругу.
— Так, поговорімо. Я не хочу бути в зеленому для цієї зйомки, — Герміона кинула в неї погляд.
Пенсі підняла брови.
— Справді? — вона посміхнулася. — Тоді ґрифіндорський червоний?
— Та головне, щоб не слизеринський зелений.
~*~
У п'ятницю вона зустрілася з Корбаном, щоб обговорити справу перевертнів. Треба було ще багато зробити, навіть без Квентіна Марґоліса та зграї Північного лісу, але їхня відмова трохи гальмувала ситуацію.
Корбан допоміг окреслити юридичні аспекти наступних кількох місяців, і вони вдвох попрацювали над вступною заявою першого дня для Чарверсуду в березні. Корбан якраз розповідав історію про найдивніший день у залі суду, коли Драко постукав у одвірок.
Вона подивилася на нього, усе ще посміхаючись розповіді Корбана. Він зиркнув між ними двома.
— Хартфорде, — він кивнув Корбану.
— Добридень, містере Мелфою, — голос Корбана все ще веселий після розповіді.
— Як вступна промова?
— Ми майже закінчили, а потім я надішлю її вам на огляд.
— Відмінно, — Драко подивився на неї, стиснувши щелепу. — Ґрейнджер, містер Таунсенд дуже цікавиться цією справою, — він подивився на листа, який тримав у руках. — Він хоче пообідати з нами наступного тижня, щоб обговорити фінансову підтримку.
Він підніс листа до столу, і вона забрала його.
— О, це чудово.
— У вівторок о сьомій, — сказав Мелфой. Він подивився на них і повернувся, щоб піти.
Герміона була надто зайнята переглядом листа, щоб почути його. Але потім вона підскочила. Мадам Мішель!
— О, я... — але він вже вийшов. — Перепрошую, — сказала вона Корбану, підскочивши, й помчала за Драко.
— Мелфою, — вона зупинилася у дверях, поклавши руку на раму. Він обернувся. — Я... я не можу о сьомій у вівторок, — те, як він дивився на неї, викликало тривогу. — У мене є... У мене справи.
— Ти не можеш перенести? — погляд твердий, але допитливий.
— Ні, не можу, — вона відвела погляд від нього й глянула на свою дверну коробку, намагаючись знайти розумне виправдання. — Е... це...
Знову подивилася на нього, і здавалося, що він слідкував за її очима, коли вона відвела погляд. Такими темпами він пропалить дірку в стіні, прямо там, де Корбан терпляче сидить у її кабінеті. Його очі повернулися до неї, темні.
Він наблизився.
— Якщо ти відкладаєш цю дуже важливу зустріч задля чогось несуттєвого, я засумніваюсь у твоїх пріоритетах, Ґрейнджер, — прошепотів він. Вони за кілька кроків від Волтера та кількох інших робітників. Він зупинився перед нею. — Мені не хотілося б думати, що ти надаси перевагу побаченню, а не своїй справі перевертнів.
Вона кліпнула. Побачення? З Корбаном? Він що ревнує?...
— Я не ходжу ні на які побачення, — прошипіла вона. — А навіть, якби ходила, якщо я кажу, що зайнята, не твоє діло, чим я займаюся, Мелфою, — вона звузила очі на нього.
— Добре. Я попрошу перенести, — він обернувся.
— Мені найкраще підходить середа. У четвер я також зайнята, — вона схрестила руки.
— Мені не підходить середа, — почав Драко.
— О, Мелфою, мені було б неприємно почути, що ти надаєш перевагу побаченню, а не своїй компанії, — прошипіла вона. Закотила очі й повернулася до свого кабінету, слухаючи хрип Драко.
~*~
Пізніше того дня їй вдалося знову розлютити Драко. День видався чудовим.
Хоча їй все ще потрібно поговорити з ним про те, як він поводився з нею та її ім'ям, вона не могла не посміхнутися, коли його щелепи стиснулися, і він знову хмурився на неї.
Справді чудовий день.
Вона перевіряла бухгалтерську книгу в «Наріжному камені» в суботу вранці, читаючи одну з нових книг. Корбан сказав, що авторка — одна з його улюблених, але їй не дуже подобалося. На сотій сторінці — це не добрий знак.
— Я думав, що ти звільнилася.
Герміона відірвалася від роману і побачила Драко, який стояв за кілька футів від прилавка. Його обличчя холодне, а брови підняті. Вона навіть не почула, як відчинилися двері.
— Ні. А треба було?
Він насупився і нахилився до неї.
— Так.
Герміона подивилася в його сірі очі й відчула холод. Їй було дурно, що її спіймали за читанням на зміні, тож вона взяла кілька книжок, щоб розставити, і попрямувала до стелажів ліворуч.
— Мабуть, я не знайшла логічної причини піти, — сказала вона. — Ти ж мене знаєш. Я дуже «логічна» людина, — вона постукала по голові з посмішкою, цитуючи його «улюблене про неї», і зникла за книжковою поличкою. Чула, як він пішов слідом.
Відсунула кілька книг убік на полиці над головою, коли він з'явився за рогом. Проігнорувала його. Він сперся плечем на книги й схрестив руки.
— Сьогодні ти повідомиш, що звільняєшся.
Герміона закінчила вставляти книгу на місце і поглянула на нього через витягнуту праву руку.
— Мені знадобиться краща причина, ніж «тому, що я так сказав», містере Мелфою, — насміхалася вона.
— Ти підписала положення про конфлікт інтересів.
Вона зупинилася на середині.
— Конфлікт інтересів? Як, на ім'я Мерліна, книжковий магазин конфліктує з такою багатомільйонною організацією, як Консалтингова група Мелфоя? — вона похитала головою й відійшла на кілька кроків ліворуч, щоб покласти великий червоний фоліант на третій полиці. Він пішов слідом, стоячи прямо за нею, коли вона стояла обличчям до полиці.
— Це громадське місце, — сказав він. — Будь-хто з наших конкурентів міг увійти, завести дружню балачку та розпитати тебе про твою посаду в КГМ. Або ще гірше — преса.
Герміона стиснула губи й вдихнула через ніс.
— Крім того, — продовжив він. — У тебе контракт із Пенсі. Якби не та людина побачила, у що ти одягаєшся в цей книжковий магазин на вихідних, ти поставила б під загрозу її кар'єру, а також свій імідж.
— А що саме не так із тим, як я вбрана?
Він глузував з неї.
— Маґлівські джинси та клаптик бавовни, який ледве прикриває тебе? Навряд чи це — втілення сучасної бізнес-відьми.
Герміона відкрила рота, щоб відповісти, але злість стиснула горло. Вона не наважувалася поглянути на себе, але знала, що футболка, що на ній, анітрохи не відверта. Вона знайшла мить, щоб оцінити це, відчула бавовняну тканину на попереку та животі й знала, що та досить далеко відтягнута. Герміона не змогла стриматися, коли притягнула останню книгу, яку тримала, до грудей, мов щит.
— Це те, що я ношу на вихідних, Мелфою. Я не розумію, чому...
— Тоді мені доведеться попросити Пенсі зробити тобі лінію для вихідних. Бо це, — він обдивився її з ніг до голови, — це ганебно.
Її ніздрі розширилися.
— Ти не зробиш цього. Ти відповідаєш за мене з понеділка по п'ятницю, Мелфою. Субота та неділя — мої вихідні, які я можу проводити, як хочу. Я працюватиму в цій книгарні стільки, скільки захочу.
Він нахилився до неї, поклавши праву руку біля її голови на полицю. Її обличчя гаряче, а тепер він забрав решту прохолодного повітря.
— Мені не потрібні плітки, що я недостатньо плачу своїм співробітникам, Ґрейнджер. Якщо світ почує, що Герміона Ґрейнджер, Золота дівчинка, — він посміхнувся їй, і вона хмурилася, — і старший консультант КГМ все ще працює на неповний робочий день, то вважатиме, що тобі замало платять.
— Тоді я виправлю їх, коли репортери зайдуть до «Наріжного Каменя»! — вона закотила очі й ступила праворуч, щоб утекти. Його ліва рука піднялася, тримаючись на третій полиці, і її ребра мало не вперлись у неї, перш ніж вона зупинилася. Він наблизився, і вона відчула, як полиці впираються в спину.
— Поки ти працюєш у КГМ, Ґрейнджер, то поводитимешся й одягатимешся так, як я тобі скажу. Якщо хочеш повернутися до роботи міністерським сміттям, подавати звіти й не встигати творити справжні зміни для своїх благословенних створінь, то робитимеш, як я сказав, — відрізав Драко і його подих зачепив її обличчя.
Як він сміє. Говорить вже, як його батько...
— Я працюю лише у понеділок, вівторок, середу, четвер і п'ятницю, Мелфою. Я вільна...
— О, я, мабуть, пропустив твоє звільнення в п'ятницю вдень, а потім заяву в понеділок вранці.
— Мені платять лише з понеділка по п'ятницю. Ти можеш контролювати моє місцезнаходження лише з понеділка по п'ятницю.
— І скільки тоді коштуватиме контролювати твої суботи й неділі, Ґрейнджер? — він схилився ще ближче і втягнув повітря, перш ніж продовжити. — Впевнений, що зміг би перекрити твою зарплату тут.
Вона відкрила рот і закрила його. Не дихала. Тепло його тіла душило, і вона відчувала, як вібрує шкіра, а хребет болить через полиці. Посміхнулася, як вона сподівалася, поблажливо.
— Мені не потрібно більше грошей, Мелфою...
— Тоді що тобі потрібно? — його очі блиснули, а голос був хриплим. На чоло впало пасмо.
Її губи сухі, а очі горіли, коли впивалися в його. Тремтливо вдихнула повітря і задихалася в ньому. Його обличчя — єдине, що вона бачила, тож спостерігала, як куточок його рота сіпнувся вгору, а очі блиснули до її губ.
— Герміоно? Агов? — пролунав голос Гаррі.
Герміона заплющила очі й наповнила легені повітрям. Її очі відкрилися, побачивши, як Драко випрямився й відступив.
— Гаррі, привіт, — сказала вона. Той відвернувся від прилавка. — Я сортувала книги.
— Гей! Я прийшов запитатися, чи не хочеш ти пообідати зі мною і Джіні, — Гаррі посміхнувся їй, потім його очі сповзли до її плеча, і вона зрозуміла, що з'явився Драко. Прослідкувала, як Гаррі озирається між ними, дивлячись на почервоніле обличчя Герміони. Вона не наважилася подивитися на Драко.
— Не знаю, Гаррі, — сказала Герміона. Вона підійшла до прилавка й зайняла руки. — Тобі доведеться запитати у мого боса, — вона кинула на нього погляд, Драко хмурився на неї.
— Ух... так. Мелфою, хочеш приєднатися до нас трьох?
Герміона клацнула пером в руці.
— О ні, — сказала вона. — Мелфой цілий день перевіряє своїх старших консультантів. Він дуже зайнятий, — голосно закрила книгу на прилавку.
— Я буду вільний після першої години, — протягнув він. Герміона стиснула щелепу.
— Чудово, — Гаррі виглядав так, ніби хотів якнайшвидше вийти з книгарні. — Тож я побачу вас обох у Фортеск’ю о першій?
— Звучить ідеально, — відповів Драко, звернувши увагу на Герміону. Вона хрипнула.
— Гаррі, а який дрес-код для цього обіду? Мені слід спершу повернутися додому й одягти щось чистокровніше? — вона дивилася на Гаррі, звужуючи очі й той абсолютно не розумів, що тут відбувалося.
— Ем... Ні. Я думаю, що все добре. Якщо тобі зручно, авжеж, — сказав Гаррі. Герміона обернулася, щоб усміхнутися Драко, але Гаррі продовжив:
— Хоча, якщо маєш джинси без дірок на колінах...
Щелепа Герміони відвисла, і вона почула, як Драко тихенько сміється. Вона повернулася до нього, і його обличчя розрізалося у величезній посмішці.
— Дякую, Поттере. За все. Зустрінемося о першій, — Драко потягнувся через неї, щоб схопити одну зі триклятих м'ятних цукерок, і пішов, усміхаючись.
~*~
Герміона підійшла до Фортеск’ю похмура, неначе грозова хмара. Дорогою вона згадала, що сьогодні її можуть знову сфотографувати, і якщо так, то хотіла б, щоб на ній був інший одяг. Але Драко не дізнається про це, нізащо.
Гаррі та Джіні, на щастя, обрали стіл подалі від сторонніх очей. Драко якраз прибув в той таки час, тож посміхнувся до неї відкритою широкою усмішкою, а вона роздратовано зиркнула на нього.
Після невеликої розмови Гаррі та Драко пішли, щоб зробити замовлення.
Джіні обернулася до неї.
— В ім'я Мерліна всемогутнього, чого у тебе за настрій сьогодні такий гидезний?!
Герміона зітхнула і похитала головою.
— Мелфой зайшов до «Наріжного Каменя», щоб образити мій зовнішній вигляд.
— Тобто?
— Йому не сподобався одяг, який зараз на мені, — вона жестом показала на себе. — Він засмучений тим, що я все ще працюю в «Наріжному Камені», і думає, що мені не слід одягатися так ганебно у вихідні, — вона сьорбнула води. — Тоді він запропонував платити мені більше, щоб я носила кращий одяг на вихідних.
— Він використав слово «ганебний»?
— Так.
Джіні мовчала. Герміона відвела погляд від вулиці й побачила, що Джіні посміхається в чашку чаю.
— Що? — запитала Герміона.
— Це просто... — засміялася Джіні. Вона звернулася до неї. — Герміоно, мені було шість, коли я вперше побачила дівчину-маґлу. Вона була одягнена в найвужчі штани, які я коли-небудь бачила, і футболку з відкритими плечима, — вона посміхнулася. — Я запитала маму, чи вона повія.
Герміона засміялася.
— У шість років?
Джіні махнула рукою.
— Я росла серед старших братів, тож, на жаль, дещо чула... Я просто кажу... чистокровні не розуміють маґлівської моди. Дуже важко зрозуміти, коли єдине, до чого ти звик, — мішкуваті мантії.
— Так я для нього схожа на повію? — Герміона підняла брову на Джіні.
— Ні, ні! — Джіні засміялася. — Я просто кажу... твої джинси страшенно тісні... у розумінні чистокровних, — вона посміхнулася. — І це не найгірше у світі, — Джіні підморгнула. Герміона нахмурилась.
Вона почула сміх Гаррі й обернулася, побачивши, що хлопці повертаються. Герміону страшенно цікавило, що сказав Драко. Це неприродно, що Гаррі сміявся над тим.
Драко поставив перед нею чашку кави, а Гаррі поставив їхнє замовлення.
Після того, як Джіні почала невелику розмову з Драко про КГМ, Герміона раптом зрозуміла, що це сильно нагадує «подвійне побачення». Вона раптом ясно відчула, що Драко сидить праворуч, Джіні навпроти неї, а Гаррі — зліва. Ідеальна маленька картинка.
Вона ворухнулася на кріслі, стиснувши губи, потягнулася до чашки з кавою, намагаючись підняти блюдце, як її навчила мадам Мішель. Джіні та Гаррі розповідали Драко історію, яку вона вже знала, тож дівчина не слухала їх. Підняла очі на Драко, але він спостерігав за нею.
Відвела погляд і схрестила руки на тонкій бавовняній сорочці.
~*~
Герміона отримала сову від Пенсі в неділю ввечері з повідомленням, що завтра Трейсі та Дафна підготують її до фотосесії в офісі. Протягом фотосету використають багато різного інтер'єру та гардеробу, і найкраще було б розміститися у вільному офісі по сусідству з нею, оскільки її офіс мав стати головним місцем фотосесії.
Наступного ранку Герміона була вкрай виснажена. Вона боялася всієї цієї реклами, і сподівалася, що покінчить із цим після статті у «Відьомському тижневику».
Нагадала собі, що ця стаття не про КГМ, а про неї. Вона могла б зосередити інтерв'ю на тому, як вплине на чаклунський світ із серйозними змінами в політиці. Реклама її справи щодо перевертнів та майбутніх проєктів була цілком нормальною. Розголосу для Драко Мелфоя та його зіпсованої репутації не було.
Вона прибула в понеділок о сьомій ранку й виявила, що Пенсі вже влаштувалася в офісі поруч. Вона начаклувала мінливу завісу для Герміони, за якою та одягатиметься, і вішак з одягом.
Щелепа Герміони впала на підлогу. Тканини та кольори кричали про високу моду. І Герміона не могла не помітити, що там не було жодного клаптика зеленого.
— Пенсі... — вона не могла відірвати очей від стійки.
— Я знаю, — сказала Пенсі, підійшовши до неї. — Я молодець, скажи? — вона схопила сукню зі стійки. — Спробуй це. Хочу, щоб ти була готова, перш ніж вони прийдуть.
Це світло-блакитне чудо зі сріблястим мереживом зверху. Щось у ньому було невловимо знайомим. Герміона взяла сукню і витріщилася на неї.
— Натхненням стала твоя сукня, з четвертого курсу.
Герміона підняла очі й побачила, що Пенсі щиро усміхається їй, і дівчина зрозуміла, що ніколи не бачила такого справжнього виразу обличчя у Пенсі.
— Справді?
— Ну, ти сказала, що не хочеш зелений, тож мені довелося вибирати серед кольорів, які я ненавиджу, — Пенсі закотила очі й засунула її за завісу.
Вона саме вдягала барвінкову сукню, як почула стукіт у двері.
— Тут все добре? — пролунав голос Драко.
— Так, любчику, — відповіла Пенсі.
— Ґрейнджер вже прийшла?
— Так, я вже тут, — відповіла. Герміона вийшла з-за завіси й подивилася на Пенсі. Та ахнула і підскочила до неї, щоб допомогти застібнути спину.
Вона перекинула волосся через плече й подивилася на Драко у дверях, раптом зрозумівши, що стоїть босоніж.
Він дивився на сукню, стиснувши щелепу. Йому не сподобалось. Вона звузила очі. Його погляд зустрівся з її після того, як вивчив сукню, і кліпнув, відвернувшись, наче його спіймали.
— Дайте мені знати, якщо вам щось знадобиться, — сказав він, не відриваючи очей від дверної коробки. — Ми перенесли ранкову зустріч на одинадцяту, щоб дати вам достатньо часу для інтерв'ю.
Це ідеально, насправді. Гаррі зустрічався з нею на обід опівдні.
— Добре, дякую.
Він швидко глянув на неї й пішов. Лише тоді Герміона зрозуміла, що Пенсі закінчує останній із ґудзиків, а Драко, по суті, просто дивився, як вона «одягається». Тому і відвів погляд.
Вона почервоніла і намагалася зосередитися на тому, що тараторила Пенсі.
— О, сподіваюся, що вони виберуть цю сукню для обкладинки, — Пенсі тягнула за тканину руками й тримала паличку між зубами. Дуже не аристократично, але Герміона вирішила, що це функціонально і весело.
— Вона мені так подобається, хоча я навіть не бачу себе в ній, і мені це подобається.
Пенсі без палички створила дзеркало в повний зріст. Вражаюче.
Навіть без зачіски та макіяжу Герміона виглядала, як королева. Вона хихикала. І Пенсі посміхнулася їй.
— Мені подобається, — сказала Герміона.
— А хіба комусь не сподобається?
— Мелфою не сподобалося, — засміялася Герміона.
— Ти жартуєш? Він просто обожнює цей колір. Повір мені, йому дуже сподобалася сукня.
Герміона подивилася на неї. Пенсі спрямовувала свою паличку по швах, але здавалося, що вона говорить чесно.
Після того, як вони підігнали для неї цю сукню, Пенсі попросила її приміряти ще кілька, які більше нагадували «сучасну бізнес-відьму», ніж казкову принцесу.
Вона якраз взула підбори, що пасували до насичено-червоної сукні, коли Блез зазирнув до них, сьорбаючи з чашки.
— Королева Ґрифіндору повернулася, — він посміхнувся. Герміона закотила очі. — Чудова робота, Пенс.
— Дякую, любий, — після цього Пенсі ігнорувала його присутність.
— Чи потрібна вам допомога із застібками, ґудзиками чи чимось іншим? — він посміхнувся, а Герміона похитала головою, приховуючи усмішку.
— Блез, любчику, — сказала Пенсі. — Відїбись, а ще, бажано, зникни на довгі роки, щоб не бачили мої прекрасні оченятка твою темношкіру пику.
Герміона посміхнулася. Блез стиснув губи, стримуючи посмішку, і збирався щось відповісти, коли Трейсі й Дафна проштовхнулися до дверей. Трейсі пробурмотіла «вибачте» і продовжила, але Дафна стояла, чекаючи, поки Блез пропустить її.
Герміона спостерігала, як усмішка злетіла з його обличчя. Його щелепа стиснулася, коли він відійшов від неї. Дафна нахмурилась, дивлячись на його відступаючу спину, а потім нарешті увійшла.
Перш ніж вона встигла подумати про цю взаємодію, Пенсі розстібнула її сукню і начаклувала халат, поки вони робитимуть їй зачіску та макіяж.
Поки Дафна накладала чари на її обличчя, а Трейсі почала закручувати волосся в складну зачіску, Герміона запитала, чи може Волтер принести їй роботу. Вона почувалася дуже ніяково, коли отримувала зарплату за те, щоб сидіти, робити зачіску та макіяж.
Люди продовжували ходити повз відчинені двері, і, побачивши Драко втретє, вона нарешті попросила Пенсі зачинити двері.
Пенсі входила і виходила цілу годину. Герміона зрозуміла, що вона неспокійна людина, і не може сидіти й просто теревенити. Їй потрібно постійно рухатись.
Її не було хвилин з десять, коли вона повернулася з похмурим обличчям.
— Гаразд, — сказала Пенсі, обійшовши крісло Герміони й розглядаючи її. — Ми сьогодні розправляємо Герміоні волосся.
Трейсі посміхнулася.
— Ти жартуєш?
— Ні, — Пенсі стиснула губи.
Трейсі кинула шпильку, яку вставляла у волосся Герміони. Вона щойно витратила тридцять хвилин на цей прекрасний, складний стиль, а тепер мусить його позбутися, тому що... чому?
— Вони вже тут?
— Ні, ще ні.
— Тоді хто хоче, щоб мої коси розпустили?
Пенсі обережно глянула на неї.
— Драко запропонував...
— О, ні, дякую, — посміхнулась Герміона. — Трейсі, будь ласка, продовжуй, — вона схрестила руки й подивилася вперед.
Пенсі й Трейсі перезирнулися. Дафна посміхнулась у свою палітру.
— Ем... я думаю, що Драко має на увазі, що ти маєш бути трохи більше схожою на Герміону Ґрейнджер, яку ми всі знаємо, для цієї фотосесії. Я з ним трохи погоджуюсь...
— Але це був задум Трейсі для цієї зйомки, — Герміона підняла брову. — І мені все дуже подобається.
Трейсі кліпнула. Губи Пенсі розтягнулися в усмішку, яку вона стримувала.
— Ну, як щодо того, щоб ми пішли на компроміс. Половину піднімемо, а другу відпустимо?
Герміона встала, кинувши свої нотатки на підлогу.
— Якщо ти боїшся сперечатися з цим тупоголовим гівнюком, то дозволь мені, — вона підійшла до дверей кабінету, відчинила їх і вийшла в халаті, босоніж, із напівнафарбованим обличчям.
Вона ігнорувала погляди й розкриті роти, коли пробиралася до офісу в протилежному кутку будівлі. Двері Драко відчинені, тому вона навіть не стукала. Ґрейнджер увірвалася до кабінету і побачила, як він щось уважно читає за своїм столом.
— Ти серйозно? — вона дико жестикулювала на свою голову, і він подивився на неї. Кліпнув, і його очі охопили її від маківки до босих ніг. — Не знала, що це потрібно узгоджувати з тобою.
— Ти справді щойно пройшла по офісу в халаті? — підняв на неї брову.
— Так, — поклала руки на стегна. — І я думаю робити так частіше, тому що це до біса зручно. І наступного разу, не смій вказувати мені, що одягати і як заплести волосся.
Вона повернулася, щоб вийти, але він неочікувано встав, кинувши документи на стіл.
— Ґрейнджер, що з тобою?
— Зі мною? — прошипіла. — Та нічого особливого! Я просто намагаюся зробити свою фотосесію сьогодні вранці.
— У моєму офісі, тож заспокойся!
— Насправді, фотосесія в моєму офісі...
— За який я заплатив! — закричав він.
Вона тупнула ногою й стиснула губи, стримуючи будь-які жартівливі зауваження про те, що насправді вона платить за цю посаду, забезпечуючи його спадок!
— Я не розумію, яке право ти маєш висловлюватися про моє волосся під час моєї фотосесії!
— Це була пропозиція...
— Засунь їх собі до дупи, ці твої пропозиції!
Він обійшов стіл.
— Що з тобою відбувається?
— Зі мною нічого «не відбувається».
— Ти поводишся, як кляте стерво, цілими днями!
Вона ахнула.
— Можливо, я щойно зрозуміла, яким гівнюком ти був місяцями!
Він хмуро поглянув на неї, і вона відчула, яке нерівномірне її дихання.
— Привіт, привіт, — пролунав обережний голос, і Герміона обернулась і побачила, що Блез нахилився до дверей із широко розплющеними очима. — Я просто закрию ці двері... — він повільно потягнувся до ручки. — І заглушу кімнату, добре? — глипнув на них. — Що хтось із вас мав би вже зробити, — сказав, немов, звертаючись до дітей.
— Не турбуйся, — гаркнула Герміона. — Я вже все сказала.
— Ґрейнджер...
Вона махнула рукою і проштовхнулася повз Блеза, не звертаючи уваги на погляди всього поверху, коли пройшла повз них назад до офісу з Пенсі та дівчатами.
— Добре, — сказала вона. — Трейсі, продовжуй.
Трейсі підняла брови. Пенсі відвернулася, посміхаючись.
~*~
Герміона була виснажена до кінця інтерв'ю. Вона так старанно працювала, щоб утримати особисті питання подалі від безглуздого журналу, але це так важко. Їй вдалося поговорити про перевертнів і дати кілька пропозицій щодо прав домашніх ельфів, але перш за все їй довелося обговорити, чому її улюблений колір синій, і який предмет вона найбільше любила у школі.
Фотограф зробив кілька чудових знімків в її офісі, біля книжкової полиці та за письмовим столом. Одяг Пенсі був хітом, і всім дуже сподобалася барвінкова сукня. Герміона також згадала в інтерв'ю, як цінує лінію Паркінсон за поєднання маґлівської та магічної моди, і Пенсі посміхнулася.
Була п'ята на одинадцяту, коли вони закінчили. Вона побігла до кімнати засідань, все ще в барвінковій сукні й на підборах, і перепросила, коли перервала Драко посеред вступу. Потім їй довелося пройти весь шлях навколо столу зліва від Драко.
— Ви маєте чудовий вигляд, молода леді, — сказав Мокридж, коли вона проходила повз. Вона почервоніла.
— Вибачте, — вона подивилася на Драко. — Будь ласка, продовжуй.
Він подивився на стіл. Зглитнув.
Драко продовжив, окреслюючи цілі тижня. Нарешті відбудуться співбесіди на посаду зі зв'язків із Чарверсудом, і Драко сподівався закрити її до наступного тижня. Вентворт розповів про свій успіх у справах Алеї Діаґон. Він матиме справу з корпоративною реструктуризацією для кількох відділень мережі, що змусило Герміону задуматися, чи зацікавить Джорджа така допомога. Вона мала його запитати.
Коли дійшла її черга, вона розповіла про новини щодо проєкту перевертнів, а потім роздала матеріали всім присутнім про проєкт Золотих сніджетів, якими захоплювалася. Її анітрохи не турбувало, що ніхто інший не готував матеріалів для цієї зустрічі.
— Заповідник сніджетів у Сомерсеті просить нашої допомоги. У цьому сезоні темпи розмноження різко знизилися, і тваринки у заповіднику живуть недовго. Вони хочуть мати можливість випустити Золотих сніджетів у дику природу, і щоб покарання за браконьєрство або використання їх у неофіційних квідичних матчах посилили до звинувачення у тяжкому злочині.
Вона озирнулася навколо столу, коли всі гортали її документи. Щелепа Драко клацнула.
— Це чудовий проєкт. Ти можеш почати готуватися з наступного кварталу, як тільки справа перевертнів почне давати плоди.
Вона кліпнула. Він не зводив очей з її паперів.
— З усією повагою, але я хотіла б почати зараз. Цей вид майже вимер.
— Чи є у тебе клієнт, який платитиме за консультації, чи для цього проєкту потрібно зібрати кошти? — він подивився на неї, і його очі були нерозбірливі.
— Потрібно зібрати кошти. Заповідник не вказав, що зможе заплатити...
— Я хочу переконатися, що проєкт перевертнів повністю профінансований, перш ніж ти почнеш інші проєкти, які також потребують збору коштів.
Вона хмуро поглянула на нього.
— Я вмію виконувати багато завдань одночасно, Мелфою.
— Але чи правильно розділяти увагу на обидва проєкти?
Її обличчя потепліло, і вона відчула, що всі очі в кімнаті прикуті до неї. Перевела подих, щоб відповісти, але він обірвав її.
— Як я вже сказав, чудовий проєкт, але на квітень. Ми можемо відправити тебе і Волтера в Сомерсет у березні, щоб почати збирати дані, — Драко встав і застібнув мантію. — Спасибі за ваш час.
Вона відчувала, як закипає кров. Розвернулася і вийшла з конференц-зали, бурмочучи:
— Клятий довбодятел.
Герміона не могла пригадати, як дійшла назад до свого офісу. Вона пробігла через напівпорожні столи своєї команди, спостерігаючи, як люди відскакують з її шляху, не звертаючи уваги на клацання шкіри дракона в десяти кроках позаду себе.
Плавно відчинила двері свого кабінету, а потім спробувала їх зачинити. Відчула, що двері вдарили Драко, коли він входив, і майже посміхнулася.
— Ґрейнджер...
— Чому я взагалі тут, Мелфою? — вона обійшла його. Він зачинив двері її офісу, не зводячи з неї очей. Його щелепа стиснута. — Ти сказав мені, що хочеш «покращити» і «змінити світ».
Відвернулася й підійшла до свого столу.
— Як я вже сказав, Ґрейнджер, цього немає в бюджеті на цей квартал, але починаючи з квітня...
— Закрийся! Закрий свого грьобаного рота, — вона звернула зі шляху до столу, повертаючись до нього в центрі кабінету. Вона намагалася не використовувати такі маґлівські фрази при чистокровних, оскільки ті зазвичай вважали їх непристойними, але її рот рухався швидше, ніж вона думала, оскільки кров кипіла в жилах, немов лава. — До квітня цей вид може зникнути!
— Це перебільшення, — він засунув руки в кишені штанів і відкинувся на підбори. Виглядав, неначе взірець безтурботності, але напружена щелепа видала його. — Ти зможеш досягти набагато більше за два місяці з набагато більшим бюджетом...
— Ти караєш мене? — вона поклала руки на стегна і підняла на нього брови. Пізніше вона подякує Пенсі за сьогоднішні підбори, оскільки вони дали їй таку необхідну висоту.
— Караю?
— Так, тому що я не звільнилася з «Наріжного Каменя».
Його очі блиснули.
— А може, тому, що мій одяг у вихідний тобі не сподобався? Якби я дозволила тобі «владарювати» моїми вихідними, як ти просив, чи були б у сніджетів шанси на виживання? — скрикнула вона.
— Ґрейнджер, — він підходив до неї, наче до дикої кішки, яку заганяв у кут.
— Чому я взагалі тут, Мелфою?! — вона не могла говорити тихіше, хоча намагалася. Знала, що виглядає божевільною, а волосся почало випадати з прекрасної зачіски, яку зробила Трейсі. — У КГМ?
— Я хочу тільки найкращих...
— Ти казав, що всім потрібен другий шанс, але, мабуть, ти говорив не про чарівних істот. Ти говорив про родину Мелфоїв та їхню репутацію.
Вона ткнула пальцем йому в груди рухом, який здався їй особливо дитячим, але вона не турбувалася про це. Він стояв нерухомо і навіть не хитнувся від сили її поштовху, що лиш сильніше розізлило її.
— Стеж за тоном, Ґрейнджер, — заскреготів він, розширюючи ніздрі. Витягнув руки з кишень і стиснув кулаки.
Вона наполягала.
— Я рада, що змогла «довершити» твій персонал старших консультантів, Мелфой. Боже мій, без мене ти б не виконав свою квоту бруднокровок, — його голова злегка посунулася вбік. — Як би ти коли-небудь змінив громадську думку про родину Мелфоїв без неї? Розкажеш?
Він примружив очі, і вона знала, що перебуває в небезпечних водах. Вона переступала межу, але не могла зупинитися.
— Або, можливо, я тут, щоб бути єдиною жінкою Групи. Не міг би справді діяти без одної, з усіма неприємними законами про рівність, які впроваджує Міністерство...
— Зупинись, — попередив він. Вона бачила, як напруга проскочила через його передпліччя, до лопаток. — Замовкни, Ґрейнджер.
— Ні, дякую, — пожартувала вона. — Я ще не закінчила, — вона зупинилася за два кроки від нього. — Я припускаю, що найважливіша якість, яку я привношу в цю команду, оскільки це явно не має нічого спільного з моїми стосунками зі спільнотою чарівних істот, це те, що я — Герміона Ґрейнджер, Золота дівчинка, — плюнула вона йому в лице. — Ти сподівався, що я розсиплю трохи цього золотого пилу так, Мелфою? Зізнаюся, це виливається у чудові фотосесії з твоєю приятелькою Скітер!
Вона штовхнула його в груди руками. Він стояв так міцно, що вона хотіла якось його зрушити. Змусити битися з нею. Звісно, він навіть не похитнувся, але вона побачила, що тепер його дихання нерівне. Добре. Дуже добре.
— Це все, Мелфою? — продовжила. — Чи приємно мати Золоту дівчинку в компанії, щоб хизуватися для «Щоденного Віщуна»? Ну, якщо це не мій кровний статус чи стать, це, мабуть, моя знаменитість, — вона знову штовхнула його, і знову нічого не змінилося. Відчувала, як усе мчить всередині її тіла, чекаючи, коли він її зламає.
— А може, — гаркнула, — я тут лише для того, щоб погратися з Пенсі! Так, Мелфою? Подарував ляльку своїй справжній дівчині?
Її права рука штовхнула його груди якомога сильніше, і вона зрозуміла, що її очі розпливаються. Перш ніж встигла відірвати від нього свою руку, він схопив її зап'ясток, тримаючи його між ними, так міцно, що міг зламати.
Опустив голову до неї, його очі палали та були сповнені емоцій і прошипів:
— Не. Смій. Мене. Торкатися.
Вона глянула йому в обличчя, і лівою рукою вдарила його по грудях.
У цю мить, щось у ньому зірвалось. Його вільна рука різко піднялася, схопила її за потилицю і притягнула її обличчя до свого. Він її цілував. Вона знерухомлена. Очі відкриті. З його горла на її губи вирвався стогін.
Її зап'ястя в його руці, її голова нахилена вгору, а дихання застрягло десь у горлянці. Він цілував її губи, наче, нарешті, дібрався до бажаного ковтка води. Його подих гарячий, і він зігрівав усе її нутро.
Він цілував її, а вона нічого не робила. Ахнула від усвідомлення, і його пальці впилися в її підняте в зачіску волосся, нахиливши голову, щоб він міг скуштувати її.
Вона заплющила очі й знищила міліметри між ним, падаючи на нього, коли він напав на її рот, хапаючи повітря. Його пальці все ще міцно тримали її зап'ястя, а її ліва рука застрягла між ними на його грудях. Вона згорнула пальці на його сорочці, і він застогнав. Вона намагалася встигнути за ним, дозволяючи своєму язику переплестися з його, скуштувати його.
Він ступив уперед, і їй довелося відступити, щоб не впасти. Його рука все ще ховалася в її кучерях, він обережно відвів голову, відриваючись від її палких уст.
Його рот ненадовго залишив її, і вона майже розплющила очі, щоб запитати, що відбувається, він вдихнув, перш ніж знову впитися в неї шаленим, але повільним поцілунком. Він цілував її, спокійними рухами, смакуючи. Вона горіла. Вона була змушена знову відступити.
Її спина вдарилася об край столу, і його тіло притиснулося до неї. Він твердий і теплий. Він знову пристрасно напав на її рот і з неї виривалися найрозпусніші звуки. Відчула, як він взяв її руку, яка лежала весь цей час на його грудях, і завів за неї вже обидві руки, притиснув до столу. Вона сперлася на них, і його руки міцно стиснули її, не даючи рухатися. Вона хотіла перемістити руки. Хотіла доторкнутися до нього будь-де. Відчути його груди, провести вгору руками, і о, як їй хотілося заритися своїми пальцями в його волосся. Але його руки змусили її залишитися на столі. Вона вилила це розчарування йому в рот, злегка використовуючи зуби. Він застогнав, і вона зрозуміла, що її ноги відкриваються для нього. Його нога просунулася між її й різко притиснула її ліве коліно. Він став між її широко розведених ніг.
Його ліва рука відпустила її праву, перед тим стиснувши, наказавши залишати руку там. Він обережно поклав свою руку їй на талію. Вона застогнала, він, на це, злегка стиснув її.
Його язик робив із нею такі чудові речі, а сама вона задихалася в ньому, в його близькості. Його тіло тиснуло на неї й штовхало її до столу. Вона хотіла доторкнутися до нього. Підняла праву долоню зі столу й піднесла до його щелепи, її мізинець на його шиї, а великий палець біля їхніх ротів.
Від дотику, він загарчав, і його ліва рука схопила її стегно, притягнувши її до себе, поєднавши їх, і його верхня частина тіла почала штовхати її назад, щоб вкласти на стіл.
Стук у двері, який вона ледве почула, і раптом...
— Герміоно, ти готова?..
Це було єдиним попередженням, яке вони отримали перед тим, як Гаррі увійшов до кімнати.
Драко відскочив від неї, відвернувшись від дверей. Герміона випросталася й приклала руку рота.
Гаррі стояв із відкритим ротом, перерваним на півслові, все ще тримаючи руку на дверній ручці. Очі Гаррі бігали між ними.
— Що вже... — вона спробувала заговорити. Прочистила горло. — Що, вже обід?
— Е, так, — сказав Гаррі. — Але я можу повернутися пізніше.
— Ні! — в один голос сказали Герміона і Драко. Нарешті Драко повернувся до Гаррі, стиснув щелепу й вийшов, сказавши «Поттер». Дихати раптом стало легше.
Гаррі просто дивився на неї, широко розплющивши очі, а на його устах розтягувалась посмішка.
— Навіть, не думай — сказала Герміона, закривши обличчя руками.
— Та я ж мовчав! — він засміявся.