Вона провела решту вечора в бібліотеці, тягаючи книги, вирізки з газет і журнали про химер та їхній зв'язок з ґоблінами. Хоча інформації було негусто, але достатньо для хорошого звіту з аргументами на користь використання химери в Ґрінґотсі. Не мало бути тортур чи навчання, оскільки химери від природи люті та кровожерливі. До всіх, окрім ґоблінів. Чарівники могли безпечно проходити до своїх сховищ у Ґрінґотсі, але лише разом із ґобліном.
Вона вагалася, писати подяку Драко чи ні. Надсилаючи книгу, він явно убивав двох зайців: допомагав їй і лютив Рона. Після чотирьох знищених записок вона відмовилася від цієї ідеї й вирішила подякувала особисто. При нагоді.
Коли вона побачила Рона наступного ранку перед грою, він був у звичному настрої. Ніщо не видавало того, як напередодні його турбував Драко Мелфой. Джіні не полишала спроб спілкуватися з Герміоною очима, але та лише похитала головою і пообіцяла поговорити пізніше. Вона знала, що подруга бачила ініціали на записці, тож тепер чекає пояснень, чому це Драко Мелфой надіслав їй подарунок і назвав своєю дівчиною-суботою.
Смішно.
О 7 ранку вона пішла з Гаррі, Роном і Джіні на Ходжлі-Філд, і поки її друзі розминалися й одягалися, вибрала місце на трибунах, щоб вони з Кеті могли сісти в хорошому місці. Вона, звісно, принесла книжку і накинула на себе зігріваюче закляття. Кеті прибула за пів години, разом з рештою натовпу. Герміону здивувала така кількість людей спозаранку у неділю, але вона припускала, що все одно не до кінця розуміє рівень захоплення квідичем.
— Привіт! — Кеті піднялася по трибунах, а Герміона підвелася, щоб допомогти подрузі. Кеті відштовхнула її. — Я не настільки вагітна, щоб не бачити своїх ніг! — засміялася. — Поки що!
— Як протікає вагітність?
— Відмінно, — Кеті сіла й почала розпаковувати сумку, даючи Герміоні пакетик попкорну для них обох. — Моя сестра не так давно народила первістка, тож у мене є внутрішня інформація про всі фокуси та зілля.
— О, це чудово.
Кеті посміхнулася й помахала комусь, кого Герміона не впізнала. Герміона кинула погляд на Ейдена та ще кількох колег зі свого відділу, які розташувалися недалеко від них. Вона досі не могла втямити, чому тут скільки людей. Дівчина побачила, як щось спалахнуло, і праворуч виявилися Бозо та Скітер.
— Що тут робить преса? Хіба це не просто матч?
— Тут час від часу бувають фотографи. Тим більше це ж сенсація — бачити всіх випускників Гоґвортсу знову на полі, особливо після того, як Драко приєднався, — Кеті пожувала попкорн. — І я думаю, що через те, що Рон грає за воротаря в іншій команді, це, мабуть, хороша можливість для газет.
— Гм, — Герміона хмуро поглянула на Скітер.
— Отже, вони кажуть мені не пити забагато шоколаду під час вагітності, — пожалілася Кеті, повертаючись до сумки, — але якщо ти теж вип'єш трохи, то відчуваю, що мені це зійде з рук. — Кеті дістала два термоси й запропонувала один Герміоні. — Гарячого какао?
Дівчина посміхнулася і взяла його.
— Спасибі.
Кеті всміхнулася й засунула підборіддя в шарф, коли повз пронісся вітер.
— Кеті, — почала Герміона. — Можна запитати, хто батько?
Та, сміючись, обернулася до неї.
— Мерліне, як довго ти про це думаєш?
— Десь шість тижнів, — Герміона посміхнулася. — Мені просто цікаво.
Кеті відкинула волосся від обличчя.
— Насправді, ця вагітність донорська.
Герміона цього зовсім не очікувала. Вона кліпнула на Кеті.
— Справді? Я маю на увазі, чи є чарівні варіанти для жінок у чарівному світі?
— Я зробила це по-маґлівськи, — Кеті посміхнулася, і її рука розсіяно піднялася до живота.
— Ой! Як... як не очікувано! — Герміона посміхнулася їй. Кеті лукаво посміхнулася у відповідь.
— Ти хочеш знати чому, чи не так? — підбурювала Кеті.
— Так, дуже, — Герміона нервово засміялася. — Я ніколи не чула, щоб хтось шукав донора у двадцять один.
— Насправді двадцять, — сказала Кеті. — Мій день народження в грудні, — очі Кеті сяйнули, коли вона дивилася на порожнє поле. — Після війни та спостереження за тим, як гине так багато людей, яких я любила, я просто вирішила, що не хочу більше витрачати час, перш ніж отримаю те, чого хочу. Я хочу сім'ю. Я хочу бути мамою...
— А якщо... — Герміона зупинилася й перефразувала. — Ти не боїшся, що робиш все занадто швидко? Якщо з'явиться той ідеальний чоловік, який також хоче сім'ї...
— Тоді у нас буде ще одне маля. «Ідеальний» чоловік міг би «ідеально» ходити на побачення та одружитися з матір'ю-одиначкою, не думаєш? — Кеті посміхнулася. Вона була такою впевненою, ніби відповідала на ці запитання тисячі разів.
— Згодна, — Герміона засміялася. — Я пишаюсь тобою.
— Дякую, — сказала Кеті, сьорбаючи какао. — Відчуваю, що зайшла вже далеко. Я воювала, я вибрала сторону переможця. Я не хочу чекати.
Герміона була вражена. Вона дивилася на Кеті, витираючи какао з губ, і дивувалася, як Бел отримує те, що хоче. Вона була сміливою. Ґрифіндорсько хороброю. Вона погоджувалась з кожним словом.
З роздягалок вилетіло дванадцять мітел. Герміона одразу запримітила блондинисту й пару рудих голів. Друзі, родини та колеги на трибунах вітали гравців, тупаючи ногами. Кеті стояла і щось кричала, деякі скандували кричалки. Герміона плескала й кричала, подумки готуючись до матчу.
— Я думаю, що ти, можливо, єдина людина в історії магічної спільноти, яка не любить квідич, Герміоно Ґрейнджер, — Кеті подивилася на неї, сміючись.
— Мені подобається квідич! — закричала Герміона над натовпом.
— Брешеш! — Кеті знову сіла й грайливо вдарила подругу ліктем. Та посміхнулася.
Олівер Вуд схопив мітлу й попрямував до центру поля.
— Дякую Мерліну, що Олівер Вуд повернувся в Англію, — сказала Кеті, дістаючи з сумки трохи попкорну. Вона запропонувала жменьку Герміоні.
— Дякую Мерліну за Олівера Вуда! — Герміона схопила попкорн, а Кеті засміялася, стріляючи бровами.
Гравці вишикувались в повітрі навколо Олівера, і Герміона помітила похмурого Драко поруч із Гаррі, такого не схожого на того молодика, який фліртував з нею вчора і просив запакувати книги на подарунок. Мелфой — сама концентрація. Вона хмуро поглянула на нього, розглядаючи. Олівер виступав перед грою, і вся група сміялася з його настанов. Усі, крім Драко. Він поправляв рукавички. Герміона спостерігала, як той тримає мітлу самими стегнами, доки руки зайняті. Вона ковтнула.
Рух праворуч привернув її увагу. Рон махав їй рукою. Вона підняла руку, щоб махнути у відповідь. Він засяяв.
Вуд спустився до коробки за м'ячами. Коли бладжери розлетілись, а квафел був підкинутий, Герміона замислилася.
— Кеті, а коли закінчиться гра, якщо немає снича?
Кеті кинула в рот більше попкорну і відповіла:
— Гра розрахована по часу. Отже, вони грають, доки не закінчиться таймер, — її очі бігали полем, вловлюючи нюанси, яких Герміона ніколи не зрозуміє.
— І скільки триває гра? — Герміона зрозуміла, що навіть не уявляла, скільки часу проведе тут, на полі.
— Зазвичай, близько шести годин, — Кеті схопила гаряче какао.
— Шість годин?! — гаркнула Герміона.
Кеті сміялася.
— Та я шуткую, Герміоно! Всього півтори години, — Кеті все ще хихикала, доки Герміона сердито глипала на неї. — Ти виглядала так, ніби Ґринділ вкрав твої галеони!
Герміона хрипнула і сьорбнула какао. Вона намагалася слідкувати за квафелом, кілька разів запитуючи Кеті, що відбувається на полі, але зрозуміла, що спостерігати за Гаррі та Джіні набагато легше, зате за Драко — цікавіше. Вона давно не бачила, як він літає. Той відмовився від квідичу на шостому курсі, Амбридж зробила все нестерпним ще на п'ятому, а Тричаклунський турнір скасував цей вид спорту на четвертому. Вона, навіть, не очікувала, що він став, настільки, вправним. Мелфой літав не так, як Гаррі. Куди точніше.
Вона спостерігала, як той кинув квафел Джіні, доки до нього мчав бладжер. Герміона ахнула, коли він пірнув в останню мить, а бладжер зачепив його вухо. Кеті подивилася на неї.
Джіні кинула м'яч у бік лівого обруча, і Рон пропустив його на сантиметри. Половина трибун вітала, коли аврори набрали перші очки. Рон і Джіні переговорювалися в повітрі, а Гаррі сміявся. Олівер Вуд кинувся за квафелом, щоб піднести його Рону, оскільки той не збирався робити нічого, крім як сперечатися з сестрою.
Коли м'яч повернувся в гру, Кеті сказала:
— Дивно бачити Драко Мелфоя в червоному, ага?
Герміона, звісно, вже спостерігала за ним, тож пригледілася, щоб оцінити нову форму. Та була червоною, адже у команді переважали ґрифіндорці. Департамент магічного транспорту вибрав лавандовий, який чудово поєднувався з Роновим волоссям. Але Драко... пасував будь-який.
— Напевно. Проте зараз він більше ґрифіндорець, ніж більшість з тих, яких я знаю, — Герміона трохи засміялася, коли Гаррі ухилився від бладжера й кинув квафел Драко.
— Як справи у вас з ним? — запитала Кеті. Герміона відірвала погляд від Драко, коли він обійняв загоничів своєї команди, і перевела його на Кеті. Та дивилася поверх какао з невинним виразом обличчя.
— У мене з Мелфоєм?
— Так. Ви ж часто бачитесь?
— Ну, він і його мати — постійні покупці «Наріжного Каменя», тож ми іноді пересікаємось, — Герміона гралася з термосом.
— І як? — Кеті все ще спостерігала за нею.
— Іноді напружено, — Герміона засміялася. — Але загалом відчувається рух уперед, — Герміона вчасно підняла очі, щоб помітити, як Драко кинув квафел до обручів. Візлі відбив його в останню секунду. Рон самовдоволено посміхнувся, а Драко негайно розвернувся і попрямував полем.
— Чула, ти здружилася з Нарцисою Мелфой? — Кеті відкрила термос і додала ще гарячого какао своєю паличкою. — Це має бути цікаво!
— Складно — це слово підходить більше, — Герміона засміялася. — Спочатку вона просто хотіла запросити мене на чай із вдячності за промову на суді над її сином. Насправді вона дуже мила жінка.
— Приємно чути. Я ніколи не бачила її раніше, — Кеті кинула трохи зефіру в какао й знову закрутила ковпачок. Герміона помітила, що увага Кеті вже не прикута до гри. — І ви втрьох проводите час разом? Я не могла не побачити фотографії з Фортеск’ю.
— О, — засміялася Герміона. — Це була... дивна, одноразова річ. Нарциса хотіла бачити мене на обідній перерві, і того дня з нею був Мелфой, — здається на полі, щось сталося, бо трибуни раділи й стогнали. Усі, крім Кеті Бел. — Це було... абсолютно випадково.
— Або цілком навмисно, — Кеті підняла брови на Герміону.
Герміона вже збиралася відповісти, коли праворуч ахнули. Вона вчасно підняла очі, щоб побачити, як Рон спіймав квафела, який мчав у правий обруч, але в останній момент пригнувся, коли бладжер, націлений на нього, пробив крізь обруч. Деревина розсипалася скрізь, залишивши позаду лише стовп. Олівер просвистів у свисток і попросив про технічну перерву, щоб полагодити обруч.
Годинник зупинився, і Олівер заморозив бладжери у повітрі. Джіні та деякі інші гравці залишилися в повітрі, а інші спуститися на землю, щоб випити води.
— Я не знаю, чи бачила я коли-небудь паузу в матчі. Ну, крім випадків, коли дементори атакують, або коли хтось зачаровує бладжера, — сказала Герміона.
— Я б сказала, що будь-яка гра, в якій бере участь Гаррі Поттер, завжди стає винятком із правил, — Кеті засміялася. — Ні, вони зазвичай не роблять паузи, але професійні квідичні поля мають посилені обручі, а не дерев'яні. Отже, такого зазвичай не буває.
Герміона подивилася вниз і побачила, що і Драко, і Рон спустилися на поле. Гаррі теж спускався вниз. Здалеку здавалося, що Драко і Рон розмовляють. Але щось було... не так. Потім вона побачила, як Рон схилив голову в її бік. Вона завмерла.
— Цікаво, — протягнула Кеті поруч.
Гаррі приземлився за кілька кроків від хлопців. Джіні кружляла, дивлячись на них згори, потім знайшла Герміону на трибунах. Рон зробив крок до Драко. Той стояв нерухомо, чекаючи. Тоді Рон штовхнув його. І почався хаос.
Гаррі пробіг двадцять кроків до них, Джіні зірвалася униз. Люди на трибунах шепотілись. Драко вирівнявся і щось відповів Рону. Рон ударив його по обличчю.
— Рон! — Герміона стояла. Вона побігла по трибунах, перестрибуючи через глядачів, які почали підбадьорювати бійку. Вона чула, як Кеті їде на підборах і клацання камери праворуч. Герміона підійшла до стіни на краю поля, коли Драко врізав Рону, зваливши його на землю.
— ДОСИТЬ! — закричала вона. Джіні кинулася на траву, коли Гаррі відтягнув Драко від Рона. Герміона ніколи не бачила Драко в справжньому бою. Зазвичай Креб і Ґойл брали на себе відповідальність у таких ситуаціях, а Драко тікав, аби скиглити про свої травми. Вона ніколи не бачила, щоб він ударив когось по обличчю, як Рона зараз.
Герміона намагалася протиснутися до виходу в поле, але Кеті вхопила її за руку.
— Це їхня сварка, Герміоно. Просто сядь і насолоджуйся виставою! — обличчя Кеті сяяло.
— Що? — Герміона задихалася, дивлячись то на Кеті, то на хлопців. Праворуч спалахнув фотоапарат, і вона обернулася, щоб побачити, як Бозо фотографує її! Дівчина озирнулася на поле. Гаррі відтягнув Драко за руки, але Джіні ще не дійшла до Рона, тому він кинувся на них обох. Рон вдарив Драко кулаком у живіт, доки Гаррі стримував блондину руки. Гаррі виглядав ображеним, а Драко впав на землю, хапаючи повітря.
— Роне! Зупинись! — Герміона знову спробувала вибігти на поле, але Кеті знову схопила її.
— Хіба тобі не цікаво, Герміоно, через що вони б'ються? — Кеті посміхалася.
— О, я точно знаю, через що вони б'ються! — Герміона надулася.
Джіні стояла перед Роном, штовхаючи його в груди. Гаррі допоміг Драко піднятися, захистивши його від Рона. Коли хлопців відтягнули один від одного, Рон закричав на відстані.
— Тримайся подалі від неї!
Жар пройшовся Герміониною спиною. Джіні подивилася на неї, а Кеті стиснула її руку, сміючись. Нарешті Рон озирнувся на трибуни й знайшов її на краю поля. Його очі горіли, коли вона дивилася на нього. Він розвернувся і попрямував до протилежних трибун. Олівер Вуд, який пропустив усе, бо лагодив обруч у повітрі, відчув, що хтось має бути з Роном, і пішов слідом.
Герміона подивилася ліворуч і побачила, як Гаррі веде Драко до роздягалок. Вона глянула на Джіні, яка стояла посеред поля, поклавши руки на стегна, важко дихаючи. Їх погляди зустрілися, і на обличчі Джіні з'явилася широка посмішка. Кеті знову засміялася.
— Я... я досі не розумію, що всі вважають таким смішним. Це ж справжнє варварство, — Герміона похитала головою й подивилася на Кеті.
— Ну, Герміоно, — сказала Кеті. — Олівер Вуд, можливо і був арбітром сьогоднішнього матчу, але здається, що саме ти вирішуєш, хто переміг, — Кеті яскраво посміхнулася.
Герміона кліпнула. Вона подивилася на Рона з рукою Олівера Вуда на плечі через поле, а потім на роздягалки, де зникли Драко та Гаррі.
Вона звернулася до Кеті, яка знову стріляла бровами. Герміона нахмурилась.
— Ти скажи мені: чекати чи урегулювати? — вона відвернулася від Кеті й попрямувала назад на трибуни, щоб зібрати свої речі.
~*~
Гру перенесли. Скітер намагалася взяти у неї коментар, коли вона йшла трибунами, але Герміона вирішила, що мовчання — найкращий засіб проти Ріти Скітер.
— Міс Ґрейнджер! Хто з цих джентльменів вкрав ваше серце? Ви розповідали Рону Візлі про свій роман з Драко Мелфоєм? Він все ще чекає вашу відповідь на свою пропозицію? Як думаєте, чи хтось із цих чоловіків справді виграв ту бійку?
— Я думаю, що вони обидва — дебіли, — пробурмотіла Герміона, випереджаючи Скітер та її безглузді підбори, які застрягали в траві.
— Що? Що ви сказали? Міс Ґрейнджер?
Герміона проігнорувала її й продовжила рух. Вона підійшла до дверей роздягалки саме тоді, коли Драко та Гаррі вийшли. Око Драко опухло і він мав подряпину вздовж брови. На щелепі також розквітнув синець. Гаррі побачив, як Ґрейнджер марширувала, і швидко відійшов. Молодець, хороший друг.
— Ти в порядку? — вона зупинилася перед Драко. Його волосся було мокрим від душу.
Він подивився на неї й стиснув щелепу.
— Зі мною все гаразд.
— Добре, — вона штовхнула його в плече. — Якого чорта лисого, ти тут влаштував?!
Від несподіванки він спіткнувся, і спиною впав на двері.
— Я?
— Ну не я ж! Чому ти даєш Скітер ці кляті сенсації одну за іншою?! — вона знову його штовхнула. — Ти знаєш, що фотографії, на яких ви двоє б'єтеся, завтра будуть на передовицях?!
— І ти вирішила, що це все через тебе, Ґрейнджер? — прошипів він і навис над нею.
— Звичайно, це через мене, тому що ти не можеш вчасно закрити свого рота і провокуєш бійку!
— Для протоколу, я хотів його побити з того дня, як ми познайомилися.
— Так, і я впевнена, що все, що ти сказав, щоб змусити його вдарити тебе першим, не має до мене жодного стосунку. Ти дратував його цілі вихідні!
— Дратував його? Я впевнений, що не розумію, про що ти...
— О, прошу, Мелфою. А цукерки? — запитала зло. Він приховав усмішку і прикусив язика.
— Це мої улюблені м'ятні цукерки, Ґрейнджер. Невже ти не знала? — в його голосі бриніла веселість.
— І ти знав, що він буде зі мною, коли прийде твій подарунок...
— До речі, — посміхнувся він. — Ти вже зрозуміла, чи ще ні?
Вона ахнула.
— Хіба я могла не зрозуміти!? Звичайно, зрозуміла! Навіть геть безмозка дурепа, як твоя дівчина-вівторок, допетрала б...
— О, довелось поцікавитись, бо ж я не отримав вдячної листівки...
— Що ж, дякую тобі, Мелфою, що врятував мене від мого невігластва...
— То ми повернулися до Мелфоя, так? Я думав, що у нас прогрес, Ґрейнджер.
— Так, коли ти абсолютний дурень, то ти Мелфой.
— А коли ж я знову стану Драко?
Він підійшов ще ближче.
— Як тільки перестанеш бути мудаком! — вона знову штовхнула його в плечі. — Не смій знову доводити мене такого стану, — вона вказала пальцем на його обличчя.
— Я зовсім не втягував тебе в це, Ґрейнджер. Він це зробив.
— Якщо ти хочеш його вдарити, вдар. Не використовуй мене, щоб змусити його вдарити тебе першим, — прошипіла вона.
Зліва від неї спалахнув фотоапарат. Вона обернулася й побачила камеру, Скітер, Гаррі, Джіні та кількох інших гравців обох команд, які спостерігали за ними.
— Перепрошую за зіпсовану гру, — сказала і пішла, коли Рон з Олівером попрямували до роздягалень.
— Герміоно...
— Навіть не починай, Рональде Візлі! — гаркнула і пішла геть з поля.
~*~
Решта дня була зіпсована. Герміона попрощалася з усміхненою Кеті Бел і пішла прямо до бібліотеки, щоб продовжити роботу над новою пропозицією. Дівчина хотіла покласти її на стіл Матильди наступного ранку і вимагати зустрічі через день. Вона написала Кінгслі записку з проханням про зустріч завтра. Лише ця рішучість відвернула її від непереборного бажання вдарити когось.
Вона прийшла додому незадовго до обіду й застала Гаррі та Рона у своїй вітальні. Коли вона увійшла, обидва замовкли й подивилися на неї. Джіні висунула голову з кухні.
— Голодна?
— Ні, дякую, — живіт зрадливо бурчав. Вона звернулася до Рона. — Хіба ти не мав їхати сьогодні ввечері?
— Так, — Рон встав і відірвав очі від килимів. — Я хотів попрощатися, перш ніж піти.
— До побачення, — Герміона розвернулася і попрямувала до спальні. Вона кинула сумку на ліжко й увімкнула світло паличкою. Потім почула, як скрипнули двері, і похмуро поглянула на дуже маленького Рона Візлі, який притулився до її дверної коробки.
— Пробач, — він надувся.
— За що? — вперла руки в стегна.
— ... за що б ти на мене не сердилася.
Вона підняла руки й загарчала.
— Недостатньо добре, Роне!
— Слухай, я не знаю, що сказати! — він увійшов до кімнати й залишив двері відкритими настільки, щоб Гаррі та Джіні неминуче підслухали. — Ти мала чути, що він сказав про тебе, Герміоно. Ти б його теж вдарила!
Вона відчула, як по її шиї пробіг рум'янець.
— Тоді треба було дозволити мені вдарити його!
— Я захищав тебе...
— Ні, ти захищав свою гідність, — відрізала. Він подивився на неї. — Я не знаю, що на твою думку тут відбувається...
— Я бачив газети, — сказав він. — Бачив фотографії вас обох.
— О, чудово! — жартувала вона. — Знаєш, Скітер надрукувала, що ми з Гаррі зустрічалися, коли нам було по чотирнадцять, і це також було правдою!
Рон подивився на землю. Герміона підійшла до нього ближче й торкнулася руки.
— Роне, я хочу переконатися, що ми зрозуміли один одного, — тихо сказала вона. — Ми з тобою не зустрічаємося, — він подивився на неї. — Наразі це неможливо, і... і я не думаю, що це те, чого ми б хотіли, — він відкрив рота, але перш ніж встиг щось сказати, вона продовжила:
— І я почну зустрічатися з іншими, — він закрив рота. — Ти не можеш приходити й бити людей кулаками по обличчю, коли бачиш, моє фото у газеті.
Рон кивнув. Він подивився на її обличчя, шукаючи щось.
— Отже, між тобою і Драко Мелфоєм нічого не відбувається?
Герміона подивилася в його блакитні очі й подумала про слизеринський перстень на руці, яка дає їй напій; сірі очі, які зиркають на неї, зігріваючи; сріблястий голос, що шепоче: «Ти правда думаєш, що через це тебе кличуть «Золотою дівчинкою»?»; привид руки, що веде її через вулиці; притиск стегна до прилавка «Наріжного Каменя», коли його тіло вторглося в її простір... і жар його дихання на обличчі, коли він шипів про 35 000 ґалеонів.
Моменти, які були лише миттєвостями, і яких недостатньо, щоб сподіватися, недостатньо, щоб повірити.
Вона кліпнула і відповіла.
— Між Мелфоєм та мною нічого не відбувається.
Після цього Рон пішов. Він обійняв її й сумно посміхнувся, коли зачинив за собою двері. Вона стояла там, слухаючи, як він будує плани з Джіні на Різдво, і справді вперше за майже десять років відчула, що колись вони з Роном Візлі не одружаться і в них не буде дітей. Вона відчула втрату, але не таку різку, як та, яка докучала їй зараз, коли вона підсумувала свої «стосунки» з Драко Мелфоєм.
Можливо, їй варто зв'язатися з Рітою Скітер. Вона була б спустошена, якби почула, що жоден з джентльменів не був обраним її коханим. Вона засміялася над собою, коли у двері постукали.
Гаррі притулився до дверної коробки.
— Він пішов.
Герміона кивнула й повернулася, щоб скласти одяг. Гаррі був єдиним з її знайомих, хто виконував певні домашні справи по-маґлівськи, як і вона.
— Знаєш, — продовжив він, — я довго не розумів.
Вона озирнулася, запитально піднявши брови, взявши одяг, щоб скласти.
— Я думав... ну, я подумав, що це дуже дивно... і не схоже на тебе.
— Гаррі, про що ти?..
— Але я бачив вас сьогодні разом. І я думаю, що нарешті зрозумів.
Герміона насупилася.
— Бачив з ким...?
— З Мелфоєм.
Її руки перестали складати джинси.
— Бачив нас? Що ти маєш на увазі?
Він подивився на свої черевики. Вона зрозуміла, що той у кросівках, і її серце зігрілося від його простоти.
— Ви дуже схожі. Обидва начитані, пристрасні. А коли ви сварилися... Це не так, як було у вас з Роном. І я думаю, що зрозумів.
Він знову подивився на неї й легко посміхнувся.
— Немає чого розуміти, — тихо сказала вона. — Між мною та Мелфоєм нічого не має.
Гаррі кліпнув і знову подивився на кроси.
— Гаразд.
Дівчина повернулася й продовжила складати джинси. Вона почула, як він зачинив двері.
~*~
1 листопада 1999 року. Сьогодні Драко мав оголосити про свою консалтингову компанію, зацікавивши весь чаклунський світ тим, як далеко зайшов і наскільки амбітний. Замість цього він вдарив Рона Візлі в обличчя.
«БОРОТЬБА ЗА СЕРЦЕ ГЕРМІОНИ ҐРЕЙНДЖЕР!»
Автор: Ріта Скітер
Герміона нахмурилась. У неї боліла голова. У статті було кілька чудових фотографій бою, а ще кілька фото Герміони, яка стоїть на краю поля з Кеті, яка штовхає Драко, яка тікає з поля.
Що найбільше розлютило Герміону в статті, так це її точність. Не було за що придиратися до Скітер. Двоє хлопців таки почали бійку на квідичному полі, і це мало стосунок до неї. Скітер нічого не перебільшила.
Герміона запхнула газету до смітника. Вона відправилася на роботу, де ігнорувала погляди й розмови, які припинялися, коли Ґрейнджер проходила повз. Вона підійшла до свого столу й виявила, що на неї чекали сім Ревунів. Нахмурилась. Вона відправила їх у конференц-залу та наклала заклинання тиші.
Після тридцяти хвилин вислуховування фан-клуба Рона Візлі, Товариства збереження роду Драко Мелфоя та кількох ентузіастів квідичу, які дуже чекали вчорашньої гри, Герміона нарешті передала свою пропозицію Матильді. Вона повернулася до свого столу, щоб знайти записку від Нарциси з проханням про зустріч на обід у, несподівано, маленькому ресторанчику в маґлівському Лондоні.
Герміону більше здивувало, що Нарциса все ще хотіла зустрітися. Якщо їй прислали стільки Ревунів, то Драко і Нарцисі їх прийшло, мабуть, куди більше.
Герміона прийшла до кав'ярні й знайшла Нарцису в кутку біля книжкової полиці. Вона була одягнена як «маґла», але все одно виглядала втіленням витонченості та стилю.
— О, Герміоно, люба, — Нарциса встала й потягнула її до себе. — Я впевнена, що у тебе важкий день.
— Так, — підтвердила Герміона, відступаючи. — А як Ваш день? Хіба Драко не мав оголосити сьогодні про свою консалтингову компанію?
Нарциса стиснула губи.
— Так, мав. Але тепер доведеться відкласти хоча б на тиждень, — Нарциса поклала серветку на коліна.
— Мені дуже шкода, Нарцисо.
— О, це не твоя вина. Це ж не ти вирішила влаштувати шоу на камеру, — Нарциса притиснула руку до скроні, і очі Герміони розширилися від її мови. — Перепрошую, у мене сильний стрес.
Герміона приховала посмішку.
— Зовсім ні. І дайте мені знати, якщо я можу щось зробити, аби допомогти... в «контролі шкоди». Але я підозрюю, що найкраще, що я можу зробити, це триматися подалі.
Очі Нарциси заіскрилися, і офіціант підійшов. Нарциса замовила для себе чай і каву для Герміони, але коли офіціант запитав про френч-прес, крапельний, безкофеїновий, еспресо, мак'ято, Герміона спантеличено спостерігала, як Нарциса здійняла брови. Дівчина підскочила і просто пояснила, що звичайна кава з молоком ідеально підійде.
Нарциса повернулася до неї й сказала:
— Що ж, до того, як відбулися певні події між хлопчаками на цих вихідних, я справді хотіла запросити тебе на обід з певною метою, Герміоно.
— О? — Герміона склала меню, щоб приділити Нарцисі всю свою увагу. Жінка звела на неї очі.
— Герміоно, — почала вона, — ти знаєш, як я вдячна, що ти вирішила виступити на суді над Драко.
Герміона кліпнула.
— О... так, звичайно. Це було правильним рішенням.
— Ви дали йому другий шанс. Цей бізнес — якщо він коли-небудь зрушиться з місця, — пробурмотіла вона, закотивши очі, а потім продовжила, — справді стане нагодою для Драко проявити себе. Щоб відокремитися від війни, від репутації Луціуса. І я буду вдячною вам за цю можливість, до кінця життя.
Герміона зраділа появі офіціанта з їхньою кавою та чаєм. Вона ніколи не чула, як Нарциса говорила про Луціуса, і взагалі не знала, як на це відповісти. А ще вона пам'ятала, що Нарциса використовувала своє дівоче прізвище, коли замовляла книги у «Наріжному Камені». Офіціант відійшов, а Герміона вхопилася за чашку з кавою.
— Так, я також дуже рада, що Драко має таку можливість. У нього схильність до бізнесу.
Нарциса надпила чай, дивлячись на неї над чашкою.
— Я також розказала Луціусу, наскільки важливу роль Ви відіграли у новому житті Драко. Ваша дружба і дружба містера Поттера стали дуже важливими для нього.
Герміона знову кліпнула.
— Луціус хотів би також подякувати вам за виступ на суді над Драко, — очі Нарциси блищали, і Герміона почувалася напруженою. — Я також сказала йому, що Ви тепер моя дорога подруга, і що йому... варто познайомитися з вами ближче.
Нарциса додала до чаю трохи більше цукру. Вона ворушила ложкою й дивилася Герміоні в лице.
— Він мав би за честь, якби Ви відвідали його в Азкабані цієї суботи.