Високий чоловік і з чорним волоссям йшов кладовищем. Він зупинився перед однією з могил і впився в неї очима. Його тіло, його руки, його ноги дрижали. Він упав на землю і з його горла вирвався не то крик, не то звірине гарчання:
— Пробач мені… Пробач, що покинув, що не зрозумів… Пробач, брате.
Три ляскоти явлення. Він чує позаду три ходи: дві легкі, а третю — важчу. Три жінки тихо зупиняються позаду, мовчазно підтримуючи брата. І йому здається, що він знову дитина, а старші сестри захищають молодших братів. Завтра вони знову стануть ворогами, але сьогодні на декілька хвилин вони — сім’я. Знову вп’ятьох, неначе в дитинстві.
Реґулус Арктур Блек (1961-1979)
Син, брат, друг, маленький Король