Є причини по котрим категорично заборонено пити магічні зілля під час хвороби. Особливо лікувальні. Бо вони працюють з націленням на заживлення фізичних ран, змушуючи імунну систему працювати швидше. Якщо простими словами, працюють як несправжня, але все одно додаткова, хвороба.
Звісно є виключення, наприклад зілля слабкості, часто прописують особливо буйним пацієнтам, іноді деформоване зілля отруєння.
Є причини по котрим споживати зілля сили під час хвороби – найжахливіша ідея із можливих. Але це все одно роблять, бо, звісно, спочатку, стає краще, більше того погано не стає і після того як ефект зілля знятий. Ближчі пару годин після, людина почуває себе абсолютно здоровою. Але потім стає багато, багато гірше.
Філза іноді порівнює це з алкоголем, тільки похмілля може тебе по справжньому вбити.
І, не дивлячись на думку багатьох і Техно в тому числі, Філза не був імпульсивним ідіотом. Хаотичним, так, можливо навіть трохи з перебором, але не імпульсивний, і точно не ідіот. Якби ви попросили Філа це назвати, він би сказав, що він скоріше не дуже піклующійся про себе стратег.
Так що він захворів. На ранок, головний біль, кашель і озноб не дуже здивували Філзу. В сенсі, це не те щоб його провина, чи що це було неочікувано, серйозно, вони правлять Імперією, яка буквально Арктична, право, його більше здивував той факт як довго він ходив здоровим, але все одно неприємно.
І ось вам плюс один мінус у тому щоб бути порадником Імператора, фактично со-імператором, це те що ти не можеш от так ні з того ні з чого взяти вихідний. В сенсі, звісно, ти можеш звільнити день чи два, але навіть для цього потрібно планувати як мінімум за тиждень, і це у кращому випадку. І навіть з цими вихідними ти не можеш бути повністю впевненим, що в цей самий день на вас не нападуть, не приїде якийсь посол чи амбасадорка, чи ще одна із тисяч можливих несподіванок не станеться.
Тому ось він сидить над паперами, намагаючись зосередитись на цифрах. Голова дійсно боліла, все трохи плило по краях, і Філ був впевнений що у нього є температура, але все було в порядку. Філза пережив сотні років, і десятки простуд, щоб не знати як з ними справлятися.
─ Філ, ти як? ─ запитав Техно після повторюючогося кашлю друга.
─ Та, нормально ─ Філ провів рукою по волосах відкидаючись на стілець. Голова тріщала, і він був вдячний другові, за те що той розмовляв тихо.
─ Ти ж знаєш, що я можу сам впоратись? ─ Техно не відклав папери, але підняв очі ─ Відпочинь трохи. Ти ж сам казав, що прихворів. Сон може допоможе?
─ Дякую, все гаразд.
─ Філ ти дивишся на один й той самий папір вже хвилин п’ятнадцять.
─ Правда Тех, ─ Філза видихнув дивлячись другові в очі ─ завтра вже буду як новенький
Техноблейд затримав погляд на впевненій посмішці друга, після чого тихо видихнув. Філза знав, що якби він нормально пояснив біологію людини саме з боку захворювань, як їх лікувати, і що їх треба лікувати, і що якщо воно не пройде саме і ти не лікуєш то будуть серйозні наслідки, то Техно від нього б не відстав, поводячись як курка-насідка, навіть, коли це звичайна простуда.
Але він не був з верхнього світу, а Філ йому так і не пояснив, тому якщо Філ каже що все нормально, Техно буде йому у цьому довіряти.
Не те щоб Філза навмисно не розповів. Насправді він не так вже й часто хворіє і просто забув. Він в будь-якому варіянті зможе пояснити по ходу, як можна допомогти, а якщо буде щось що він не зможе пояснити, то Техноблейд там навряд чи й допоможе. Тільки якщо в нього раптово не з’явилася медична освіта, чи щось таке.
Та й Філу не потрібна допомога, як він і казав Техно він впевнений, що все саме пройде. Все гаразд. Ну, не враховуючи жахливий гомін за дверима.
І речей які сталися після цього.
Якийсь чоловік, один із порадників, згадує слабопрацюючий мозок Філа, ввірвався до них, майже хлопнувши дверима. Це недопустима наглість при звичайних обставинах, але враховуючи як важко той дихав, щось підказувало, що це не було звичайними обставинами.
─ На нас напали!
Бля.
Техноблейд кивнув віддаючи якийсь наказ, скорше за все про оборону, Філ не дуже слухав, він негайно направився у вбиральню. Аптечка. Зілля.
Це погана ідея. Він ненавидів секундну затримку його пальців на аптечці та цьому проклятому зіллі, ненавидів думки що казали, кричали йому, що воно того не варте, тому що Філза знав якими можуть бути наслідки, він, мабуть, вперше в житті ненавидить те що знав настільки багато. Він не може просто закрити на це очі.
Але це те що він робить випиваючи в три ковтки.
Воно діє дві хвилини, з невеличким розрахунком протримає Філа на ногах приблизно три години, може навіть більше якщо йому повезе.
Він сподівається що завтра немає нічого важливого.
─ Філ! ─ голос Техноблейда за дверима, легко приривався лязгом броні яку він надягав.
─ Йду! ─ Філза вийшов почуваючи себе набагато краще ніж хвилини до цього, і, мабуть, Техно це помітив, тому що питання чи фраза яку той хотів сказати повисла в повітрі. Філза посміхнувся, Техно на диво відкритий у емоціях, для того хто має репутацію беземоційного.
─ Я в нормі, ─ продовжив Філ беручі свої власні речі ─ але завтра в мене вихідний.
Бо Філза стратег, а не ідіот.
***
Філза жив небом.
За все своє життя, за всі свої сотні різних битв і втрат, за всі минаючи години, дні і роки, єдиним що було з ним завжди був політ. Це свобода. Свобода літати високо у небі, свобода відчувати холодний вітер, що бив йому у лице, це свобода бачити фантастичні краєвиди. Свобода падати.
Пливсти у вільному падінні, відчуваючи невагомість, темноту ночі, яка холодними руками обіймає його і тільки його, і все ще бачити нерухомі зірки на небі, падати до тих пір доки він не стане настільки близьким до землі, що адреналін, а не мозок змусить його наново злетіти.
Філза був настільки близьким до неба, як ніхто навіть зрозуміти не міг.
Їх вороги, вочевидь, теж.
Справедливості заради, вони намагались підготуватись, зачаровані стріли (дуже багато стріл), сітки, якісь прилади дуже схожі на луки, але здавалося навіть вони не впевнені як то працює (Філ зробив собі примітку взяти один з таких. Вони можуть бути корисним, якщо він їх допрацює*).
До того ж ще був Техноблейд. Дзеркально з тим як Філ прикривав спину друга з повітря, застрелюючи мечників які підбиралися занадто близько і швидко до чужої спини, Техно рубав лучників, стріли яких так і не долітали до Філа із землі.
Грація битви, побудована на роках дружби і довіри за плечима.
Супротивники, що не дивно для настільки самовпевнених фракцій, швидко відступили. Філ спустився на землю, адреналін в його судинах почав сходити на ні з гучними жартами, крила нили від довгого використання, але це була приємна біль. Сьогодні в них не було жодного загиблого воїна, що диво, яке підігравало радості перемоги.
Техно віддавав накази якійсь жінці, Філ не знав хто це, але впевнений, що його друг пам’ятає як її ім’я, так і звання. Філзе не обов’язково, він же не імператор (плюс один плюс бути порадником, а не со-імператором)
─ Перевірте поранених ─ голос Техно в вухах Філа звучав із димкою ─ виставите по периметру більше охорони.
─ Зрозуміло сер!
Жінка побігла до решти людей. Вони обох залишились осторонь, Техно не сідав на коня, очікувавши, коли Філ злетить першим, як вони робили завжди, що б дати йому необхідний час на відпочинок. Філза це знав, а ще він знав, що в його руках тремор, і розумів наскільки ненормально важко йому вдихати морозний вітер.
Він не думає що йому безпечно зараз літати.
─ …Філ? Філ! ─ Техно його звав, і по тону зрозуміло що не вперше.
─ Так?
─ Ти поранений? ─ Друг одразу ж встав навпроти нього, він взяв Філа за плечі обережно оглядаючи.
─ Ні-ні я не ─ чоловік посміхнувся. Але заперечення вийшло в’ялим. Все навколо жахливо кружляло, а власне дихання, навіть крізь димку що окутала його свідомість, здавалося важким і занадто гучним ─ Просто трохи прихворів.
Речення було слабким, і тільки зараз Філ зрозумів наскільки величезною помилкою було казати його на одному диханні. Він оперся руками об Техно, намагаючись втримати рівновагу і вагу на своїх послаблених ногах. Контраст теплого тіла друга, ніби робив все навколо тільки холоднішим.
Жахливе розуміння вдарило Філу у голову, на диво чітке, враховуючи як зараз пливуть всі його думки, не здатні зосередитись.
Йому стає гірше вже зараз.
Він чув що Техноблейд щось говорить, він чув паніку у знайомому голосі, але все здавалося було ніби під водою, де він просто тонув і тонув, не в змозі розібрати і слова, і єдиним чітким уявленням про стабільність здавався Техно, який чомусь панікував.
«О – подумав Філ – це, мабуть, через мене»
─ Нічого ─ сказав Філ, намагаючись заспокоїти друга. Чоловік не дуже впевнений наскільки обнадійливо то вийшло, зараз взагалі не можливо було на чомусь зосередитись. Він стояв? Філза не впевнений, відчуття ніби він кудись йде, або може це Техно рухається.
Через секунду його оглядав якийсь чоловік, не Техно.
Паніка підступила Філу до горла, він не пам’ятає цього чоловіка. Він взагалі має пам’ятати цього чоловіка? Ця людина говорить занадто голосно, і чомусь лізе до нього. Філза намагався відбиватися, але він міг сказати що виходило слабо, і йому, якщо чесно, було чхати. Де Техно?
─ Гей, Філ, Філ, я тут ─ голос друга прорвався крізь паніку. Він різко обернувся на нього, що було жахливою, жахливою помилкою, тому що і так не найстабільніший світ пішов ще більшим обертом. Він зрозумів що падав, тільки коли руки Техно піймали його послаблене тіло.
Той щось говорив із чоловіком, занадто гучно якщо ви б спитали Філа, але навіть так занадто важко розібрати слова, його нудило, його тіло ломило, він відчував всі пір’їнки що лежали не правильно, його ніби вивертало із середини і з кожною секундою ставало все гірше і гірше.
Хотілося тільки обернутися навколо тепла друга, там де дім, і просто перечекати це жахливе відчуття у ліжку, сподіваючись що воно пройде якомога скоріше.
Коли вже за свідомість почало триматися фізично важко, Філза відчув на щоках холодні руки, зазвичай теплого Техно.
─ Не спати ─ не наказ, мольба ─ Філ давай.
Але тримати очі розплющеними було майже неможливо, і Філ намагався, але темінь вже забирала його, останнє що він зрозумів, це паніка його друга.