Усе її життя мода йшла з нею у крок. Починаючи з дитячих пелюшок і аж по сьогоднішній день. Їй подобалось, як ніжний шовк вищої якості, чи кашемір м’яко огортали жіночі вигини й приковували усі погляди до неї. Завдяки речам відомих дизайнерів вона дійсно, як це говорила їй мати, почувалась у відносній безпеці в цих тканинних латах – відчуваючи впевненість та гордість за кожну свою дію. Момент, коли вона розглядала, вибирала, комбінувала в голові різні образи, приносив їй естетичне задоволення, заразом із якимось відчуттям, яке вона ніяк не могла описати словами.
Але також за останні декілька тижнів Пенсі Паркінсон почала відчувати ці спектри емоцій не тільки у популярних сукнях, чи мантіях від мадам Малкін, чи туфлях від Джиммі Чу. Щоразу, коли вона поставала оголена перед поглядом мужчини, що дуже змужнів відтоді, коли вона його пам’ятала, просто, як набридливого хлопчика-що-вижив. Його погляд ніколи не був таким голодним, коли вона стояла в білизні від Victoria Secret, як тоді, коли лямки її прозорого бюстгальтера спадали, а він сам був відкинутий кудись у сторону, показуючи нарешті її нічим неприкриті груди. Якийсь спалах кожного разу з’являвся в зелених очах, коли тонке мереживо спадало вниз по ногах, демонструючи йому лобок, а потім, коли він розводив її ноги в сторони, споглядаючи вологу та жагучу розкішницю.
Ніхто з попередніх партнерів дівчини до того, так не розглядав і не жадав тіло Пенсі, як це робив Поттер. Вона не могла сказати, що чоловіка цікавила тільки її оголеність, але коли на ній був одяг, погляд смарагдових очей завжди був прикутий до її обличчя: розглядаючи, вивчаючи, іноді складалось враження, що запам’ятовуючи. Він любив спускатись поглядом нижче, до її шиї та тонких ключиць, але погода почала ставати прохолоднішою, тому Паркінсон почала одягати светри з високими горловинами, приховуючи від нього білосніжну шкіру нижче підборіддя.
Тому він почав частіше торкатись її долонь, проводячи великими шершавими пальцями по її п’ястках, а опісля підносячи до вуст, щоб залишити на них м’які поцілунки, пускаючи по дівочому тілу декілька сотень імпульсів бажання. Пенсі ще ніколи не відчувала такого потягу до чоловіка: не такого сильного, не такого вогняного, не такого спраглого. В його руках вона перетворювалась на рідкий мед, що розтікався безперестанку, достатньо було тільки сказати, яка вона хороша дівчинка для нього. Їй подобалось, як щетина на підборідді Поттера дряпала внутрішню сторону стегон, коли язик на її кліторі та статевих губах підносив її до вершин задоволення.
Тільки згадуючи це, вона вже змокла і застогнала від розчарування. Вони не бачились уже тиждень. Голова Аврорату був настільки зайнятим, що навіть у свій вихідний пропадав на роботі, не маючи змоги зустрітись. І справа вже навіть була не тільки в сексі. Вона не знає коли, але в якийсь момент зрозуміла, що сумує за його низьким тембром голосу, за його усмішкою, прихованою в щетині, за гулким та рідким сміхом, коли їй вдавалось сказати щось настільки дотепне, щоб розсмішити його. А ще за запахом амбри, що огортав цього чоловіка. Ноти деревини, солонуватий напівтон із акцентом на морський бриз. Вона хотіла загубитись в цьому ароматі, щоб він поглинув її, осів на шкірі, завжди був поруч із нею. Поцуплені під час її візиту до його квартири сорочка та футболка не помагали надовго – Пенсі було цього замало.
Паркінсон все життя захоплювалась модою. Ходила на усі покази, слідкувала за оновленнями колекцій усіх дизайнерів, яких вподобала, купляла, носила та комбінувала усі речі, що зараз займали окрему кімнату в її квартирі, і ще одну таку в родовому Маєтку, куди вона навідувалась тричі на рік. Та здається зараз у неї з’явилось нове захоплення — сильніше, більше та неочікуваніше. І щось всередині неї підказувало, що не тимчасове. Якимось чином їй здавалось, що Пенсі Паркінсон почала закохуватись у Гаррі Поттера.
*****
Сидячи коло вікна у Фортеск’ю, куди дівчина забігла, щоб сховатись від раптового дощу, потягуючи чай та споглядаючи за падучими краплями, вона глибоко задумалась, над ситуацією, що зараз виникла між нею та Поттером. Вона неймовірно сильно хотіла побачити його, подивитись у смарагдові очі та, спустившись поглядом, наткнутись на усмішку, що гратиме на його вустах. Вони не були парою, чи щось на кшталт того, але їй бракувало їхніх вечерь та палкого сексу опісля. Пенсі неодноразово обдумувала, як побачитись із ним, хоч на хвилинку, щоб її легені встигли наповнитись ароматом амбри та ще чимось, що напевно було тільки його особистим чоловічим запахом. Дівчина відвернулась від вікна, ховаючи в собі всі свої бажання та налаштовуючись на свій майбутній похід на Лондонський показ мод. Якраз підходив час, коли варто було б вирушати, але дощ все не хотів припинятись. Звичайно ж, вона могла начаклувати прозору парасольку, тримаючи паличку доверху, але в маґлівському світі це матиме підозрілий вигляд, а в чарах ілюзії, на жаль, вона не така вміла. Наче відчувши її проблему, старий Флореан підійшов до неї, пропонуючи маленький рятунок від мокрих крапель на вулиці, за що вона була йому дуже вдячною.
Пенсі вийшла з кафе, одразу ж відкриваючи яскраво жовту парасолю, яка взагалі не пасувала до її вбрання, але, як то кажуть: «дарованому коню в зуби не заглядають». Крокуючи Алеєю Діаґон, вона пройшла через «Дірявий казан» до світу маґлів, одразу ж прямуючи добре запам'ятованим маршрутом до Сомерсет-гаузу. Двадцяти хвилин пішки вистачило, щоб дійти до будівлі у стилі класицизму, що займає цілий квартал між Стрендом і Темзою, трохи східніше від моста Ватерлоо. Оминаючи журналістів, та, показавши охороні своє запрошення, Паркінсон пройшла всередину, одразу ж викидаючи складену парасолю в смітник. Вона купить Фортеск’ю кращу.
Їй нудно і це не дивина. Її майже нічого не цікавило, навіть нова зимова колекція від «LVMH», а особливо — її улюбленої дочірньої компанії «Celine», не приносила жодного задоволення. З нею дійсно щось було не так.
Дочекавшись перерви, дівчина непомітно пройшла до віддаленого коридору Сомерсет-гаузу і, переконавшись, що навколо немає людей, прослизнула крізь зачарований прохід до магічного показу мод. Та ситуація знову ж таки повторилась. Усі новинки від мадам Малкін не здавались аж такими захопливими, моделі цього разу наче підбирались в останню хвилину перед показом. Особливо чоловіки. Ніякої грації, харизма взагалі відсутня, їхня ходьба дівчині видавалась штучною і занадто показною, а обличчя не виразними, наче керамічні ляльки.
Вона відчувала себе виснаженою, хоча цілий день абсолютно нічого не робила, і вперше чекала закінчення показу, як свого часу в Гоґвортсі чекала закінчення уроку професора Бінса. Коли дійство нарешті завершилось, Пенсі з полегшенням видихнула і, підвівшись, вирішила перед виходом заскочити до вбиральні припудрити носик.
Вже підходячи до жіночого туалету, Паркінсон завернула за ріг та зауважила, як коридором широким кроком крокує кремезний чолов’яга. Його масивні плечі рухалися зі сторони в сторону, відповідаючи перевальній ході, Пенсі перевела погляд нижче, а опісля мужчина зник за наступним рогом. Це було доволі дивно, оскільки дівчина не бачила його перед тим, як йти сюди, чоловіча вбиральня була в іншому коридорі. Насторожившись, Паркінсон дістала свою паличку з клатча і, виставивши перед собою, рушила до дверей. Іншою рукою прочинивши двері, вона ступила крок до туалету й одразу ж застигла в німому жахові. Підлога була в кривавих розводах, а посеред кімнати лежало розірване тіло. Одна нога дівчини була неприродно вивернута назовні так, що було видно неприкриту шкірою коліну чашечку. Друга нога, хоч і лежала прямо, але була всіяна багатьма смугами, що виднілись пошматовані м’язи. Те, що колись було платтям, просто окремими шматками трималось на тілі, під кишками, що були вивернуті на зовні. Уся шия була розірвана, що здається Пенсі могла побачити трахею, якщо придивитись. Але, ясна річ, вона цього не зробила. Вже те, що вона бачила, було достатньо, щоб паличка випала з тремтячих пальців, а голосний вереск покинув її горлянку.
*****
Гаррі Поттер відклав теку з документами, втомлено потираючи очі. Місяць розслідування цієї справи, а ніяких зачіпок немає. П’ять жертв, а у них нічого не має! Дівчата нічим між собою не поєднувались, вони ніде і нічим не перетиналися, і спільного кола друзів також не мали. Вони розглядали не одну версію, програвали тисячі ймовірних варіантів, але це не приносило жодного результату. Він втомився страшенно, але не міг дозволити собі розслабитись.
Йому варто було б навідатись додому, щоб прийняти ванну, а не швидкий душ на роботі, та поміняти одяг, бо той, що був на ньому, вже тиждень, як просто очищався за допомогою магії. Але голова Аврорату не міг собі цього зараз дозволити. Гаррі знав, що як тільки вийде за межі Міністерства, то одразу ж захоче побачитись із нею. Наплює на всі свої обов’язки й утому та просто явиться на порозі її квартири, щоб пригорнути тендітне тіло до власного.
Він так давно не відчував медових вуст на своїх губах, не відчував ніжної шкіри під своїми шершавими долонями, не бачив оливкових очей з лукавістю у погляді, і не чув таких рідких, тихих, але солодких стогонів. Поттер би зірвався, він упевнений в цьому. Її покора його діям, змушувала втрачати голову та повертатись до неї щоразу, наче він якийсь залежний. Залежний від її усмішки, поглядів, доторків та просто перебування поруч. Він був, наче алкоголік у зав’язці, але якого раптово закрили у кімнаті, що пропахла віскі найкращої витримки. Він сумував за тим, як вона піддавалась його бажанням, виконуючи кожну його примху. Вона була такою збіса хорошою, навіть не так, ідеальною дівчинкою для нього, що аж паморочилось в голові, і збудження нахлинуло лиш від однієї згадки про це. О, Гаррі чудово знав про те, як їй подобається, коли він промовляє ці слова для неї, коли згодом демонструє, як задоволений цим. Вона завжди була готовою прийняти його, відтоді, як це відбулося між ними вперше, але те, якою вологою ставала її розкішниця від декількох похвал, змушувало серце прискорювати біг.
Трясця! Він не мав зараз думати про це. Гаррі двічі глибоко вдихнув та видихнув, вгамовуючи свої спогади та уяву про нові зустрічі. Зараз не час для цього. Як тільки його рука потягнулась за текою, яку він відкинув дві хвилини тому, двері до його кабінету з гучним гуркотом відчинились, а на порозі захекано зупинився його заступник – Дін Томас.
– Нова жертва в Сомерсет-гаузі. Модель на показі мод від магазину «Твілфіта й Тайтінґа». Його почерк – знайшли у туалеті, всю пошматовану.
– Негайно вирушаємо! – скомандував Гаррі, підриваючись з крісла і хапаючи свою аврорську мантію, перед тим, як вийти з кабінету.
Його нутро на хвилину скрутило від хвилювання. Показ мод. Пенсі любила таке і зазвичай не пропускала шоу. Стряхнувши головою, він одразу ж постарався викинути з неї думку про ймовірність того, що Паркінсон якимось чином могла стати мимовільним свідком цього злочину.
Як тільки вони спустились на перший рівень і увійшли до зони явлень, то одразу ж перемістились в один із коридорів будівлі неподалік від місця злочину, зважаючи на гул натовпу та охорони, що намагалась його розігнати. Протиснувшись поміж людей, Поттер одразу ж нагнувся під стрічкою, ступаючи в зону розслідування. Але не встиг він і двох кроків зробити, як тут же зупинився, стискаючи кулаки та щелепу з такою міццю, що жовна заграли на вилицях.
Пенсі сиділа на стільці, поруч із дверима до вбиральні, закутана у якийсь коцик, із заплаканим лицем та пустими очима. Усе її тіло трусилось, попри теплу температуру приміщення та пледу на ній. Вона втупилась в одну точку, поглядом, який нічого не виражав. Довго думати не довелось – вона та, яка знайшла тіло, і на цей час являлась головним свідком цього вбивства. Шостого за місяць, якщо підтвердиться почерк їхнього маніяка.
Він змусив себе заспокоїтись та розслабитись, перед тим, як підійти до дівчини та присісти перед нею на одне коліно, заглядаючи в бліде обличчя. Вона ніяк не зреагувала, наче взагалі дивилась крізь нього, тож він підняв руку, м’яко пробігаючись пальцями по її щоці, щоб привернути увагу. Від цієї дії Паркінсон здригнулась, і її оливкові очі розширились до розмірів блюдець, але здається за секунду вона таки усвідомила, хто перед нею, й очі знову наповнились вологою.
Він би хотів, щоб вона кинулась на нього і він міг пригорнути її до свого тіла, міцно стискаючи у своїх обіймах. Подарувати підтримку, та стати її заспокоєнням, дати відчуття безпеки. Але вона здивувала його. Дівчина випростувала спину і, сфокусувавши серйозний погляд на ньому, промовила:
– Поттер. Я думаю у тебе буде декілька запитань до мене.
Гаррі на мить розгубився, але потім пригадав, що він на роботі, тому варто згадати про свої професійні навички як Голови Аврорату, тому що на відміну від нього, ця аристократка таки змогла взяти себе в руки, хоча це було напускне. Він відчував це, бачив у тому, як час від часу смикається її нижня губа та по розширених зіницях. Вона була такою тендітною, наляканою, але заразом з цим він бачив як дівчина з останніх сил намагається здаватись мужньою. Поттер на хвилину дозволив собі помилуватись її оливковими райдужками, поки потріскані капіляри на білку ока не нагадали, що вона пережила, і чому він узагалі тут знаходиться.
– Розкажи мені усе, з самого початку, — він змусив себе не розривати зоровий контакт, бо погляд так і норовив спуститись нижче, де вона кусала свою нижню губу.
Він бісів збоченець, якщо думає про таке в цій ситуації.
– Я... я вирішила зайти до вбиральні, перед тим, як піти звідси, — почала Пенсі надривним голосом, і складалось таке відчуття, наче вона вдруге переживає ці події. — Коли я повернула до коридору, то побачила, як ним крокує дебелий мужик, і я ще здивувалась, що він тут робить, бо я не бачила, щоб він йшов переді мною, а чоловічий туалет не тут і... — вона затнулась, і Гаррі стиснув її долоні у своїх, м’яко погладжуючи.
– Що було далі? — запитав Дін з-за його спини.
– Я насторожилась, — відповіла Паркінсон, переміщуючи погляд на Томаса, — тому витягнула паличку і почала рухатись в сторону дверей. Я прочинила їх, — її голос ставав надривнішим, а очі знову наповнились вологою. — А потім... потім...
– Пенсі, подивись на мене, — скомандував Поттер, але вона і далі продовжувала дивитись на його заступника і намагалась продовжити розмову, нерозбірливо белькочучи слово «потім».
Він сильніше стиснув її пальці, вдивляючись в обличчя дівчини, сповнене жахом від спогаду того, що було перед її очима за тими дверима, які були поруч з ними.
– Пенсі, кажу поглянь на мене, — повторив Голова Аврорату, бачачи, як істерика підкрадається до колишньої слизеринки. — Ну ж бо, Пенсі, — він понизив голос, щоб його могла почути тільки вона, — будь слухняною дівчинкою і зроби те, що я сказав, — її реакція була миттєвою, бо за секунду погляд оливкових очей був знову зосереджений на ньому. — Зроби глибокий вдих і видих, — вона робила усе, як він і говорив, і так декілька разів. — Молодець, чудово. Тобі не потрібно описувати те, що ти побачила потім. Не згадуй, все гаразд.
Гаррі наказав Діну, щоб той пішов прослідкувати за роботою криміналістів і заодно оглянув тіло жертви. Він не бачив реакції Томаса, але був упевнений, що той закотив очі та кивнув перед тим, як чоловік периферійним зором побачив, як заступник пройшовся біля них, заходячи до вбиральні.
Вони не розмовляли з дівчиною, все що відбувалось, так це те, що він і надалі не переривав їхнього зорового контакту та м’яко стискав її холодні пальці, час від часу погладжуючи їх круговими порухами. Скільки минуло він не знав, але ілюзія про те, що вони з Пенсі тільки удвох розвіялась, коли Дін вийшов з-за дверей із гучною промовою:
– Це наш клієнт! Все збігається — почерк той самий. Пошматоване тіло, кишки на зовні й голова, відділена від тіла рваними укусами.
Чорти б вхопили Томаса та затягли з собою до пекла! Тільки вгамована істерика Паркінсон повернулась раптово та гучно, наче бомба в тихому районі, коли її не очікуєш. Усе тіло дівчини затрусилось, і голосні схлипи заповнили барабані перетинки гучніше, ніж будь-що, що йому доводилось чути в цьому житті.
Він начхав на всіх і вся, одразу ж подаючись вперед і притискаючи жіноче тіло до власних грудей. Вона горнулась до нього, чіпляючись за тканину мантії та плачучи, не соромлячись та не приховуючи звуків. Гаррі ще міцніше стиснув її у своїх обіймах, кидаючи злісний погляд на свого заступника. На що той лиш завів руку за голову, потираючи потилицю і даруючи винуватий погляд. Трясця!
Його занепокоєння, досягнуло свого апогею, коли тіло дівчини перестало труситись, мертва хватка її пальців зникла, а схлипи раптово затихли. Трохи відсторонившись, він вилаявся собі під ніс, згинаючись та переміщаючи одну руку нижче, щоб підхопити дівчину під колінами та притиснути її знепритомнілу до себе.
– Прослідкуй, щоб криміналісти зібрали усе необхідне, а тіло перенесли у морг до судмедексперта на огляд. І одразу ж приступайте до дослідження доказів. Усі матеріали мають бути в мене на столі, коли я завтра прийду на роботу, — після чого Головний Аврор Британії, роз’явився з гучним тріском.
*****
Пенсі прокинулась із важким болем в голові та з відчуттям, наче в її роті висохла пустеля. Її оазис, у вигляді склянки води, стояв на приліжковій тумбочці, ваблячи до себе. І дівчина вже простягнула руку до нього та було задалеко, вона хотіла перевернутись, щоб вхопити свій порятунок іншою рукою, але щось заважало її тілу. Перевівши погляд, Паркінсон наткнулась на чоловічу руку, яка обхоплювала її талію, і на секунду паніка огорнула дівчину, та знайоме відчуття від ваги м’язів та фаланг пальців, які вона так досконало знала, змусили її тіло знову розслабитись. Акуратно, щоб не потривожити сон Поттера, вона підняла його руку, прибираючи та опускаючи на постіль позаду себе. Озирнувшись через плече, вона зосередилась, щоб побачити риси його обличчя в темряві. Вони були розслаблені, губи, що ховались під щетиною, ледь розтулені, а декілька чорних пасм спадають на його чоло, прикриваючи майже непомітний шрам у вигляді блискавки.
Вона ще якусь мить милувалась чоловіком, що насолоджувався, напевно, першим нормальним сном за тиждень, а потім таки згадала, через що все-таки прокинулась. Вона тихо підвелась із ліжка і, вхопившись за склянку, випила усю воду одним ковтком. Легкий озноб бив її тіло, тож вона вирішила прийняти теплий душ, щоб розслабити напружені м’язи. Навшпиньках прокравшись до ванної кімнати, дівчина швидко прошмигнула за двері, зачиняючи їх, щоб потім звуки води не розбудили Поттера.
Засвітивши світло, першим, що Пенсі зробила, так це підійшла до люстра над умивальником, пильно вглядаючись у своє віддзеркалення. Змучений вираз обличчя, потріскані капіляри в очах та покусані губи, туш давно розмазалась, жахливими розводами розмістившись під очима.
Та, Паркс, вигляд в тебе ще той.
Відкрутивши кран, вона підставила долоні ківшиком під струмінь води й омила лице, а потім ще, і ще, натираючи чутливу шкіру, щоб позбутись чорної фарби під очима. Підвівши погляд, дівчина знову наткнулась на свій погляд, вже непідкреслений тушшю, що потекла, і закусила нижню губу. Вона не плакатиме. Закрутивши кран, вона закрокувала до душової кабінки, не звертаючи увагу на ванну збоку, їй не хотілось чекати. Стягнувши з себе футболку Поттера, в яку він скоріш за все переодягнув її, Пенсі ступила під душ, одразу ж включаючи воду на найбільший напір. Вона так і стояла, дозволяючи воді омивати її тіло, втупившись пустим поглядом в плитку перед собою, поки чужі руки не лягли на її плечі. Дозволяючи своїм очам заплющитись, вона відкинула голову назад, одразу ж спираючись потилицею в чоловічі груди. Його долоні масажували її плечі, й від цієї дії напруга потроху відступала, даруючи таке довгоочікуване розслаблення. Але на мозок це не діяло. Він і далі працював, знову і знову нагадуючи їй події цього вечора, змушуючи тіло виринути з такого приємного забуття.
Поттер відчув це, вона впевнена, оскільки він зробив крок вперед, наближуючись ще ближче до неї, притискаючись усім тілом до неї. Його широкі та мозолисті долоні спустились нижче по руках до ліктів, потім переміщуючись на талію, а чоловіча голова схилилась на рівень її, щоб губи могли притиснутись до її вушної раковини, обпалюючи диханням, гарячішим за воду.
– Не варто думати, Пенсі, перестань, — м’яко сказав він.
– Я не можу, Поттере, — відповіла вона. — Як би я не старалась, воно однаково виникає в моїй голові. Спалахує неоновим світлом, як тільки я намагаюсь відсторонитись від картини, що була перед моїми очима. Я... я не...
– Тссс, — промуркотів він їй на вухо, цілуючи чутливе місце за ним опісля. — Я можу зробити так, щоб ти не думала про це, Пенсі. Я можу зробити так, щоб ти не могла думати ні про що інакше, окрім мене. Усі твої думки будуть сфокусовані тільки навколо мене та моїх дій.
Це звучало так спокусливо для неї, що не піддатись було б мукою. Він був їй потрібен більше, ніж будь-коли. Тиждень розлуки з ним і ці події важким валуном трощили її кістки, а так хотілось штовхнути його і вдихнути на повні груди. Вона розплющила очі й розвернулась в його обіймах, одразу ж натикаючись на зосереджений погляд. Вона вглядалась у смарагдові очі та глибоко вдихнула запах амбри, що здається навіть вода не могла змити. Провела долонями від передпліччя до плечей, по шиї, поки не заплуталась пальцями в мокрому волоссі кольору воронячого крила. Він дивився на неї так спрагло, так палко і водночас занепокоєно, що відмовити цьому спокуснику було неможливо. Піднявшись навшпиньках і схиляючи його голову нижче, вона не переривала зорового контакту.
– Хороша дівчинка, — були його останні слова перед тим, як його вуста торкнулись її покусаних губ у м’якому цілунку, який в принципі недовго залишався таким, одразу ж переростаючи в пристрасний, голодний, дикий та як завжди неймовірний, скільки б вони це не робили.
Пенсі міцніше стиснула своїми пальцями пасма на чоловічій потилиці, втискаючись в його підтягнуте тіло і проводячи язиком по піднебінню. Вона віддавалась цьому поцілунку, наче за мить помре, наче, якщо не робитиме цього, її розірве на шмаття. Хватка пальців Поттера на її талії тільки зміцніла, а потім одна долоня спустилась нижче, щоб стиснути сідницю. Вони цілувались під напором води так, наче завтра настане кінець світу, ні один з них не відсторонювався від вуст іншого, при тому, що дихання явно бракувало обом.
Не розриваючи поцілунку, він просто підійняв її, й по інерції Паркінсон обхопила його талію ногами, обвиваючи, наче лоза. Вона відчувала, що він кудись попрямував, але яка в біса різниця, куди й для чого, коли вона відчувала, як рухаються його косі м’язи під нею, час від часу зачіпаючи чутливий клітор, що втримати стогін задоволення було неможливо. Він проковтнув цей звук, якраз в той момент, коли її голі лопатки зіткнулись із холодною плиткою. Від цього її очі розплющились, і дівчина одразу ж наткнулась на затуманенні очі чоловіка, що дивились на неї з досі незнаним трепетом. Вони неодноразово займалися сексом за цей рік, і здається нічого не відрізнялось від попередніх разів, але вона ще ніколи до цього не бачила такого погляду, спрямованого неї. Від нього сирітки проймали тіло, що навіть реакція організму на холод до її розгарячілої шкіри після гарячого душу не йшла ні в яке порівняння.
Дівчина нігтями пройшлась від його потилиці, пальцями виплутуючись з чорного волосся, вниз по шиї, від чого він зашипів крізь стиснуті зуби. Але він нічого не сказав. Зазвичай, він одразу ж знерухомлював її руки, закидав за голову, фіксуючи своїми широкими долонями на зап'ястях, але зараз він просто знову поцілував її, одразу ж вриваючись язиком до її рота.
Гаряче тіло Поттера попереду і холодна плитка позаду створювали такий приємний дисонанс, що голова паморочилась і їй страшенно хотілось більшого. Вона ще ближче притиснулась стегнами до його живота, натякаючи на щось інше, ніж поцілунки. Пенсі була впевнена, що він своїм підтягнутим торсом прекрасно відчуває її вологу, що просочувалась поміж статевих губ, але все, що він зробив, так це перемістився на її шию, час від часу покусуючи чутливу шкіру, скоріш за все залишаючи на ній багрові сліди.
– Поттере... — прошепотіла вона.
– Так? — запитався він, відриваючись на секунду від її шиї.
– Будь ласка...
– Що, будь ласка? — він точно знущався з неї.
– Перестань дражнити мене і... — вона перервалась, коли він прикусив її чутливе місце над ключицею.
– І що? — вона відчула його хитру усмішку в районі плеча, а потім гаряче дихання обпалило вушну раковину. — Як хороша дівчинка ти маєш сказати мені, чого хочеш. Ти знаєш правила.
– До біса, ти знаєш, що я ніколи їх не дотримуюсь, — відбила дівчина.
– Ох, крихітко, — його низький сміх відправив ще одну порцію сиріток вздовж хребта, — для чого пручатися, якщо ми обидвоє і так прекрасно знаємо, що ти здасися, — після чого він ще міцніше стиснув її сідницю, впиваючись пальцями у м’яку плоть. — Просто скажи це, — шепотів чоловік їй на вухо, спокушаючи, тягнучи у свої сільця. — Перестань мучити нас обох.
І вона здалась, як він і казав. Після того, як чоловічий тембр, здається, наповнив її усю до країв, вона не змогла змовчати.
– Візьми мене, Поттере, — прямо йому у вічі, бачачи, як вони наповнюються диким бажанням. — Увійди в мою піхву, наповни до країв, змусь кінчити на твоєму члені.
Усе, чеку зірвано. З гучним риком він знову припав до її вуст, грубо зминаючи їх і, відірвавши її тіло від стіни, знову почав рухатись у невідомому їй напрямку. Але за хвилину переміщень вони знову опинились у спальні, й Поттер сів на ліжку, розміщуючи дівчину на своїх колінах, не перериваючи поцілунку. Його руки блукали її тілом, то ледь відчутно, то зупиняючись у відповідних місцях, щоб стиснути, або надавити, щоб вона ще більше прогиналась йому на зустріч. Вони переплітались язиками й у якийсь момент, чоловік почав посмоктувати її язик, наче це був найсмачніший льодяник у світі, після чого дівчина засовалася в нього на колінах, не в змозі подавити нову хвилю збудження.
Коли він поцілунками припав до її грудей, вона не могла стримати тихих схлипів у перемішку з тихим шепотом «будь ласка», повторюючи це, наче мантру, або ж молитву. Так, Поттер був її особистим богом. Він іноді був глухим до її благань, або, як от зараз невимовно щедрим, даруючи свої ласки, що змушували тіло заходитись в тремтінні збудження, що збільшувалось здається щосекундно.
Його широка долоня пройшлась вздовж хребта й опустилась нижче, поки один із пальців, зібравши вологу з вульви, не почав виводити кола навколо її анусу. Це змусило Паркінсон на секунду напружитись, поки довгий палець проникав у її туге місце, але коли він неквапом почав рухати ним усередині, вона не змогла стримати стогін. Вони не часто практикували анальний секс, але щоразу, коли це відбувалось, їй перехоплювало подих. Як і цього разу, тож вона навіть не зауважила, як він ще сильніше розтягнув стінки заднього проходу, додавши другий палець. Таке відчуття змусило її відкинути голову назад і прикрити очі. Друга рука Поттера піднялась вище з талії, зминаючи одну з її грудей і вщипнула сосок у найнеочікуваніший момент.
– Тобі подобається це, Пенсі? — хрипло запитав аврор.
Вона не могла відповісти йому — мозок не бажав генерувати відповідь, та і їй і не потрібно було цього робити, бо він і так усе прекрасно знав.
– Звичайно тобі це подобається, крихітко, — пробурмотів чоловік, припадаючи до її відкритої шиї. — Така чудова дівчинка, яка приймає і бере все, що їй дають. Але так нечесно, Пенсі, — і в ту ж мить припинив усі свої дії.
– Що? — вона різко розплющила очі, щоб нетямуще подивитись йому у вічі.
Гаррі повів рукою вище, поки не схопив її за кучері й не присунув дівоче обличчя впритул до свого.
– Я кажу, що це нечесно. А як щодо мене? — лукаво запитав аврор, прямо в пухкі губи й з лукавістю в очах.
Він витягнув пальці з її ануса, швидко бурмочучи безпаличкове очищальне закляття, знову обвиваючи її талію. Хоч Поттер і дивився на неї знизу вгору, вона вкотре за цей рік не відчувала себе над ним.
– Я також хочу... хочу, — він дражнив її, обпалюючи своїм диханням вуста дівчини, в такій мінімалістичній відстані, але не даючи того, чого вона бажала, — хочу, щоб ти торкалась мене. Показала, як сильно хочеш мене. Хочу, щоб ти підкорила мене, оскільки влада сьогодні у твоїх руках.
*****
Гаррі й припустити не міг, що його слова матимуть такий ефект. Спалах такої неконтрольованої пристрасті промайнув у її очах, що йому перехопило подих, якраз перед тим, як вона припала грубим поцілунком до його вуст. Зминаючи та кусаючи губи, вона не зупинялась, хаотично хапаючи повітря, не перериваючи солодкої муки. Її нігті боляче дряпали плечі, шию та лопатки, що приносило чоловіку неймовірне задоволення, про яке він раніше ніколи не здогадувався. Вона ластилась до нього, притискалась так щільно, що не залишалось жодного сантиметра без неї. Якби він міг, то був згоден стати частиною її, або щоб ця чудова дівчина стала частиною його.
Вона спустила одну руку вниз між їхніми тілами, повільно обгладжуючи його член, від чого він не зміг стримати стогін, що загубився в її роті. Він вже хотів підняти Паркінсон і грубо увійти в її тугу вагіну, знаючи, що дівчина вже давно для нього готова й незаперечно прийме його, але вона лише міцніше стиснула його пеніс, наче відчуваючи наміри аврора, і відірвавшись від вуст, припала укусами до шиї. Вона мучила його, знущалась у найкращій манері, на яку тільки була спроможна. І це діяло, бо він втрачав голову. Під час сексу завжди керував Гаррі, але сьогодні він віддав борозни правління їй, знаючи, як їй це необхідно, тож зараз розплачувався за це.
Вона дуже повільно відсторонилась від нього і, ще двічі покрутивши зап’ястком, підвелась з його колін, щоб, дивлячись йому прямо у вічі, почати опускатись на його член. Поттер міцніше стиснув її талію і зціпив зуби від задоволення, що дарувала йому її піхва, яка, розтягуючись, приймала його усього, поки їхні стегна не зустрілись. Вони важко дихали й не рухались якусь мить, вбираючи в себе возз'єднання після довгої розлуки. Пенсі задала повільний темп, м’яко підіймаючись та опускаючись на його член, час від часу даючи йому почути тихі стогони на підтвердження того, як їй добре. Він бачив, як тріпотіли її вії, яким затуманеним був погляд, як вона закушувала нижню губу своїми різцями, ще більше збуджуючи його, хоча далі нікуди.
Гаррі почав піддаватися стегнами, намагаючись пришвидшити темп, але вона надавила на його грудну клітку, змушуючи відкинутись назад, поки він не торкнувся спиною м’яких простирадл на ліжку. Трішки схилившись над ним, вона продовжила в тому ж дусі, повільно підіймаючись та опускаючись, не розриваючи зорового контакту. Одна її рука, не відриваючись від тіла, попрямувала вище, поки акуратні пальці не зімкнулись навколо його шиї, а внутрішня сторона долоні не притиснулась до його кадика, трохи здавлюючи. Аврор відчув, як його зіниці розширились від здивування, і водночас з цим сирітки пройшлись по усьому тілу. Він застогнав від відчуття легкого задушення і перемістив руку з талії Паркінсон нижче, щоб великий палець ліг на її клітор. Він легко натискав на нього в такт її поштовхам, навіть тоді, коли вона пришвидшилась.
– Ще, — простогнала вона, — сильніше.
– Не чую, — прохрипів чоловік.
– Гаррі, прошу... Гаррі, ах-х, благаю...
– Ще Пенсі, попроси мене ще, — хрип в перемішку зі стогоном покинув його легені.
Вона провела довгими нігтями по його грудній клітці, залишаючи довгі рожеві смуги опісля, скачучи на ньому в збитому темпі.
– Мені потрібно більше, — проскиглила вона. – Гаррі, — на видиху, — Гаррі, прошу дай мені більше, будь ласка... будь ласка, благаю, ах-х-х...
Поттер перевернув їх, міняючи положення, і різко увійшов у неї так, що її груди підстрибнули. Вона одразу ж перемістила свої долоні на його спину, продовжуючи залишати подряпини на м’язах, змушуючи його пальці обхопити її стегна до побілілих п’ястків і лягти усім тілом на неї, втискаючи в ліжко. Та вона здається була не проти, обхоплюючи його стан своїми до біса ідеальними стрункими ногами, притискаючись ще ближче. Він дихав нею, упивався її медовим ароматом і цією піддатливістю, від якої голова йшла обертом.
Він рухався в повільному, нею ж заданому темпі, виймаючи член ледь не повністю і різко входячи на всю довжину, потопаючи в її волозі, вслухаючись у непристойні звуки, що видавали їхні тіла від цих фрикцій. Поттер відчував, як спиною стікають краплі крові, після кожного разу, коли дівчина проводила по ній нігтями, і стогнав так, як ніколи до того. Цього разу щось було інакше. Він не міг пояснити конкретно що, але цей секс, здається, був одним із найкращих у його житті, хоча вони кохались по-різному.
Те, як вона закочувала очі, щоразу, коли він грубо зачіпав її точку G, або як його стегна зачіпали чутливий клітор, як вона стогнала у його шию...
– Ти зводиш мене з розуму, — прогарчав Гаррі. — Ти змушуєш мене божеволіти, Пенсі, — його темп ставав все швидшим і хаотичнішим, а її стінки почали все частіше стискатись навколо нього. — Ти така збіса ідеальна, крихітко. Така чудова для мене, така прекрасна у своєму блаженстві.
– Гарріі... – знову на видиху, так, як він любить, так, після чого він остаточно втрачає глузд.
Він відчував, як вона вже на межі, тож припав поцілунками до її шиї, стиснув її сідниці, піднімаючи ногу дівчини, тим самим знову змінюючи кут проникнення. І цього вистачило для неї. Цього вистачило, щоб вона почала звиватись під ним, міцно замружившись і розкривши рот у німому крику, щоб тугі стінки піхви почали скорочуватись навколо його члену. Поттер ніколи не втомиться від цього видовища. І це усвідомлення також підвело його до кульмінації. Усе тіло затряслось і він відчував, як його сперма наповнює її вагіну.
– Я люблю тебе, — неочікувано навіть для самого себе, прямо у її шию, під мочкою вуха.
Пенсі завмерла і напружилась усім тілом, а він — заразом із нею. Та він не шкодував. Коли слова злетіли з вуст — істина, ще ніколи до того не палала так яскраво.
Гаррі відхилився від неї, одразу ж заглядаючи в шоковані очі кольору оливок. Схиливши голову, щоб притиснутись чолом до її чола, він повторив:
– Я люблю тебе, крихітко. Я не знаю коли, але... але, я не можу тепер уявити себе без тебе. Кожного разу мої думки повертаються до тебе, коли ти не поруч. Пенсі, я хвилююсь за тебе, хочу знати про тебе абсолютно все. Хочу, за кожної можливості споглядати за тобою, а не тільки у відведені дні, коли в нас призначена зустріч, — він на хвилину замовк, але, побачивши зацікавлення в її погляді, продовжив. — Я хочу кохатись із тобою щоночі, а якщо ні, то просто засинати поруч — стискаючи у своїх обіймах. Вдихати твій запах, слухати твої розповіді про усе на світі, я навіть, — аврор гулко розсміявся, — я навіть готовий кожного свого вихідного ходити з тобою на шопінг.
– Та невже? — лукаво запитала вона.
– Так, — видихнув він від полегшення, — готовий робити все, чого тільки не забажаєш. Хочу поклонятись та цілувати тебе при будь-якій нагоді.
– На публіці не вдасться зробити це, Поттере.
– Я ніжно цілуватиму твої пальці, коли твоя долоня буде в моїй, щоб усі знали, що ти зі мною, що я кохаю тебе, а ти...
– Якщо ти хочеш почути, що я кохаю тебе, то... — вона на секунду зам’ялась і, заплющивши очі, дуже тихо сказала, — то так. Я закохалась у тебе, Гаррі Поттере.
На радощах він не зміг стриматись, щоб не поцілувати її. Глибоко, пристрасно, але водночас із цим м’яко, майже ніжно. Та за мить вона різко перервала поцілунок і широко розчахнула очі.
– Мізинець.
– Мізинець? — перепитав спантеличено Голова Аврорату магічної Британії.
– У того чоловіка в коридорі не було мізинця, я побачила це перед тим, як він завернув за ріг.
Тепер усе стало на місця. Це пояснювало, чому щоразу на тілі жертви завжди було чотири смуги, а не п’ять. Але залишилась одна маленька деталь, щоб всі пазли зійшлись.
– На якій руці, Пенсі? — запитав Поттер, одразу ж посерйознішавши.
– Я не... я не пам’ятаю...
– Хороші дівчатка мають хорошу пам’ять. Ну ж бо, Пенсі. Скажи це разом зі мною.
На секунду вона глибоко замислилась, і волога знову підступила до очей. Чоловік уже був готовий сказати їй, що годі, але її губи розтулились і...
– На лівій руці, — промовили вони в унісон.