Мадам Мішель дуже здивувалася, побачивши її того вечора в одязі Пенсі.
Ще більше вона здивувалася, коли Герміона почала кричати.
— Я постійно забуваю про це рукостискання! Я... я просто не можу згадати та й по всьому! Я працюю з чоловіками, які тиснуть руки, як чоловіки, та не тиснуть руку жінці — вони тиснуть руку своїй колезі, — вона хрипнула. — Вибачте.
Вона зніяковіло глянула собі під ноги.
— Доки Ви пам'ятаєте, що ви на роботі, Мз Ґрейнджер, це прийнятно, — сказала, як відрізала. Вона подивилася на неї згори донизу. — Ви маєте чудовий вигляд сьогодні.
Герміона заспокоїлася.
— Дякую, мадам Мішель. Мені приємно, — подивилася на свою сукню. — Я стала лицем і моделлю лінії Паркінсон.
— О! Мз Паркінзон. Чарівна дівчинка.
Герміона ледве не закотила очей. Ну, звичайно.
Того вечора мадам Мішель скористалася нагодою, щоб навчити її ходити на підборах і правильно поводитися з дорогим одягом.
Герміона подумала, що це був єдиний урок, який хоч трохи стане в пригоді у повсякденному житті.
~*~
Наступного ранку Герміона в паніці зателефонувала Пенсі о сьомій ранку.
— Мені так шкода, Пенсі, — сказала Герміона, коли висока дівчина вийшла з її каміна. — Але я намагалася повторити те, що робили Дафна і Трейсі вчора, і не думаю, що вдало.
Пенсі глянула на неї.
— Я помітила.
— Знаю, знаю. Я просто не хочу носити цю дивовижну сукню, з таким безладним волоссям і геть без макіяжу, — вона показала на чудову, яскраву, помаранчеву сукню, яку для неї підготувала Пенсі. Вона поглянула на дівчину з ідеальним макіяжем, і буквально благала її очима про допомогу.
— Прибирай все це неподобство, — Пенсі нахмурилась. — Знімай сукню, змивай макіяж, розпусти цей жахливий хвіст. Мерліне, Ґрейнджер, що ти взагалі намагалася зробити?
— Я хотіла повторити зачіску, яку зробила Трейсі вчора! — гаркнула вона.
— Ґрейнджер, ти не можеш носити однакову зачіску два дні поспіль! — прикрикнула на неї Пенсі.
— Ти не можеш просто скинути мені на голову шафу, повну красивого одягу, і очікувати, що я знаю, як його правильно носити, Пенсі!
Герміона застогнала і пішла знімати все. Коли за п’ять хвилин вона повернулася в халаті, то зустріла Трейсі й Дафну у вітальні й щось їй підказувало, що їх щойно розбудили.
— О, — сказала Герміона. — Мені так шкода, що я докучаю вам усім.
Трейсі похитала головою, наче все в порядку. Дафна явно була іншої думки.
— Добре, — Пенсі вийшла з кухні з чаєм для всіх. — Ми робитимемо це перед дзеркалом наступні три дні.
Коли дівчата заговорили до неї, а Пенсі подалася викидати все, що їй не подобалося у Герміониній шафі, вона задумалася, чи саме так було б зростати в Слизерині. Вона не шкодувала про свої сім років із хлопцями, але...
Герміона відчувала, що саме таким був би вихідний ранок у слизеринських гуртожитках.
~*~
У неділю вранці вийшов «Щоденний Віщун» із її зображенням із Драко, та Блезом на дивані.
Чудово. Це був, на її думку, найневдаліший з усіх зроблених знімків, але, звичайно, саме він прикрасив першу шпальту.
«НОВЕ ПОКОЛІННЯ ПОЧАЛО ДІЯТИ»
автор Ріта Скітер
Врівноважено та впевнено Драко Мелфой розпочав революцію. Він сам підібрав команду, знайшов офісне приміщення та розставив меблі! Відкрилася компанія, яка серйозно змінить чарівний світ.
Самопроголошений «вирішувач проблем» — Драко Мелфой — відкидає своє блондинисте волосся, розказуючи вам про свої плани.
Герміона закотила очі. Вона сперлась на прилавок у «Наріжному Камені», нахмурившись на назву. Стаття мала... цікавий підтекст.
Вона переглянула інтерв’ю інших консультантів, дозволяючи очам затриматися на фото. Вона виглядала досить гарно. Сукня Пенсі підкреслила всі потрібні місця, а шкіряний жилет стягував її ребра, зробивши стрункішою. Зачіска та макіяж ідеально доповнювали образ.
Тоді чому це фото так їй не подобалось? Уважно вивчивши його, вона зрозуміла, що проблема не в її зовнішньому вигляді. Це просто занадто… сексуально. Як вона і думала, стегна Герміони заблизько до голови Драко, і Блез нахилився вперед лише настільки, щоб наблизитися до її плеча.
Це ж консультаційна група, а не стрип-клуб, заради Мерліна!
Герміона відкрила газету і знайшла цілу сторінку, присвячену їй. Вона ахнула посеред книгарні, і стара постійна клієнтка глянула на неї так, наче та покликала Волдеморта на ім'я.
Зображення, на якому вона читає книгу на столі Драко, займало майже всю сторінку. Вона відкривала й закривала рота, гадаючи, чи Скітер зробила щось із зображенням. Її ноги виглядали такими довгими на тих підборах, а губи — такими повними. Вона спостерігала, як її рука перегортає сторінку, а губи посміхаються.
На супровідній сторінці Герміона побачила фотографію, на якій позує перед вікном Драко, і впізнала момент, коли Драко зайшов у кімнату і вони зіткнулися поглядами.
Реальна Герміона зашарілася, вивчаючи пристрасні очі газетної Герміони. Вона замружилась, намагаючись забути образ себе, яка спостерігає за Драко, який спостерігає за нею. Невже вона направду така очевидна?
Вона зітхнула і прочитала статтю. Статтю повністю про себе. Скітер детально розповіла про її посадові обов’язки, на щастя, включивши фрагменти з їхнього інтерв’ю про те, на яких групах магічних істот вони зосереджуються у першому кварталі. Також, схоже, що Скітер поспиталася в інших про неї.
Цитата Блеза Забіні: «Вона настільки ж пристрасна, як і красива».
Очі Герміони розширилися. І сміх, і гріх. Вона пробігла очима сторінку і помітила, що дівчина з секретарського відділу сказала Скітер, що Герміона була для неї «Героєм! Усі в Ільверморні знали, хто вона така!». Герміона нахмурилась. Вона взагалі не впізнала імені дівчини, тож записала його, щоб з'ясувати, хто ж то така.
Наприкінці статті цитували Драко Мелфоя:
— Мене привернув її розум. Вона — дуже логічна.
Герміона відкинула голову назад. Логічна? Серйозно? Хоча…
Двері крамниці відчинилися і вона закрила газету. Підняла очі. На порозі стояв Корбан Хартфорд.
— Містере Хартфорде! Ласкаво прошу! — вона посміхнулася, коли він помахав їй рукою.
— Дякую, міс Ґрейнджер, — він посміхнувся, підійшовши до прилавку. — Я шукаю подарунок на день народження для свого батька, і подумав, що завітаю до магазину, де ви працюєте, — зняв окуляри й оглянув магазин.
— Ну, тоді вам пощастило, що я сьогодні на роботі, — відштовхнула газету подалі. — Щось особливе? Або ще думаєте?
— Буду радий вашій підказці, — він зачепив сумку вище на плече. — Він не жалує художню літературу, на жаль, інакше мені було б легше.
Герміона обійшла прилавок.
— Ви шанувальник фантастики, містере Хартфорде? — вона привела його до біографій та наукової літератури.
— Так, обожнюю просто. Це відволікає мене від усіх книг із права, які я постійно перечитую для роботи, — ліниво посміхнувся їй. — І можеш називати мене Корбаном, — він махнув рукою й подивився на стоси.
Герміона показала йому книги Метті Макхендрі, які колись показувала Нарцисі. Він купив дві з них, і вони трохи потеревенили про те, як їй подобається КГМ.
— До речі, стаття у «Віщуні» просто чудова.
— Дякую, — вона почервоніла. Герміона скористалася порадою мадам Мішель і прийняла комплімент. — Ніколи не любила потрапляти на перші шпальти «Віщуна», але так, стаття вийшла гарною, — поклала книги в пакунок і віддала. — Сподіваюся, твоєму батькові сподобаються книги!
— Я також! — він скорчив нервове обличчя, з якого вона засміялася. — Хорошого дня, міс Ґрейнджер.
— Можеш називати мене Герміоною.
Він повернувся до неї біля дверей.
— Хорошого дня, Герміоно, — усміхнувся й одягнув окуляри.
Після цього Герміона посміхнулася.
~*~
Коли вона повернулася з роботи, на неї чекав лист від Рона. Вона відклала сумку, і підняла його.
— Це прибуло з годину тому, — Джіні зависла біля дверей.
— Мхм, — Герміона прочитала лист. Рон ставив під сумнів її рішення, висловлюючись на кшталт: «Я думав, ти влаштовуєшся на роботу в відділі переселення домашніх ельфів або в офіс аврорів? Я дуже вражений, Герміоно».
Герміона прочитала його, нахмурившись. Подивилася на Джіні, яка кусала губу.
— Ну?
— Я шокована, що він ще раніше не чув про це, — Герміона потерла обличчя. — Ви це ніколи не обговорювали?
— Я не збиралася йому розповідати! — Джіні підскочила до неї, схопила листа й переглянула його. — О Мерліне, Рональде… — пробурчала вона.
— І Гаррі йому нічого не казав? І він не дізнався про це минулого тижня, коли Скітер оголосила про це? Можливо він надіслав мені Ревуна минулого тижня? — Герміона сіла на край свого ліжка. Поруч із нею лежала копія «Віщуна», а її очі приклеїлися до простирадла.
Джіні намагалася трохи розрадити подругу, але єдине, що Герміона бачила перед очима — своє зображення в зеленій сукні з затуманеним поглядом, а Ронові слова волали в її голові.
Гадаю, ти тепер справжня слизеринка, Герміоно.
~*~
Стаття «Щоденного Віщуна», мабуть, зробила чудову рекламу для КГМ, адже в понеділок вранці офіс гудів. Герміоні ледве вистачило часу, щоб поставити каву, як прилетіла записка з проханням усіх старших консультантів зустрітися о дев’ятій.
Вона підготувала свої нотатки, створила люстро в повний зріст, щоб ще раз перевірити чи в порядку обличчя і волосся, і попрямувала до конференц-зали. Вентворт і Доротея зайняли свої звичні місця, тож вона зробила те ж саме.
Драко і Блез увійшли разом, над чимось сміючись. Насправді те, як вони двоє поводилися на роботі, як друзі, заспокоювало, а Драко відпочивав від свого образу боса.
Блез сів навпроти й підморгнув. Вона підняла брову.
Якраз коли Драко почав своє «доброго ранку», увійшов Корбан. Герміона посміхнулася і помахала йому. Той усміхнувся у відповідь і поставив портфель на край столу на вільне місце навпроти Драко. Минулого тижня вона взагалі не бачила його в офісі, і подумала, що, можливо, у нього справді не було тут офісу. Може, він час від часу просто заїжджав.
Подивилася на Драко, готуючись до того, що він почне. Той спостерігав за Корбаном. Драко перевів погляд на свої нотатки, пересунув ноги й почав.
— Чудового першого тижня, всім. Я хочу, щоб щотижневі зустрічі по понеділкам стали, скажімо, традицією, щоб мати змогу перевірити та поставити цілі на тиждень, якщо необхідно, поділитися успіхами, — він обернувся до Блеза. — Минулого тижня Блез уклав договір із «Гарматами з Чадлі». Відмінна новина.
Герміона обернулася і побачила, що Блез гордо посміхається.
— Ви змушуєте мене червоніти, містере Мелфою.
Драко продовжив, окреслюючи тиждень. Драко та вона зустрінуться з Квентіном Марґолісом у середу щодо проєкту перевертнів, а потім, у четвер або п’ятницю, вони зустрінуться із Корбаном, щоб обговорити майбутні кроки у Чарверсуді. Мокридж проведе зустрічі з кількома чистокровними сім’ями, які найняли КГМ для роботи над їхніми фінансами, а Вентворт займеться кількома бізнесами на Алеї Діаґон.
Вона помітила, що чує звернення «містер Мелфой», не так часто, як очікувала. Це дивно. Трохи задивно для неї, але вона здогадалася, що краще називати його Мелфоєм, ніж Драко. У всякому разі, вони — не друзі.
— І нарешті, будьте обережні зі своєю поштою, — продовжив Драко. — Стаття у «Віщуні» зробила нас популярними, але не всім вона сподобалася. Сьогодні вранці я вже мав справу з чотирма Ревунами.
Він почухав щелепу. Виглядав уже втомленим, а день же заледве почався.
Він відпустив їх, і вона, зібравши речі, на виході пройшла повз Корбана.
— Твій батько оцінив книги? Ти вже віддав йому їх?
— Він… Ну, він подякував, — Корбан усміхнувся. — Він не дуже любить, чи вдячність… чи батьківські інстинкти, насправді… — Корбан засміявся за столом. — Але мені здалось, що вони йому сподобалися.
Герміона посміхнулася.
— Це добре. Ну, я завжди готова надати додаткові пропозиції. Дай мені знати!
— Дякую, Герміоно.
Він посміхнувся їй і почав гортати деякі нотатки замість того, щоб пакувати речі, можливо, збираючись зустрітися з Драко, ні з Мелфоєм. Мелфой.
Вона підняла очі й виявила, що блондин спостерігає за нею та Корбаном. Він відвів погляд і почав збирати свої нотатки, коли вона пішла.
Відкрила двері й побачила Блеза, який притулився до стіни. Він посміхнувся їй.
— Так, Блезе? — запитала, продовжуючи йти до свого офісу.
— Ви з Хартфордом дружите. Це чарівно, — пішов слідом. — Ви схожі на двох маленьких ботаніків, які знайшли один одного.
Вона кашлянула, щоб приховати рум’янець, почувши його позаду.
— Блезе, якщо він тобі так сподобався, я з задоволенням познайомлю вас, — кинула вона через плече й зловила його на посмішці.
Звернула за кут і відчула, як за нею слідкують.
— От же приставучий цей Блез, — подумала, коли Мелоді усміхнулася їм.
— Волтер отримав вашу ранкову пошту, міс Ґрейнджер, — промуркотіла Мелоді.
— О, чудово. Дякую, — вона продовжила йти, сподіваючись, що Блез потоне в декольте Мелоді...
— Мені подобається ця затія із сучасною бізнес-відьмою, Ґрейнджер.
Не потонув. Дуже прикро.
— Дякую, Блезе. А тепер зникни, розчинися у повітрі. Якщо ти досі не зрозумів, то кажу зрозумілішою для тебе мовою: звали звідси, ти мені набрид і починаєш дратувати.
Він засміявся, коли вона підійшла до столу Волтера. Той встав і підняв велику коробку.
— Що це? — з жахом запитала вона.
— Ваша пошта, — скривився Волтер і зазирнув усередину. — Я все розділив. Ліворуч знаходяться листи та пакети, пов’язані з роботою. Я зможу розглянути їх з вами пізніше, також там є особливо цікавий лист від Товариства Сніджетів, який я хотів би передати вам, — він постукав по правій стороні коробки. — Але тут лише ваші особисті листи, — він скривився.
— Особисті листи? Не слід доставляти сюди особисту пошту.
Волтер скривився.
— Я цілком згоден. Мені було дуже незручно відкривати все, тож, можливо, ми спробуємо покращити систему отримання, якщо так триватиме.
— Що за особисті листи? — Блез притулився до кута кабінки Волтера, усміхаючись, заглядаючи у коробку. Він десь купив чаю.
— Ну, деякі листи від шанувальників, деякі від ненависників, лист від «Відьомського тижневика» — очевидячки, вас обрали для обкладинки наступного тижня — але також деякі пропозиції від холостяків, — Волтер закотив очі.
— Пропозиції? — Герміона нахмурилась.
— Справді? — Блез кинув жадібний погляд на коробку.
— Припускаю, що якщо я отримаю що-небудь таке ж у другій половині дня, то можу викинути? — з надією запитав Волтер.
Герміона кліпнула, все ще не до кінця розуміючи мету пропозиції абсолютно незнайомій людині через пошту. Вона глипнула на Блеза, який усміхався в чашку, і повернулася до Волтера, піднявши брову.
— Там хоча б інтимних фото немає?
Блез поперхнувся чаєм.
~*~
Квентін Марґоліс запропонував їм зустрітися в маґлівському кафе замість зустрічі в офісі КГМ у середу, що Герміона вважала дивним вибором для відлюдника-перевертня. Зграя Північного лісу була мирною групою. Навіть занадто мирною, адже відхилила запрошення Ремуса битися за Гоґвортс.
Вони з Драко вийшли з точки Явлення і пройшли кілька кварталів. Тиша була… комфортною, але Герміона чомусь ніяковіла.
— Я хотіла запитати, — почала вона і побачила, як Драко схилив до неї голову, — що сталося з Тіберіусом Оґденом? Я дуже здивувалася, коли почула, що посада з відносин із Чарверсудом вільна.
— Він відмовився.
Герміона підвела на нього очі. Його ж очі оглядали вулицю, коли вони зупинилися на пішохідному переході.
— Відмовився? Але я думала, що все йде так добре. Ну, за словами Ноель.
Вона згадала, як п’яна дівчинка розпатякала про те, що Драко використовував її, щоб дістатися до її батька.
Драко мовчав. Сигнал пролунав, і він зійшов із тротуару, поклавши руку їй на спину, щоб вести її. Вона почервоніла, але зосередилася.
— Що він сказав, коли ви обідали з ним і Ноель?
— Він скасував обід, — Драко стиснув щелепу. — Сказав, що не цікавиться компанією.
Щось тут нечисто. Герміона розглядала його, коли він схопив дверну ручку і дозволив їй увійти в кафе перед ним. Вона зупинилася на порозі.
— Хочеш, я напишу йому?
Він подивився на неї, і його очі пробіглись її обличчям.
— Ні, ми знайдемо когось іншого, Ґрейнджер.
Вона нахмурилась і пройшла. Драко також сподівався, що Оґден інвестуватиме, якщо вона правильно пам’ятала. Яка велика допомога була б... — А як щодо Ноель? Мені здається, що ми знайшли спільну мову.
— Ні, — його голос грубий, а очі — пронизливі. — Не зв’язуйся з Ноель. Ти мене зрозуміла, Ґрейнджер?
Вона шукала його очі, намагаючись зрозуміти.
— Добре.
Він ковтнув і відвів погляд, вивчаючи кафе, щоб зрозуміти, чи сидів Марґоліс вже за столом. Герміона нахмурилась на свої туфлі — підборчики, як Пенсі назвала їх — і намагалася подумати…
Драко і Ноель мали побачення в четвер, а в суботу збирались обідати з Тіберієм. Тож за ці два дні він скасував зустріч. Що Ноель сказала татові?
Драко підвів їх до дивана, де вона могла побачити великого бородатого чоловіка. Марґоліс встав, коли вони наблизилися, і щиро усміхнувся Драко, коли вони тиснули один одному руки. Після того, як він тепло привітав Герміону, то представив другого чоловіка, якого вона не помітила за ним на дивані.
— Це Мейсон, — оголосив грубий голос.
Вони — повні протилежності. Квентін був брюнетом із щирим поглядом, Мейсон — світло-русявим із тяжким поглядом. Він не встав, коли його представили, і не намагався потиснути руку Драко чи визнати його. На вигляд мав близько тридцяти, хоча завжди важко визначити вік перевертня.
— Може хтось щось хоче? Кави, Ґрейнджер? — запитав Драко.
— Так, дякую.
Квентін попросив чаю й подякував. Мейсон оглянув Драко з ніг до голови й попросив чаю й сендвіча з шинкою, а також салат зі стейком. У Герміони склалося чітке відчуття, що Драко проходить випробування.
Але Драко навіть не здригнувся. Він кивнув і підійшов до прилавка.
— Як малий Тед? — Квентін обернувся до неї.
— Я чула, він і його бабуся відвідували Рона Візлі в Ірландії, — Герміона посміхнулася. Її очі блимнули на Мейсона, який ліниво спостерігав за нею. — Мейсоне, ви були знайомі з Ремусом Люпином до його смерті?
— Так, я бачив його декілька разів.
Він більше нічого не сказав. І Герміона почула в голові голос мадам Мішель про важких гостей.
— Він був чудовим. Один із моїх улюблених учителів у Гоґвортсі й дорогий друг, — сказала вона. — Ви також зі зграї Північного лісу?
— Так.
Герміона подивилася на Квентіна. Він стиснув губи й кинув Герміоні перепрошувальний погляд.
Драко повернувся з трьома чашками чаю та кавою. Герміона стримувала посмішку, коли побачила, як він жонглює ними без магії. Він поклав пластикову картку з цифрою в центрі столу.
— Давайте одразу перейдемо до справи? — сказав Квентін, схилившись на лікті. Герміона потягнулася до сумки, щоб дістати теку з презентацією, а Квентін тим часом продовжив:
— У грудні ми з містером Мелфоєм мали дуже коротку зустріч. Тому я розумію зміни в політиці та кроки, які робитиме ваша група. Я сказав містеру Мелфою, що подумаю й обговорюю зі своєю зграєю, — він показав на Мейсона, який спостерігав за Драко,— і ми знову зберемося.
— Чудово, — сказала Герміона, знайшовши потрібну сторінку. — Я склала перспективний графік розгляду справи, — вона передала документи для кожного. — Я можу розпочати бесіди з членами зграї вже в лютому. Ми з моїм помічником можемо приїхати до Північного лісу, провести там цілий тиждень-два, щоб не порушити розпорядок вашої зграї…
Мейсон розсміявся. Герміона подивилася на нього, але коли він більше нічого не сказав, продовжила:
— Як тільки ми закінчимо бесіди зі зграєю, я почну переговори з інвесторами, які фінансуватимуть справу. Як сказав містер Мелфой під час попередньої зустрічі з містером Марґолісом, зграя Північного лісу не платитиме за послуги Консалтингової групи Мелфоя, але кілька представників муситимуть відвідати вечірки зі збору коштів. Якщо ми…
— Отже, на основі наших слів ви зберете гроші для бізнесу Мелфоя, — Мейсон витріщився на Герміону. Це не було питання.
— Ми збиратимемо гроші для вашої справи на основі ваших слів, — Герміона стиснула губи.
— Тоді скажи мені, Герміоно Ґрейнджер, — сказав Мейсон. — Скільки коштує зустріч із Чарверсудом?
Вона кліпнула на нього.
— Тільки плата за реєстрацію в десять ґалеонів.
— Збір коштів на десять ґалеонів? Мабуть, твій бізнес геть у дупі, Мелфою, — Мейсон поглянув на Драко своїми холодними очима. Драко впився у нього своїми й піддався вперед.
— Збір коштів покриє витрати на дослідження, поїздку до Північного лісу, зарплату персоналу, який невтомно працює, проживання зграї, якщо вони захочуть приїхати до Лондона для цієї справи…
— Отже, я розповідаю вам, яким важким було моє перевертське життя і як я хотів би походити на інших дівчат і хлопців, а ви даєте мені роботу в міністерстві? Це так працює? — сказав Мейсон, повертаючи тему до політики. Герміона подивилася на Квентіна, який мовчки сьорбнув чай.
— Ні, — сказала Герміона, відчуваючи, що починає сердитись. — Ми дамо вам право отримати роботу в міністерстві, якщо ви коли-небудь її захочете, — відчула, як її дихання прискорилося. — Якщо будь-який перевертень хоче стабільної форми роботи, ця політика заборонить будь-яку форму дискримінації. Ми також виступатимемо за спонсоровані урядом стипендії, щоб допомогти дітям оплачувати їхні витрати під час навчання в Гоґвортсі, і школа буде зобов’язана влаштувати сховище на час повні.
Мейсон витримав її погляд. Квентін прочистив горло.
— Я ціную все, що ви зробили, міс Ґрейнджер, готуючи цей проєкт, і всю роботу, яку плануєте зробити для спільноти перевертнів, але нам доведеться відмовитися.
Герміона відкрила рота, нахмурившись, поглянувши на Квентіна. З її горла вирвався тихий звук, перш ніж вона встигла проголосити:
— Чому?
— Можливо, для вас, міс Ґрейнджер, це було трохи легше, адже ви все життя в центрі уваги, але я не дозволю собі «продатися» заради реклами, — сказав Квентін. Він перевів свої різкі очі на Драко.
Їй легше? Герміона насупилася на нього. Вона обернулася до Драко, побачивши, що він затих, але пильно дивився в очі Квентіна.
— Дуже прикро, містере Марґолісе, — сказав Драко. — Чи ми можемо щось зробити, щоб змінити вашу думку?
— Чи можеш ти повернути Албуса Дамблдора? — пожартував Мейсон. Він посміхнувся Драко, ніби знав, що щойно вдарив його в слабке місце. Герміона спостерігала, як ніздрі Драко розширюються, але він нічого більше не робив. Мейсон продовжив:
— Або, можливо, ти можеш повернутися в минуле й вбити Фенріра Ґрейбека, замість того, щоб жити з ним в одному домі протягом року.
Щелепа Драко стиснулася, і їй здалося, що його очі почервоніли.
Герміона обернулася до Мейсона.
— Ти поняття не маєш, про що говориш, — перед її очима з’явилося зображення Ґрейбека, який вторгся в її спальню. — Мелфой не мав жодних справ із Фенріром Ґрейбеком, крім тих, до яких його змушували…
— Я справді не розумію тебе, Герміоно Ґрейнджер, — прошипів їй Мейсон. — Він воював проти вас у битві всього два роки тому, а тепер ти кинулася захищати його, — він посміхнувся. — Зарплата в КГМ, мабуть, справді висока.
Її кров бурлила.
— Якщо пам’ять мене не зраджує, Мейсоне, ти взагалі не воював у моїй війні. Принаймні, Мелфою вистачило порядності вибрати сторону.
Розмова затихла. Щелепа Мейсона клацнула. Вона почула, як Драко повільно вдихнув поруч.
— Ви неправильно зрозуміли містера Мелфоя та мене, — сказала вона. — Те, що я роблю тут, не для реклами, а тому, що це правильно. Коли я в змозі допомогти недооціненим людям, я роблю все можливе, щоб допомогти.
— Але фотосесія, безсумнівно, була чудовою, — кинув у неї Мейсон, а потім перевів очі на Драко, — так, Мелфою? — він посміхнувся. Він розмахнув руками перед обличчям, читаючи заголовок. — Яка команда. Чистокровний і Бруднокровка.
Її подих перехопило.
— Обережніше, — прогарчав Драко так тихо, що Герміона не була певною, хто саме тут перевертень.
— Не будемо вдаватися в драматургію, — Квентін поставив чай. — Мейсоне, ти готовий?
— О, прошу, залишайтесь, — Герміона встала і схопила сумку. — Ще ж салат і бутерброди, — прошипіла вона на нього, кинувши папку до сумки. — Знаєш що, Квентіне? Я продовжуватиму цю справу, тому що піклуюся про перевертнів, а не тому, що мені платять. Ми боротимемося з цією несправедливістю без вас, і переможемо, і святкуватимемо, і ви зможете подякувати Драко Мелфою, коли ваші діти матимуть права, як перевертні, — вона знала, що була занадто гучною для маґлівського кафе. — Ходімо, Мелфою.
Розвернулася і вискочила.
Вона не чекала. Йшла вулицею, клацаючи підборами об тротуар. Лютувала.
У зграї явно не збиралися працювати з ними, але все одно прийняли зустріч. Герміона проігнорувала ту частину свого мозку, яка нагадувала їй, що Квентін, можливо, виявляв повагу, відмовившись особисто, тому що Мейсон навмисне був таким неввічливим.
Можливо, для вас, міс Ґрейнджер, це було трохи легше, адже ви все життя в центрі уваги, але я не дозволю собі «продатися» заради реклами.
Продалася? Хрипнула, відчуваючи, як її волосся випадає із затискачів. Вона почула позаду кроки Драко, коли його довгі ноги наздогнали її.
Вони йшли мовчки, кожен пішохідний перехід відкривався для них. Вона випадково поглянула на обличчя Драко і побачила, як він насупився на тротуар.
— Мені прикро, — сказала вона. Він подивився на неї. — Шкода, що вони не бачать тебе так, як я.
Вона продовжила крокувати вниз по вулиці до точки Явлення. За п’ять кроків відчула, що він відстає. Зупинилася й обернулася. Він холодно подивився на неї, і вона нахмурилася, впізнавши цей погляд із його слухання в Чарверсуді кілька місяців тому.
— Мені не потрібна твоя жалість, Ґрейнджер.
Дивилася на нього. Його щелепа напружена, руки стиснуті в кулаки на стегнах.
— А я й не жалію тебе, — сказала вона. — Я поважаю.
Вона похитала йому головою й обернулася, першою дійшовши до точки Явлення, й зникла без нього.
~*~
Обід із перевертнями зіпсував їй увесь день. Волтер намагався запитати її, як все пройшло. Вона вірила, що він буде останнім, хто запитає про це.
О четвертій вона нарешті просто взяла книгу з полиці й почала читати, щоб заспокоїтися. Не зовсім те, за що їй платили, але, мабуть, їй все одно платять забагато.
Стук у відчинені двері. Підняла очі й побачила, що Вентворт сором’язливо посміхається.
— Погана зустріч?
— Найгірша, — закрила книгу. — Вони не просто відмовили. Вони відмовили, ображаючи мою чесність, — глянула на своє вікно. — Вони подумали, що вся справа — рекламний хід.
— Ах, — скривився Вентворт. — Ну, це мало б неймовірний розголос. «Герміона Ґрейнджер звільняє перевертнів».
Це змусило її насупитися.
— Ти маєш на увазі «Консалтингова група Мелфоя звільняє перевертнів?»
— О, ні-ні. Це все ти, — він усміхнувся. Вона знала, що він дуже добрий, але їй це не сподобалося після того, що сказали Квентін і Мейсон. — Мушу визнати, що мав перестороги щодо підписання контракту з Драко Мелфоєм, але, як тільки почув, що ти приєдналася, це справді мене вразило.
— О, це так мило, — сказала вона. — Отже, ти також приєднався досить пізно?
— Не пізно. Приблизно на початку грудня.
Вона кліпнула.
— Ти маєш на увазі початок січня.
— Ні, це було на початку грудня. Десь на день народження моєї дружини.
Вона відчула, як холодна вага опустилася на її груди.
— Тож Драко сказав тобі на початку грудня, що я приєднаюся до КГМ? — вона намагалася залишатися спокійною.
— Так, він сказав, що розуміє всі мої застереження, але ось, що він хотів зробити, і ось із ким підписався, щоб зробити це, — він посміхнувся їй. — Я впевнений, що ти була вирішальним фактором для багатьох співробітників і клієнтів.
Вона провела язиком по зубах, щоб не заговорити. Скривила губи в посмішці.
— Дякую, Вентворте. Приємно чути.
Він кивнув і залишив її наодинці.
Вона стояла, не знаючи, що робити. Підійшла до книжкової полиці, щоб відкласти читання, і зачинила двері, щоб подумати.
Драко спілкувався з одним із помічників Мокриджа.
Як він здогадався, що вона підпише контакт на початку грудня? Драко навіть не згадував про те, щоб приєднатися до КГМ до 31 грудня. Це навіть не спало їй на думку.
Вона спостерігала, як він спирається на кабінку й закочує очі на щось, усміхаючись.
Але він приніс портфоліо перевертнів раніше. На початку грудня. Він купив три книги й підсунув їй портфоліо, наповнене своїми нотатками. Нотатками, які сколихнули її, нотатками, які зацікавили…
Будь-кого можна спокусити, Ґрейнджер.
І раптом вона знову опинилася у білій сукні на балконі разом із Мелфоєм, спостерігаючи, як Драко притулився своїм довгим тілом до поруччя й повідав їй, що ж вона хоче зробити зі своїм життям. Він все вирішив за неї ще до того, як вона сама про це подумала.
Він посміявся над тим, що сказав один із партнерів, і пішов до свого кабінету, щось гортаючи. Відчув її очі на собі, подивився на неї й кивнув.
Вона витріщилася на нього.
Квентін Марґоліс мав рацію. Тільки це були не гроші.