Злочинцям, які знаходились на середніх рівнях в'язниці, дозволяли лише одне відвідування на місяць. Тож, коли Герміона запитала про це Нарцису, та відмахнулася, сказавши, що наступного місяця, в грудні, їм дозволили відвідати Луціуса двічі через Різдво, тому їй не варто надто хвилюватися.
Але Герміона хвилювалася. Дуже хвилювалася.
Блакитним очам Нарциси, які розглядали її над чашкою, неможливо було відмовити.
У вівторок вона отримала записку від Робардса з Офісу аврорів із проханням допомогти в іншій справі. Довелося відкласти наступну зустріч з Матильдою на кілька днів, але Матильда таки підійшла до її столу, щоб нагадати, що міністр приєднається до них завтра. Керівниця підморгнула, і Герміона відчула, як в ній прокидається впертість, бо Драко мав рацію. Зустріч з Кінґслі в понеділок вдень щойно забезпечила їй проєкт.
Вона увійшла до конференц-зали нагорі й застала Драко за розгляданням карт, діаграм та всіляких табличок. Коли ж вмостилася, він подав їй каву, пояснив справу й те, над чим вони працюватимуть. Ніщо не натякало на його стурбованість статтею Скітер. Як не було й натяку на те, що він у курсі її візиту до батька в суботу.
Герміоні було ніяково запитати його, можливо, попросити поради, з'ясувати, чого хоче Луціус. Питання так і крутилося в неї в голові: «Драко, а ти випадково не знаєш, як вижити після розмови з Луціусом Мелфоєм? Знаю, він твій батько, але може таки щось підкажеш?»
— Коли ти оголосиш? — запитала натомість після години мовчання.
Він перевів очі на неї.
— Цього понеділка.
Це все, що він сказав, продовжуючи вивчати діаграму.
Герміона кивнула. Вона мала переконатися, щоб на вихідних не відбулося нічого цікавого, щоб вчергове не зіпсувати його оголошення.
~*~
Що вдягти на зустріч з Луціусом Мелфоєм?
Вона надіялась, що у Джіні будуть якісь ідеї... якби вона вирішила розповісти Джіні, куди сьогодні йде. Джіні цілий тиждень готувалася до гри з Гарпіями за містом. На зиму її перевели до першого складу, і Герміона вивчила її за той недовгий час, який вони провели разом, тому вирішила їй не розповідати. Все одно це не важливо. Луціус Мелфой просто хотів подякувати їй особисто за виступ на синовому суді.
Герміона подумала залишити записку, вказавши місцезнаходження свого заповіту та ключ від свого сховища в Ґрінґотсі. Чи може таки залишити? Та, що він зробить... Хоча...
Вона продовжила спроби заплести волосся, нахмурившись на статтю та фотографію у ранковій газеті. Драко та Катя знову були на побаченні минулої ночі. Вони повечеряли в кафе, а потім випили кілька келихів у стильному барі. Було дві фотографії, одна з них під час розмови за вечерею — Драко сміється з того, що вона сказала, — і друга у точці Явлення біля бару. Драко притиснув її до стіни, його рука на її стегні, а її пальці в його волоссі. Зовсім інший поцілунок від того, який зняли два тижні тому. Скітер також додала, що роз’явилися вони поодинці. Дякую Мерліну за Рітину уважність.
Герміона вирішила, що якщо їй вдасться пережити сьогоднішню розмову зі старшим Мелфоєм, вона, ймовірно, зможе пережити ще кілька побачень, і пообіцяла собі принаймні поспілкуватися з Рольфом Скамандером, якщо що. Вечір закінчиться не так, як у Драко, але вона принаймні познайомиться з новими хлопцями.
Вона подивилася на себе в дзеркало, написала швидку записку Морті, в якій повідомила, що сьогодні на 9 ранку має зустріч, але цілком впевнена, що буде в магазині до відкриття.
Нарциса запропонувала Герміоні скористатися каміном в Маєтку Мелфоїв, який вже підключений до камінів Азкабану. Мережа Флу відкриється рівно о 8:45 і залишиться відкритою ще три хвилини. Раніше, на тому тижні, Герміона дізналася від Гаррі, що у суботу вранці навіть без Джіні у них тренування з квідичу, тому Герміона знала, що Драко не буде в маєтку.
Вона знову подивилася на себе в дзеркало, схопила сумку й кинула порошок Флу у камін.
— Маєток Мелфоїв.
Міпі чекала на неї. Ельфійка всміхнулася так широко, що Герміона ледь не засміялася з того, як цей вираз викрив її обличчя.
— Міс Герміоно Ґрейнджер, — Міпі привітала її й нахилилась у реверансі. — Міпі зараз відведе вас до бібліотеки.
Герміона посміхнулася, попри страх, і пішла слідом за маленькою ельфійкою, вбраною в сукню та пухнасті шкарпетки. Вони пройшли повз сірі бюсти патріархів Мелфоїв, і Герміона намагалася не дивитися на сірі кам'яні очі Луціуса, коли Міпі відчинила двері бібліотеки.
— Герміоно, люба, — Нарциса вже стояла. — Маєш чудовий вигляд.
— О, дякую, — зашарілася Герміона. Вона приділила достатньо часу своїй зовнішності, щоб виправдати цей комплімент. — Доброго ранку, Нарцисо.
Нарциса жестом запропонувала їй сісти та випити кави. Герміона спочатку погодилась, а вже потім задумалась, чи буде кофеїн розумним вибором з урахуванням нинішнього стану її нервів.
Коли Міпі принесла чашку з кавою та блюдце, а потім зникла, Герміона сказала:
— О, Нарцисо. Я зовсім забула про книжки, — вона похитала головою.
— Та все гаразд, люба, — махнула рукою Нарциса. — Принесеш їх якось іншим разом і візьмеш нові.
Нарциса посміхнулася й надпила чай. Жінка, здавалося, думала, що Герміоні нічого не загрожує на тій зустрічі, і це трохи заспокоювало. Або Нарциса змусить Міпі забрати книги з її квартири після того, як її тіло поховають.
Вона вирішила спокійно випити каву і ні про що не хвилюватися.
Герміона повернулася, щоб поставити чашку, і зупинилася, побачивши на столику ошатну золоту коробку. Її кришка була відкрита, і найбільш декадентська діамантова каблучка, яку вона коли-небудь бачила, лежала у складках тканини.
— Це ваша каблучка, Нарцисо?
— Колись була, — вона з'явилася біля плеча Герміони, дивлячись на каблучку. — Прошу вибачення за те, що вона лежить тут. Мені потрібно відправити її на перероблювання.
— Вона приголомшлива, — сказала Герміона. Вона спостерігала, як грані діаманта мерехтять магією. Дівчина мало знала про діаманти чи їх огранку, але ця каблучка — чудова.
— Дякую, — голос Нарциси здавався далеким. — Ця каблучка Мелфоїв передавалася кожній новій нареченій поколіннями, — слово «наречена» дзвеніло у вухах Герміони. Коли Нарциса продовжила, кільце заблищало ще більше. Їй було цікаво, скільки в ньому діамантів. — Я пам'ятаю день, коли Луціус подарував її мені. Я так злилась на нього через якусь дурницю, яку він сказав, і... Ні! Не чіпай!
Герміона підстрибнула. Вона озирнулася, намагаючись знайти людину, яка тягнулася до каблучки, і знайшла свої власні пальці в дюймах від неї. Нарциса підскочила й схопила її за руку.
— Я... я... я не знаю, що щойно трапилося, — прошепотіла Герміона. — Мені дуже шкода, Нарцисо.
— Ні-ні, — сказала Нарциса, поклавши руку на серце. — Це моя вина, — вона притиснула тильну сторону пальців до губ. — Я мала знати... — Нарциса нахилилася до неї й схопила за плечі. — Ти не винна, Герміоно. На каблучці є... чари, щоб відвернути...
— Маґлонароджених, — Герміона закінчила це за неї.
— Всіх нечистокровних, — Нарциса видихнула. — У ній є трохи темної магії, щоб привабити тих, хто може бути проклятим, якщо доторкнеться до неї, — Нарциса нахмурилась, поглянувши на кільце, а Герміона подивилася на точку через плече жінки, і її тепло пронизало від збентеження:
— Власне, тому я й вирішила позбутися цієї проблеми сьогодні — щоб порушити прокляття.
— Ще раз перепрошую, Нарцисо.
— Ой, дурниці, — Нарциса провела руками вгору-вниз по руках Герміони, заспокоюючи так, що вона засумувала за матір'ю. — Мені не слід було так її викладати. Міпі!
— Так, господине?
— Міпі, будь ласкава, віднеси каблучку в мій кабінет.
Міпі клацнула пальцями — прекрасна коробка поплила до її рук, просто левітуючи над ними, і Герміона задумалася, чи Мелфої прокляли кільце проти злодійських домашніх ельфів також.
— Каблучка дуже гарна, так? — запитала Міпі, і Герміоні знадобилася мить, аби зметикувати, що ельф розмовляє з нею. Міпі дивилася широко розплющеними очима.
— О, так, — Герміона всміхнулася їй.
— Зараз вона належить Господарю Драко. І незабаром він подарує її комусь особливому.
Серце Герміони застрибало. Якщо ельфійка знає, що Драко незабаром зробить пропозицію... Зображення Драко, який сміється з болгаркою, притискаючи її до бару за стегно, з'явилося перед очима Герміони. І тут вона згадала, що Катя Віктор — напівкровна. А каблучку для заручин, яку носили раніше лише чистокровні, потрібно віднести до руйнівника проклять...
— Їй дуже пощастить, — голос ламався на кожному слові.
— Ти готова? — голос Нарциси прорізав бібліотеку. Герміона перевірила свій годинник і побачила, що вже 8:43. Нарциса продовжила:
— У нас є бібліотечний камін, прив'язаний до Азкабанської мережі.
— Чи є... чи є щось, що я маю знати? Або...
Вона заїкалася, і Нарциса подала їй порошок Флу. Герміона зачепила сумку на плече й приєдналася до Нарциси біля каміна.
— Тебе зустріне аврор, який зареєструє і проведе. І ти зустрінешся з ним у приватній кімнаті.
Герміона ковтнула.
— Добре. І ви б хотіли, щоб я щось переказала містеру Мелфою? Або я маю бути до чогось готовою? — Герміона почувалася дурепою, запитуючи у Нарциси, як розмовляти з її чоловіком.
Жінка посміхнулася з розумінням.
— Він просто хоче подякувати за допомогу в реабілітації життя Драко. І офіційно познайомитися.
Герміона прикусила язика, збираючись прокоментувати, що вони вже знайомі. Він або ігнорував її у «Флоріш та Блотс», або проклинав у Департаменті таємниць, але вони знайомі.
Герміона схопила жменю порошку Флу, кинула його в камін, увійшла і сказала:
— Центр для відвідувачів Азкабану.
Образ усміхненої Нарциси, яка тримає пакет з порошком, зник, і вона приземлилася у кам'яній кімнаті. Три стільці стояли біля дальньої стіни, а металеві ворота зліва відділяли кімнату від темного коридору. Було холодно, навіть без дементорів.
Аврор підійшов до воріт з іншого боку й почав їх відмикати за допомогою ряду складних заклинань. Він усміхнувся, коли ворота відчинилися, і сказав:
— Герміоно Ґрейнджер?
— Так, добридень.
— Приємно нарешті познайомитися з вами особисто, міс Ґрейнджер, — він потис їй руку. — Сюди, будь ласка.
Охоронець повів її до маленької кімнати з шафами, доручив зняти всі коштовності та металеві предмети, а сумочку та паличку залишити в шафі. Він просканував її заклинанням, аби виявити приховані зброю чи вторинні палички, а потім змусив підписати угоду про заборону безпаличкової магії.
Тоді він передав її іншому охоронцю, який відчинив ще ряд воріт, зачинивши їх за собою. Відлуння їхніх кроків збентежило нерви, і вона почала озиратися кожні шість кроків, передчуваючи, що за ними хтось піде.
Вони підійшли до звичайних кам'яних дверей, і охоронець сказав, що їй досить постукати, щоб показати, що зустріч закінчена, і її негайно випустять.
Охоронець відчинив кам'яні двері. І Герміона знайшла Луціуса Мелфоя за столом на двох, у сірих азкабанських робах, зі руками, зчепленими поперед себе. Перед ним на столі лежав клаптик паперу.
Він подивився на неї, і його рот посміхнувся їй, а очі — ні.
— Міс Ґрейнджер.
Охоронець кивнув їй і зачинив двері.
— Містере Мелфою.
Він вказав на порожній стілець навпроти. Вона відчула примару того місця, де її паличка зазвичай притискалася до стегна.
Дівчина витягнула металевий стілець і скрежет об камінь здався їй непристойним. Вона сіла, відкинула від обличчя пасмо волосся, що вирвалося з коси, і повернула погляд на чоловіка, побачивши, що той спостерігає за нею. Вона кліпнула, але він мовчав.
— Було дуже люб'язно з вашого боку зустрітися зі мною, містере Мелфою. Зізнаюся, я все ще шокована, що ви відмовилися від зустрічі з сім'єю цього місяця.
— Ну, — протягнув він, і його голос здався їй таким знайомим, хоча раніше вони майже не розмовляли. — Нарциса переконала мене, що знайомство з вами куди важливіше, міс Ґрейнджер. Ви стали для неї дуже важливою.
Щирими були слова, але не наміри. Герміону знову охопив переляк, що вона не переживе цієї зустрічі.
— Вона також мені дуже дорога.
— Я чув, ти ладнаєш із Драко, — його голос протягнув слова, точнісінько як це робив Драко. Але ефект був протилежним. Це змусило його звучати зацікавленішим, ніж він був насправді.
— Так, — відповіла, не знаючи, куди подітися. — Ми обоє зараз працюємо в міністерстві.
— Це чудово, — щось їй підказувало, що слова мали геть інший сенс. — Я дуже вдячний вам за те, що ви виступили на його суді, міс Ґрейнджер.
— Звичайно, сер. Це було правильне рішення, — її найбезпечніша відповідь. Очі блимнули на невеликий шматочок паперу, що чоловік тримав між пальцями.
— Нарциса хотіла, щоб я подякував за це і ближче познайомився з вами, — сказав. Він сидів — високий і нерухомий — і дивився на неї. — Але я не тому запросив вас сюди сьогодні.
Герміона кліпнула. Потім ковтнула.
— О?
Він підсунув їй складений папірець. Вона взяла його зі столу і, глянувши на Луціуса, відкрила.
Витончена
Вишукані манери за столом
Обізнана господиня
Дотепна
Чарівна
Лідер серед однолітків
Гарна
Обізнана в моді
Розумна
Фінансово грамотна
Слухняна
Навчена декору
Вміє танцювати
Кмітлива
Холоднокровна
Чистокровна
Герміона двічі перечитала список, очі спотикалися об рівний почерк. Вона знову згорнула записку і підвела очі до нього, серце забилося швидше.
— Що це?
— Список, — він нахилився вперед у кріслі. — Якостей дружини Мелфоя.
Герміона сиділа нерухомо, чекаючи, коли він знову заговорить. Коли ж цього не сталося, заговорила вона:
— Ви б хотіли, щоб я передала це вашій дружині та сину?
— Ні, це для вас, міс Ґрейнджер, — його очі не сходили з її обличчя.
— Ви... доручаєте мені знайти підходящу наречену для Драко?
Він підняв на неї брову, як і його син. Чоловік встав з-за столу, і Герміона не зводила з нього очей, мріючи знову набути змоги дихати рівномірно.
— Я не згоден поступитися жодним пунктом у цьому списку, міс Ґрейнджер, — він обійшов стілець і поклав руки на його спинку. — Крім останнього.
Чистокровна.
Брови Герміони зійшлися. Вона відкрила рот, але жодного звуку не пролунало.
— Я отримую газети, міс Ґрейнджер. Я знаю, що ви двоє маєте романтичні стосунки.
Її дихання геть зупинилося. Вона розсміялася.
— Це просто вигадка Ріти Скітер.
— Я бачу фотографії, міс Ґрейнджер. Їм не потрібна... художня інтерпретація Скітер, — Герміона стиснула щелепу, щоб не заговорити. — І, крім того, навіть якби я не мав фотодоказів, мав би слова моєї дружини. Вона полюбила вас не як подругу. Як доньку. Ось що вона мені сказала, — його очі блищали.
О, Нарцисо. Що ти наробила.
— Перепрошую, містере Мелфою, — вона поглянула на стіл, щоб зібратися з думками, перш ніж озирнутися на нього. — Вас дезінформували. Між вашим сином і мною не відбувається нічого романтичного. Ми просто... — зупинилася.
— Просто друзі? — він посміхнувся їй.
— Ледве.
Підняв брову.
— Так, Драко також намагався збити мене зі сліду, ходячи на побачення з цією напівкровною болгаркою щоразу, коли ви двоє з'являлися разом у газеті, — сказав він. Вона кліпнула і дивилася, як він чухає щелепу. — Ви дізнаєтесь, міс Ґрейнджер, коли ми... — він перевів подих, — станемо сім'єю... що я не люблю ігор. — Він обійшов спинку її стільця. Вона визнала, що це хороша техніка залякування. Але залишалася нерухомою. — Я знаю, що ці стосунки розвивалися роками.
Його голос лунав десь справа, і вона слухала, як він закінчив свою подорож навколо її стільця.
— Не уявляю, про що ви...
— Я вже знаю про його візити до матері Нарциси, міс Ґрейнджер, — він сказав це так, ніби це мало для неї щось означати. — Обійти заклинання, що зв'язує спадок, — бурмотів далі, — розтринькуючи своє майбутнє. І все через Вас.
Він знову з'явився перед її очима і притулився до столу, так невимушено схрестивши щиколотки. Оглянув її.
— Я не... думаю, ви неправильно зрозуміли, містере Мелфою, — вона прочистила горло, і він дозволив їй продовжити. — Я нічого не знаю про мадам Блек, і якщо він просив гроші, щоб обійти спадщину, то переконана, що це було для бізнесу, який він намагається побудувати.
Його очі знерухомили її, як це робив його син, але без знайомого проблиску чогось більшого.
— Це було багато років тому, міс Ґрейнджер. І я вже не говорю про бізнес. Я говорю про Аукціон.
Кров застигла у венах, ніби лід. І вона відчула, як колір зникає з її обличчя.
— Який Аукціон? — спробувала збрехати.
Губи Луціуса розкрилися в посмішці. Це хвилювало.
— Я додам «Переконливо брехати» до списку бажаних рис, щоб ви попрацювали над цим, міс Ґрейнджер.
Її серце рикошетом загупало об грудну клітку. Вона намагалася втягнути повітря в легені, спостерігаючи, як він відійшов від столу й почав ще одну зарозумілу прогулянку назад до свого стільця. Герміона все ще намагалася осмислити всю інформацію, коли він продовжив.
— Звісно, Друеллу не можна звинувачувати у пліткарстві. Вона прийшла до мене згодом після того, як Драко попросив у неї грошей, благаючи зжалитися над сином.
— Які гроші?
— 35 000 ґалеонів, звісно.
Почувся задих, і Герміоні знадобилася мить, щоб зрозуміти, що це від неї. Вона подивилася на свої руки. Вони тремтіли.
— Ах, — продовжив. — Отже, ви знаєте історію, — він посміхнувся. — Маю визнати, мені знадобилося чимало тижнів, щоб з'ясувати, на що були ці гроші. Торгівля рабами насправді не була моєю парафією у роботі зі смертежерами.
Це було неправильно. Герміона стиснула руки в кулаки, щоб вони не тремтіли. Він сказав їй, що продасть її, якщо матиме можливість. Це не було... Якби він збирався її купити, вона була б його в цьому антиутопійному майбутньому, а він — залишився б без прибутку. Що це все означає?
І повір мені, Ґрейнджер. Їм ви були б потрібні не як домогосподарки.
Вона подивилася на Луціуса, той спостерігав за нею зі свого боку столу.
— Отже, дозвольте мені підсумувати, — глянула на нього. — Ви ловите сина, який намагається купити дівчину, ніби звичайну повію, потім бачите у «Віщуні» кілька зображень із його «сповненими жадоби очима» і вирішуєте, що настав час перетворити її на «достойну дружину для спадкоємця Мелфоїв».
Він усміхнувся і подивився на металевий стіл.
— Як прикро, що Ви такі розумні, міс Ґрейнджер. Це заважає Вам бачити правду, — він поклав руки на стіл, нахилившись до неї. — Він не збирався купувати Вас. Він збирався врятувати Вас.
Вона не дихала.
Очі, які уп'ялися в неї, були однаковісінькі з очима Драко. Вона зосередилася на них, поки її мозок працював. Не допомогло.
Луціус знову піднявся на повний зріст.
— Ось моя пропозиція, міс Ґрейнджер, — його голос виділив слово «пропозиція». — Ви приглядатиметесь до Нарциси на її прийомах. Вчіться у неї: на її манерах, на її виразах. Вона познайомить вас з мадам Мішель, викладачкою Чарів та Етикету, яка вчить усіх чистокровних дівчат важливим манерам. Більшість дівчат починають з восьми років, тому вам доведеться пройти довгий шлях. Ви дослідите історію родини Мелфоїв, познайомитеся з родоводом сім'ї, з нашим походженням, самим маєтком...
Герміона дозволила його голосу охопити її. Він продовжив. Перерахував ще кілька вчителів манер, танців, спеціалістів з декорування інтер'єру... Вона дозволила йому говорити. Дозволила говорити, щоб мати змогу думати.
Її мозок просканував події останніх десяти років, намагаючись знайти цю нову інформацію, якщо вона вирішить її прийняти. Щоб врятувати її. Це було нелогічно. За останні десять років не було й миті, де Драко Мелфой врятував би її. І він чітко дав зрозуміти, що випадок в Маєтку Мелфоїв — не виняток. Вона думала, що його допомога тієї ночі означала, що він хотів, аби вони вижили, але він заперечував це, так же?
Мені було байдуже на порятунок світу чи знищення Темного Лорда, чи на тебе і твоїх друзів-телепнів, якщо на те пішло!
Її очі приклеїлися до поверхні столу й рук Луціуса, які рухалися.
— ... хто тоді приведе Вас на чай до моєї мами. Ви не говоритимете про своїх батьків, якщо про них не згадають...
Вона почала пригадувати події до початку війни. Щоб купити її, так. Принизити її публічно перед слизеринськими хлопцями, які виграли війну. Передавати її, як повію, за бажання. Виставляти перед іншими членами Ордену, доводячи, що Золота дівчинка так само заплямована, як і решта.
Це були думки, які не давали їй спати з моменту, коли він розповів їй про аукціон шість тижнів тому. До найціннішої рабині не ставилися б, як до простої невільниці чи наложниці.
— ... тоді ви маєте відправитися до мадам ле Ру, яка зробить заміри...
Вона думала. Чи можливо, що Драко хотів її? Були часи, коли вона бачила в його очах щось більше, ніж дражнощі, але тоді? Можливо, він купив би її, щоб задовольнити цікавість. Почути, як про її чесноту говорять старші, жорстокіші смертежери чи навіть його друзі, і вирішити, що він знущався з неї й вкладав у неї цілі роки — тож мав бути тим, хто отримає нагороду.
Це можливий сценарій.
Вона підняла очі, але Луціус не закінчив. Він ходив, як його син. Спокійний і сконцентрований.
— ... з церемонією в нашому саду. Наступний прийом у бальній залі...
Вона думала. Його рука притислася до її стегна в кабінеті Амбридж, а потім відштовхнула. Його очі впивалися в її на Святковому балі, коли вони оберталися один навколо одного. Його голос знущався з неї, роками протягуючи слова, які дзвеніли у її вухах. Спогади, які мали значення для неї, для нього зовсім нічого не значили. Це нелогічно. Луціус блефує.
Драко не пожертвував би своєю спадщиною, своїм майбутнім, щоб врятувати її.
— ... Тоді ви будете...
— Я не буду.
Він зупинився. Подивився на неї вниз. Вона стиснула щелепу.
— Я розумію Ваші спроби зберегти репутацію сім'ї й Ваше ім'я, містере Мелфою, навіть, якщо це означає бруднокровну невістку.
Він стояв нерухомо, лише схилив до неї голову.
— Але ми з Драко не заручені. Тому я не буду виконувати ваші вимоги.
Він посміхнувся до землі.
— «Драко»?
Вона ковтнула.
— Так. Драко. Ми тепер друзі. Але він ніколи не був у мене закоханий і не має наміру робити мені пропозицію.
Її щоки почервоніли, а його очі зблідли.
— Ти, бідне, дурне дівчисько.
— Я не планую ставати «леді Мелфой», тому мені не знадобиться ваш список, — вона поклала його на стіл і стала, повернувшись до дверей.
— Сподіваюся, ви його запам'ятали, міс Ґрейнджер, — вона роздратовано замружилася. — Бо більшість його спадщини все ще пов'язана зі мною. Якщо я почую, що він вступить у стосунки з кимось, хто не відповідає моїм вимогам, то вирішу не переводити йому решту грошей, поки не знайдеться відповідна жінка.
Вона обернулася до нього.
— Ви зіпсуєте його бізнес, на зло мені?
— О, святі Небеса, ні, міс Ґрейнджер. Все, що я роблю, я роблю для свого сина.
Вона дивилася на нього з кінця кімнати, поклавши долоню на двері.
— Вам нема чого турбуватися, містере Мелфою. Можете залишити останній пункт у списку.
Вона постукала. Охоронець одразу ж відчинив і кивнув їй.
Мелфоїв голос долинув до неї.
— Подумайте, міс Ґрейнджер.
Охоронець замкнув його і провів її коридором, зачинивши за собою всі ворота. Її ноги вперлися в холодне каміння, а пальці обхопили паличку, тільки-но ту повернули. Той самий охоронець посміхнувся їй і провів до входу.
Вона думала про своє ліжко. Думала про свій душ. Думала, як би у темряві залізти під ковдру, поки все не зникне.
Охоронець кинув порошок, вона залізла всередину, і він сказав «Маєток Мелфоїв», перш ніж вона встигла заперечити. Дівчина приземлилася в бібліотеці Мелфоя, зіткнувшись з моделлю ідеальної дружини Мелфоя.
Та посміхнулася, коли прийшла Герміона.
— Герміоно, люба, — жінка сиділа в кріслі, читала книгу і пила чай.
Герміона витріщилася на красиву блондинку.
Витончена. Обізнана господиня.
— Як все пройшло? — Нарциса поставила свій чай на столик, на те ж місце, де раніше лежала діамантова каблучка.
Каблучка, яку віднесли до руйнівника проклять, щоб Драко міг одружитися з бруднокровною відьмою. Тепер вона розуміла.
Сміх вирвався з її грудей, перш ніж вона встигла його зупинити. Вона знову вдихнула і відчула, як паморочиться голова, а з очей течуть сльози.
Нарциса змінилася за секунду і встала.
— Що сталося? — і це було так по-материнськи. Настільки схоже на те, як вона хотіла, щоб її мама дивилася на неї, щоб Герміона знала, як вчинити.
Їй доведеться закінчити все з Нарцисою Мелфой.
— Нарцисо, — промовила вона, і її голос зламався. — Ми з Драко... у нас немає стосунків.
Нарциса стояла нерухомо, склавши руки перед собою. Герміона захоплювалася тим, як стійко вона сприйняла ці слова.
— Звичайно, у вас є стосунки, — Нарциса усміхнулася, зімкнувши губи. — Ви старі шкільні товариші, ви пережили війну, а тепер стали друзями.
— Так, і це все, — сказала Герміона, відчуваючи, як її серце розривається. — Я думаю, що змусила вас повірити, що відбувається щось більше. І мені дійсно шкода, — вона знову відчула, як голос тріснув.
Нарциса незадоволено подивилася на килим.
— Що тобі сказав Луціус?
— Він насправді цілком дотримувався вашої «домовленості». Але знайшов спосіб домовитися і про те, чого сам хоче, — Герміона ковтнула. — Але це не те, чого хоче Драко.
— Це тобі Луціус сказав? — спитала Нарциса, стиснувши губи.
— Йому не знадобилось, — відповіла Герміона. — Ми не закохані, Нарцисо. І щось мені підказує, що Драко поняття не має ні про мою зустріч з Луціусом, ні про каблучку.
Нарциса сумно посміхнулася.
— Це лише питання часу, Герміоно. Я вважала, що краще підготуватися.
Її пульс підскочив від думки, що Нарциса знає щось, чого не знає вона. Але дівчина вбила цю мрію так же швидко, як та прийшла до неї. Нарциса і Луціус побачили щось, чого немає насправді. Потім вона згадала про спадок Драко, пов'язаний з Луціусом, поки той не захоче передати його повністю. Ні, їй потрібно покінчити з цим.
— Нема до чого готуватися.
Нарциса завмерла. Вона прикусила внутрішню частину щоки, вивчаючи її. Зараз Герміона почувалася тут такою самотньою.
— Мені слід піти, — закінчила. — До побачення, Нарцисо. І дякую за все, — її легені горіли, коли дівчина повернулася до дверей бібліотеки. Вона втрачала хватку — перед очима все плило.
Голос Нарциси наздогнав її, коли вона вже схопилася за дверну ручку.
— То ти не бажаєш вийти за мого сина?
І Герміона розсміялася. Вона знала, що ось-ось впаде в істерику. Заплющила очі й похитала головою. Як все так перевернулося? Обернулася і побачила, що Нарциса дивиться на неї з надією. І почула голос Луціуса.
Подумайте, міс Ґрейнджер.
Герміона знала, що Нарциса не дасть їй спокою. Вона не могла залишити питання відкритим, відповідь мала бути простою.
— Ні.
Нарциса залишалася нерухомою. Холоднокровна. Герміона кивнула їй на прощання й обернулася до дверей, коли з'явилися перші сльози.
Вона відчинила двері, поспішаючи на вулицю, і ахнула, опинившись прямо перед бюстом Луціуса Мелфоя, забувши, що він там. Швидко повернула ліворуч, бажаючи втекти з цього будинку, і ледь не вперіщилася в Драко, який стояв за три кроки з мокрим після душу волоссям, так само здивований їх зустріччю.
Він подивився на неї та відкриті двері бібліотеки. Підійшов схвильований, побачивши сльози на її щоках.
— Що сталось?
Вона більше не могла терпіти.
— Я... Драко, мені так... так шкода. За все. Я... я нічого з цього не хотіла.
Вона відчула, як навертаються нові сльози та збентеження, від думки про те, як Нарциса пояснить це Драко. Як дурні вчинки Герміони та її щирі почуття ввели його батьків в оману і ледь не змусили його заручитися з нею. Вона розвернулася й побігла, пробігла через коридор, пролетіла повз каміни й вийшла на подвір'я.
Драко спостерігав, як вона біжить. Потім обернувся, щоб побачити свою матір у бібліотеці, біля алкогольної шафи.
— Ну що ж, Драко, — прошепотіла, наливши склянку джину. — Твоєму батькові вдалося все зіпсувати, — вона залпом випила склянку.