Тихий сонячний ранок, десь за вікном можна було почути співи пташок, здавалося все було як завжди, але хлопець відчув, що ліжко було не те, а точніше немов на комусь лежить, та й атмосфера зовсім інша... Розплющивши очі, він одразу відстрибнув від не очікуваності, та зашарівся. Весь цей час, він лежав на Даниїлі! І що найдивніше, Даниїл був голим, а йому ще пощастило бути в трусах.
Звісно від різких рухів у ліжку і сам рудий юнак прокинувся та ліниво перевів погляд на нього.
— Дідько, голова болить...
Голос Даниїла звучав дещо устало, хоча, в його випадку це через пробудження, й здається, будуна.
— У мене теж, а ти... Не пам’ятаєш що вчора сталося?
Єсену все ще було ніяково, він сів на край ліжка, дивлячись на свої ноги. Уява як раз добре запрацювала, і як не старайся, хтивня все лізла і лізла. Аж до поки Даниїл не заговорив.
— Ну, ми пішли святкувати твоє повноліття в шинок...
І тут Єсена передьорнуло, він згадав більшу частину того дня... В цей момент захотілось, щоб лише він це пам’ятав, але невдовзі забув.
***
— Гей Єсене! Знаєш що сьогодні за день?
Хлопець здригнувся від різкого навантаження на спину, у вигляді Даниїла з задоволеною пикою.
— Ее , моє день народження...?
— Та-а-к! А ще майже рік нашої прекрасної з тобою дружби
Єсен зітхнув, незадоволено штурхнувши того. За цей час, він від доволі багато чого дізнався про того, і коли той був у такому піднесеному настрої, означало одне, він запропонує випити, і вибору немає, минулі разі ще щастило, що не було 18, але зараз не відвертиться.
— Ну й чого ти такий кислий, пішли в шинок, це чудовий спосіб розважитись!
Все ще наполягав той. І це здається навіть почало діяти, Єсен і справді вже почав думати про це, от тільки, як вони дійдуть до гуртожитку назад? Чи пропустять їх взагалі, якщо будуть тхнути алкоголем... Але саме головне, гроші.
А той немов читаючи думки сказав
— У мене завжди є одне чудове закляття на такий випадок, тому гайда! А якщо тебе хвилюють гроші, то мені для друга нічого не шкода. Потім віддаси.
— Гаразд, вговорив, але ми будемо лише у двох?
— Я запитав у інших перед цим, вони сказали що хочуть влаштувати завтра дещо, так як сьогодні не зможуть, але зроби вигляд що я тобі це не казав
Блондин хмикнув.
— Звучить дивно... Але гаразд, вмовив.
Всю дорогу Даниїл щось розказував, Єсен мало що запам’ятав з тієї балаканини, лише що вони з іншими влаштують йому найкраще день народження, яке тільки й і міг уявляти.
Зайшовши у шинок, хлопці одразу сіли за барну стійку. Даниїл почав розглядати меню, обираючи коктейлі.
— О, я б не відмовився від сексу на пляжі.
Єсен поблимав очима, ні, звісно, він знав що це назва коктейлю...
— Краще залишимо його на інші часи.
— Тоді може просто секс?
Блондина одразу охопило відчуття сорому, через яке просто відкинув голову назад, закриваючи рукою очі.
— Я тебе не знаю.
— Ех, жорстоко ти зі мною... Спочатку сам кажеш, що залишимо секс на пляжі на пізніше...
Трохи ображено пробубнів він, і одразу після десятисекундної паузи продовжив.
— Гаразд, без жартів, давай тоді оце?
Єсен нарешті глянув на того, а потім на те що він показав. Коктейль виглядав гарним, він був різних червоних відтінків, нагадував кров російських немовлят.
— Якщо тільки мені після нього не буде погано, то давай...
— Охохо, ну це я тобі гарантувати не можу вже точно, але перше похмілля незабутнє, особливо з таким другом як я, це я тобі обіцяю.
Даниїл одразу вирівнявся у спині та звернувся до офіціантки, сказавши, що вони замовляють, і в честь чого. Та одразу глянула на Єсена й привітала з днем народження, на що він відповів лише кивком.
На щастя, паспорт магічним чином у нього вже був, як і дія що доводила це.
Так і почали пити коктейль з назвою довгийвмукахгеноцидмоскалівтудиїхблять.
Вже через хвилин десять, хлопці спорили на тему, скільки ж їм доведеться платити за коктейлі.
— Ні, я кажу що там 100 на чеку!
Незадоволено крикнув Даниїл
— Та які сто, там видно що там 1001 гривня!
Крикнув у відповідь тому Єсен.
— А де ти там 01 побачив? Єсен тикнув тому у обличчя чеком.
— Присліпися, чоловіче! Тут 1001 гривня!
— Та які тисячу одна... Коктейлі ж по сто коштували...
— Та а може ти переплутав коктейлі...
Вже більш спокійно сказав Єсен, але у підсумку офіціантка сама до них прийшла, та попросила вибачення через помилку. От тільки Даниїл вирішив вибачення прийняти у шотах, і таким чином вони застрягли ще на пів години у барі... А коли вирішити повертатись, то ходили вже хитаючись, але все-таки дійшли! Закляття Даниїла чудово спрацювало та їх не помітили, що не могло не радувати не тверезі голови.
От тільки Єсену було вже лінь пертись до себе, ті декілька метрів здавались помножими на 100, занадто довга та складна дорога... І тому він ліг на ліжко Даниїла, поки сам Даниїл лежав на підлозі, інших співмешканців хлопця, на щастя, тут не було.
— Єсене... – Його голос звучав на диво серйозно.
— Га?
— Слухай, можливо це дивно прозвучить...
Даниїл звучав на диво серйозно, і погляд був трохи дивним.
— Давай пограємо у твістер, я як раз купив його недавно... Так хочеться дитинство згадати, а то я вже не молодий, старість скоро...
На лиці Єсена з’явилась усмішка.
— Господи, Даня, я вже подумав ти шось розумне сказати хотів... Чом би і ні.
Той одразу ж почав ритись у речах, а після дістав коробку та розстелив килимок, а саму рулетку віддав Єсену.
— Тоді ти перший крути.
Рудий усміхнувся.
Блондин хотів було почати спорити, але передумав і покрутив.
Права нога на зелений...
Подумав він, та одразу став, але на одній нозі довго не простоїш, і тому вирішили що на п’яну грати не найкращий варіант, і тому можна буде стояти на двох.
Даниїлу випала ліва рука на червоний.
Далі Єсену випала права рука на червоний, і щоб покласти довелось ледь не встати у мостик.
Крутив Даниїл, і випало знов червоний, але вже права нога.
Так у підсумку Єсен стояв як хріново побудований міст, а Даниїл зручно сидів, але волосся Єсена так і лізло в його обличчя, через що він в один момент не втримався та вкусив того за вухо, а той від неочікуваності вдарив його ліктем у груди, дивлячись поглядом неначе вже наклав на нього порчу на понос.
Даниїлу було звісно ж боляче, і недовго думаючи накинувся на того. Але у підсумку лише покатались на землі та лежали у різних кутах кімнати, виглядаючи як ображені діти.
— Ха-а це так дитинство нагадує
Сказав Даниїл, витираючи піт з чола, поки Єсен же мовчки піднявся.
— Давай ще раз?
— Але в одязі грати не зручно, ну от розумієш, сковує трохи рухи, ще й такий важкий, до того ж, в кімнаті спекотно!
Блондин нахмурився, і не встиг нічого сказати, як рудий вже стягнув з себе футболку і збирався шорти
— Ее, та не в голяка ж!
— Та а шо?
Пробубнів Даниїл, зупинившись, але тепер дивлячись на того тим же поглядом.
— От коли мене тут не буде, сам грай голяка...
— Та я ж не голяка... До речі, ти теж знімай з себе футболку!
— Ні!
На цей раз нахмурився вже Даниїл, і вирішив сам зняти з Єсена одяг, й у підсумку получив по голові від нього, але все-таки зміг...
— Слухай, іди ти в сраку...
Єсен поліз до ліжка та й ліг
— Е, це моє, до себе шуруй.
— Я іменинник, мені можна, і навряд вже дійду, дідько...
— А?
— В тебе є щось пити?
— Живчик, будеш?
Той лише кивнув, а Даня швирнув літрову пляшку у того, але трохи не розрахував і попав тому по животі
— Йой, вибачай!
— Бля-я-ха...
Від болю, він скрутився і декілька секунд чекав, поки пройде, а після відкрив пляшку та відпив. Але це не кінець. Єсен встав з ліжка та повільно почав йти до Даниїла.
— Я цей живчик знаєш куди тобі засуну?
— Ну і куди?
— В сраку!
Даниїл почухав чоло.
— Знаєш, алкоголь на тебе погано впливає... Ти стаєш агресивним.
В ту ж мить на нього замахнулись.
Саме так злий Єсен в штанях став ганяти по кімнаті Даниїла, який був у однісіньких трусах.
В один момент Єсену вдалось повалити того на землю і надвиснути над тим.
Здавалось би, перемога на боці Єсена, але щось в Даниїлі змінилось, і врешті-решт до нього дійшло.
— Тобі що, подобається коли тебе пляшкою б’ють?
— Ну, розумієш, складно втриматись, коли на тобі ледь не сидить такий гарний хлопець. Ти точно впевнений що гетеро?
Весь червоний Єсен відвів погляд.
— Ні. Уже ні.
Даниїл почав сміятись, але в один момент замовк, знову розглядаючи Єсена знизу дороги. Теж збудився?
Поклавши тому одру руку на бедро, з широкою посмішкою сказав.
— То... Може продовжимо...?
— Що... Продовжимо? – Сказав Єсен це розуміючи, про що йде мова, але на всякий перепитуючи, а то хрін зна, про що той думає в цей момент.
— Твістер, ти ж сам хотів продовжити.
Це повернуло його в реальність, Єсен нарешті встав та взяв у руки рулетку.
Ліва рука на червоний.
Настала черга Даниїла, тому теж випала рука, але на жовтий.
Єсен знову покрутив, ліва нога на червоний.
Даниїлу знову випала рука і жовтий.
Єсену рука на зелений, а потім нога на той же колір.
Таким чином, Єсен знову став хріново побудованим мостом, але разом з Даниїлом, якому довелося надвиснути над ним. Добре що він горизонтально, навідміну від вертикального Єсена. Якщо падатиме, не розчавить всього.
— Ти так довго не протягнеш
— За кого ти мене маєш! Я – українець, якщо потрібно, цілий день так простою.
І саме в цей момент міст Даниїл рухнув, забираючи за собою міст Єсен, який і пискнути не встигнув.
— Я ж казав...
— Ти накаркав!
— Не вини мене в своїх помилках!
Даниїл трохи змінив позу, тепер поклавши голову на чужі груди, а руками обійнявши.
— Гаразд, вибач друже, я дуже тебе люблю і не хочу ображати в твій день народження.
—
— Даниїле, я дуже радий що ти вмієш говорити такі слова, але якого хріна?
І хоча Єсену секунду тому бракувало цензурних слів, він спокійно поклав свою руку тому на голову та став перебирати волосся, воно у Даниїла завжди було приємним на дотик та смачно пахло.
— Тож, ми закінчили і можемо перейти до наступної гри?
Хлопець трохи припіднявся, дивлячись блондину прямісінько у вічі.
Чомусь Єсен відчував, шо той говорить зовсім не про настолки, хоча дивлячись на цей погляд, то скоріше за все так і було. Цікаво, а коли б вони були тверезі, той би запропонував йому таке?
Рука Єсена повільно перемістись тому на щоку.
— В тебе все ще стоїть? Що ти оце, яйця свої до мене підкатуєш?
— Хохо, саме так.
— А ти я бачу, стаєш прямолінійним коли вип’єш.
Видихнувши повітря, сказав Єсен, після чого посунув рудого на сів на землю.
Напевно, у Даниїла були свої фантазії щодо минулої пози, але його ніхто не питав, тому довелось сісти біля Єсена, який пів хвили щось обмірковував, а потім перевів погляд на нього.
— Ти не передумав?
Даниїл підняв одну брову.
— Ну, взагалі-то, це я повинен у тебе це спитати.
Єсен більше нічого не сказавши, взяв того за волосся та потягнув до себе, повільно наблизившись до чужих губ, але поки не спішучи до них торкатись. Спочатку облизуючи верхню, потім кусаючи, після чого став спостерігати за чужою реакцією, а той однозначно був в передчутті , і лише з цікавістю спостерігав за діями молодшого, який в свою чергу нарешті наважився доторкутись своїми губами чужих, і саме тут уже Даниїл хоч і не на довго, але взяв на себе ініціативу.
Через якийсь час він відірвався від чужих губ та прошепотів, всміхаючись.
— Єсене, ти зовсім не вмієш цілуватись.
— Замовкни, я намагався.
— В тебе однозначно вийшло чудово, як на перший раз. Але потрібно ще потренуватись.
Єсен на це лиш закотив очі, відпускаючи чуже волосся, але не пройшло і хвилини, як рудий знову затягнув у щоку, погладжуючи одною рукою щоку, а іншою живіт, підіймаючись то вище, то нижче.
Важко дихаючи, але запалені пристрастю, вони обціловували кожен сантиметр на тілі один одного, ніхто не хотів зупинятись, і тим паче передавати комусь ініціативу.
Так вони і не помітили, як опинились повністю голими на ліжку Дані, чи його сусіда… В той момент вони якось не розбирались де це робити, лиш би не на підлозі.
— Знаєш, я ротом вмію не тільки гарно говорити. – Із хтивою усмішкою проговорив Даня.
— Чесно кажучи, ти і цього робити не вмієш. – З такою ж усмішкою відповів йому Єсен, посуваючись до стіни і спираючись на неї.
— Ти просто не чув, і не відчував що вмію робити.
Одразу після цього, Даниїл розсунув чужі ноги та вмостився між ними позручніше.
Єсен же лише спостерігав за його діями, але як тільки той почав пестити його член, відвернув голову. Ні, все-таки у того це непогано получалось. З його вуст виривались шумні видихи та тихі стогони, міг би і голосніше, але не було жодного бажання щоб їх почули. Але Даниїл не втрачав жодної можливості щоб подразнити того, то сповільнюючи рухи, чи продовжуючи рукою, або просто облизувати, коли той краєм ока дивиться на нього. Врешті-решт, від таких маніпуляцій той кінчив, а Даниїл лише витер серветками руку, після чого поцілував того, але швидко розірвав поцілунок.
— Я бачу тобі сподобалося.
— Буду відвертим, в тебе чудово виходить, але можливо мені просто раніше ніхто не відсмоктував.
Даниїл засміявся.
— От коли тобі хтось інший відсмокче, приходь до мене і скажи, хто кращий.
У відповідь Єсен лише засміявся та обійняв того.
— В тебе все ще стоїть.
Рука блондина торкнулась чужого паху.
— Теж хочеш відсмоктати?
— Ні, дякую.
Єсен повернув голову у сторону.
А далі вони змінили позу. Так як в них не було ні презервативів ні мастила, Даниїл обрав простіший варіант, скористатись чужими стегнами, Єсен був не проти, тож проблем не було.
Після такого насиченого дня, вони заснули, останнє що встиг зробити Єсен, одягнути труси й впасти на сплячого Даню.
***
Хоча Єсен і згадав все до дрібниць, розповів лише частину з твістером, вирізаючи те, про що не хотів згадувати, от тільки, здається, пам’ять до рудого теж стала повертатись.
Але він не спішив, поки Єсен бігав по кімнаті та збирав свої речі, Даниїл лише за криками друга, одягнув труси
— Чого ти взагалі так нервуєш, ну переспали, так, з ким не буває, радіти треба.
Єсен різко повернувся до нього, і в кімнаті так само шви
дко змінилась атмосфера на вбивчу.
— Сьогодні понеділок, і рано чи пізно хтось сюди зайде.
Після цього блондин трохи заспокоївся і вийшов з кімнати.