— Ти впевнена, що це гарна ідея? — запитав Омініс, коли вони зайшли в спальню хлопців.
Майже всі слизеринці розійшлись по замку, по вулиці або взагалі пішли до Гоґсміда. Нікому не хотілось сидіти у підземеллі, коли на вулиці була хороша погода. Майже нікому.
— Я хочу побути з тобою. У вітальні це не вийде, а в нашу кімнату ти йти не захотів. Я вважаю, що це найкраща ідея, — вона засміялась і обережно взяла Омініса за руку. Він тихо зітхнув і провів Аелін до свого ліжка.
Вона одразу зрозуміла, що це його ліжко, бо біля нього було найменше всього речей, які зазвичай залишають біля себе хлопці. На тумбочці біля ліжка майже нічого не лежало. Омінісу це все було не потрібно.
Коли вони сіли на ліжко, Омініс обережно обійняв Аелін і притягнув її до себе. Вони не дуже розуміли, які в них відносини, це все було для обох вперше, але це було вже більшим ніж просто дружба. Їм подобалось бути разом, вони часто, після тої ночі у вітальні, приходили туди й могли годинами сидіти в тиші, триматися за руки, або обійматися.
У Аелін були почуття до Омініса і вона розуміла, що в нього до неї теж. Вона не знала, як про це поговорити, тому просто насолоджувалась часом поряд з ним. Таких моментів було дуже мало і кожен вони цінували. Їй подобалось отак сидіти в його обіймах, класти голову на його плече, обіймати його. Це викликало в ній неймовірні почуття. Аелін хотіла і більшого, але не знала, як поговорити про це з Омінісом. Стосунки з ним здавались такими крихкими, що хотілось бути обережною, не поспішати. Але саме в цей раз вона вирішила наважитись на це.
— Омінісе, можна я дещо зроблю? — обережно запитала Аелін, піднімаючи голову і дивлячись на його обличчя.
— Так, — відповів він.
Аелін вмостилась навпроти нього. Вони все ще сиділи максимально близько, наскільки то було можливо. Кінчиками пальців вона торкнулась його вилиці, провела по родимках, спустилась трохи нижче, обводячи контури його обличчя. Аелін відчувала, як все всередині неї тремтить, вона хотіла зробити все правильно.
— Довірся мені, добре? — пошепки попросила вона, наблизившись до його обличчя так, що трохи торкалась його носа своїм.
— Я довіряю тобі, — також пошепки сказав він і зробив те, чого Аелін не очікувала.
Омініс сам поцілував її в губи. Вона відповіла на поцілунок і відчула як він торкається її волосся, обличчя. Від цього поцілунку все всередині Аелін перевернулось, вона затамувала подих, хотіла відчувати тільки його губи на своїх, його пальці на своєму обличчі, легкі дотики.
Їй хотілось, щоб цей момент тривав якомога довше, хотілось, щоб зупинився час і залишилися тільки вони. Вона знала, що Омініс відчуває те ж саме.
— Це було дуже… приємно, — сказала Аелін, трохи відсторонившись від нього.
— Згоден, — сказав Омініс і на його губах розквітла тепла усмішка.
Аелін теж усміхнулась. Вона провела кончиками пальців по його губах і, піддавшись бажанню, знову поцілувала Омініса, але на цей раз зробила це сама...