Герміона провела решту тижня, прибираючи свою кабінку в міністерстві, прощаючись зі своїми колегами та друзями та зазнаючи невдач на заняттях у своїх чистокровних вчителів.
Вже не секрет, що вона приєднується до КГМ у четвер. Скітер написала коротку статтю про Драко у «Віщуні», де детально описала його поточні соціальні виходи та статус стосунків — на диво, про Катю не згадували — і їй вдалося дізнатися імена інших старших консультантів. Герміона впізнала кілька, наприклад Катберта Мокриджа, який пішов у відставку з Офісу зв'язку ґоблінів.
У п'ятницю вона отримала двох анонімних Ревунів у міністерстві. Один — від чистокровного фанатика, якому огидно, що вона заплямує ім'я Мелфоя своєю брудною кров'ю та маґлівськими способами, і інший, який кричав на неї за те, що залишила своє майбутнє та сліпо слідує за смертежером. Їй знадобилося тридцять хвилин, щоб покинути закриту конференц-залу, коли Ревуни замовкли. Настрій в останній день був по суті зіпсованим, поки не принесли торт і не влаштували їй невелику вечірку.
Вона забрала додому останню коробку й обійняла Ейдена. Він посміхнувся і сказав, що, можливо, час від часу заходитиме до книгарні. Герміона почувалася незручно, що їх друге побачення так ніколи й не настало, хоча вона, чесно кажучи, його і не прагнула.
Вона пережила уроки у вихідні, вивчаючи готичну архітектуру та створення сирної тарілки, а у понеділок боролася з нервами від четвертої ранку. Коли ж почула, як Джіні йде о п'ятій на тренування, то вирішила просто встати й піти до офісу. Залишилась ще коробка речей, яку слід зібрати та принести.
О 7:30 вона стояла у ліфті КГМ, тримаючи в руках коробку середнього розміру, на яку накинула чари легкості. Двері ліфта відчинилися, і вона відчула полегшення від того, що Доротея більше не стояла на рецепції, а їй посміхалася мила руда молодиця.
— Привіт, я Мелоді! — вона встала з-за стійки реєстрації й простягнула руку, щоб потиснути. Герміона пересунула коробку й відповіла. Прокляте рукостискання.
— Привіт, Мелоді, — однією рукою Герміона прибрала волосся з обличчя. — Ви — наш секретар?
— Один із них! — у неї широкі зуби, але, загалом, вона досить приваблива. — Ой! Я маю повідомити всім, що о 9 ранку збирається весь персонал, а о 9:30 — лише старші консультанти. На вашому столі також є записка про це.
— Блискуче. Дякую, Мелоді.
Герміона підійшла до дверей свого кабінету, зуміла відкрити їх однією рукою й знайшла Блеза Забіні у своєму офісному кріслі з ногами на столі.
— Ах! Хто рано встає, того удача чекає, — сказав Блез. Його пальці грали пером. Мабуть, її пером.
Вона похитала головою й кинула коробку до крісла для гостей, плюхнувши її. Як рано він мав прийти, щоб опинитися тут раніше за неї?
— Отже, у цій ситуації, на кого чекає удача? — насупилася й уперла руки в стегна.
Він усміхнувся.
— Ти така розумака, Ґрейнджер.
Вона посміхнулася і витягла зі своєї коробки три книги.
— Так, мені казали, — підійшла до книжкових полиць біля своїх дверей і почала наповнювати їх. — Що я можу зробити для тебе, Блезе?
— Просто хотів принести це, — він підвівся з її стільця і витягнув із внутрішньої кишені аркуш. Розгорнув його й поклав на стіл, доки вона поверталася, щоб взяти нові книги.
Розкриття службових стосунків. Кліпнула. Просканувала документ очима і побачила, що в рядку Партнер №1 є його підпис і надруковане ім'я. Рядок Партнер №2 пустий.
— Уважаю, що слід зайнятися цим, Ґрейнджер, — подивилася на нього, і його обличчя було грайливо серйозним. — Перш ніж станеться неминуче, — його губи сіпалися.
Герміона відчула, як її щелепа відвисла, а рум'янець поширився лицем, але не втрималася від того, як її рот хотів посміхнутися. Він був найвпевненішим з усіх, кого вона знала!
Прочистила горло й стала якомога серйознішою.
— О, Блезе, любчику, — почала вона, — ти ж знаєш, який цей любовний договір мутний. Між нами це ніколи не спрацює, милий, — вона стримувала усмішку, коли віднесла нові книжки на полиці.
— Ах, але я вірю, що ти щось упускаєш, люба, — відповів Блез. Герміона повернулася до нього після того, як поклала першу книгу. Він сів на край її столу. — Ми на одному рівні. Ти не наді мною, і я не над тобою — хоча я не проти різноманітності, щоб ти знала, — його очі заіскрилися, і вона подивилася вниз, скрививши губи, щоб не посміхнутися з його відкритого флірту. — Старші консультанти можуть вільно зустрічатися зі старшими консультантами.
Глянула на нього. Він так зручно сидів на її столі, усміхаючись. Це ж жарт, так? Він... дратував її. Похитала головою й повернулася за книжками.
— На жаль, Блезе, у мене вже є один із Мокриджем.
Вона невинно дивилася на нього, вселяючи жаль у погляд. Спостерігала, як його очі сіпалися, коли на думку спадав образ вісімдесятирічного Катберта Мокриджа.
— Ой, яка прикрість, — сказав, усміхаючись.
— Хм, — кивнула.
Його очі блиснули, і дівчина подумала, наскільки він небезпечний для таких молодих відьом, як Мелоді.
Стук у двері.
— Ґрейнджер? — обернулася і побачила, як Драко відірвав погляд від паперу, що тримав. Мерлін допоможи... Це злочин — виглядати таким гарним.
Прослідкувала, як його очі вперлися в Блеза, який усе ще зручно сидів на її столі.
— Квентін Марґоліс хоче запланувати зустріч із нами наступного тижня. Я зможу будь-коли, тому, будь ласка, дай знати, коли можеш ти, — він передав їй листа, якого тримав у руках, і вона проглянула його. Настала тиша. Вона підняла очі, а Драко все ще хмурився на Блеза. Блез усміхався у відповідь.
— Блезе, ти готовий до зустрічі з Доґбердом?
— Так, мій пане, — очі Блеза іскрилися, і взагалі здавалося, що він єдиний у кабінеті насолоджується ситуацією.
— Блискуче. Візьми свої нотатки, і щоб був у мене в кабінеті за п'ять хвилин.
Блез підніс руку до серця.
— Містере Мелфою, Ви мені не вірите?
Драко зиркнув на нього.
— Ні.
Блез посміхнувся, зіскочив зі столу й пішов зі словами «Побачимось, Ґрейнджер».
Драко прослідкував, як він виходить із кімнати.
— Хто такий Доґберд? — запитала, набираючи ще книжок.
— Він працює з «Гарматами з Чадлі», — Драко повернувся, дивлячись на неї. — Блез ставить на те, щоб ми попрацювали над їхнім маркетингом та піаром.
— О, — глянула на нього. — Це досить велика справа, чи не так? — віднесла книги на полиці. Вона показала на двері, туди, звідки щойно вийшов Блез. — Чи він взагалі має уявлення, що робити?
— На жаль, він — найкращий.
Вона подивилася на нього через плече, і він посміхнувся, хитаючи головою.
— Приємно чути, що він вартий зусиль, — засміялася.
— Тобі подобається твій офіс?
Вона поклала останню книгу й обернулася.
— Я закохана в нього, — відкинулася на полиці й усміхнулася. Він спостерігав.
— Добре.
У грудях потепліло при згадці про те, як вони востаннє мали такий зоровий контакт. Через вітальню, що виблискує від шампанського, а до цього всього — у дюймах на балконі.
Вона подивилася на підлогу, перевела подих і пішла до коробки, повз нього.
— Отже, збори всього персоналу сьогодні о дев'ятій? А після — зустріч старших консультантів?
Почала діставати з коробки свої дрібнички: фотографію в рамці з її батьками, маленьку дрібноту зі свого міністерського столу. Підняла очі, коли він не відповів. Його ж очі на її столі, де все ще лежав папірець із підписом Блеза.
Серце зупинилося.
— Е, так, — відірвав погляд від її столу, і вона відкрила рот, щоб пояснити, заперечити, щось сказати. — Просто зустріч і привітання, — він поправив передню частину своєї мантії й кивнув. — Побачимось о дев'ятій.
Вона спостерігала, як хлопець будує стіну в голові. І йде геть.
Закинула голову і загарчала. Схопила прокляте розкриття службових стосунків і підпалила.
~*~
Вона попрямувала до конференц-зали на протилежному боці поверху о 8:50. Її здивувало, що так багато людей заповнюють кабінки. Дівчина зачинила двері кабінету, а чоловік із кабінки, найближчої до її офісу, помахав їй рукою.
— Міс Ґрейнджер, — він підійшов і простягнув руку. Знову уроки мадам Мішель покинули її мозок. — Я Волтер, ваш підлеглий.
— Мій...?
— Помічник, — Волтер схопив свій блокнот і жестом запросив Герміону йти до конференц-зали. — У кожного старшого консультанта є один-два помічники, і я — ваш! — він зробив «та-даа!» жест, чим змусив Герміону посміхнутися.
Він... досить гарний... і одружений. Вона побачила обручку. На вигляд йому років тридцять п'ять, і раптом Герміоні стало дуже дивно бути керівницею цього дорослого чоловіка.
— Це чудово. Привіт, Волтере, рада познайомитися, — завернула за ріг, і Волтер пішов слідом. — А де ви працювали до цього?
— У Румунському заповіднику по розведенню Драконів.
Герміона зупинилася посеред проходу й обернулася до нього, яскраво сяючи очима.
— Ой! Тож ти маєш знати...
— Чарлі Візлі, так! — Волтер усміхнувся. — Він один із моїх ліпших товаришів.
— О, це чудово! Чому ви покинули Заповідник? — Герміона закрокувала коридором, коли побачила, що вони затримують чимало людей.
— Моя дружина вагітна, — сказав він, посміхаючись. — Отже, настав час залишити драконів позаду.
Герміона посміхнулася.
— Я впевнена, що вона рада, що ти в безпеці.
Волтер відчинив для неї двері, і вона увійшла до конференц-зали, трохи більшої за ту, яку вони з Драко використовували в міністерстві. Потім Волтер відчинив двері ще кільком людям, тож Герміону на мить розлучили з ним. Драко стояв з іншого боку кімнати, на чолі конференц-столу, розмовляючи з Катбертом Мокриджем. За столом стояло близько десяти стільців, і ще близько двадцяти — вздовж стін. Мелоді помахала їй із того, що біля дверей.
Вона якраз збиралася зайняти крісло біля Мелоді, трохи віддаляючись від усього цього, як помітила на столі табличку Вендел Вентворт. Зиркнула праворуч і помітила на табличці поруч ім'я іншого старшого консультанта. Здавалося, місця розподілені.
Пройшла повз Мелоді й перейшла на інший бік столу, минаючи імена Мокриджа й Доротеї.
Трохи ліворуч від Драко знайшлась Герміона Ґрейнджер — Не-чарівні стосунки. Вона потягнула стілець і сіла, нахмурившись. Герміона думала, що її гілка ізольована. Це дивна ідея для філії консалтингової групи, і вона припускала, що буде скоріше «сестринською» компанією — приходити й іти, висловлюючи гарну думку. Але вона сиділа ліворуч від Драко, наче хтось важливий. Важливіша, ніж Вентворт і Мокридж, які, вочевидь, тісно співпрацювали з Драко у фінансовому консалтингу.
Вона підняла очі й знайшла Блеза, який спостерігав за нею, сидячи навпроти. О, ідеально.
Вона погортала свою брошуру. Та містила мету компанії, інформацію про її цілі та діаграми щодо прибутковості.
Рівно о дев'ятій Мокридж сів на своє місце, і Драко звернув увагу на зустріч. Вона оглянула кімнату і виявила, що допоміжний персонал і асоційовані консультанти вистилають стіни. Кілька молодих відьом захоплено облизували Драко очима.
— Ласкаво просимо. Вітаємо всіх, — почав Драко. — Дякую, що скористалися шансом у КГМ, а також за те, що ризикнули бути тут, — він постукав пальцем по брошурі перед собою. — Доротея підготувала чудові документи, які, я вірю, ви переглянете на дозвіллі. Але я хотів витратити цей час, дозволивши кожному представитися, розповісти нам, що ви тут робитимете. Він повернувся до неї. — Ґрейнджер?
Вона ледь не підскочила. Драко сів. Її серце зайшлося від думки, що вона й сама не знає відповіді на це запитання. Герміона встала з-за столу й відчула на собі кожен погляд.
— Привіт усім. Я — Герміона Ґрейнджер, — сказала вона. Кілька людей, які стояли вздовж стін, витягнули шиї над своїми колегами, намагаючись розгледіти її. — Я — старший консультант зі стосунків з нечарівниками, особливо з магічними істотами та расами, — вона не знала, чи мала ще щось сказати, але слова витікали самі собою. — Я прийшла з Департаменту магічних істот міністерства, і в мене склалися міцні стосунки з кількома групами видів, — вона відчувала тепло на шиї. — Е, а те, що я маґлонароджена, допоможе в інших справах... — дехто посміхнувся, і кілька молодих відьом також посміхнулися їй. — Ем... — вона поглянула на Драко. — Це все, що я мала сказати?
Він відкинувся на спинку стільця, поклавши лікоть на коліно, а рукою прикрив рота. Вона все ж помітила, як піднявся куточок його губ.
— Більш ніж достатньо, Ґрейнджер, — його очі дражнилися.
Вона звузила на нього погляд, подякувала кімнаті й знову сіла. Доротея встала і сказала:
— Доротея Булстроуд, адміністратор, — і сіла.
Герміона почервоніла. Оскільки люди продовжували представлятися лише своїм ім'ям та посадою, все менше з них навіть вставали. Вона не зводила очей із брошури а, коли нарешті підняла їх, то побачила, що Блез посміхається їй.
Решта допоміжного персоналу та партнерів завершили представлення, і Герміона зауважила, що Драко найняв у підпорядкування Блезу лише чоловіків.
Драко сказав ще кілька речей про роботу компанії й відпустив допоміжний персонал і партнерів. Він подякував усім і попросив відкрити чотирнадцяту сторінку брошури Доротеї.
— Я не хотів би приховувати інформацію, щодо фінансів чи операцій. Я хотів би думати, що ми всі тут — одна команда, — Драко прочистив горло. — І в кожному відділі ми всі разом відповідатимемо за досягнення фінансових цілей, дотримання бюджету тощо, — він постукав паличкою по стіні, і на ній з'явилася велика версія чотирнадцятої сторінки.
Це була поточна фінансова карта Консалтингової групи Мелфоя. Герміона не була впевнена, скільки людей у кімнаті розуміли, що початкові гроші були спадщиною Драко, але вона впізнала їх, коли побачила, що вони розділені на десяті частини, які мали надходити на рахунки щовівторка.
Її очі заскочили на цифри, вперше зрозумівши, наскільки спадщина Драко велика. Вона кліпнула, здивована й стурбована. Йому взагалі не потрібно було працювати. Йому не потрібно було працювати жодного дня в житті, і все ж він створив компанію. Бо хотів залишити слід у світі.
Драко говорив, а вона не слухала, тому спробувала знову налаштуватися. Він починав обговорювати прогнозовані доходи на січень і лютий.
— Ці десять внесків... — втрутився Катберт Мокридж. — Що ж, наприкінці січня і, можливо, в лютому ситуація стане досить жорсткою, тож зарплату, мабуть, доведеться скоротити.
— Так, — більше Драко не сказав.
— Добре, — зітхнув Мокридж, — а ці інвестиції... — Мокридж почухав бороду. — Чи варто турбуватися з приводу цих трансферів? Чи є якісь... непередбачені обставини? — з того, як він запитав, Герміона зрозуміла, що Мокридж зрозумів, що це — спадок Драко. І, що гроші йшли від Луціуса.
— Ні, — Драко знизав плечима. Герміона кліпнула. Він не знав... — Але так, буде важко, якщо ми негайно не попрацюємо над нашим потоком доходів.
Її цікавило, як спільнота чарівних істот збирається платити за її послуги. Вся її філія — практично фінансова чорна діра.
— Ми також шукаємо когось на нашу посаду у зв'язках із Чарверсудом, тому, будь ласка, поширте інформацію, — додав Драко.
Герміона нахмурилась. Хіба цю посаду не мав обійняти Тіберій Оґден? Батько Ноель?
— Отже, поки що я виконуватиму обов'язки консультанта у справах Чарверсуду за допомогою Корбана Хартфорда, з яким ви всі познайомилися минулого тижня. Будь ласка, використовуйте його, як ресурс для власних проєктів.
— Тепер про репутацію, — усміхнувся Драко. — Завтра, до нас прийдуть репортери «Щоденного Віщуна». Ріта Скітер напише статтю, пофотографує нас, поспілкується з персоналом. Сподіваюся, отримаємо гарну рекламу для КГМ. Тому, будь ласка, одягніться якнайкраще, і я надішлю повідомлення сьогодні вдень з деталями, якщо вам знадобиться допомога.
Одягніться якнайкраще. Блискуче. Герміона постукала пером.
— Дякую всім за те, що ви сьогодні тут. Засідання завершено, — Драко закрив теку перед собою й підвівся. Його сіра мантія була стилізованою під маґлівський костюм, тому він застібнув передні ґудзики, стоячи.
Герміона швидко прибрала перо й заховала папери. Інші старші консультанти тиснули руки й теревенили про свої сім'ї.
— Ґрейнджер.
Герміона підняла очі й побачила, що Драко просунув голову назад у двері.
— У тебе зустріч о 10 ранку.
Її очі розширилися.
— Що? — вона підхопилася з крісла й пішла слідом за Драко. Він повів її коридором, не звертаючи уваги на секретарок, які стріляли очима. — Чи потрібно щось підготувати? З ким зустріч? Я пропустила повідомлення?
— Заспокойся, Ґрейнджер, — він зупинився біля її дверей. — Це лише зустріч.
Драко відчинив двері кабінету й відійшов убік, щоб вона увійшла першою. Жінка з чорним блискучим волоссям повернулася в кріслі для відвідувачів, і Герміона зупинилася біля дверей, коли Пенсі Паркінсон посміхнулася їй.
— Ґрейнджер, — сказала Пенсі. — Дуже рада тебе бачити.
Герміона спостерігала, як Пенсі встала зі стільця, довгі ноги несли її через кімнату. Вона простягнула руку до Герміони й взяла її. Руку потиснула, як джентльмен. Якби мозок Герміони працював, вона б подумала, що це цікаво.
— Сподіваюся, в тебе все добре, — доглянута рука Пенсі відпустила її. Вона зиркнула на Драко через Герміонине плече й сказала:
— Все добре, Драко.
Широкі очі Герміони зустрілися з нейтральними сірими Драко. Він озирнувся між двома жінками, а потім зачинив за собою двері.
Герміона подивилася на дверну ручку, благаючи її повернутися знову, перш ніж згадала, що це — її кабінет, а не слизеринська вітальня. Вона звернулася до Пенсі й постаралася взяти зустріч під контроль.
— Пенсі, — спробувала усміхнутися гості, але Пенсі вже усміхалася у відповідь, ніби вони давні друзі. — Будь ласка, сідай, — Пенсі знову сіла на крісло, в якому й сиділа, а Герміона обійшла свій стіл і повернулася до неї обличчям. — Ти також працюєш в КГМ? Перепрошую, якщо я це проґавила.
— О, ні, — заперечила Пенсі, махаючи рукою. — Я просто сподіваюся налагодити робочі взаємини з фірмою.
— Чудово, — сказала Герміона, поправивши олівці й постукала по чорнильниці. — А яка галузь тебе найбільше цікавить?
— Ти.
Герміона підняла очі, але Пенсі усміхнулася. Вона раптом відчула, що знову опинилася у Великій залі, і Пенсі придумала черговий привід для кпинів.
— Я? — повторила Герміона.
— Ґрейнджер, — почала Пенсі, витягуючи з сумки велику книгу. — Я переїхала до Франції після Фінальної битви й одразу почала навчатися у мадам ле Ру, — вона поклала книгу на стіл Герміони.
— О. Це чудово.
Пенсі мить розглядала її обличчя, перш ніж пояснити:
— Мадам ле Ру — найвидатніша дизайнерка в усій чарівній Європі.
— Так, звісно, — Герміона кивнула, ніби це була випадкова помилка, а не брак знань.
— Вона створила весільну сукню для твоєї подруги Флер Візлі, — сказала Пенсі, ніби це могло допомогти Герміоні зрозуміти. — Попри це, я заснувала власну лінію для жінок «Сучасна бізнес-відьма», яка, на мою думку, втілює жіночність і домінування, розум і дотепність, а також лідерство жінки в чаклунському діловому світі.
Пенсі вичікувально дивилася на неї.
— Добре, — Герміона відчула, ніби це єдине слово, яке вона здатна вимовити сьогодні.
Пенсі відкрила книжку. Перша сторінка була друкованою рекламою для «Відьомського тижневика», на якій зображена приголомшлива двадцятирічна дівчина з сумкою. Вона вбрана у щось схоже на маґлівський діловий костюм, але при ближчому розгляді зрозуміло, що це — чарівний одяг. Це було ідеальним поєднанням двох культур. Герміона розгублено підняла очі на колишню слизеринку, представницю чистокровного світу, яка ненавиділа все маґлівське.
— Лінія Паркінсон зосереджена на зіставленні маґлів та чаклунів, створюючи образи, які є золотою серединою, обох світів.
Пенсі перегорнула сторінку, щоб показати ескіз жінки в довгих чарівних мантіях, але приталених, як маґлівські сукні. На наступній сторінці було зображено сучасний брючний костюм. Пенсі продовжувала пояснювати свої задуми, гортаючи сторінки, і Герміона все більше дивувалася. Одяг був гарним, а моделі — красивими та виточеними. Здавалося, Пенсі завершувала свою «презентацію», чи що б це не було, а Герміона все ще не могла зібратися з думками.
— Лінія Паркінсон сподівається стати головним брендом для сучасних професіоналів, — після цих слів Пенсі закрила книгу. — Все, що нам зараз потрібно, це правильна модель. Хтось, хто не просто носитиме наш одяг на роботі, але також втілюватиме ідеали «сучасної бізнес-відьми».
Пенсі з усмішкою подивилася в очі Герміони. Ґрейнджер кліпнула.
— Звичайно, — сказала Герміона. — Упевнена, що секретарський колектив буде в захваті від цієї лінії...
— Дідько, Ґрейнджер! — Пенсі грюкнула книгою по столу. — Ти найяскравіша відьма нашого століття чи ні?! — Пенсі закотила очі. — Ми хочемо, щоб ти була нашим лицем.
Герміона розривалася між полегшенням, що Пенсі нарешті поводиться, як завжди й шоком.
— Я?
— Так! Ти — єдина жінка серед керівників найобговорюванішої компанії всього чарівного світу. Ти — героїня війни, яка щодня з'являється на сторінках таблоїдів. Коли ти будеш на обкладинці «Відьомського тижневика» або на перших шпальтах «Щоденного Віщуна», я хочу, щоб на тобі був одяг із лінії Паркінсон, що втілює ідеали «Сучасної бізн...
— Так! Так! «Сучасна бізнес-відьма», — Герміона подивилася на дерев'яну стільницю. Вона ніяковіла, коли про неї говорили щось подібне. Дівчина ніколи не цікавилася модою або жіночими речами, тому представляти цілу групу людей, яких це цікавило... Але потім вона припустила, що сказати «ні» — не вихід. Драко явно хотів, щоб вона мала цю зустріч. Хіба він не довіряв їй належним чином представляти фірму в повсякденному одязі? Або він просто допомагав старій подрузі з її новою справою?
— Як це все відбуватиметься? — запитала Герміона. — Що означає бути «лицем» лінії Паркінсон?
Пенсі посміхнулася, і Герміона впізнала в її очах блиск, який бачила в очах Драко. Це означало, що вона перемагає.
— Щонеділі ввечері ти отримуватимеш одяг на тиждень совою. Наступної неділі, як тільки прийдуть нові вбрання, ти повернеш попередні. Я позначу їх як понеділок, вівторок тощо, але якщо виникнуть запитання або щось не пасуватиме, я буду доступна для консультації щоранку з шостої до восьмої. І взагалі всі п'ять нарядів можна поміняти місцями...
— Отже, я отримуватиму п'ять нових нарядів щотижня? Як довго це триватиме? — Герміона подумала про свою «вихідну» блакитну мантію у шафі. Зазвичай, вона носила її двічі на тиждень. Вона навіть не певна, що зараз має п'ять нарядів, щоб протриматися цілий тиждень без повторів.
— Ми почнемо з тримісячного контракту.
— Три місяці? — Герміона прикрикнула. — Три місяці абсолютно нового одягу щотижня?
— Ну, ти можеш повторити пальто чи спідницю...
— Пенсі, це дійсно звучить чудово, — зупинила її Герміона. — Але і трохи приголомшує. А ми навіть не говорили про вартість. Наразі у мене справді немає коштів на...
— Ґрейнджер, — сказала Пенсі. Її ідеально вигнута брова піднялась. — Ти будеш «лицем» і моделлю. Тобі не потрібно ні за що платити.
— Що? — Герміона втупилася в обличчя Пенсі, дивуючись, як їй вдалося зробити такий макіяж.
— Коли тебе хтось запитує: «У що ти вбрана?», ти відповідаєш: «Паркінсон». Так ти платитимеш за цей одяг. Крім того, одяг у тебе не залишається, ти ніби орендуєш його. Все дуже легко.
Герміона все ще була здивованою, і Пенсі, мабуть, відчула це.
— Спробуймо, поки тільки цього тижня? — Пенсі витягла з сумки ручку й блокнот. — Напиши свою адресу, і сьогодні ввечері, коли прийдеш додому, тебе чекатимуть чотири наряди на решту тижня. Крім того, завтра тут буде фотограф. Ти мусиш виглядати якнайкраще.
Герміона дійсно роздумувала, що їй одягнути завтра, коли тут повсюди будуть камери, тож насправді нічого страшного в тому, щоб дати Пенсі її адресу, не було.
Коли вона передала листок зі своїм номером квартири, Пенсі посміхнулася і сказала:
— Чекай мене о 6 ранку.
— О... о. Ти прийдеш завтра вранці?
— Просто, щоб переконатися, що все правильно, подивитися, чи не потрібно мені змінити розмір в останню хвилину, — сказала Пенсі, схопивши книжку й піднявшись. — І я приведу стилістів для зачіски та макіяжу, тож тобі не доведеться турбуватися про це, — вона махнула рукою, і Герміона зрозуміла, що й не думала про це.
— Добре, — Герміона встала, щоб провести її, відчуваючи легке запаморочення. — Пенсі, ти впевнена? Тобто, можливо, хтось інший більше підходить бути прикладом цієї «сучасної бізнес-відьми». Хтось, хто досить часто публікується в газетах і... Катя! А як щодо... е, Каті Віктор?
Пенсі скривилась.
— Як модель, Катя вже підписала контакти з деякими дизайнерами. А ще — я її ненавиджу.
Герміона голосно розсміялася. Вона стримала посмішку, занепокоєння подряпало їй обличчя.
— Герміоно, — Пенсі посміхнулася. — Ти — найобговорюваніша відьма Європи. Найбільш фотографована, найбільш шанована... і незабаром будеш найстрашнішою, — Герміона кліпнула. — Чи не пора тобі показати всьому світу, що ти — красуня?
~*~
Вона не мала можливості розповісти Джіні про приїзд Пенсі та її команди. Хто ж знав, що у Джіні буде вихідний. Отже, коли руда постукала у двері ванної кімнати о 5:45, коли Герміона виходила з душу, вона підстрибнула.
— Герміоно... Тут твоя подруга Пенсі Паркінсон...
Дівчина обмоталася рушником і відчинила двері, випустивши пару. Обличчя Джіні шоковане, а волосся — безладне від сну.
— Скажи мені, що це кошмар?
Перш ніж Герміона встигла відповісти, позаду Джіні з'явилася Пенсі.
— Герміоно, люба! Така рада, що ти вже прийняла душ. Яким зволожуючим кремом ти користуєшся?
Кліпнула. Вона стояла перед Пенсі Паркінсон в самому рушнику. Джіні права: це — кошмар.
— Е-е... цей... є маґлівський крем, яким я іноді руки змащую...
Пенсі витріщилася.
— Ти не використовуєш зволожуючий крем? — її очі вивчали Герміонине обличчя. — Мерліне, як тобі пощастило... — і раптом Пенсі Паркінсон підбігла до неї й поклала руки на її обличчя. Герміона відчувала, ніби та ось-ось заплаче. — Чудові пори, Ґрейнджер.
— ... Дякую?
— Я говорю їй це роками, — Джіні похитала головою, її кучері закрутилися навколо голови.
— Так, а от ти дійсно маєш використовувати зволожуючий крем. Джіневро, ти пробувала «Хаш» від Гарпера Годі?
— Я чула про нього.
— Це чудово. Ти маєш спробувати. У мене є зразок.
— О, клас!
Герміона витріщилася на цих двох... Ну от чому вона так не вміє? Пенсі покликала когось із вітальні, а потім у дверях з'явилася одна з сестер Ґрінґрас.
— Даф, дай мені два зразки крему «Хаш».
Дафна Ґрінґрас — непривітна Ґрінґрас. Герміона розуміла, що вона така ж гарна, як і її молодша сестра, але менш схильна посміхатися.
Після того, як Пенсі та Джіні залопотіли про цей крем, і Дафна запитала її, чи знає вона, як його наносити, — «А що потрібна, якась спеціальна техніка?» — і Дафна показала їй техніку руху вгору, Герміону ввели у вітальню, все ще в рушнику.
Трейсі Девіс влаштовувала для Герміони місце, Джіні грала господиню у своїй рожевій піжамі, пропонуючи каву та чай, а потім принесла тацю з кексами.
Дафна тицяла її в обличчя, Трейсі смикала за волосся, а Джіні й Пенсі — балакали про туфлі. Герміона спокійно сиділа й сьорбала каву щоразу, коли Дафна прибирала кісточку від її обличчя. Трейсі висушила волосся і затягнула його в щось, що назвала «потужним поні», після того, як завила його. Пенсі мала тенденцію ставити їй запитання, оскільки Дафна працювала, їй це не подобалося, змушуючи хмуритися, коли Герміона відповідала.
Їй спало на думку, коли Дафна підійшла до неї з олівцем для підводки очей — що вони можуть намалювати їй обличчя, як у клоуна, і зіпсувати волосся. Серце підскочило, але потім вона згадала, що Джіні в кімнаті.
Коли дівчата закінчили, Пенсі наказала приміряти сукню, яку поклала на ліжко. Отже, в якийсь момент Пенсі увійшла до її спальні. Чудово.
Вона зачинила за собою двері й нарешті зняла рушник. Герміона зітхнула, відчуваючи, що живіт трохи стиснувся від думки про сьогоднішнє інтерв'ю. І Скітер. І Драко. І Блеза. І Пенсі.
Вона обернулася і побачила, що на її ліжку лежить оливково-зелена сукня, а зверху жилетка. Пара бежевих підборів стояла на підлозі. Вона б... ніколи такого не вибрала для себе, але могла побачити, як це вписується в естетику сучасної бізнес-відьми Пенсі.
Одягла сукню. Їй сподобалося, яка легка тканина, і як довгі рукави широко розкриваються в ліктях. Спідниця відкривала коліна, і вона полегшено видихнула, що це не було надто відвертим або чимось подібним. Обернулася, щоб побачити себе в дзеркалі, і мусила відступити.
Колір її обличчя ідеальний. Брови темніші й чіткіші, а повіки темні й глибокі. Волосся зібране у високий хвіст, туго й керовано, а кучері спадають до лопаток.
Сукня ідеально припасована. Вона схопила жилет зі світло-коричневої шкіри, розстібнула й накинула на плечі, а коли почала застібати його спереду, Пенсі увійшла без стуку, неначе її близька подруга.
— О, Ґрейнджер, — піднесла руки до губ. Герміона подивилася на себе. Вона зробила щось неправильно? — Ти приголомшлива!
Забігла Джіні, все ще в чарівній піжамі, а Трейсі та Дафна зайшли слідом із широко розкритими та радісними очима. Пенсі не дозволила їй застібати жилет самостійно, стверджуючи, що вона поняття не має, яка вона крихітна, і якщо вона його застібне, то виглядатиме ще меншою. Дівчина допомогла їй застібнути жилет, наказавши Герміоні підтримати груди, щоб вони піднялися над тугими ґудзиками. Герміона взула підбори й подивилася в люстро.
— Це сучасна бізнес-відьма.
Навіть Дафна посміхнулася.
~*~
Пенсі, Трейсі, Дафна і Герміона стояли в ліфті, який прямував на горішній поверх. Коли двері відчинилися, там вже розігралась буря. Ріта розмовляла з Волтером, Бозо фотографував офіс, надто зосереджуючись на Мелоді, а інший репортер розмовляв із Вентвортом.
Пенсі пройшла повз них, ведучи їхню групу вліво. Офіс Драко. Герміона його ще не бачила.
Повсюди була сталь, шкіра та мужність. Він був приблизно такого ж розміру, як у неї, але замість стіни з книжковими полицями стояла чорна шкіряна кушетка біля єдиної книжкової полиці. Стіл виглядав так, ніби зроблений із каменю, а не з дерева, як обсидіан або темний мармур. Його офіс — імпозантний і сексуальний. І вона подумала, як пасує йому цей кабінет.
На щастя, його не було в офісі, але Блез розмовляв із репортером, а навколо нього танцював фотограф. Коли вона увійшла, він обдивився її з ніг до голови, і не спромігся навіть на коментар, але посміхнувся, продовжуючи речення. Здавалося, Трейсі та Дафна були тут, щоб перевірити, чи в порядку волосся та шкіра інших. Дафна відвела Блеза вбік, щоб вирівняти тон його обличчя темнішим кольором. Герміона спостерігала, як вони хмурилися один на одного, граючи в мовчанку.
Ріта в цю мить накинулася на неї, зайшовши за ними в кабінет. Вона відповідала на запитання про те, якою буде її роль у КГМ і які справи її цікавлять. Ріта притулилася спиною до вікна Драко і попросила Бозо сфотографувати Герміону. Трейсі підійшла і пригладила хвіст, закинувши волосся їй на плече. Герміона не знала, як стояти, усміхатися чи ні, тож Пенсі поклала її руку на стегно і сказала дивитися у вікно. Бозо любив таке.
Коли їй сказали змінити позу, ввійшов Драко, засунувши руку в брюки. Він зупинився, побачивши її, і вона зустрілася з ним очима. Камера спалахнула. Він поправив комір і пройшов до Ріти, потискаючи тій руку. Скітер зашарілась.
Фотографи зібралися в офісі Драко, і повільно ввійшли старші консультанти. Ріта почала розставляти їх навколо столу Драко, готуючи для знімка. Трейсі та Дафна заметушилися, перевіряючи, чи волосся чоловіків на місці.
Лише в цей момент Герміона зрозуміла, що вона — єдина жінка старший консультант. Так, Доротея була керуючим адміністратором і мала б брати участь у тих же зустрічах, але вона в кімнаті чоловіків, переважно слизеринців, можливо, чистокровних. Від цього вона відчувала неабиякий заряд енергії.
Так було доти, доки Ріта не попросила її сісти на стіл Драко.
Герміона витріщилася. Ріта потягнула її, щоб всадовити на кут дуже дорогого Мелфоєвого столу. Вона шукала його очима, щоб побачити, чи він зупинить це, і помітила, як той розмовляє з Пенсі. Побачивши їх разом, вона відчула біль у ребрах. Драко глянув на неї, коли її усадили на край столу. Він щось сказав Пенсі, і та посміхнулася. Герміона подивилася вниз.
Решту старших консультантів розмістили навколо столу, так, щоб крісло Драко було видно. Як тільки він сів, почалися спалахи. Герміона посміхнулася, а потім швидко подивилася на Вентворта, який впевнено посміхався. Вона глянула на Пенсі, яка похитала їй головою. Ні, не посміхайся.
Герміона залишила обличчя пустими. Це неправильно.
— Відмінно. Перерва! — сказала Пенсі. Герміона здивувалася, що та могла так контролювати цю фотосесію. Трейсі й Дафна підскочили до чоловіків, правильно укладаючи їх волосся, а Пенсі підійшла до неї. — Треба посміхатися очима, Ґрейнджер, — Пенсі продемонструвала. — Уяви, що ти знаєш чиюсь таємницю.
— Яку? — запитала Герміона.
Вони знову почали фотографуватися, і Пенсі посміхнулася їй. Чи можливо, що вона зробила це правильно? Фотографи поміняли їх усіх місцями кілька разів. Одного разу, коли їх поставили позаду крісла, Герміона і Блез стояли обабіч Драко.
Тоді Ріта відпустила всіх старших консультантів, крім Блеза та неї.
— Ми збираємося трохи зосередитися на вашому поколінні, — Рітині очі блищали. — Наймолодші підприємці.
Герміона напружено зглитнула. Їх направили до дивана. Її попросили сісти на підлокітник. Дівчина зрозуміла, що до неї ставляться, як до реквізиту. Пенсі побачила, як вона нахмурилася, і підійшла.
— Що відбувається у твоїй блискучій голові, Ґрейнджер?
— Я не впевнена, що мені це подобається, Пенсі. Ця сучасна бізнес-відьма. Я справді не думаю, що готова, — вона відвела погляд, а Блез спостерігав за ними. — Мені не подобається, як мені... наказують, як сісти чи стати, наче ляльці.
Пенсі вигнула брову.
— Ну, це світ моди, Герміоно.
— Тоді я не думаю, що це мій світ.
Пенсі кивнула, задумавшись.
— Давай вже закінчимо цей фотосет, і я обіцяю, такого більше не буде.
Герміона витріщилася, потім кивнула.
Вони попросили Драко сісти на дивані біля її руки. Блеза поставили за диван, попросивши нахилитись вперед. Їй довелося незграбно схрестити ноги, знаючи, що плече Драко знаходиться прямо біля її стегон, і після кількох фотографій їй наказали покласти руку на спинку дивана біля плеча Драко і нахилитися до нього.
Після того, як цю позу відпрацювали, Пенсі перенаправила їх до столу. Вона змусила Герміону стати на два кроки попереду. Блеза і Драко поставила за нею, і попросила спертися на стіл. Герміона раптом пошкодувала, що сказала щось, бо тепер вона була в центрі. Пенсі поклала руки на стегна, пишаючись тим, що натворила.
Паркінсон змусила хлопців піти й дала їй книгу. Вони зробили кілька знімків, як вона, спираючись на стіл Драко, читає. Герміона почувалася досить комфортно. Вона посміхнулася Пенсі.
— Міс Ґрейнджер, мені дуже сподобався ваш стиль. Що це за бренд? — за Рітою смикалося її перо.
Герміона підняла очі на Пенсі. Драко стояв позаду неї.
— Паркінсон, — посміхнулася. Камера зблиснула.
Губи Пенсі розкрилися у повільній посмішці, а очі Драко блиснули.